Yurii Luchkiv

Чому я знову починаю писати технічний блог? Вкотре! Заздрю чуток людям, які завели технічний блог на початку своєї карєри. Заздрю чуток, що вони зуміли його підтримувати протягом усього часу, поєднуючи його із роботою: писали статті, відписували на коментарі, мігрували з одного на інший двіжок і т.д. Я заводив мабуть вже пять разів, але через доволі короткий період здавався. Як то кажуть — як не одне, то інше. Чому я закидав це діло? Тому, що через декілька місяців я розумів, що мене напрягає той факт, що на цій конкретній платформі нема таких фіч, які я би хотів мати в майбутньому. Чи це якийсь зручний спосіб підписок чи можливість робити відео уроки, щоб хоть якось монетизувати свою позаробочу діальність. Це мене так сильно схарювало, що я декілька днів набирався сміливості, щоб нарешті видалити свій блог і забути це очередне фіаско. Але це дало розуміння, що можна простіше ставитись до падінь в житті. Хоча скажу чесно — це зовсім не весело. Для одного з наших проектів появилась потреба знайти якийсь двіжок для блого-візитки. Ми таким хоч і не займаємось, але бажання знайти щось самостійно, а не віддати на аутсорс, перемогло. В результаті ми зупинились ми на 3-ому двіжку, але серед перших двох був такий, що в теорії зміг би задовольнити всі мої потреби в довгій перспективі. Тому я знову наважився писати технічний і не технічний блог. Ось такий собі зроблю подарунок на 30 років. Чи ачькую я, що я за рік знову це діло закину? Не ачькую. Бо якщо прийдеться видалити — то видалю. Частиною подорожі є кінець цієї подорожі 😀 Лінк на блог

29 Через декілька днів мені 29 років. А потім ще через декілька днів буде 9 років, як я вперше переступив поріг великої айті компанії та заробив свої перші долари клацаючи ентер по клавіатурі. Мабуть, тоді я  був просто 20-річним піздюком і ще зовсім нічого не розумів в айті сфері. Але, бляха. ми відчували своєрідну романтику працюючи програмістами. Ми з дружаньою виходили на перекур і мріяли про те, як колись нарешті будемо працювати на цікавому проекті і про те, якими ми станемо щасливими, коли пройде декілька років і нам почнуть платити $3k. Юрєц, надіюся, що твої мрії та сподівання теж здійснилися. За ці 9 років я встиг попрацювати на 4 різних компаніях і вже ось 5ий рік працюю над створенням своєї компанії. За ці 9 років я встиг попрацювати з замовниками з України, Данії, Швейцарії, Франції, Німеччини, Норвегії, Індії, Великобританії, Канади, Австралії ну і понятно, що ж зі Штатів також. За останніх неповних 5 років я встиг докластися до навчання 25+ інженерів в середині нашої компанії За 1.5 року, коли я мав честь викладати в LITS, я доклався до навчання декількох десятків ректутерів, ейчарів та джава інженерів. За останні декілька років в мене було декілька класних ідей, але всі вони розбивалися в прах, коли доходило до реалізації. Деколи я дискусую з іншими програмістами, що би вони робити, якби не було айті сфери, чим би вони хотіли займатися, якщо не брати до уваги фінансову складову. Місцями їхні ідеї такі класні, що я в шоці, як вони досі підалять якийсь зовсім не цікавий проект на роботі, яку вони паходу зовсім не люблять. Але в такі моменти я усвідомлюю, як же класно, коли тобі подобається робота. Але якби так сталося, що потрібно було би щось змінити, я знаю чим би я хотів займатися. Мені подобається навчати, хоч педагог можливо з мене далеко не найкращий. Мені подобається бачити прогрес в навчанні в інших людей. Хоча місцями мене аж тіпає від лінивих персонажів. Цю ідею я виношував довго, хоч вона зовсім не нова. Все таки було декілька неуспішних проектів, які додають сумніву чи варто ще щось таке робити. Але таки наважився написати цей пост для того, щоб у 30 років можна було дописати, що за 1 рік я встиг докластися до навчання ще n-десятків успішних людей. І так пітч. На базі нашої компанії Tech1, я відкриваю Tech1 Academy. Суть: Навчання та допомога з пошуком роботи. Безкоштовно, аж поки людина не влаштується на роботу. Кого готовий навчати: Java девелоперів. Але в теорії є безліч напрямків, де я би міг поділитися досвідом Кількість: На час карантину готовий взяти 2-3 людей (бажано Львів) для старту Куди писати: yyluchkiv@gmail.com з шапкою Tech1 Academy Я працюю на результат. Все, що вам потрібно — вчитися та набратися терпіння.

Хороший найм В українському аутсорсі серед маленьких компаній мабуть відсотків так вісімдесят найму це джуніки. Великі гравці теж недалеко втікли — створюють цілі акадамії/університети для навчання таких же джуніків. Правда вже під свої конкретні потреби. Мабуть в них відсоток складає добрих 30-50%. Я і сам колись пройшов такий університет, після чого потрапив на свою першу роботу. Через нашу компанію теж вже пройшло десь дві дюжини джуніків, які здобули в нас відповідний досвід для того, щоб можна було рухатися далі по карєрній та фінансовій драбинах. Айті ринок зараз звичайно бєшєний, незважаючи на весь коронавірус, тому боротьба за кадри для простого обивателя України зовсім не зрозуміла. Зпшки ростуть в межах року від $400 до $1000+ За ці 5 років я провів силу-силенну інтервю з джуніками. Мабуть за хвилин так 15 я можу собі самому твердо сказати чи варто брати цю людину до нас на роботу. Подальші 15-30 хвилин часто можуть бути формальністю для того, щоб не закінчувати співбесіду дуже швидко. З іншої сторони за ці 5 років я можливо мав тільки з десяток співбесід з сініорами. Буває так, що спілкуєшся годину і не розумієш чи людина таки шарить, як реально працює та чи інша технологія, що написана в резюме, чи тільки знає, як вона працює в теорії. Як наслідок мені подобається працювати з джуніками — я люблю навчати людей плюс їх можна багато чого навчити під компанійські потреби. Сініори (чи джуніки, які вважають себе сініорами) хочуть робити так як вони хочуть робити, часто не беручи до уваги бізнес-потреби. Можна потратити весь день тільки на те, щоб обговорювати, як потрібно щось робити. Навіть, якщо це проста річ і вже на всьому проекті є підхід до вирішення подібної проблеми. Але один мінус зараз в цьому наймі все таки є. Багато хто працює ремоутно і найм теж став ремоутний. Я люблю проводити інтервю, люблю також ходити на інтервю. Але все таки більше люблю оффлайн формат, коли можна сісти за стіл чи стати біля дошки і щось покреслити. Особливо, якщо кандидат розумний, любить щось покреслити та подумати. Чистий кайф. ____________________________________________________________     Маємо вакансію для такого джуніка https://jobs.dou.ua/companies/tech1/vacancies/143110

Про свій власний персональний компютер Колись був 1 компютер на всю сімю. Прикідаєш, Карл? І якось люди давали собі раду. Ми з сестрою мали один компютер на двох. Вона паходу встигала вчитися, програмувати шота-там на синіх екранах, а я встигав грати ігри. Да, ми билися і сварилися. І тоді я мріяв про той час, коли в мене буде мій власний персональний компютер, на якому буде не 40 гігабайт, а хочайби цілих 100. І буду ставити собі всі ігри, які захочу, а не так, щоб поставити нову гру, треба стерти дві старіші. Часи змінилися і якось складно уявити, що один компютер треба з кимось ділити. На то він і мабуьь називається персональний. Якщо колись в нашій сімї з семи чоловік був один компютер (правда було три телевізора), то зараз взяти найближчу родину з 7 чоловік, то буде як мінімум 6 компютерів (кількість телевізорів не змінилася). А якщо ти ще програміст, то в тебе може бути: свій ноутбук, робочий ноутбук, свій компютер для ігор, яких ти не награвся в дитинстві, декілька серваків для своїх стартапів)))  А як починаєш думати про те, що в кожного в сімї ще повинен бути смартфон…Бля а ще деколи і планшет…Ай-яй-яй-яй!  ________________________________________________________________     Lip Lip — я не встигнув прокоментувати твій тезис)) запрошую тебе в коментарі, як і всіх присутніх!

Про інфобабл та жертв інстаграму Кожен з нас є в тій чи іншій фокус групі. Інформаійні гіганти знають про нас все. Розмір взуття. Розмір одягу. А якщо ти не заклеюєш камеру, коли сидиш в анонімному режимі — то навіть розмір…Ну ти поняв. Правда це стосується більше людей чоловічої статі. Всі за всіма слідкують та підглядають. Більше, ніж під час холодної війни. Найбільше це можна спостерігати в інстаграмному середовищі серед жіночої статі, але про це в 3-ому абзаці. Деколи мене цікавить чи на фоні власного інфобаблу лишається реальний вибір. Чи може людина проголосувати за Зеленського проти волі свого інфорбабла? Чи може людина проголосувати за Трампа, коли все його інформаційне поле спонукає проголосувати саме за нього? Сложне питання.  Ще один приклад, через який я вирішив написати цей пост. Подивився я колись перший сезон Мандалорця. Але на фоні 2020 я навіть забув про існування і премєру другого сезону. Але інформаційні гіганти про мене не забули. 30 жовтня вийшла 1 серія 2 сезону, а вже 31 жовтня зранку я отримував інформацію з усіх можливих рекламних прощадок, що потрібно підписатися на Disney+, хоч він в Україні не доступний. Чи маю я вибір дивитися 2 сезон чи не дивитися? Виглядає, що немаю. Бо я вже подивився перший сезон і реально хотів глянути другий. Хоча якби не було реклами я міг про це згадати аж тоді, коли хтось би з друзів мене спитався чи я подивився якусь там серію. Хоча кого я обманюю? Які друзі мене би щось питалися))) В результаті я себе звичайно заспокоюю тим, яка ж жопа в інстаграмі.  Ось приходиш в якийсь торговий центр і одразу видно, хто на кого підписаний. Якщо не виріте, то поспостерігайте уважніше. Дуже популярний типаж це дівчина в бежевому одязі. Це просто якийсь мрак. Ось ці всі бежеві пальта, бежеві худі, бежеві штани. Таке враження, що ходиш по супермаркету, але продовжуєш гортати стрічку найпопулярніших українських блогерів. Ще популярний типаж це оверзайз одяг: завеликий светр та завеликі штани. Але є ще один інакший типаж. Такі дівчата паходу вважають, що вони більш концептуальні за два попередні типажі, бо вони слідкують за оригінальними блогерами, а не цими стандартними та популярними. Носять всякі там екстравагатні шарфи, окуляри, зачіски з тих практичніших. Один словом анти-багєми та бізнес-леді. Чи є в тих дівчат реальний вибір, щоб піти купити якусь нестандартну річ? Не виглядає.

Про менторство Чому варто займатися менторством?  Ділитися досвідом — це правильно. Ще в Стародавній Греції якісь там Арістотелі та Сократи передавали наступному поколінню той дрібязок інформації, який вони здобули протягом своїх 50+ років подорожуючи в різні куточки світу. Зараз тільки вже за перший рік роботи в айті сфері потрібно здобути стільки інформації, що місцями аж голова болить. І значно легше, коли тобі можуть підказати твої колеги, які мають досвід. Правильні компанії цінують людей, які здатні навчати інших людей. Далеко ходити не потрібно — будь-яка внутрішня академія будь-якої великої компанії. Розберемо якийсь приклад з точки зору капіталізму. Ти вже декілька років працюєш в айті сфері, твоя зарплата скажімо 2000 доларів, ти вже маєш бажання ділитися досвідом. Йдеш в академію, щоб навчити молодих Java/.NET/Ruby/Python/etc як то правильно кодити, як не ставати на ті чи інші граблі. Скажімо там 10 людей, всі вмотивовані, всі хочуть швидко вийти на роботу. Навчаєш ти їх пів року. Потім пів року вони сидять ще на шиї в компанії, потрібно здобути хоть якийсь досвід. Але ти далі всіх їх менториш, ти ж гарний ментор. В загальному їм там платять по 300-500 доларів. Хай кожного місяця виходить $5000, протягом 6 місяців плюс твоя частина зарплати/бонусів. Хай грубо 40к баксів компанія вклала в дану групу (по факту звичайно ж менше). Але в межах року всіх цих джунів представляють кастумерам і вже тепер кожного місяця кожен з них буде приносити компанії по $2000+. Буквально за наступні декілька місяців ця інвестиція компанії відібється. А тебе, як головного творця цього успіху, промоутнуть на +1000. Ну це звичайно працює тільки в правильних компаніях. Ти виріс, люди вирости, компанія виросла — всі щасливі. А ти став ще крутішим ментором, якого компанія ще більше цінує. Чому не варто займатися менторством?  Менторити працьовитих, вмотивованих людей реально класно. Місцями можна зустріти цікаві, свіжі ідеї, почути складні питання, які сіють зернину сумніву “чи ти правильно робив останні 5 років”. Але дехто (хоча мені здається тепер уже достатня кількість) хоче, щоб ти просто порішав їхню проблему. Не розказав, куди потрібно дивитися, що потрібно читати, а просто прийшов, клікнув і щоб все запрацювало. Ну ти ж можеш. А я не можу. То що тобі впадло чи як? Я ж після обіду теніс планував пограти, а ця бага ніяк не хоче фіксатися.  І якщо ти поміг 3 рази, то чого би не помогти 4-ий раз? Що то так складно чи що? Тобі це 15хвилин, а мені 4 години. Ну хто буде рахувати твої години? Правильно. Ніхто. Ще один капіталістичний приклад. Скажімо працює людина, отримує 1000 вічнозелених в місяць. Ти пропонуєш йому: “Давай я тебе буду менторити так, щоб вже по завершенню року будеш мати скажімо $3000 в місяць. Але наступні два роки, ти будеш мені віддати 20% свого прибутку за мої послуги”. Інфа сотка, що в нашому токсичному середовищі мало хто буде думати, що він заробить на $15к в рік більше, ніж би він оригінально заробляв. Нєа, він порахує те, скільки ти заробиш і скаже, що ця послуга стільки не коштує. Хоч це чистий win-win для обох сторін. Менторити людей — це one-way допомога, де в результаті ти ще будеш винний, що не допоміг в 4-ий раз, бо тобі впадло.

Про роботу Я працюю в айті грубо 9 років Перші ~4.5 роки я працював на різних дядь і тьоть. Змінив 4 компанії, де грубо було 6 різних проектів Другі ~4.5 роки я працюю на себе: 20+ різних проектів — від маленьких, до великих, що тривають 3-ій рік поспіль Чому варто працювати на себе?  Тому, що час це важливіший актив, ніж гроші. У всіх однакова кількість годин в добі. Тому той, хто має більше грошей (немає значення чи це бізнес, нерухомість, акції чи старий добрий кеш), той наймає собі людей, щоб вони виконували ту чи іншу роботу для нього. Що мене дуже сильно напрягало перші 4.5 роки на різних компаніях це те, що не можна було зробити таску скоріше і скажімо в 15.00 піти рішати якісь свої питання. Такий привілей не був доступний для простого програміста. Можливо якийсь там VP of Innovation Shit і міг собі так позволити, але простий робочий джава девелопер мусить сидіти до 18.00, навіть якщо це просиджування своїх штанів на ютубі. Вся робота на дядю зводилася до того, що потрібно піднімати свою кваліфікацію. Грубо піднімати свій рейт в годину. Спочатку це 5 доларів в годину. Потім $10. Потім $25. Потім $35. І так можна підняти його навіть до $1000, як це зробив Харві Спектер. Але ось уже тобі 30 років, в тебе високий рейт, 5к баксів в місяць, але все одного вільного часу немає. Робота забирає 8-10 годин в день. Сон забирає 6-9 годин в день. Дітям потрібно приділити увагу. Батьки старіють, яким також потрібно допомогти. Живіт, який росте і той вимагає уваги. Чи навіть той пес чи кицька, яких ти собі завів, щоб не почуватися самотнім кожного ввечера. І ось на вихлопі, якщо набіжить декілька годин в тиждень, які можна присвятити собі, то це успішний успіх. І не встигнеш оглянутися, як тобі вже 35 років. Упс. Вже 40. Хоть ти весь час і заробляв 5к щомісяця і нарешті купив всі ці квартири, машини, здоровя ти своє втратив. Навіть 10 років працюючи супер крутим девом по українським міркам, ти всього навсього продав свої 10 років життя за 600 тисяч баксів. 10 років життя. Яких вже не вернеш. Класно працювати на себе поки молодий і повний сил. На роботу завжди встигнеш вернутися. А ось єбашити, вставати в 8 ранку, лягати в 1 ночі простіше, коли ти це робиш для себе, а не на фіксовану зпшку. Ніщо не зможе замінити тобі це відчуття свободи.  Чому варто працювати на дядю?  Якщо ти вмієш організувати свій час, то робота на дядю — це відсутність (або мала кількість) стресу, чіткі робочі години, чітка відповідальність. Тобі не потрібно думати, де знайти новий проект. Нема проекту — нічо страшного. Сидиш граєш в доту або дивишся мотиваційні відосіки на ютубі, поки сейл йде шукати для тебе проект, який тобі сподобається. Бо якщо не сподобається — ти підеш на сусідню вулицю в сусідню кантору. Тобі не потрібно розбиратися в соціальних меражах, в маркетингу, в рекрутингу, в hr-процесах чи в ще якійсь занудній фігні. Блін, тобі не потрібно шукати новий офіс, такий, щоб він всім підійшов. Тобі не потрібно купляти нові ідеальні кондиціонери. Ти просто сидиш і пишеш код, а потім йдеш додому дивитися серіали на Нетфліксі, слухати, як муркоче твій кіт або дивитися на реакцію своєї собаки, якій ти дав попробувати свій 12-річний макаллан. Можна будувати карєру, можна стрибати на плюс 500 доларів, можна вивчити алгоритми і поїхати в FAANG на 300-500к в рік в сонячну Каліфорнію. І тепер вже там підалити свій джаваскріпт код. Робота на дядю — це хороший безпечний депозит, який росте на декілька відсотків в рік. Єдине, що лишається це обрати професію, де можна реалізуватися. Не обовязково це ж айті. Можна стати крутим актором, як Том Хенкс чи Роберт Дауні-молодший, який бере 50 лимонів гонорару. Можна поставити собі ціль стати крутим режисером, таким як Спілберг чи Камерон. Працювати на дядю — це стабільно. Ти не думаєш про те, що завтра ВорнерБразерс стануть банкротами через коронавірус чи в твоїй компанії Bla-Bla Solutions в твоєму рідному Хмельницьому не знайдуть нового проекту для тебе. Ти ж крутий спеціаліст — тобі завжди будуть пропонувати роботу.

Про депресію Протягом останніх шести місяців, я не писав нічого такого, що би мені подобалося. Яка причина? Вот “щось нема — не йде” Протягом останніх 2-3 тижнів в мене запиталося декілька людей (трьоє, якщо бути точним), чому я перестав писати. Ну так буває. Нема надхнення чи просто засосала рутина. Ви ще думаєте, про те, що трьоє людей це взагалі мало? Ну можливо і так. Але можливо це і багато. Ближче до 30-и років всім на всім стає чуток похуй. В кожного є якісь свої плани, цілі та проблеми.  Офіційна ж причина-слеш-діагноз мабуть таки в хворобі 21 століття — в депресії. Напевно, але не точно. Пост буде зовсім не мотиваційний, про те, як тіпа вийти з депресії, зайнятися спортом чи ще якась чіпуха. Загалом депресію треба прийняти і чуток з нею пожити, порефлексувати над тим, чому так сталося.  В моєму випадку можливо варто перестати дивитися відосіки на ютубі про успєшний успєх))) Хоча кого я обманюю. Буду дивитися. Там ж клондайк для мотивації.  Для кого тоді цей депресивний пост? Для тих, хто в депресії. Я, коли на пянці в барі чую від якогось знайомого про депресію, мені стає чуть-чуть легше. На паро хвилин правда, але це вже зовсім інша історія. PS: Не зважаючи на все вищесказане, я прокинувся зі свого творчого “сну” і буду тепер всіз валити реалістичною депресією

Про вміння робити щось класно номер 2 Шукаю фрілансера, який вміє малювати ахірітєльні картинки в стилі adult animation / adult cartoon Приклади мультиків: BoJack Horseman, The Simpsons, Futurama Ідеально, щоб були приклади робіт, які можна переглянути Якщо когось зацікавило, тоді напишіть мені:   — Пошта: yyluchkiv@gmail.com  — Приклади робіт (та фінальні бюджети, щоб можна було одразу зрозуміти чи ми підходимо один одному) — Звідки ви (ідеально Львів, щоб в разі чого можна було зустрітися і обговорити, але це не критично)

Про вміння робити щось класно Шукаю фрілансера, який вміє робити ахірітєльні сайти візитки Ідеально, щоб був досвід виконання сайту візитки для айті компанії Якщо когось зацікавило, то ось список мінімальних вимог: — Сайт буде заливатися на AWS — Вже є куплений домен на AWS, Route53 — Крім того, щоб зробити сайт, потрібно буде налаштувати SSL сертифікати на AWS — Сайт хочемо залити на AWS S3 (якщо є кращі варіанти, то запропонуйте)  — Дизайну немає, але ми його або самі зробимо, або зробимо разом — Хочемо зробити цей проект fixed-price — Які технології немає значення Якщо когось надалі зацікавило, тоді напишіть мені:   — Пошта: yyluchkiv@gmail.com  — Мінімальний бюджет, від якого ви готові стартувати — Приклади робіт — Звідки ви (ідеально Львів, щоб в разі чого можна було зустрітися і обговорити)

Про співбесіду казіном людей На початку своєї супер-стрімкої (хо-хо) карєри на одному з лідерів ринку я був присутній на доволі зашкварному, але цікавому форматі співбесід. Посадили нас десь 3-4-5 людей і питалися усіх одне питання. Тривало таке дійство десь 2 години, а той більше. Дуже виснажливий формат. Змучений був такий, ніби зіграв 90 хвилин на полі з Манчестер Юнайтед.  Карочє виглядало наступним чином:  — Ті, хто знали відповідь, піднімали руку — Той, хто запитував, вибирав когось одного, хто буде відповідати — Той, кого обрали, відповідав — Решта, хто також піднімав руку, після основної відповіді доповнювали або чмирили того, хто відповідавав перший Зараз такий формат зачепив би гордість будь якого девелопера з досвідом 2 дні і більше ___________________ Нативна інтеграція В нас відкрилася вакансія Java Developer: https://jobs.dou.ua/companies/forcelate/vacancies/121017/  Можливість працювати віддалено зберігається з завершенням карантину

Про карантин і ТікТок  Можна довго філософствувати про карантин та як він повпливає на життя кожного українця, на його роботу та на рівень безробіття. А можна коротко філософствувати: буде сложно. Інфа сотка. За версією Мінфіна — дефіцит бюджету складає 23.5 млрд за 4 місяці.  А тим часом молода команда в Києві за версією Юрія Лучківа (обережно, сложний політичний гумор) —  https://vm.tiktok.com/cQCwGU/

Про мотивацію на карантині Одна з моїх улюблених тем для дискусій або мардабоя по пяні — це мотивація. Особливо така, котра стосується офісної роботи. Особливо така, коли хтось ходить по офісу і комарить всіх кругом, що його недостатньо мотивують для того, щоб стартанути таску JIRA-1742)))  Часи змінилися і найближчі місяці будемо дома, а на дивані потрібно буде себе самому мотивувати.  А якщо є дисциплінка, то взагалі проблем немає.  З іншої сторони є менеджери, яким потрібно мотивувати зараз не тільки себе, а ще й свою команду. Особливо мабуть сложно менеджерам (а таких думаю більшість, бо менеджери часто доволі старші люди), які мають ще купу дітей дома. Бо їм треба мотивувати не тільки себе, а ще й мотивувати аккаунт на 100 людей. А коли читаєш на фейсбуках, що є чуваки, котрі питаються цих менеджерів чи будуть їм зараз відшкодовувати електроенергію — то вашє п****ц. Тому давайте всі дружно проведемо квіз, бо аж самому цікаво зрозуміти, що відбувається кругом. А нас тут майже цілих 3 тисячі

Про вербування в компанію Карочє натрапив я на цікаве відео про нафталінову Матрицю, психологію, сектантів, вербування тири-пири.  Якщо підсумувати, то є декілька таких поінтів, які дуже кумедно лягають на бізнес модель певного відсотку компаній.  Поінт перший. Мене завжди нервував той момент, коли Морфеус не сказав Нео, що після прийму таблетки дороги назад не буде. Ну може і сказав, але дуже маніпулятивно. Реального вибору Нео не мав. Він був чуваком без досвіду, а перед ним був САМ Морфеус. Глиба. Розумний. Сініор-менеджер. 15+ років досвіду. Йому треба вірити — ніяк інакше. Особливо кумедно, що збоку всі вже знали чим закінчиться цей вибір для Нео, стояли мовчки, можливо навіть трошки співчували. Одним словом завербували юний розум.  Мені здається десь так відбувається вербування молодих спеціалістів в компанії, де є свій Морфеус. Всі ці візії, місії, цінності. Все це добре, коли там справді якийсь класний продукт. Але в українських реаліях класний потрібний продукт це система доставки їжі за помірну ціну, ніж працювати на 10 різних американських дядь. Але переконали, завербували, маємо ще одного відданого юного спеціаліста.  Поінт другий. Завжди має бути ворог. Без того ніяк. Хто ворог? Всі кругом. Одним словом вся система наший ворог. "Якщо ти не один з нас, то ти один з них”.  Це карочє вашє тру сторі. Тільки в нашій компанії ти обраний Нео. Всюди решта тебе не будуть цінувати.  Поінт третій. Провидиця. Якщо не вникати в деталі фільму, то це останній момент, коли вже вербування Нео завершене. Тут його за декілька хвилин екранного часу переконали, що це цілком норм віддати своє життя за життя Морфеуса. Ізі-пізі. Декілька тижнів, а тіп вже вирішив, що він готовий віддати своє життя за когось інакшого. Причому ще навіть не докінця зрозуміло, чому такий той Морфеус важливий. Просто тіпуля, має якийсь корабель, команду на 10-15 людей і все. Але провидиця це ключова фігура 100%. В компаніях це карочє топовий HR. Але реально топовий. Такий, що вже бачив всяке дірьмо і має теж 10+ років досвіду. Не свіжоспіла випускниця філософського факультету, а реально досвідчена жінка, яка вже бачила декілька компаній. Як аналогія — декілька падінь матриці. А простий Нео, Junior .NET Developer вже за декілька тижнів завербований так сильно, що віддати своє життя ізі катка. Понятно, що в корпоративному житті, ніхто життя не віддає)))  Карочє до чого я це все? Вот зараз сталася криза. І вже не перший раз чую або читаю, як почали звільняти людей або якісь такі напівміри приймати. Не надто багато (бо як буде багато, то вже буде сильний розголос), але достатньо. Тому завжди потрібно мати бекап плани. Як мінімум мати план Б.  _______________________ Нативна інтеграція Тобі потрібен план Б? Будь-ласка. Долучайся в чат фрілансерів “Upwork Club”, де є атлічьна можливість поспілкуватися з людьми, які беруть відповідальність самі на себе 🙂  https://t.me/yyluchkiv8upwork

Про прогнози на 2020 #2 Продовження про аутсорс Моє бачення на 2020 не є оптимістичним, хоча я і сам є співвласником сервісної-аутсорсингової компанії Факти або те, що можна нагуглити: #0: Айті це аутсорс. Так! Є продукти, але більшість айті це аутсорс #1: 2015 рік: 90k айтішніків, $2.7лярда, тобто $30k на брата #2: 2019 рік: 190-200k айтішніків, $5 лярдів, тобто $25k для брата #3: 2020 рік: буде жопа 100%, важливе значення буде мати тільки розмір цієї жопи #4: Є ще інакший аутсорс (не айті), але він не створює ніякої загальної коньюктури на ринку Думки, наслідки, тези: #1: Айті сектор за 5 років не наростив нічого, крім кількості людей в сфері. Якості немає, доданої вартості не додалося за 5 років #2: Айті (та і будь який інший аутсорсинговий бізнес) в Україні залишився сировинним бізнесом. Тепер тільки замість 90 тисяч вагонів пшениці, ми експортуємо 200 тисяч вагонів пшениці. Отака мудра алегорія)))  #3: Ринок став настільки ринком кандидата, що це сильно повпливало на якість “вайтішніків”. Якщо колись на співбесідах питалися класичні питання “чим відрізняється ArrayList та LinkedList?” та “чим відрізняється інтерфейс та абстрактний клас?”, то зараз я на співбесіді найважливіше, що я хочу зрозуміти чи людина не лінива і не ідіот. Бо на класичні питання відповідей не буде.  І на кінець — найгірше, як на мене. Аутсорсингові компанії, немає значення чи це айті, чи це кол-центри, чи це маркетинг чи ще якась хірня, дають можливість розвиватися середньому класу в Україні. А середній клас між собою набагато сильніше повязаний, ніж великий бізнес та великі дяді. Не отримав замовлення на дизайн, бо в Канаді скорочення — не пішов стригтися в барбершоп. Не отримав замовлення на рекламу мережі піцерій в штаті Колорадо — не пішов в квест-кімнату. Не отримав замовлення на новий тип будинків, який треба намалювати в якомусь AutoCad — сидиш жреш бульбу, яку передала мама або баба з села, а не ходиш по ресторанам.  Хоть зараз кожен великий дядя на ютубі розказує за кризу і які вона дає нові можливості, він не переживає. Він знає, що в нього персонально все буде заєбісь. В нього в матрасі відкладено на декілька років вперід. А ось, якщо просяде середній клас, то це буде пічаль-біда.  Що робити? А вот насправді хрєн його знає. Колупати щось нове, працювати на теперішній роботі усердно. Хочеться сказати, щось мудре в стилі: “Все, що нас не вбиває — робить нас сильнішими”, але щось не повертається язик. Це ще я зовсім не хуєсосив нашу владу. Бо якщо брати до уваги ще політику, то сценарій World War Z впринципі ще нічо такого)))  Закінчу на позитиві. Рекомендація серіалу: Altered Carbon на Нетфліксі. Перший сезон агонь. Другий можна подивитися за інерцією.

Про прогнози на 2020 #1 Ще в середині 2019 я читав декілька разів про фінансову кризу, яка чекає на всіх в кіцні 2019 або на початку 2020. Кризи звичайно ж пророкують кожного року. І завжди люди будуть ділитися на декілька категорій: оптимісти, реалісти, зрадойоби ну і звичайно ж далбайоби. Останніх буде найбільше. Але читати чужі прогнози корисно, тому, що кожна сфера специфічна, а бачити повну картину справді можуть тільки декілька десятів людей в країні.  Зараз на західних ресурсах читаю про те, що людей відправляють в обовязкову відпустку або домовляються про 80% загруженість. На форумах відчувається соціальна тривага за те, що роботодавець може звільнити, а це за собою призвиде втрату медичної страховки. А всі знають, яка дорога медицина в США. Мій прогноз в основному буде стосуватися айті сектору, але думаю в будь якому аутсорс секторі буде подібна тендеція.  Прогноз #1 5-15% звільнень на лідерах ринку Під роздачу попадуть в першу чергу роздуті лічкі та люди на "лавці запасних" Маленькі компанії, котрі немають sustainable моделі бізнесу, розпадуться Прогноз #2 Якщо ви займаєтеся чіпухою (а всі хто займаються чіпухою, знають що це проект чіпуха), то ви великій зоні ризику.  При першій нагоді вас кікнуть з проекту Особливо це стосується людей, котрі не розуміють, як проект / бізнес заробляє гроші та чи вони причетні до цього процесу заробляння грошей Прогноз #3 суто по айті Зі спеціальностями думаю буде так Все, що front-end, особливо роздуті відділи, все що стартап, все що цацка-пецка-свістєлка-пірдєлка — звільнять Все, що старі нудні технології, які приносять гроші з 2002 року, але працюють на Java7 та jQuery — залишуться Найстабільніші ніші будуть DevOps, та стара гвардія: Java, .NET до яких вже доєднався Python і його нішеві напрямки плюс круті PM-и Що ж варто робити: 1) Не панікувати та сидіти дома. Купити нарізну зброю — це понятно 2) Нарешті настав час роздуплитися в бізнес моделі свого проекту. аутсорс заставляє мислити технологіями, а не бізнесом. зараз стане відчутно і зрозуміло, що хай краще хіровий софт, який приносить гроші, ніж Angular64, який плужить вже на 3 скріні 3) Спитати свого прямого суперіора, чим ще можна бути цінним на своєму проекті 4) Зареєструватися на всяких фріланс біржах і шукати так звані лівачки 5) Продати пса та менше жерти — ця теза проплачено однією політичною силою))) Загалом хочеться написати більше про аутсорс бізнес та різні прогнози, але пост і так вже вийшов довгий

Про ці декілька днів роботи з дому Працювати віддалено — прекрасно. Думаю багато великих гігантів українського айті переглянуть свої полісі на рахунок можливості роботи з дому чи з кафе. Але не факт 😂 Є правда одна річ, якої деколи бракує, коли працюєш з дому. Але деколи. Це спілкування, якоїсь цікавої флудилки. В мене є паро таких, але прийшов час створити ще одну, звязану з моєю одною діяльністю — пошуком проектів та замовників на Upwork-у.  Лінк на телеграм канал:  https://t.me/yyluchkiv8upwork. Приєднуйтеся!

Про дисципліну і мотивацію. Апять 25 Я не писав в блог цілий місяць. Факт.  Хоча місяць тому я був дуже-дуже вмотивований писати. Факт.  Дисципліни по відношенню до написання постів в блог я ще ніяк собі не випрацював. Факт. Який висновок? Мотивація це, звичайно, дуже харашо. Але коли немає дисципліни на протязі певного періоду часу, щоб лупати цю скалу, то максимально кумедно надіятися, що в кінці з вашої роботи вийде щось путьове.  Але погодьтеся, що такий висновок якийсь ну дуже печальний. Тоді виходить, що в своїх бідах кожен винний сам. А так не повинно бути в 21 столітті. Тому я так собі покілішував і зрозумів наступне: хоч у мене його і не було, але у тому, що я не писав у блог винний мій ментор. Саме через відсутність ментора ми всі такі ліниві сраки.

Про маркетинг, коли ти не маркетолог #2 Чому велика кількість платформ / людей так прикро ставиться до матюків в маркетингу тих чи інших продуктів? Хтось може цю позицію адекватно проаргументувати?  Коли не підеш на якийсь фільм в стилі Deadpool — більшість жартів нижче пояса. І всі сидять в залі, ржуть, попрорн літає по залу і ніхто не хариться, коли хтось з екрану скажу “курва”. 18+ категорія. Але нє, якщо реклама то всьо — не можна матюків. Но-но. Цікаво як тоді рекламувати книжку “1000+ унікальних матюків українською мовою”?  Карочє я втомився битися з вітряками та переписуватися з фейсбук сапортами. Напередодні свого 28 річчя зроблю собі подарок —перейменую канал просто на Yurii Luchkiv. Буду тепер телеграм-інфлюенсером під своїм імям. Але кантєнт далі буде про те, як потрібно є-б-а-ш-и-т-и 😂