Yurii Luchkiv

Про найм по референсам Завершилась тривога, можна нарешті запостити відкладений пост. Дуже класно наймати людей у котрих позитивні відгуки. Я завжди шукаю спосіб знайти можливість отримати фідбек з перед-попередньої роботи (а це зазвичай не так складно, як здається на перший погляд). Насправді не так важливо, що 2 роки тому були менші знання в якомусь умовному пітоні. Важливим є те, як людина працювала в команді, на яких умовах покинула компанію, чи була конфліктною і чи виконувала свої обіцянки. Чому беру фідбек не з останньої роботи? Тому що він може бути емоційно забарвлений. Може людина 14 місяців працювала добре, але останній місяць стався конфлікт і людина покидає компанію на мінорній ноті. А коли вже час пройшов, робота була давно, емоції вже погасли, люди дають чесніший фідбек, бо можливо навіть складну ситуацію переварили і бачать її вже не так емоційно. З іншої сторони так само дуже класно отримувати нові замовлення, коли тебе рекомендують твої ж замовники. Але цього зазвичай мало, щоб рости і розвиватись. Потрібно знайомитись все з новими і новими потенційними клієнтами, писати мільйони різних холодних листів та ходити на велику кількість нетворкінг івентів, які для великого % людей здаються чимось безтолковим. Але дуже часто саме через нетфоркінг чи реферанси люди знаходять нових клієнтів, а кандидати класні роботи. Зараз канєха з цим складніше, але завжди є онлайн. Зрозуміло, що в онлайні це завжди складніше, тому що не ясно як робити ось цей small talk і знайомитись з людьми. Але той хто шукає завжди знайде спосіб: чи задасть питання, чи попросить контакт, чи домовиться вже про особисту зустріч. Таке саме правило працює і для людей, які шукають роботу. Тому що всі її шукають. Тільки умовно працівники шукають роботу в роботодавця, а роботодавець шукає клієнтів. Ну потім клієнти шукають своїх юзерів і так по колу. Так буває, що можна сходити на 10 онлайн зустрічей і знайти 0 нових клієнтів. Можна шукати роботу, сходити на 10 онлайн івентів і не отримати оффера. Але як мінімум ви можете долучитись до мейлінг груп і отримувати пропозиції на пошту. Як максимум познайомитись з людьми і залишити гарне враження про себе. ____________________________________________ #інтеграція 6 грудня команда Levi9 запрошує на QA Meetup! Поговоримо про Playwright, Accessibility testing та техніки тест-дизайну ━ долучайся онлайн з будь-якої точки світу! Що у програмі? 1/ “Техніки тест-дизайну”, ━ Дмитро Топчій, Test Lead в Levi9 2/ “Тестування доступності: теорія, інструменти та чому це важливо”, ━ Сергій Собур, Test Lead/ Principal QA Engineer в Levi9 3/ “Автоматизація тестування доступності за допомогою Playwright” , ━ Віктор Кипоренко, Test Developer Junior в Levi9 Коли: 6 грудня о 19:00 (GMT+2) Деталі та реєстрація: http://bit.ly/3EyeMbP

Про генератори В айті сфері є такий термін SLA (Service Level Agreement). Скажімо Google Cloud в своїх доках пише наступне: Monthly Uptime Percentage Load balancing >= 99.99%. Для тих, хто не знає що це таке, то простими словами це обіцянка від Google, що лоад балансери будуть не будуть працювати тільки 0.01% в місяць. Для більшості онлайн бізнесів це дуже важливо, щоб їхні серваки не падали, бо це напряму впливає на якість і репутацію вашого бізнесу. Думаю багато хто читав неодроразово, що фейсбук лежав якісь там умовні 2 години і Цукерберг втратив стільки бабла, що йому прийшлось продати всі свої двадцяять однокімнатних квартир, які він здавав в оренду 😂 Десь на початку літа я вступив в одну дискусію про надійність української електромережі. Наслухавшись можливих ризиків, я пішов читати десяток статтей на цю тему, старався зрозуміти як це нас так успішно підключили до європейського гріда, але в результаті якось так вирішив про себе, що з електрикою все має бути більш менш ок. Зараз цілком зрозуміло, що будь який вчитель фізики з мого рідного фізмат ліцею 100% теоретично знав про вразливі місця нашої електромережі. Ну а професіонали, які обслуговують цю мережу на daily-basis знали не тільки теоретично, а й практично. Чи піднімалось це питання? Думаю, що піднімалось. Чи дослухались до їхніх думок? Ум...тяжко сказати. Але сьогодні за декілька днів до зими здається би вже всім мало бути би ясно, що до неї потрібно було почати готуватись ще влітку. Цього звичайно ж вже не зміниш. Зараз потрібно вже не готуватися, а реагувати на всі виклики, якщо є така фінансова можливість, щоб не створювати додаткового тиску на мережу. Люди, які працюють в сфері хочайби 2 роки, мали би назбирати трошки доларів, щоб купити собі якийсь умовний генератор. Знаючи дофіга людей в айті сфері, які люблять і роблять такі системи, які "не падають", дивно що не було якогось експерта (ну може він мене обійшов повз, як не як в кожного своя бульбашка), який би попереджав, що потрібно готуватись. Ну або хочайби якогось політичного лозунгу в популістичному стилі "В кожну сімю по генератору". Тому зараз хочеться вірити, що в майбутньому, коли будуть робити нові проекти, нову "архітектуру" української електромережі то будуть дослухатись до цих тошнотіків, яких не завжди "люблять в колективі". Знаєте ось ці: "А що буде, якщо впаде метеорет? За скільки часу електромережа себе сама відновить?". Цілком зрозуміло, що це дуже дорого і дуже складно, але така ціна, коли в тебе сусід далбайоб. ________________________________________________ 8 лютого 2022 року я вирішив знову писати технічні статті, навіть написав пост в телеграмі, щоб заставляти себе на місячній основі писати. Але тоді ми жили ще в зовсім іншому світі. Кому цікаво стаття тут. Пишу про те, як я працюю з класами, чому стараюсь уникати ось цих всіх String username, String password, String name і т.д. Може підписуватись і отримувати листи на пошту, я рідко пишу, тому спаму не буде. Хто осилить статтю того в кінці чекає смішний мемчик. А ще я вирішив спробувати твіттер, кажуть мудрі дяді, що зараз там весь двіж, і що навіть там простіше знайти клієнтів ніж на лінкеніні. Посилання тут, якщо комусь цікаво. Там ще нічого нема, крім мемчику 😂

Про співбесіди. Як "читати" інтервюера? Для того, що мати більше контексту про йтиме мова варто почитати попередні пости: пост1 + пост2 Ще раз наголошу, що я говорю про адекватних людей, які йдуть на співбесіду переслідуючи якісь конкретні цілі: взнати свій технічний рівень ще з одного ракурсу, познайомитись з людьми, дізнатись нові можливості на ринку, зарекомендувати десь себе/свої професійні якості. Я не говорю про кейси, коли приходить на співбесіду сініорчик-помідорчик без ніяких конкретних цілей і каже "ублажайте мене тут повністю" 🤩 Всі можливі кейси розглянути неможливо, але деякі конкретні кейси дадуть бачення на підходи, які можна використовувати. Отож, все як в школі. Дано: 1/ Middle Front-end Developer 2/ ~2 роки досвіду 3/ на поточній позиції отримує $1800 (дані взяв з доу, щось між 1-м та 2-им квартилем) Задача: Знайти більш оплачувану роботу (причини неважливі) Вам написав рекрутер на лінкедіні, то-да-сьо, проект вам здався цікавішим, шукають мідла, скіли маєте підходящі. Трошки діалогу і вже рекрутер вам задає питання скільки ви би хотіли заробляти. Ви зайшли на доу глянули, що там можна попросили, глянули на свої $1800 і думаєте ну $2300 саме та сума, яка зробить мене щасливим і озвучили її рекрутерці. Хоча може вас вже так закомарив поточний проект чи менеджмент, що ви з радістю би і перейшли скажімо і на $2k. Ви можете подумати, що суті це не міняє, бо сфера росте, але це запросто може змінити суть питання. Цій рекрутерці спустили зверху бюджет на цю позицію. Скажімо $2k максимум. Цій рекрутерці, яка з вами познайомилась 30 хвилин тому на лінкедіні не буде витрачати свій час, щоб переконуавти когось там зверху, що давайте піднімемо планку на 300 баксів, бо я знайшла супер класного кандидата. Напише, що піде домовлятись з лідом про співбесіду, додасть інформацію в CRM-ку, видалить переписку і піде шукати далі. Чи ви виграли від цього? Нє. Якби ви сказали, що я відкритий до будь яких пропозицій, в залежності від проекту і компанії я готовий розглядати пропозиції від 1500, я готовий поступитись баблом, мені дуже важливо, щоб проект був цікавий, я шукаю новий челендж, то пройшли би цей "левел" і пішли дальше: на крок ближче до desicion-maker-ів. Уявимо, що ви сказали те, що хоче рекрутерка почути і ось ви на співбесіді. Спілкуєтесь, взнаєте, що на проекті працює скажімо команда це сініор + два джуна на фронтенді. І що шукають ще мідла. Технічно влаштували ліда/СТО і з хоршим настроєм пішли додому. За 2 тижні пишуть, що готові з вами ще раз поспілкуватись, щоб обговорити можливий оффер. Важливо памятати, що ви зараз в позиції не "я хочу $2300 в місяць", а в позиції "в залежності від проекту та обовязків я хочу отримувати щось між $1500 і $2500". Прийшли на цю розмову, вам розказують про проект, про плюшки, про відпустки, про квадракоптери, про найкращі тімбілдінги і все решта. Але в розмові ви дізнались, що сініор вирішив звільнитись. Ось ваша соломинкка, за яку можна зачепитись і вирішити, що ви хочете. Якщо ви хотіли працювати, щоб вас там хтось "менторив" то відмовляєтесь від пропозиції і рухаєтесь далі. Якщо ж ви ініціативні, не боїтесь відповідальності, то маєте розуміти, що бюджет, який був закладений на сініора, можливо звільнився. Пояснюєте цю позицію і кажете, що хочете $2800. На цілих $140 більше ніж 3-ій квартиль. Цифри умовні, але підхід має бути зрозумілий. В цій останній розмові інформація, яку ви сказали рекрутеру може грати проти вас. Якщо ви вже озвучили $2300 переграти на більше буде складно, бо велика ймовірність, що вас покликали саме тому, що ви озвучили таку суму. І менеджмент відчує, коли ви почнете викручуватись, як вужик на сковорідці, пробуючи отримати нові $2800, бо звільнився сініор.

По співбесіди. Що робити, якщо ...? Перше скажу очевидну річ. Не варто зараз єбланити на роботі. Не варто зависати по 3-4 години на ютубі в пошуках надхнення, бо у вас депресія, а потім репортати 8 годин, коли працюєте реально дві-три максимум. Якщо до війни на це закривали очі, то бюджети на 2023 рік будуть 100% приймати обережніше і зваженіше. Звідки би не були ваші замовники, як би сильно їхня країна чи вони персонально не support Ukraine, ви маєте розуміти (або нарешті зрозуміти), що їхня ціль це заробляти гроші. Немає великої різниці чи компанія втратила замовника, бізнес втратив клієнтів чи працівник/контрактор втратив роботу. Все це часто про "ринки, які росли". Але не треба бути генієм, щоб припускати, що інтереси замовника йому ближчі, ніж ваші власні інтереси. На днях на djinni була розсилка, що вже є 70к кандидатів на платформі. Коли ви бачите таку цифру, то потрібно памятати, що прийнято вважати що загальний розмір сфери вважається десь 300к. Можна звичайно припустити, що просто платформа дуже сильно виросла 🤔 Що робити тим хто не можуть знайти роботу? Все те саме, що роблять і компанії — в першу чергу шукати, а не чекати. На декілька місяців забути про те, що "робота мене сама знайде". Так цілком можливо, що 7к з цих 70к знайдуть роботу пасивно. Але 63к треба підпрягти свою дупу, зібратись та шукати роботу наполегливо. І не шукати зараз її в Україні. А йти і шукати її на глобальному ринку. Так джунам буде складно, особливо які звикли, що формат має бути наступний: компанія має взяти мене на безплатні курси, потім ще 6 місяців вчити щось, поки я буду дотку катати вечорами, потім посадити на проект, де я буду кожні 2 години задовбувати всіх, що в мене щось не виходить. Треба вміти щось робити. Бажано краще, ніж такі ж кандидати з таких же аутсорс-based країн. Цілком можливо, що на якийсь період може появитись щось тіпа піздата зарплата військового часу. До війни паходу такою було прийнято вважати 5к, то цілком ймовірно, що зараз ця сума може змінитись. Йду дописувати пост, чому час від часу все таки корисно піти на співбесіди (якщо кличуть), особливо в такі турбулентні часи. А ви можете собі задати такі питання, якщо ви шукаєте роботу. 1/ На яких глобальних платформах я зареєстрований? 2/ Скільки вдень я надсилаю своїх заявок/резюме? 3/ Чи я реально хочу знайти роботу, чи я би так хотів чік-чік, надіслав 100 разів своє резюме для галочки і сів чекати офферів? А можна чекати коли компанія знайде роботу, а потім вас. Теж варіант звичайно 🤷‍♂️

Про нікому непотрібну "вєлікую" руськую культуру (вкотре) Скільки би ракет не запускали, скільки би прямих погроз не робили русаки українській мові та культурі, тупо завжди знаходяться десь далбайоби, які продовжують захищати російську культуру. В юності я не розумів, чому на уроках зарубіжної літератури стільки уваги приділялось всяким Булгаковим, Достоєвським та Пушкінам. Але слава вчителям в тих закладах, де я навчався, що вони не робили культу, що ці твори "надзвичайні". Бо можна 100 разів говорити про смак, але більша половина творів це скучна фігня ніачьом або про якихось "творчих алкоголіків". Ну такоє. Але суть не про це. Суть в тому, щоб бути "великим" письменником/поетом не можна перечити князю/царю/імператору/генеральному секретарю. Катерина ІІ ліквідувала Січ. Думаєте хтось квакнув в імперії, що це не ок? Може якийсь твір хтось написав? Може вірша? Валуєвський циркуляр 1863 рік. Емський указ, 1876 рік. Знаєте, як на вікіпедії цей період називається? Правильно: XIX століття: Золота доба російської літератури. О КАК! Соувпадєніє? І що хтось там сильно щось квакав на тему знищення культури іншого народу з тих всіх Достоєвських, Лєрмонтових чи Пушкіних? Віджали в Крим. Ну знімемо пару фільмів про "вазвращєніє в радную гавань". Отаке гостре соціальне кіно. Тому вся руська культура (яка вважається великою) йшла, йде і буде йти нога в ногу з російською позицією. Нічого не змінилось за останні 400 років. І не зміниться. Сучасним Пушкінам легше шукати спосіб раціоналізувати запуски ракет, записати відосік на ютуб про калєктівний запад та бути далі лояльним владі (читай "вєлікім руськім паетам"). Карочє, якщо коротко вся ця російська культура дно і памойка. Без неї можна і треба жити. Нічьо не втратите. І це я говорю про ЗОЛОТУ ДОБУ російської культури. Але коли я заходжу в тренди Youtube Music, а там 34 місце інстасамка, а 35 місце це YARMAK бракує сил, щоб не схаритись!

Про співбесіди. Про "ваші зарплатні очікування". Продовження Частину рекрутерів це може задовільнити, частина звичайно ж буде пресувати вас, поки ви не озвучите хоть якусь цифру, від якої буде прийнято рішення: чи вас буде відсіяно на цьому етапі, чи все таки залишать вас у пулі для наступних інтервюшок. Якщо ж все одно пресують, щоб ви дали чітку відповідь, то задаєте питання в стилі: "Наскільки я бачу ця вакансія вже опублікована 12 днів тому припускаю, що є вилка на даному позицію?". Якщо вам дають відповідь (що звичайно дуже рідко буває), то вже далі вибираєте яку цифру озвучити: чи верхню межу, чи нижню або щось середнє. Як на мене суті це не міняє, адже потрібно памятати, що на цьому етапі фінанси не грають ніякої реально ролі, крім тої, яка дасть пройти на наступний етап. Якщо ж не дали відповідь, то лишається тільки одне — дати (по суті вгадати) широку вилку, яка підійде на дану вакансію. Тому підсумовуючи відповідь може бути щось в стилі: Я би хотів отримувати $1500-$2500. Але для того, щоб дати чітку відповідь, мені потрібно поспілкуватись з техлідом/ПМ про проект, про технології, для того, щоб зрозуміти, як швидко я буду корисний для вашого проекту/компанії Це можна міксувати всякими аргументами типу "для мене важливо чи я буду спілкуватись з замовником напряму", "який рівень відповідальності буде покладено на мене?" або стандартне "для мене дуже важлива корпоративна культура компанії" ✍️ Памятайте, що найважливіше на ранніх етапах співбесіди пройти дальше по ланцюжку співбесід. А обговорювати всі ньюанси (проект, обовязки, фінанси) потрібно вже з людиною, яка реально буде приймати рішення по даній вакансії. Не потрібно давати чіткі фінансові очікування на початкових етапах, бо ця інформація грає проти вас. Рекрутеру все рівно на ваші очікування. Його завдання знайти три-пять-сім кандидатів, які підходять по вимогам, які спустило керівництво проекту чи компанії.

Про співбесіди. Про "ваші зарплатні очікування" Потрібно вміти говорити про гроші. З досвідом звичайно ж кожен слідує своїм стратегіям переговорів. На мою думку, розмова про фінанси в Україні відбуваються швидше, ніж в EU/US-based співбесідах. Суті проблеми це звичайно ж не міняє, але ми будемо обговорювати більше сценарій коли питаються про фінанси на початкових стадіях інтервюшки. Коли починається розмова за оплату/фінанси/рейт з замовником/посередником, про себе я завжди памятаю два пустулата: ✅ 1/ замовник/посередник хоче за мінімально можливі кошти отримати найкращого кандидата ✅ 2/ кандидат хоче знайти найкращу можливість з максимально високим рейтом Це не означає, що замовник буде наймати за $1000 кандидата #1, бо кандидат #2 зареквестав $2000. Але якщо замовник буде мати два кандидата, які однаково сподобались, вони будуть мати потрібні для проекту скіли, але один буде коштувати $2100/місяць, а інший $2800/місяць, то не потрібно дивуватись, що замовник може вибрати кандидата #1. Так само це працює і зі сторони кандидата. Коли кандидат має два оффера з однаковими фінансами, він буде вибирати для себе кращу можливість і одній компанії відмовить. Отож погнали. Ви переписуєтесь з рекрутером, все йде добре, і ви отримуєте запитання: "А які ваші зарплатні очікування?". Як ж відписувати? Яку ціль потрібно переслідувати в межах цієї теми? Все не так просто, як може здатись на перший погляд. Зараз звичайно набіжуть люди і скажуть, що треба казати стільки скільки ти хочеш отримувати. Особливо сіньйори зі своїм "Не тратьте мій час. Я хочу $5k. Якщо менше то навіть нема про що говорити. Дасвідос". Але якщо ви вже на такому етапі розмови, то я приймаю за факт, що ви як кандидат хочайби пасивно зацікавлені у цій конкретній можливості або абстрактно шукаєте щось нове. Що ж потрібно відписувати? В першу чергу потрібно памятати, що на початкових стадіях мало кому цікаво ваші зарплатні очікування, тому що на початкових етапах завдання сорсерів та рекрутерів відсіяти з десятка/сотні кандидатів тих, які НЕ підходять по тим параметрам, які спустило зверху керівництво. Для інтервюера класно отримати чітку відповідь, щоб якісніше зробити свою роботу. Але для кандидата найважливіше це залишитись в пулі тих кандидатів, які пройдуть на наступні етапи співбесіди. Тому потрібно уникнути чіткої відповіді і потрібно взнати наскільки ця вакансія актуальна або давно відкрита. Варто казати щось в стилі "на даному етапі інтервю мені складно дати чітку відповідь, тому що це depends on $ньюнаси" і вже придумуєте гарні ньюнси. Варіанти: 1/ мені потрібно більше деталей від техліда про технології, які використовуються на проекті 2/ мені потрібно більше деталей про мої обовязки від ПМа 3/ мені потрібно більше деталей від техліда про технології, щоб я міг зрозуміти чи я зможу приносити прибуток компанії одразу чи мені потрібно буде декілька місяців освоювати технології

Про масові звільнення та майбутні співбесіди 👉 Всі компанії, починаючи з великих та закінчуючи малими, почали процес "завершення року". Для когось це контроль збитків, для когось це початок затвердження бюджетів на 2023 рік, але можна з впевненістю сказати, що ~10% людей тим чи іншим боком постраждають: когось звільнять, хтось можливо залишиться без обіцяних в січні бонусів, комусь не продовжать контракт на жирних умовах. 👉 Навіть для людей з досвідом можливо прийдеться проходити співбесіди. Для багатьох не секрет, що вміння проходити співбесіду vs. ефективно працювати + приносити прибуток замовнику — це різні вміння. Незважаючи на те, що більшість людей це усвідомлюють, вони все одно самі собі створюють проблеми на співбесідах. А деякі дають такі дивні (на мою думку, грубо кажучи неправильні) відповіді, що нічого дивного, що вони шукають роботу тижнями, а деколи й місяцями. Тому декілька тижнів буду писати свої спостереження зі свого досвіду, як варто проходити співбесіди та що на якому етапі говорити/не говорити. Це актуально як для майбутніх стосуніків у форматі "виконавець ⇔ замовник", так і "виконавець ⇔ сервісна компанія". ✍️ Для затравки розкажу історію, як я колись допоміг другові знайти його першу роботу Customer Support в айті в далекому в 2015 або 2016 році. Для тих, хто працює в сфері ще не так довго важливо зрозуміти, що хоть колись сфера роста такими ж темпами, як і зараз, але кількість вакансій в абсолютних цифрах була меншою. І дуже часто недевелоперські вакансії закривались швидко, частина з яких навіть не виходячи в публічний простір. Ну карочє діло було так. Скинули всюди його резюме, де тільки можна та й сіли очікувати декілька днів, щоб хоть хтось відписав. Отримали відповідь з компанії, непоганий фіт по вимогах, навіть можна сказати були "козирі" у рукаві. Єдиної вимоги, якої не було — це досвід роботи саме в айті, але був досвід в суміжній сфері, але це все фігня, це можна було подолати. Почали розбирати можливі питання, які люблять задавати на співбесідах та як на них грамотно відповісти, щоб людина навпоти залишилась задоволеною і передавала твою кандидатуру далі по ланцюгу приняття рішень. Варто уточнити, що ми готувались до співсебід у великі компанії, де буває декілька інтервюшок з рекрутером, hr-ом чи ще кимось. Ну я і кажу, що найважливіше це пройти всі етапи, щоб попасти до "боса", який і буде приймати рішення. Переконував годинами, що треба деколи говорити, те що хочуть почути, а не те, яким ти є насправді, тому що кандидатів десять, а вакансія одна. І те, що ти покажеш свій характер тут і зараз ніяк не допоможе тобі знайти роботу. Для контексту варто розуміти, що мій друг мяко кажучи трошки впертий 🤷‍♂️ Я (інтерв'юер): — Так бачу у вас подібний досвід на попередній компанії. Це дуже добре. Скажіть будь ласка чи не було у вас такого, що за декілька місяців вас втомлювала одноматіна робота? Він: — Так звичайно втомлювала. Загалом я людина творча і мені складно робити одноманітну роботу. Я (інтерв'юер): — Як ви боритесь з тим, щоб виконувати таку одноманітну роботу якісно працюючи по наперед складеному графіку змін? Він: — Складно сказати. Деколи я буваю приходжу на роботу в 10 або в 11 дня, бо мені складно встати в 8 ранку і прийти на 9. Ну думаю самі розумієте, що такими відповідями роботу не отримаєш, коли конкурнеція 5-10 до одного. Він мені почав розказувати, що він не може брехати на співбесіді. Ну ок. В результаті на цій співбесіді спитали питання зі схожим підтекстом, на які він відповів очікуваного фігово. На цю роботу його звичайно ж такими відповідями не взяли. Хоча цілком зрозуміло, що коли би вже взяли, то можна було і на 11.30 прийти на роботу, коли маєш фіговий настрій. Але спочатку потрібно, щоб взяли. Кожен має свої якісь таракани і зайоби. Я наприклад люблю слухати музику в своїй машині, так щоб звук був простим числом. Вот маю такий дибільний зайоб 🙃 Але мені хватає розуму не казати замовнику, що я не буду працювати в офісі, якщо мені хтось поставить собі звук на парне число 😅

Не забувайте проти кого ми воюємо. Ми воюємо проти людей, які називають великими петра І, катерину ІІ, лєніна та сталіна, а ввечері своїм дітям читають пушкіна та булгакова. Для них бути великим це нищити чуже. Проти нас не тільки армія, яка не вміє воювати з честю, але й культура і література, яка теж насаджувалась такими ж принципами. Памятайте про це, бо вони про це не забувають. Конвертуйте свою ненавиться до країни-ракової-пухлини в допомогу ЗСУ. Все буде Україна 🇺🇦

Про IT Arena 2022 На цих вихідних вдалось потрапити на топову подію в айті секторі — IT Arena. Точно не згадаю, але здається я був тільки два рази на арені, але саме цього разу мені дуже сподобалось: багато з ким вдалось поспілкуватись та й емоційно виявилось дуже корисно. ✅ По-перше, було дуже багато цікавих гостей і панельних дискусій. Хоча для мене були і такі, що я заскучав і дізнався для себе, що на стелі Оперного Театру намальовані голі жінки 👯😅 ✅ По-друге, мені вдалось поспілкуватись з багатьма значно успішнішими підприємцями в нашому секторі, задати вагон різних питань та отримати багато різних порад — корисних, дуже корисних, взагалі не корисних і навіть таких, яких я не зрозумів. Останнім часом я задавався таким питанням: чому деяким компаніям/командам вдається рости в часи криз, корон чи навіть війни? Вот для прикладу, коли почалась корона, зі всіх можливих джерел звучало коротка теза: тій-тій-і-тій сфері п*зда. Звичайно ж були тим кому було складно, але коли вже пройшло достатньо часу для ретроспективи і ти дивишся на результати тих-тих-тих: +100 працівників, +200 працівників, +10 крутих глобальних проектів. Якщо спробувати написати висновку, якого я дійшов, то він буде звучати як фраза з пацанських пабліків, але нема на то ради 🤷‍♂️ Висновок звучить так: в першу чергу треба хотіти рости. Десь прийдеться можливо чимось пожертвувати, готуватись до гіршого, сподіватись на краще. Але в першу чергу потрібно мати внутрішнє бажання рости. По суті це не дуже сильно буде відрізняться для росту компанії чи для карєрного росту. Треба самому хотіти, а не так "я хочу, щоб хтось мені склав план розвитку" 😅 ✅ По-третє, хоч я не є дуже успішним підприємцем, але поради роздавати комусь я звичайно ж буду перший 😅 Карочє для бізнесу класним фактором є бажання з партнером/партнерами мати приблизно однаково-амбітні цілі по росту, про складності проекті, по фінансах та будь-яких інших кількісних метрик. З огляду на цей висновок і на те, що я люблю екперементи я пробую вже декілька місяців ввести в обіход нове слово, яке би описувало ось цей термін. Отож, якщо коротко то дуже класно і природньо, коли партнери по бізнесу мають однакове бізнес-лібідо. Беріть і використовуйте. По-моєму дуже класний термін 😎

Про фінансові метрики Мене дико напрягає те, що в Україні гіганти в кожній з своїх індустрій ще досі не перейшли на модель, коли вони зі своїми працівниками домовляються про gross зарплати, замість net чи як в народі їх називають — "окей, окей. ну а скільки я тоді буду отримувати грошей на руки?" Чому спитаєтесь ви? Чому це погано? Я маю декілька думок чому це є проблемою, але якщо вибрати спільний знаменник, то він буде наступний: на мою думку, це дуже інфантилізує людей В чому полягає інфантильність? ✅ По-перше, кожна людина повинна знати податки, які вона платить, скільки податків вона платить (у відсотковому та абсолютному еквівалентах), куди вона їх платить і що за ці її податки держава робить ✅ По-друге, відсутність цих знань дає змогу відмежуватись від політичних та економічних обговорень, адже за неї все повинен продумати роботодавець Цей підхід звичайно присутній і в айті індустрії. Інженери, тестери, архітекти, проджект менеджери і купа інших людей, які заробляють по $5к/місяць не знають скільки податків вони платять Цей підхід також присутній скажімо на виробництві. Серед таких професій можна запросто почути фрази: "оплата на руки" і "скільки грошей платить фірма державі за працівника в місяць" І це як на мене дуже неправильна динаміка між роботодавцем та працівником. Я вважаю, що потрібно давати кожній людині її gross зарплату, а вона вже повинна думати і аналізувати кому/скільки вона платить податків. Цей підхід буде виховувати відповідальність з першої ж роботи, а не тільки тоді, коли ти вирішив почати свій перший бізнес Загалом кожному відповідальному громадянину потрібно знати свої фінансові метрики. Щоб можна було запросто відповісти, як на складні фінансові питання, так і прості: — Чи цього року ми купимо шубу? 😂 — Коли ми вже цього року купимо шубу? 😂 — Скільки грошей в місяць мені потрібно для базових потреб? — Скільки грошей в місяць я можу задонатити на ЗСУ? — Скільки місяців мені потрібно, щоб відкласти на авто? — Чи можу я позичити йому/їй n-тисяч доларів? — Чи можу я зараз інвестувати в цей бізнес? — Скільки біткоінів я можу сьогодні купити? 😂 На ці всі питання потрібно мати відповіді або хочайби прийти додому відкрити якусь доку і побачити, який реальний стан ваших фінансів 💵

Про персональну ефективність Більшість підходів, які я зараз опишу, я використовую вже 10+ років Я впевнений, що частина з них може здатись смішними Я впевнений, що комусь вони не підійдуть На початку карєри основною валютою є $. Це гарна чисельна метрика, якою можна оцінити свою роботу за період часу в тиждень/місяць/квартал З часом для мене основною валютою став час. Цією метрикою складніше щось міряти, але саме нею я міряю свою ефективність Базуючись на цих двох тезах я маю декілька правил, якими користуюсь в повсякденному житті ✅ Тепер це називається модним терміном "Inbox Zero". Ще в 2011 році, коли я тільки почав працювати на ЕПАМі (який тоді у Львові нараховував 100- працівників) я отримував купу лєвої кореспонденції: починаючи від апдейтів на всю компанію, які насправді афектали тільки якусь групу людей, завершуючи оголошеннями "продам гараж" і сотнями пріколів на Reply All. Не знаю, як у вас, але у мене в активному користуванні 5-10 пошт різного призначення, тому тратити купу часу на трекінг всяких непотрібних мейлів я не хочу. Тому на кожній пошті в мене немає мейлів в inbox-і Неважливий лист — прочитав → видалив Неважлива розсилка — не прочитав → відписався Важливий лист — прочитав → відписав Важливий лист, але є блокер — прочитав → пересунув в якусь папку → поставив нагадування відписати Супер важливий лист, але є блокер — прочитав → відписав, що відпишу ще раз, коли пофіксаю блокер ✅ В командах, де я працюю, я докладаю багато зусиль створити, а потім культивувати асинхронну комунікацію. Звичайно повинен бути якийсь формальний мітинг. На ньому потрібно обмінятись статусом та задати питання, які афектають чиюсь роботу, крім твоєї. Але протягом дня потрібно мати декілька підходів і їм слідувати, щоб кожен міг працювати і його не виривати з контексту, в який потім складно повернутись. Це не так просто як здається, тому що скажімо керівникам потрібно більше докладати зусиль і думок, щоб спланувати хочайби 1 день, не говорячи про цілий тиждень. Приклад №1: З людьми, з якими ми тільки почали працювати, ми домовлятись що потрібно давати свій статус кожні 4 години. Важливим є те, щоб керівник не нагадував про це. З мого досвіду це не так просто, бо завжди є ньюанси 😂 Але колективи, які навчились це робити, працюють на мою думку ефективніше, мають час порішати ще якісь свої справи, якщо потрібно. Горизонт планування в 4 години це не так складно, але декому дається дуже-дуже не просто. Керівникам я би завжди рекомендував налаштовувати такий підхід, бо девелопери не люблять, коли їх раптово виривають з таски. Приклад №2: Замовник платить — замовник замовляє пісню. Все так і є. Але я завжди гну вектор прогнозованих мітінгів, а не раптових, коли щось впало на продакшині. Це зробити складніше, бо треба так програмувати/тестувати/аналізувати, щоб на проді нічого не падало. Деякі замовники мають схильність питати "коли буде готово?", навіть якщо від погодженої офіційної оцінки пройшло тільки 50%. Як би це складно не було, потрібно доносити важливість не видьоргування з контексту. Тобто такий самий підхід, як і першому прикладі, тільки керівником виступає замовник. Також потрібно давати апдейти в погоджений час та вкладатись в естімейти. А якщо не вкладаєшся, то не повідомляти за 2 години до завершення погодженого естімейту. Це все складно 100%, я знаю. Але саме синхронна комунікація забирає багато часу та емоцій. А коли у тебе декілька проектів, то саме час є основною валютою протягом дня! ✅ Оскільки час стає валютою, а його не так просто "міряти", то потрібно завжди бути в курсі своїх власних фінансів. Але про це якось іншим разом!

Про себе Колись я вів цей канал на постійній основі, то здавалось, що не потрібно писати, що я собою являю. Потім пріорітети змінились, появились інакші завдання, аудиторія впала в рази. Але зараз писати свої думки це привілей. Тим більш коли пишу, то простіше зігнати якусь злість або бути комусь корисним. То чим я можу бути корисний ВАМ? ✅ Хто я такий, що я за такий штемп, що варто бути на мене підписаним? Мене звати Юра, працюю в айті сфері 10+ років. ~5 років працював software engineer-ом, останні 6+ років керівником своєї компанії Tech1 Ділюсь своїм досвідом, без загальних фраз "за все хороше, проти всього поганого" В майже кожен пост я закладаю сенси або підтексти, які я би описав, "що відрізняє професіонала від непрофесіонала" Пишу так, щоб читач вмотивувався змінити щось в своєму житті на краще, як би це нудно і рутинно не виглядало збоку Ще можна почитати на сайті 👉 тут ✅ Якщо я програмую, то ти будеш тут писати щось варте моєї уваги? Чи будуть технічні топіки? Тяжко сказати 😅 Можна щось почерпнути, щоб вчитись на чужих помилках, а не на своїх Маю декілька статей на 20-25% готових, але писати технічні статті довго, так щоб вони були цікавими А коли довго пишеш статтю вона і мені самому стає нецікавою ✅ Якщо я не програмую, то ти будеш тут писати щось варте моєї уваги? Коли я працював девелопером і хотів розпочати свій бізнес, то мені було цікаво слухати таких людей, яких я би назвав "досяжними". Я черпав більше досвіду від людей, які стали фрілансерами або почали свій бізнес, але бізнес ще малий. Тому, що коли в тебе є тільки ідея і бажання зробити свою команду, то поради від людей, які керують компаніями на 100+ людей (тим більше 500+ людей) не є дуже валідними. Вони правильні, але коли тобі потрібно знайти свого другого клієнта, то це трішки відрізняється від задачі: "Як вийти на південно-азійський ринок?" ✅ Які плани, про що будеш розповідати, чим ділитись, щоб я міг зрозуміти чи мені варто підписатись / відписатись? По життю я люблю автоматизовувати свою рутину. Тому в майбутньому буду ділитись своїми напрацюваннями в сфері фінансів/бюджетів, програмування та карєрного росту. Можливо частоково щось про те, чому варто чи не варто робити свій бізнес.

Про репуацію Під час навчання в університеті можна було часто почути фразу "Спочатку ти працюєш на репутацію, потім репутація на тебе". Хтось сміявся з того, а хтось наполегливо повчився перших два курси, заробив собі класну репутацію і вже починаючи з третього курсу отримував хороші оцінки значно простіше, прикладаючи набагато менше зусиль, ніж типові середняки. Це звичайно може бути банальним наслідком того, що ці відмінники були мудріші, але поки це упустимо для красоти аргументу Це працює на рівні працівника компанії, сервісної компанії, регіону та навіть великої країни. Для багатьох людей (особливо для людей з реальною владою) Росія буде країною-терористом, Німеччина країною-лідером, яка не взяла на себе відповідальність, а Польща країною, яка допомогла Україні в найскладніший період нашої незалежності. І пройдуть десятиліття, щоб цю репутацію змінити: починаючи на побутовому рівні, а завершуючи вже на дипломатичному. Такі ж принципи діють на локальному рівні: в межах компанії чи в межах сфери. Сфера в нас ще не така велика, тому дізнатись репутацію про людину не складає ніякої проблеми, якщо задатись такою ціллю. Культури брати фідбек про кандидата в нас ще немає, але з ростом індустрії думаю мала би появитись. Десь недавно я почув такі два англомовні терміни: value-add and value-lost (можливо я їх погано почув і по ходу діла собі таке додумав 😅). Але суті діла це не міняє. В будь якому колективі/компанії ти можеш або додавати цінності, над тим чим ви працюєте, або навпаки — зменшувати. Потім ця праця + результати будуть впливати на ту репутацію, яка буде іти попереду тебе, коли ти будеш шукати собі нового роботодавця або клієнта. Навіть якщо ти вирішиш змінитись (бо репутація дуже фігова скажімо), та змінити своє життя на 180 градусів перший період репутація буде ще старою, а змінити її набагато складніше, ніж побудувати з нуля.

Про репуацію Під час навчання в університеті можна було часто почути фразу "Спочатку ти працюєш на репутацію, потім репутація на тебе". Хтось сміявся з того, а хтось наполегливо повчився перших два курси, заробив собі класну репутацію і вже починаючи з третього курсу отримував хороші оцінки значно простіше, прикладаючи набагато менше зусиль, ніж типові середняки. Це звичайно може бути банальним наслідком того, що ці відмінники були мудріші, але поки це упустимо для красоти аргументу Це працює на рівні працівника компанії, сервісної компанії, регіону та навіть великої країни. Для багатьох людей (особливо для людей з реальною владою) Росія буде країною-терористом, Німеччина країною-лідером, яка не взяла на себе відповідальність, а Польща країною, яка допомогла Україні в найскладніший період нашої незалежності. І пройдуть десятиліття, щоб цю репутацію змінити: починаючи на побутовому рівні, а завершуючи вже на дипломатичному. Такі ж принципи діють на локальному рівні: в межах компанії чи в межах сфери. Сфера в нас ще не така велика, тому дізнатись репутацію про людину не складає ніякої проблеми, якщо задатись такою ціллю. Культури брати фідбек про кандидата в нас ще немає, але з ростом індустрії думаю мала би появитись. Десь недавно я почув такі два англомовні терміни: value-add and value-lost (можливо я їх погано почув і по ходу діла собі таке додумав 😅). Але суті діла це не міняє. В будь якому колективі/компанії ти можеш або додавати цінності, над тим чим ви працюєте, або навпаки — зменшувати. Потім ця праця + результати будуть впливати на ту репутацію, яка буде іти попереду тебе, коли ти будеш шукати собі нового роботодавця або клієнта. Навіть якщо ти вирішиш змінитись (бо репутація дуже фігова скажімо), та змінити своє життя на 180 градусів перший період репутація буде ще старою, а змінити її набагато складніше, ніж побудувати з нуля.

Про залежність Спочатку очевидний макрогеополітичний факт. Всі країни залежні одна на одну. Всі країни купляють ресурси/продукти в інших країн, навіть якщо ця країна розпочала війну проти іншої країну. Спочатку коронавірус, а тепер повномасштабна війна, показали наскільки сильно повязана логістика між країнами, жителі яких можуть і не показати на глобусі країну-контрагента. Можливо США би могло якось перебудувати свою економіку на самодостатню. Можливо. Але це 100% створило проблеми на внутрішньому ринку, безробіття і купу інших проблем, які би прийшлось вирішувати. Тепер спущуся з високого рівня на набагато нижчий рівень — на рівень компаній малого/середнього розміру. 100500 івентів/мітапів присвячені тезам/підходам про те, як повинна компанія мислити, щоб довго існувати/приносити прибуток та бути готовою до економічних криз/непередбачуваних ситуацій на ринку. Надзвичайно часто там фігурує теза, яку можна спросити у фразу "не можна тримати яйця в одному кошику". Не можна мати одного ключового клієнта, без якого бізнес розвалиться, не можна мати одного постачальника, без якого не буде можливості робити продукт і т.п. А якщо таку думку ви ще й почули від німецького консультанта, який працює за ставкою $500 в годину, то потрібно вже бігом йти і реалізовувати цей підхід в межах своєї компанії. Тому як не крути бізнеси, які є диверсифіковані та децентралізовані є набагато стійкішими до потресінь, ніж централізовані, заточені під 1 клієнта. А тепер ситуація, з якої потрібно зробити висновок. Ось є всіма вже обговорена ситуація з Німеччиною і газом. З газом і Німеччиною. З турбінами і Німеччиною. З потоками один-два-три і Німеччиною 😅 Якщо б такі обставини склались з будь якою компанією, то рада директорів би звільнила СЕО буквально за тиждень. А потім би почали розслідування, як можна було допустити таку сильну залежність на одного постачальника з такими високими ризиками. Це би сприймалось як вверх непрофесіоналізму і некомпетенції. І цьому СЕО на кожній співбесіді в майбутньому потрібно було би пояснювати, як ж він завів цю компанію в таку жопу. Але в межах країні нічьо страшного. Йдеш у відставку і пишеш мемуари. Ніяких розслідувань. Так і живем 🤷‍♂️ Не потрібно сприймати, що в Європі всі набагато компетентніші. Дураків і наївних напівпрофесіоналів там також хватає. Станом на зараз їм просто більше повезло з сусідами.

Пости не пишуться( Тішусь з людей, які знаходять сили в собі та продовжують щось писати поза форматом коментарів та реакцій на новини чи кимось сформовану повістку дня. Мені зараз дається це дуже тяжко. Перед тим, як поділитись якоюсь тезою, здається, що декілька хвилин/годин тому вже всі її обговорили, усі якісні думки написали, а мені немає що корисного додати. Звичайно ж хєрні пишуть значно більше. Суті діла це не міняє. Постити я буду, але лонгріди або хочайби 3-4 тезових абзаци з якимось мінімальним висновком. Писати блог не вдається регулярно, а ось підалити код регулярно без проблем. Хотілось би трошки менше кодити деякі речі по колу. Тому потрібно людей в команду. І не хотілось би розгортати 2-3 тиждевий процес найму. Знаю, що частина джуніорів втратила роботу, а ще велика кількісь людей без досвіду її шукають, тому зроблю швидкий найм, якщо людина буде підходяща. Кого ми шукаємо Людину, яка вміє, а найголовніше хоче, верстати з можливістю за декілька місяців перекваліфікуватись у повноцінного фронт-енд девелопера. Можна не знати англійською, можна не знати джаваскріпт, можна не вміти ні в ангуляр, ні в реакт. Все навчимо. Але верстати треба вміти. Під різні девайси, під різні платформи, респонсів всі-діла. Головне бути працьовитим та уважним до деталей. Готові взяти людину без продакшн досвіду. Кому цікаво — пишіть на yyluchkiv@gmail.com з темою листа "Tech1, верстка, телеграм" Кому не цікаво — поширте серед своїх друзів, можливо когось зацікавить

100+ днів війни, яка триває 8+ років 100 днів — це скільки? На початку 2022 ми в нас компанії запланували декілька проектів. Три місяці для проекту це небагато. Для деяких проектів це буквально зробити MVP та перевірити свої гіпотези чи такий проект потрібен на маркеті. Проект виявився непотрібен? Нічого страшного, можна почати новий. 100 днів війни — це скільки? Не знаю, для мене це вперше. Одне діло в 14 років читати про столітню війну між Англією і Францією, а потім грати компанію за іспанського короля в Total War протяжністю 150+ років за декілька годин. Інше діло в 20 років читати про війну в книжках Ремарка: люди гуляють містом, вирішують якісь побудові справи та пють каву. А ти сидиш такий і думаєш, яке це взагалі було можливо під час війни, згадуючи документальні фільми про другу світову війну, які ти дивився і потім обговорював з своїм татом. Ще інша справа читати про війну в Афганістані, які тривала 10 років і завершилась розпадом СССР. А ще інша справа питатись в батьків, як то вони жили в тому СССР, який воював 10 років з іншою країною. А ще інша справа прожити 100 днів війни після російського вторгнення і дуже швидко зрозуміти, що війна тривала 8+ років, просто нас всіх піздєц як оберігали! Загалом місцями складно покласти свої думки та емоції на папір. Всі мудрі поради вже написані в фейсбуках та телеграмах краще за мене: "чому ми переможемо?", "як ми будемо відбудовувати економіку?" та "яким буде світовий порядок після цієї війни?" Коли читаєш про будь-яку війну постфактум на вікіпедії все максимально логічно: кожна війна закономірно починалась, бо були причини для її початку, а потім закономірно завершувалась, тому що були створені умови для її завершення. А зараз ми живемо в одному, ну максимум двох абзацах на вікіпедії. Складно щось додати, бо є значно мудріші люди, які можуть донести краще хороші думки, вміють краще заспокоїти і вміють дати кращий прогноз. Пишу для себе, щоб легше було памятати і не забувати власні емоції. А кому цікаво, пробую ще писати англійською, але такі десь медіумріди. Мені це допомагає морально зігрузити думки на папір і жити дальше Лінк тут А ще ми продовжуємо вирішувати типові побутові та робочі моменти. Ми шукаємо до нас в команду Junior QA Engineer. Кому цікаво, присилайте своє резюме на yyluchkiv@gmail.com

30! Я остаточно зрозумів і пробачив, що неосвідченість, ірраціональнісь та прийом рішень на основі емоцій — це природній стан речей для дуже багатьох людей. Скільки вовка не годуй, він все одно в ліс дивиться. Скільки ірраціональній людині логічних аргументів не наводь, скільки зусиль не прикладай, вона все одно в кінці прийме емоційне рішення і скаже, що ти дурачьок. Мене перестало дивувати наскільки люди бувають наївні. Мене тішать раціональні люди з їхніми логічними/аргументованими/зваженими та раціональними думками. Тішить, що навколо мене достатньо таких людей і я можу бути частиною їхнього кола спілкування. 2019, 2020, 2021 і вже 2022 — кожен з цих років мав свої виклики, як локального, так і глобального характеру. Я точно не встиг зробити все до 30-и років, те що планував у 25. Але ця людська ірраціональність, особливо якщо вона сконцентрована у людей з реальною владою, навчила прагматичності та дала можливість знайти близьких людей по духу з якими хочеться працювати, спілкуватись і втілювати нові ідеї. Тішить, що, незважаючи на всі негаразди, у нас хватає людей з холодним розумом, які не панікують після кожної нової непростої інформації. Тішить, що є люди, які готові жартувати на складні теми, про персональні недоліки і зашквари. Дякую вам — без вас я би йобнувся! 🤣 Дякую всім хто продовжує читати мене і не відписуєтесь, хоч останні два роки я пишу надзвичайно мало! Мрію, щоб у наступні 5 років раціоналізм заразив якомога більшу кількість людей! Лінк