ВЛАСТЬ_ВЛАЩЕНКО

Прочитала в Детектор медиа ( прислали, в миру в принципе не читала никогда и не собираюсь) дискуссию кто к кому может ходить на интервью и кто кого может или не может звать на интервью. Со мной эта история давно, поэтому, пожалуй, выскажусь Свобода слова- это когда ходят, куда хотят и зовут, кого хотят Не надо только мне рассказывать про репутацию. Давно живу в Украине и думаю, что Сивкович ничем не лучше Медведчука. Однако нынешние властители дум были его лучшими друзьями и кумовьями И можно повспоминать много интересного: кто был инвестором радио Вести, кто работал с Деркачем и кто водил всю партию Регионов в полном составе с букетами и поцелуями после Майдана и книжки о Майдане Однако, у меня нет такой цели. Хотя в любой дискуссии можем повспоминать, не так ли? ======= У меня другой вопрос: почему тетки из Детектора с большевистским начесом должны рассказывать кто кому и что должен? Кто может и кто не может? Никогда в жизни, даже люди, которых я глубоко уважала, не рассказывали мне что можно и что нельзя. Почему тогда это имеет право делать не талантливая, плохо образованная и смешная Наташа Лигачева? Пусть рассказывает это на своих смешных форумах. Или у нас теперь будут свои Фурцевы и Сусловы с их убогими взглядами на настоящее и будущее? Мне пофиг к кому ходит Лигачева и ее « партийная группа». Пусть поправят начесы и ходят к кому угодно. Лишь бы от… лись от людей, которые прочитали больше книг, чем они. Больше раз в 100. Отдельный вопрос к Наталія Мосейчук. Наташа, когда вы начинаете оправдываться почему вы кого- то там зовете и надо ли к вам ходить- вы напоминаете Олену Тополю, которая недавно оправдывалась почему стонала во время секса не на том языке

У Наташи Влащенко вышел эфир с нашим дорогим Юрием Витальевичем Луценко С которым на наших глазах происходит достойнейшая, но недостаточная эволюция) О которой записал стосекундное видео) https://youtube.com/shorts/XdFlJtEJKtw?si=C7-pZe1FyAcNLHS2

Юрий Луценко умеет быть неожиданным. Не изменил он своей привычке и в этом интервью. Очень советую посмотреть целиком https://youtu.be/ahA29YJNTCw?is=zD25mgfh1JYqoVjN

https://youtu.be/Z1Xdk97QxlU?si=E2RLfpJrXWAh08Zq Видео с Мариной яСтавничук тут

Мужчина, который состоит с женщиной в любовных отношениях и пишет ее доя спецслужб… Вот кем надо быть, чтобы на такое пойти? А вообще, я понимаю почему сволочи так популярны в искусстве ( кино, театр, живопись и тд) Просто любят всегда одинаково, а вот предательство всегда бесконечно разнообразно…

Хто сьогодні може організувати чесну загальнонаціональну дискусію про країну після війни? Про державу, економіку, культуру, освіту, ветеранів, демографічну кризу, повернення людей і новий суспільний договір? Ми бачимо багато моральних вироків, взаємних звинувачень і боротьби за правильну позицію. Але майже не бачимо інтелектуального лідерства. Той, хто називає себе елітою, має не лише оцінювати минуле. Він повинен бачити майбутнє. Шосте. Українські медіа допомогли встановити владу мережевої охлократії Сьогодні важливе державне рішення нерідко залежить не від стратегії, експертизи чи довгострокових інтересів країни, а від того, як на нього відреагують соціальні мережі. Скільки буде лайків? Який підніметься скандал? Кого оголосять зрадником? Хто першим запустить хвилю обурення? Політичні еліти фактично лягли під владу мережевої охлократії. Вони бояться не помилкового рішення, а негативного допису. Не історичного вироку, а вечірнього скандалу у Facebook, Telegram чи TikTok. І цю систему значною мірою створили саме медіа. Вони привчили суспільство до миттєвого вироку, політиків - до страху перед натовпом, а журналістів - до думки, що резонанс важливіший за істину. Сьоме. Незалежність - це насамперед особиста відповідальність Справжня боротьба за іншу Україну починається не з вимоги до когось іншого змінитися. Політик повинен починати із себе. Військовий керівник - із себе. Викладач, лікар, суддя, підприємець - із себе. І журналіст, який щодня вимагає відповідальності від усієї країни, також має починати із себе. Що я створив? Яку професійну школу залишив після себе? Кого виростив? Який незалежний інститут побудував? Яку нову ідею запропонував? Чи живу я відповідно до принципів, яких вимагаю від інших? Незалежність - це не тільки свобода від Росії. Це свобода від брехні, кругової поруки, подвійних стандартів, професійної безвідповідальності та звички завжди знаходити винного поза собою. Незалежна країна починається з незалежної людини. А зріла демократія - з мужності подивитися у дзеркало.

ІЗ СЕБЕ Сьогодні, у День Незалежності, заведено говорити про державу. Про її перемоги й поразки, про владу, політиків, армію, Захід і, звичайно, про Росію. Але справжня незалежність починається не з промови про державу. Вона починається зі здатності кожного з нас запитати себе: а що особисто я зробив для того, щоб ця країна стала іншою? У чому моя відповідальність за те, якою вона є сьогодні? Перше. Українська демократія дуже молода Їй лише тридцять п’ять років. Це надзвичайно мало для формування зрілих державних інститутів, політичної культури та відповідальних еліт. І головною зовнішньою перешкодою для нашого дорослішання була й залишається Росія. Імперія, яка не погодилася з самим фактом існування незалежної України. Вона втручалася у нашу політику, економіку, інформаційний простір, а потім розпочала проти нас криваву війну. Країні, яка змушена боротися за фізичне виживання, надзвичайно важко одночасно будувати зрілу демократію. Війна спрощує суспільство, радикалізує його, привчає до надзвичайних рішень і відкладає складні розмови на потім. Але Росія не може бути універсальним поясненням усього, що з нами сталося. Бо існує ще й наша власна відповідальність. Друге. Україні бракує власних еліт Передусім політичних. Людей, здатних мислити не до наступного рейтингу, виборів чи телевізійного ефіру, а на десятиліття вперед. Нам бракує сформованої державницької еліти. Бракує повноцінної військової еліти, яка мала б не лише бойовий досвід, а й власну стратегічну школу, традицію та безумовний суспільний авторитет. У деяких професіях ще залишилися уламки справжніх еліт. Наприклад, у медицині є видатні лікарі й науковці, які зберегли професійну школу. Але чи можемо ми так само впевнено говорити про сучасну освітню еліту, дивлячись на те, що відбувається з українською освітою? Еліта - це не посада, не впізнаваність і не доступ до президента чи західних фондів. Це професіоналізм, репутація, незалежність мислення, відповідальність і здатність запропонувати суспільству образ майбутнього. Третє. Українська журналістика також не має права говорити про відсутність еліт, не подивившись у дзеркало Коли журналісти пишуть, що в Україні немає політичної, військової чи інтелектуальної еліти, вони мають починати із себе. А де медійна еліта? Українська журналістика сьогодні - це мертвий лев. Колись сильний і впливовий, а тепер майже позбавлений власного голосу, власної економіки, нових жанрів, великих ідей і бачення майбутнього. І значною мірою її довели до цього стану саме ті люди, які сьогодні з позиції моральних суддів пояснюють, як Кравчук мав поводитися у 1991 чи 1994 році, що повинні були зробити попередні президенти і де помилилися всі українські політики. Але перш ніж виносити вироки іншим, варто відповісти за власну професію. Четверте. Де результат десятиліть фінансування українських медіа? В Україні залишилися редакції, які тривалий час існували значною мірою завдяки західним грантам і донорській підтримці. У самому грантовому фінансуванні немає нічого ганебного. Під час війни воно часто допомагає зберегти важливі редакції та журналістські розслідування. Але підтримка чужими грошима не може бути вічною заміною життєздатної медійної моделі. Тому необхідно чесно запитати: де якісні, впливові українські медіа, здатні заробляти власною роботою? Де успішні редакції, які не залежать ані від олігарха, ані від влади, ані від чергового грантового конкурсу? Як пояснити ситуацію, коли саме медіа роками залишаються збитковими, але їхні керівники та провідні представники ведуть цілком елітарний спосіб життя? Я не стверджую автоматично, що це корупція. Але суспільство має право знати, за рахунок яких коштів існують люди, котрі вимагають абсолютної прозорості від усіх інших. Прозорість не може діяти тільки в один бік. П’яте. Де нові жанри, проєкти та великі смисли? Де тексти, що вражають глибиною думки? Де медіа, здатні не лише викрити черговий скандал, а й запропонувати бачення майбутнього України?

В 12.00 на канале Власть&Влащенко интервью с Данилой Гетьманцевым. Не пропустите!

В чем наша базовые проблемы? Сразу оговорюсь, что я не впервые буду говорить и писать на эти темы. Просто сейчас я их чувствую особенно остро и считаю общественно- значимыми для людей, которые собираются жить в Украине- оставаться или вернуться Почему я написала базовые, а не главные? Потому что главные- это война и мир, а также победа над путинской россией- в любой форме. А базовая- это протяженная во времени беда, которая мешает нам посмотреть друг другу в глаза и сформулировать будущее Базовыми проблемами я считаю небывалое лицемерие, неуважение к иному и нежелание дать свободу рядом стоящим Итак , БАЗОВОЕ ЛИЦЕМЕРИЕ Мы транслируем в публичную сферу « модные тренды», но живем по другим принципам Депутаты в кулуарах говорят исключительно на русском ( преимущественно), но публично призывают клеймить русскоязыччных топ- чиновник всегда восстает против команды только после увольнения. Он не испытывает смущения, не примкнув к протестующим, которых он сам же ( его политтехнологи) вывели на площадь, зато объявляет вендетту после того, как потерял последнюю надежду Известный инфлюенсер(ка)вечно кривляется по поводу « хороших русских», но периодически лайкает в Инстаграме даму полусвета, бывшую жену российского олигарха Известный политик по вечерам читает Будгакова, а попав в эфир радикального канала кривляется насчет Булгакова и русского мира НЕУВАЖЕНИЕ К ИНОМУ Недавно я столкнулась с тем, что молодые люди с удовольствием пользуются засаленными идеологическими клише и считают возможным задавать вопросы и вступать в дискуссии только со своими кумирами. На мой вопрос, не кажется ли им странным окостенение информационных пузырей на разных телевизионных каналах и в блогосфере, они с удивлением сказали мне: а зачем спорить с врагами? Обратите внимание: для них уже сейчас ИНОЕ и ВРАЖЕСКОЕ- это синонимы. Любой человек, который предлагает дискуссию на тему будущего- это то, что лучше не замечать. Незачем читать книги, незачем сомневаться- в блогосфере сказано, в телеге написано БАЗОВОЕ НЕУВАЖЕНИЕ К РЯДОМ СТОЯЩИМ 1.Ради справедливости скажу, что вижу не только его, но и, прежде всего, неуважение к тому, что провозглашено святыней- Конституция, права человека, общечеловеческие ценности Попробуйте поясните редакторам многих каналов, сайтов, что если они проповедуют европейские ценности, то мнение второй стороны обязательно. Попробуйте напомнить, что это было когда- то написано в их редакционных меморандумах. На вас вытаращат глаза и в лучшем случае пробормочут «это другое» 2.Попробуйте напомнить, что мир меняется, но лишение людей права высказываться и иметь отдельное мнение- это большевизм. Чтобы не говорить с вами на эту тему - с вами просто не начнут дискуссию. Разве большинство из вас не наблюдает сегодня в каждом медиа смешную ситуацию « свій до свого по своє». Но ведь все это уже было на советском ТВ! 3.Базовое неуважение соотечественников друг другу стало возможно из- за поголовного отказа украинского правосудия наказывать за хейт, преследование а мнение, откровенную ложь и клевету по отношению к людям, с которыми не хотят ( а на самом деле боятся!) встречаться в прямой дискуссии. Мерзкое определение «оценочное суждение» применяется даже если медиа утверждает, что вы сожгли часовню, распяли Иисуса и вообще являетесь записной шлюхой Примеров не счесть. Можете свои писать в комментариях. Однако, главную мысль вы поняли. ВЫЗДОРОВЛЕНИЕ ОБЩЕСТВА НАЧНЕТСЯ С ВОССТАНОВЛЕНИЯ БАЗОВЫХ ОБЩЕЧЕЛОВЕЧЕСКИХ ЦЕННОСТЕЙ. Надеюсь, все знают, что птср после войны есть у всех, даже тех, кто был на стороне света и воевал за справедливость и будущее О тех, кто так зарабатывает деньги, занимается черным пиаром я не говорю. Эти люди никогда не поменяются. Клали они и на общество, и на ценности и на будущее. Их будущее где- нибудь в Испании, где они будут доживать в собственном доме и ухмыляться, вспоминая минувшие дни Наша задача- начать отличать одно от другого

Если честно- я не очень понимаю: почему когда миристр на должности- он ничего не говорит о коррупции и улыбается на совместных совещаниях А когда должности больше нет- тут оказывается, что всему п- ц Я не говорю, что коррупции нет, я удивляюсь прозорливости классика: место сидения определяет точку зрения

https://youtu.be/apbw9VqNpyg?si=3mXK1FeQfsXgchQy Нардеп Александр Кочура давно не давал никаких интервью. Это получилось довольно резким.

https://youtu.be/HRcvWKN1ksw?si=O_LbcL4T2xvvlP60 Я очень люблю говорить с людьми не только о текущих событиях, но о самом человеке, о его его жизни, о том, что его привело туда, где он сейчас находится. Это интервью с Марком Фейгиным- о нем самом, и оно- ответ на многие вопросы о его жизни