Багненко про війну і Херсон

Херсон - одне із найгарніших міст українського півдня. Колишній центр величезної губернії. Поліс, в якому до повномасштабного вторгнення мешкало 300 тисяч жителів нині нині страшно страждає від безглуздих російських обстрілів. Нині тут залишилося близько 65 тисяч жителів. Світлини зроблені до повномасштабного російського вторгнення. @bagnenkoPsy

Партнерські пологи: погляд батька і психолога в одному місці. Що робити чоловіку і що я хотів би знати раніше: мій досвід, дослідження, слова, які казати. Це не дуже формат мого каналу - але я вирішив записати це відео - про партнерські пологи. Погляд батька і психолога в одному місці. Справа в тому, що ми з дружиною проходили це 9 днів тому, вона народила прекрасного козака і поки досвід свіжий - вирішив розказати про це. Що буде у відео: ✅ Чому я вважаю партнерські пологи важливими для родини? ✅ Наша історія пологів ✅ Чого я не розумів до кінця ✅ Що дружина сказала, що це для неї ✅ Дослідження. Цікаві висновки. ✅ Що з точки зору психології дають жінці партнерські пологи. ✅ Що говорити і що робити ✅ Книги, які я вивчав Партнерські пологи можуть стати важливим досвідом для обох батьків, але чоловікові важливо розуміти, як справді бути підтримкою для дружини. У цьому відео ділюся власним досвідом партнерських пологів як чоловік, батько та психолог. Говоримо про страх, біль, присутність, підтримку та те, що чоловік може робити під час пологів. Розберемо конкретні фрази, дотики, вправи та способи допомогти дружині почуватися спокійніше й безпечніше. Це все, що я хотів би знати про партнерські пологи до того, як сам став батьком. У відео також розказую про дослідження Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ). І окреме рандомізоване дослідження Кокрейна (Cochrane Database of Systematic Reviews 2017) в якому загалом прийняло участь понад 15 800 жінок із 17 країн. (посилання на дослідження в описі до відео) https://youtu.be/QXNL6DyGCeY Це чесно кажучи, дуже особисте відео. Але буду відвертим - я вірю в майбутнє України, тому ми хотіли дітей під час війни. Тому я знімаю це відео і ділюсь моїми чесними думками. Якщо ви теж в це вірите - поставте вогник тут або + в коментарях. Це надихає знімати корисне далі. @bagnenkoPsy

Як хронічний стрес впливає на нас? Як зменшити його вплив на ментальне здоров'я під час війни? Ми живемо у війні вже 4,5 роки. І це неймовірно виснажливо - коли тривоги постійні. Це стало нормою для нас, але коли стрес стає нормою - це проблема. Саме тоді хронічний стрес поступово виснажує нервову систему і може впливати на сон, емоції, концентрацію, тіло та повсякденне функціонування. Особливо під час війни, коли загроза, тривоги та інформаційне навантаження можуть тривати роками, організму важко повноцінно відновлюватися. Це рубрика "Блокнот психолога", і я - Володимир Багненко, клінічний психолог У цьому відео розберемо, як хронічний стрес змінює наше самопочуття і поведінку. Поговоримо про прості та практичні способи зменшити його вплив на ментальне здоров'я. А також про те, як підтримувати себе, коли зовнішня небезпека нікуди не зникає. Особливо це відео буде корисним для тих, хто живе в прифронтових містах - Чернігів, Харків, Дніпро, Запоріжжя, Одеса, Херсон і тепер і Київ. Прямо зараз тривога в Києві триває безперервно майже 46 годин, і це відео я теж записував під час повітряної тривоги: https://youtu.be/J-ePIxxP1rQ Якщо це корисно - поставте 🔥 або + Це надихає знімати корисне далі. @bagnenkoPsy

Середньодобова інтенсивність зростає сьомий місяць поспіль, серпень уже рекордний, географія розширюється вглиб міста, а тактики атак урізноманітнюються. Тому, якщо глобально нічого не зміниться, можна констатувати факт подальшого зміщення небезпеки в райони міста та області, які досі вважалися тиловими. Попри це, Херсон продовжує жити та існувати до тих пір, поки тут будуть жити мешканці, і будуть продовжувати працювати всі служби для цих людей - волонтери, влада, поліція, ДСНС, комунальники, продавці, сервісні служби. Всі ці люди одне одного надихають своєю стійкістю та відчайдушністю. На жаль, ми розуміємо, що легше не буде, і та кількість загроз, яка зростає, створює нові умови, до яких всім нам доводиться пристосовуватися. Продовжуючи підтримувати один одного. Адже варіантів інших немає. Всіх зі святом. Юрій Антощук @bagnenkoDaily

Сприймається це як суха статистика, але якщо зупинитися на хвилинку і спробувати усвідомити - це лякає. У Херсоні за минулий місяць, тобто липень, було зафіксовано 34 загиблих і 424 поранених цивільних, за даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні. 458 постраждалих за один місяць. ХОВА наводить трохи меншу цифру - 394, але суті це не змінює. У 2025 році на Херсонську область припало 62% усіх цивільних жертв в Україні внаслідок російських атак дронами малої дальності, тобто через атаки FPV, скиди з мавіків і т.п. Щотижня від 1000 до 2000 атак дронами страждає Херсонська громада. І коли ці цифри озвучуєш не тільки міжнародним партнерам, але й колегам з інших областей України - вони не можуть повірити, і ставлять майже однакове питання: "а як же в таких умовах живуть херсонці"? Якщо порівнювати з 2025 роком, то рухаємося ми явно не в краще світле майбутнє. У нас не залишається жодної АЗС, яка не була б піддана атаці з дронів. На жаль, в деяких районах Дніпровського района вже закриваються Нова Пошта, магазини і аптеки, - через небезпечну логістику все менше готові автомобілі їхати і доставляти продукти та посилки. А там, де вже немає останній тиждень світла, закриваються і продуктові точки, т.я. генератори великі також розбиті дронами та функціонування цих точок стає просто неможливим. Про якусь рентабельність я взагалі промовчу. Все відбувається так, як передбачалося раніше. Все більше громадського транспорту стає ціллю для окупаційних військ. І якщо раніше в пріоритеті були автомобілі різних служб (зараз вони також у пріоритеті), то зараз логістика всередині міста стає ще небезпечнішою. Ми бачимо, як люди вже не готові переміщуватися між районами міста, і відбувається таке собі "острівне" життя, коли навіть у сусідній район мешканці не готові їхати, бо невідомо, чи доїдуть. З деяких районів потрібно довго йти пішки до місць, де ще ходять автобуси, щоб дістатися в інший район. А після 12 години треба вже встигнути повернутися, адже потім можна просто не дістатися додому. Поступова міграція мешканців з районів Дніпровського і Центрального районів міста до Таврійського чи Шуменського вже зараз не означає, що у "нових" раніше більш безпечних районах, можна більш спокійно існувати. На нашій карті ми бачимо, що червона зона розширилася, і кількість атак на Тавріку і Шуменському навіть з початку року збільшилася мінімум на 60%. У зведеннях атак і руху дронів часто почали з'являтися вулиці, які раніше не згадувалися. Нічні бомбери курсують по місту доволі спокійно, роблячи за раз по декілька ходок у місця скупчення автомобілів, і випалюючи цілі стоянки припаркованих авто. Дерева тут вже не рятують. Адже кількість fpv, які пролітають під сітками і для яких дерева не є перешкодою, також зростає. На жаль, через все це ускладнюється і гуманітарне реагування. Волонтери роблять неймовірні речі, але їх стає все менше. Як і працівників комунальних установ, які намагаються усувати наслідки ворожих обстрілів. Під дронами ремонт водо- і електропостачання стає справжнім випробуванням. Ми також скоротили наші заходи для населення у місті саме через небезпеку пересування містом. І хоча ми продовжуємо нашу роботу, осінь і зима, які стрімко наближаються, для мене, без перебільшення, страшні періоди, яких я очікую з великою тривогою, не до кінця розуміючи, як ми будемо працювати. Дерева й зелень усе ж створюють уявне відчуття більшої захищеності. Що робити, коли листя спаде? КАБи і шахеди - ще одна загроза, якими росіяни почали засипати місто та Херсонський район. Артилерія теж нікуди не поділася. Можна було б казати - "потрібна евакуація", але ці слова нічого не значать без реальної можливості це зробити. Фізичною евакуацією займаються багато служб і організацій - безстрашні люди. Але багато хто залишається в зонах, які поступово перетворюються на зони смерті, сподіваючись, що ось-ось щось зміниться на краще. І в такому очікуванні настає час, коли з цих зон уже фізично не вийти просто так. Чи буде полегшення? Якщо підсумувати, то за нашими даними, немає жодної ознаки майбутнього спаду.

Про реальність Херсону Прийшла з роботи, світло є. Думаю: «Дивно, мабуть, зараз вимкнуть». минуло 30 хвилин а світло досі є. Завантажила пралку, подумки її перехрестила та й пішла мити посуд. Мию холодною водою, щоб у бойлері на ранок гаряча залишилася. Світло все ще є, машинка допирає. Думаю офігеть і наважилася ввімкнула гарячу воду, аби домити посуд. ​Домила, світло є. Лежу, наче вже час спати, і чекаю, коли ж світло вимкнуть. Не вимикають. За вікном тихо, дронів і пострілів не чути. Вийшла на вулицю а там теж тишина. Зайшла назад світло є. Психанула, вимкнула скрізь світло, пишу пост і лягаю спати в темноті й тиші. ​Звичка з'явилася... Не можу заснути. ​Херсон. Ольга Чернишова

Фото, яке відображає весь Херсон. Колись на свята тут було не пройти. Фото: Віталій Біденко @bagnenkoDaily

Відомості з окупованої Херсонщини і Півночі Криму. Содовий завод в Красноперекопську закрили і оголосили, що опалення в квартирах через це не буде. Тому, хоч там і є світло вдень, люди шукають куди переїхати, хто їде по селах півдня Херсонщини, інші ще кудись. Частині працівників запропонували переїзд в рф на аналогічні підприємства. Титановий завод теж закрили Що цікаво, якщо є свій генератор і все заряджене, на вільні землі з окупованої Херсонщини, легше додзвонитися, ніж на інший край села, бо зв’язку не має. У частини людей є свердловини на воду, у когось генератори - щодо палива домовляються/кооперуються і качають воду. Вода глибоко і опускається все нижче, вже метрів 90 метрів, у степових районах ручних журавлів немає, як в Олешках були, і вони б вже не допомогли б. Люди поступово переходять на інший, нижчий, клас побутової техніки. Наприклад, використовують старі пральні машини а ля радянські діжечки, бо сучасні перуть довго, і треба витратити на прання багато палива На Чаплинщині кажуть що світла в селах немає, мобільного інтернету немає, WiFi є. Закатують на кабицях на вулиці закрутки на зиму. Птицю ріжуть і одразу готують, щоб не пропало. Кажуть «немає ні світла, ні життя». В багатьох локаціях люди кажуть що з ферм та інших підприємств вивозять «все». Пальне є, багато, але дороге (150-190 руб, але це помітно дешевше ніж пару тижнів тому) і дуже поганої якості, тому ті, хто піклується про автомобілі, їздять на велосипедах. Кризу з пальним вирішили завдяки відмові від контролю за продажем - тепер везуть всі, хто може, скільки може. В Генічеському і сусідніх районах люди практично без світла. Коли світло є, то лампочки ледь світять, холодильники не морозять і тим паче не працюють кондиціонери, навіть електрочайники не завжди працюють. З водою майже катастрофа, тече тоненькою цівкою, якщо будинок двоповерховий, до другого поверху тиску не вистачає Джанкой більше трьох тижнів практично без світла. У Криму є Положення, що населення має право на компенсацію по 15 тис руб., якщо 48 годин поспіль немає світла. Місцеві владці вигадали як не платити компенсацію - дають світло на 2-3 години на добу. У північних районах Криму вода з крану тільки технічна, дуже поганої якості. Питну привозять машинами, але щоб її набрати треба мати можливість вистояти в черзі Багато з тих, хто на Херсонщині і в Криму втратив/позбувся/порвав український паспорт починають про це шкодувати Не зважаючи на проблеми з пальним/світлом/безпекою у багатьох локаціях окупаційна влада на Херсонщині (і в Криму) продовжує вкладати (насправді - розкрадати) гроші у благоустрій, або ремонти шкіл/будинків культури, тощо. Одночасно, все більше повідомлень, що навчання в школах з 1 вересня буде он-лайн, і все більше садочків закриваються. Як можна навчатися он-лайн без інтернету, окупанти поки не пояснили Продовжується виїзд з Криму понаєхов. Залишають житло і дачі, забирають документи зі шкіл і повертаються в рф. Оцінити масштаб повернення важко. Дякую всім нашим, які тримаються зв'язок і чекають звільнення Далі буде. Сергій Данилов

Трохи Херсонської прохолоди. 2021. Наш мирний Херсон.

Гарного вам мирного Херсону в стрічку #херсон #україна #війна

Мирний Херсон, річка Кошова.

Херсон до російської агресії. Фото: Ніколай Лучка @bagnenkoDaily

Він обдурив окупантів і врятував 52 дитини. Коли росіяни прийшли з автоматами, він уже сховав усіх. Володимир зробив усе, щоб жодна дитина не дісталася ворогові. І це не кіносценарій - це реальність Херсонщини. Володимир Сагайдак - директор Херсонського центру соціально-психологічної реабілітації дітей у селі Степанівка, поряд із Чорнобаївкою. Коли почалася повномасштабна війна, у закладі перебувало 52 дитини. Від 3 до 18 років. Частина персоналу виїхала. Із дорослих залишилося лише троє. Тож старші діти робили все самі. Так вони виживали. Найбільше боялися не вибухів - поруч був аеропорт у Чорнобаївці, і діти бачили всі 29 "серій" Чорнобаївки. А найбільше боялися, що їх вивезуть до Росії. Коли росіяни вперше прийшли до центру - Володимир зрозумів, якщо не сховати дітей зараз, їх заберуть. І він почав діяти. Дітей розібрали родичі - бабусі, дідусі, тітки. У центрі залишилося лише п'ятеро хлопців і один у лікарні. Коли окупанти запитали: "Де діти?" - він пояснив, що це центр реабілітації, а не інтернат. Оскільки у Росії таких закладів немає, вони нічого не зрозуміли, забрали 66 особових справ, і так і не повернули їх. Згодом у російських соцмережах з'явилися фото Сагайдака з підписом, що він "головний нацик Херсона" і його треба судити на Нюрнберзькому процесі. Два з половиною місяці Володимир майже не бачив своєї родини - дружини, дочки, онуків. Вони залишалися в окупованому Херсоні. Продукти він возив сам - через блокпости, бо не всі волонтери ризикували їхати. Завдяки йому діти не голодували. Були ситі, доглянуті, а головне - живі. Сьогодні центр давно порожній - усіх дітей евакуйовано. Але двоє вихованців - 14-річна Дана та 9-річний Імір - тепер живуть в Умані в прийомній родині, де їх забрали назавжди. Через рік після тих подій, під час зустрічі в студії проекту "Я не забуду" діти вперше обійняли свого наставника. Вони дуже щасливі у новій родині. Імір мріє стати кухарем, а Дана - волонтеркою. Вони подарували Володимирові рамку з фотографіями, зробленими в центрі реабілітації. Також на ній є порожні місця - для нових дітей, якими Володимир Петрович опікуватиметься у своєму центрі в майбутньому. ...... Ця історія - про те, що справжні герої не носять плащів. Вони просто залишаються там, де потрібні. Навіть коли поряд - автомати й балаклави. @bagnenkoDaily

Херсон. Гідропарк. Мирний час. @bagnenkoDaily

Сто років назад кавуни річкою човнами- дубівками доправляли на Зелений базар Херсона. Автор ретуші фото: Ніколай Лучка @bagnenkoDaily

Італійське посольство в Україні розмістила пост щодо руйнування росіянами будинку, в якому мешкав італійський віце-консул Анжела Анатра. Автоматичний переклад: Російські атаки на українське місто #Kherson призвели до однієї смерті та двох серйозних травм сьогодні вранці, а також влучили в історичну резиденцію, яка служила головним офісом італійського посольства з 1906 по 1918 рік. Посол Carlo Formosa, висловивши свою близькість до влади та населення, повторив осуд Італії за російську насильницьку поведінку, яка щодня вбиває жертви серед цивільного населення та руйнує художню спадщину країни. Ministero degli Affari Esteri e della Cooperazione Internazionale

Мирний Херсон. Парк Слави, вид з Дніпра.

Фото карантинного острову на 1965 рік та 1972

Набережна до російської агресії.

Чому я приходжу на мирні мітинги. День 4 Я тішусь тому, що бачу. Тисячи людей кажуть про свою позицію і їх кількість не зменшується. Я українець і я радію стояти тут пліч-о-пліч з іншими. Водночас, я вважаю що про картонками не можна керувати країною. Країною керують інституції, президент, Верховна Рада, КабМін та інші. Є небезпека в таких заходах і подіях, бо я зберігаю повагу і довіру до інституцій, попри все. Для мене картонки - це сигнал. Але важливо зберігати інституції, які керують країною. Для мене картонки - це можливість подати сигнал. Не все ок. І є багато інших причин, що не ок, але те, як швидко і без пояснень сталась зміна в КабМіні на цьому тижні стало останньою краплею. Доносити свій голос завдяки картонкам - важлива частина громадянського суспільства. Коли нас не чують - ми говоримо гучніше. Але це мирне висловлення позиції. Сьогодні казав про те, що болить. Вважаю, що країна недостатньо робить для обміну полонених. Краще міняти полонених, а не міністрів. Дякую всім, хто чітко висловлює позицію. @bagnenkoPsy