Божко набирає текст

Терміновий збір на бус для ППО — збираю 10 000 грн 💥 Мобільній групі роти вогневої підтримки 56-ї бригади потрібне авто для виконання бойових завдань🔥 Банка ось🫙 Планують купити вживаний Vito, коштує 280 000 грн. Ви теж можете долучитися і взяти на себе частину. Днями я всерйоз замислилася, що час уже нарешті самій робити збори, бо чясікі тойво, і всесвіт відгукнувся в особі Ірини Пасько. В Іри син маминої подруги (буквально) збиває всяку гидь над нашими головами. Нещодавно в їхнього підрозділу остаточно розвалилося авто, і нове потрібне ну дуже терміново ⏳ Кидайте свої 17 грн — з малих донатів виростає велика допомога ❤️ Дякую всім за поширення 💋

порожнява всередині — пташина відв’язаний вітер дме у ганліни кісток ніякі оденки з міху грудей не скаламутять співу порожнява обіч така щільна ліктем кортить штовхнути пружну безформну тінь порослу рубцевою тканиною порожняву попереду наздоганяєш ніби веселку долаючи арку за аркою і тільки за спиною не вона озираючись раз по раз тампонуєш #сама 26.04-30.04

Дніпро! Як буду жива та здорова, завтра почитаю отут, і буду рада почути вас 💚

багряною плямою нечутно протікає ранок відпирається разом із тлом набряклі хмари відшаровуючись опадають згустками туману на плесо ріки на березі пахне липкою тривогою розвиднюється хутчіш заповзай у воду прикривайся лататтям відрощуй хвоста назад і поки не впала в око впадай у море й поки не ковзнеш у гирло не зупиняйся бо висушить ріку на порох зависнувши у зеніті жовте тіло #сама

Цими вихідними почитаємо з Вікою Смушок у Києві на двох подіях, обидві благодійні. Субота — PLAIDPOETRYEVENT 18:00 CityZen Cafe Bar, Велика Житомирська 20 Неділя — Акант х Гуляння 18:00 КультМотив, Спаська 36/31 Всіх буду рада бачити 💛

бери мене ятри мене ори не шкодить борозні метеорит не шкірить сонць розмокла твердь небесна передбачаєш риму ніби весну що вже свої прасує прапори не шкулить вітру копіт голосів я лиш носій засій мене усім буянням різнотрав’я різнокрів’я та не збирай отавиці окрім як на корм своїй знеможеній красі #сама

I am no man (с) викуй мені слово щоб твердая криця та не зачіпало мужніх почуттів я ж така хороша що у свої тридцять досі не зварила жодної куті викуй мені персня більш ніхто не візьме вершницю розлючень до своїх дружин постбіблійна зрада метамодернізму у час героїчний вмерти від кринжі це ще не франшиза лиш робоча назва кролики в запряжці котики в мішку з передсмертним виском мій останній назгул мороком дзеркалить горду посмішку викуй мені завтра щоб таке як вчора будемо безсмертні хоч і неживі нас не врятувати орликам у шорах але є надія я не чоловік #сама Сміюся: ще не так давно мені пропонували судити конкурс фентезі-поезії, на що я відповіла, що фентезі геть не люблю. Але варто було дати шанс Володарю Перснів — і далі все ніби в тумані.

тут аж надто слизько о цій порі знову падаю хрустко ламаю метр цілуватися через поріг це яка прикмета? облупився панцир з моїх грудей облетіли воронячі твої крила десь під язиком павучок пряде і виходить криво реманент наїжачений у снігу відчуває кроки необережні я збираю колотих твоїх ран губ гемеошні черешні помира за пазухою змія змієнята в яйцях закам'яніють і мені не з'їсти тебе ніяк не вкусити — ніяк 3.02.24 #сама

крутиш педалі уперто як млин запорошують очі пекельні борошна у цім казані прикипіли до дна галушки наших сердець що кожному кинув за комір святий Василь наліпивши ядер із первородного снігу ми ж так давно не бачили снігопаду що забули йому зрадіти і забули не зрадити колись нагріті стежки тільки твоя колісниця пласка намацає їх під хрусткою скоринкою насту для нас то мур неприступний як твій шолом ми підем за тобою куди покажеш поїдемо на клейонках на картонках на картинках на відтинках зачепившись за багажник тільки не зупиняйся ця хуртовина не мине допоки не впаде ненаситне небо на непокірну землю та хіба може втомитись і хіба може зламатись чи хіба може натертись точно не може гноїтись максимум перевзутись сталева твоя нога 19.01 — 31.01.23 #сама

груднева голизна дерев темні кола під очима під’їздів звідки викочуємося гарячі без форми й мети крутнеться земля тако біжиш по щоці аж допоки не всохнеш обернеться сяк зі скроні крутої зірвешся швидше аніж повіки вію знову замкне домофон і щезнеш у нетрях дочасної сивини кліпає кліпає западина падика перед ранковою зміною збираються сльози калюжкою на зупинці щось утрапило в око чекаємо лікаря не зачиняйте двері не зривайте записку не мочіть пов’язку 11.12.23 #сама

Кліше «Поетам всіх віків була потрібна Муза. А жінці хто потрібен, якщо вона — поет?» Ліна Костенко На початку було слово — байдуже, яке, будь-яка заглушка, аби не починати розповідь зі слова «вона». Забагато написано про жінку, аби досі отак прямо, без реверансів, дисклеймерів і тригерворнінгів, зачинати «нею» поезію. Хіба може щось у мистецтві бути банальнішим, заяложенішим за жінку? Займенник — за йменням: відсунь його мереживне забрало й зазяє в кожнім лиці пра-«вона», прото-«вона»; лемівський океан, що викида на острівці віршів пластикові уламки історій — «вона любить», «вона курить», «вона танцює», «вона була» — відполіровані течіями, країв не складеш. Що на дні поростає родимками мушель, те не вмістить жоден віршований розмір, а перлина — всього лише шрам у домі молюска. Говорити про жінку правду — поезія оверсайз, коли між тілом і тканиною історії стає свободи, аби не згадувати про форму. «Вона» занадто легко римується — саме тут і варто замислитися, що щось не так. Глибоководні літературні течії повертають навспак, і «вона» каже «я» — бульбашка голосу обернеться на березі перлиною, мовчанням у мові самоцвітів. На початку було слово, значення якого нікому було зрозуміти й нікому сьогодні згадати. #сама На фінал конкурсу у Храмі

Завтра ввечері читатиму у Дніпрі на арт-фесті HORIZONTAL' 4.0 у DCCC. Вхід безкоштовний, реєстрація за посиланням.

яке спить таке й сниться казала бабуся і карл ґустав юнґ коли сонце віддаляється усі комахи збираються в тебе під ковдрою внутрішньо переміщуються магістраллю хребта лишають важкі оотеки у мигдалеподібному тілі тіні забутих німф застують проєктору файл пошкоджено піксельні вирви барвисто розбризкуються екраном заплющених очей не відвести золотоносні сколії у розкришеній плоті пня ось що є ця держава наскрипують уві сні гачкуваті жувальця і що стає холодніше то тісніше до горла горнеться хутряний комір із джмелів та бджіл розпачливіше дзижчать комарі наведені на енергетичну інфраструктуру ще вікно не віджевріло з обвітрених щік вулиці безсило лущиться листя вуха її холодні почервонілі обтяжують перестиглі коралі конвалій щоб усе згадати коли прийде пора прокидатися і перший відважний метелик розпоре крильцями ковдру й поведе свій народ пустелею за мить як розчахнуться очі зашпортай лице у пагіння побачивши що від коріння спорошілої кукси пружний липкий від крові пнеться до сонця вишняк #сама Третій тур конкурсу у Храмі

Прийшла не показувати свої вірші, а просити ваших🙏 Судитиму верлібри в межах першого поетичного конкурсу від нового проєкту Котолиси 🐱🦊 Прийом робіт на перший тур триває до 31 жовтня, усі деталі — тут (літер багато, але якщо подужала я — ви точно зможете). Усіх буду рада читати (але у процесі оцінювання ні я, ні інші судді не знатимуть, де чий текст).

Цієї суботи почитаю на першій зустрічі Саду Деформацій у Кам'янському. Вже спакувала обійми 💚

Ars poetica Nulla dies sine linea поезія про поезію мастурбація біля дзеркала метушливе нишпорення руки між рядків прочитаних задом наперед ніби помах перебитого крила пір’я розкидане по аркушу тремтить ненароком зачеплений залапаний всесвіт оберненого наративу нашорошується спазмом під ребрами спресоване повітря вже не вдих ще не видих канатоходець застиглий у тяглості між імпульсами борсається перше слово під язиком внутрішньої дитини вкляклої у пульсаціях живота оперезаної пуповиною обіцянок більше писати більше ніколи себе не торкатись на полях жодного дня без рядка так просто і страшно раптом вони заримуються раптом цей погляд порожній назавжди зависне у дзеркалі від вологи осінньої розбухають міжрядкові інтервали тугі шворочки літер вгрузають у плоть #сама Другий тур конкурсу у Храмі

До речі, #шипітські_скетчі будуть презентовані наживо 23 вересня на Дні народження нашої Породи під магічну музику від Lenoczka й Олекси Жука та дикий відеоряд. Окрім цього, буде ще багато цікавого, а прибуток від проведення заходу йде на транспортування донорської крові до фронту, яке організовує ДонорUA. Хто у Кривому Розі — приходьте обійматися, перезаряджатися і донатити.

Чудовий Влад Малишев зробив із мого маленького віршика казку 🐝⛰ #шипітські_скетчі #літній_затишник

#сама сміється ніби випорскує з-під гірської вершини струмок під травневим сонцем кристал віковічного льодовика розбивається на тисячі мікроскопічних зірок брила віковічної жінки на тисячі таких як вона танцює сонячним зайчиком русяві хвостики підстрибують пінистими хвильками на поверхні струмка абрикосове личко світиться рум'яною певністю будь-який біль здатна прогнати мама на неї зорити мов їхати гірською дорогою відведу очі на пару сантиметрів убік вилечу в прірву фокусу твого ця музика чарівна не для неї її танець не для нас але ти дивишся на дівчинку я дивлюся на дівчинку а одна на одну зась

Поки я знову не можу опублікувати нового вірша через умови конкурсу, най тут буде черговий анонс. Цієї суботи дещо несподівано для самої себе почитаю у зимовому саду палацу "Саксагань" і повиблискую сивиною серед дуже молодих поеток. Початок о 14:00, вхід 70 грн, русня не люди