Щоденник Кучерявого

Це походу відправна точка до майбутніх етапів в реалізації ідей.

Я точно не один такий* який хоче знати* де чужі думки* а де власні. Так чи інакше ми живемо у епоху маркетинга і інтернету* з самого дитинства нас пічкають тим* як треба жити дорослі* що можна і не можна робити* у що одягатися нам диктують стандарти і тренди* тобто ми продукт оточення і було б окей* але легше перерахувати чого не можна робити* щоб ти залишауся "нормальним" у очах мас* ніж навпаки "залишусь собою ".

Розмір має значення.

Якщо чесно* то мене не заводять вареники. Білизна невід'ємна частина естетики.

Впізнаваний стиль на місці?

Навіть коли на паузі ця гілка творчості* все рівно черга збільшується 🫡

Концерт Нікова був останньою каплею. Вставати вже легше.

Черговий раз упав з гойдалок. Тільки останні роки катаюсь лише на емоційних.

Ну як вам сказати..

Степан Бандера знову у Києві! Головний страх росіян тепер прикрашає один із будинків на Берестейському проспекті. Ідея створення муралу належить Євгенії Фуллен та Самому Кучерявому. Русня, памперси можна нести? 😉 ㅤ Труха⚡️Київ | Надіслати новину

А така палітра?)

Хтось спить А хтось працює над контентом

Занадто багато нуців кинули Відчуваю що це довгострокова рубрика Але з того що малюю* буду ще тутори робити* бо це ж нецікаво постійно дивитися на нуци. Чи ні?

Реактивну реакцію для цієї хот гьорл

Епоха нюдсів почалася.

Тепер я крутіший ніж був вчора🤘 Слухаю останній лист з щоденника Називається Curly.3hem* бо про шлях художника* зі старту до нині* а саме граффіті тоді* коли зарплати летіли в перші дні в графіті магази* а тепер це покривають спонсори* або замовлення. Звертати з обраної тропинки - це як мати бентлі і боятися розбити* тому постативити в гараж. З кожним днем ти наближаєшся до омріяного* але тільки тоді* коли ти починаєш робити* що подобається тобі* а не оточенню! Всіх обійняв🤗

Вирваний лист#21.02.Очі б°ють алерт +Демка(щоб ви відчули стан* який я романтизую інколи) Знову новизна і цей жах б°є* дах їде* точка дискомфорту близько* там мрія далі за етапом заходу* аж до світанку. Дедлайн є* час теж* але жах аж до панічного* знову цигарки* увесь стрес треба у нотатки* бо це жесть емоційний інтелект не відчуваю тіла лише тремор у середині за димом вже не видно вікон бляха це істерика* не відчуваю власних губ* міміки і щелепи. Наче спокійний ззовні Але очі б°ють алерт

Новий етап в розвитку зацепив з собою панічну атаку. З років 13-14 це для мене перестало бути чимось вийнятковим. Та ще й дивно* бо вони почалися після сну* де я дуже перелякався. Але з віком панічні атаки перестали мене тривожити. Останні дві були на фоні перевтоми* але я настільки добре вивчив цей стан* що відразу усвідомлюю і кладу болт. Продовжую* майже спокійно* працювати😅 Цього разу зафіксував цей стан у вірш а потім і трек записав і поки займався записом і написанням взагалі забув* що панічна атака* а потім слухав трек роки створював картину для виставки. Як ти борешся з негативними чинниками під час своєї буденності?