Щит Ахіллеса

"Задумлива дівчина на розкопках Помпеїв" Філіппо Паліцці, 1870 рік

Підбірка історичних чоловічків від sanstitre 😉

Олександр і Валерій Трауготи Ілюстрації до Іліади

Римська мармурова статуя під назвою "Оратор", що зображує видатного громадянина в тозі. Можливо, це Луцій Валерій Публікола, п'ятикратний військовий трибун з консульською владою. З Національного археологічного музею в Неаполі. Була знайдена на Віллі Папірусів у Геркуланумі.

Ось тут народжуються пости 🤡

Прокричав тоді Ахіллес швидконогий

Обладунки, які носили наші добровольці, мали ті ж розміри та вагу, що й оригінальний екземпляр бронзової доби. Ми також стежили за дотриманням "гомерівського" раціону (близько 4443 калорії), взятого з відповідних описів, що були знайдені в "Іліаді", за витратою калорій, а також за навантаженням на організм добровольців при температурі, характерній для грецького літа (30-36 градусів за Цельсієм). Коли почався 11-годинний бойовий протокол, ми виміряли серцевий ритм, споживання кисню, температуру тіла, втрату рідини та м'язову активність. Ми виявили, що обладунок забезпечує достатній рівень гнучкості та не створює надмірного фізіологічного навантаження на організм. Це означає, що всупереч попереднім поглядам, які класифікували його лише як церемоніальне вбрання, обладунок можна було носити протягом тривалого періоду часу в бою, якщо людина була в задовільній фізичній формі. Через шістдесят років після відкриття обладунків з Дендри ми розуміємо, що, незважаючи на їх громіздкий вигляд, вони не тільки достатньо гнучкі, щоб дозволити піхотинцю майже кожен рух, але й достатньо міцні, щоб захистити власника від більшості ударів.

– Андреас Флуріс

Минулого місяця в Університеті Фессалії випробовували мікенські обладунки з Дендри, одягнувши їх на грецьких морських піхотинців під час "симуляції 11-годинного бойового протоколу бронзової доби" 🐗 Один із найдавніших відомих нам європейських обладунків був знайдений біля села Дендра, що лежить за кілька кілометрів від стародавніх Мікен. З моменту його відкриття групою грецьких і шведських археологів у 1960 році було незрозуміло, чи це був церемоніальний комплект, чи він був все ж таки придатний для бойових дій. У новому дослідженні професор Андреас Флуріс і його колеги поєднали історичні й експериментальні дані, щоб дослідити бойову придатність обладунку з Дендри. Дослідники набрали групу з 13 добровольців зі складу морської піхоти грецьких збройних сил, екіпірували їх копіями обладунків і зброї бронзової доби та провели 11-годинну симуляцію в умовах, наближених до типового раціону, діяльності та маневрів мікенських військ. Експеримент показав, що відтворений обладунок не обмежував боєздатність воїна та не спричиняв надмірних навантажень на свого носія.

🏹 Нев'януча слава Десь уже пів року я вмираю зі сміху дивлячись на цю гіфку (я психічно нездоровий). Тільки тепер наважився дослідити і розповісти суть жарту. Під зображенням глибоко сконфуженого кота написано *ḱléwos n̥dʰgʷʰitom — реконструйована праіндоєвропейська сполука слів, що означає "нев'януча слава". "Нев'януча слава" — це мем не лише завдяки задротам в телеграмі, а й завдяки кочівникам у Європі. Праіндоєвропейські племена, які розмовляли праматір'ю всіх сучасних індоєвропейських мов (праіндоєвропейська, ПІЄ), мали окрім мови й міфології якусь свою поетичну традицію. На жаль, вона не збереглася в записах, але завдяки її відголоскам у різних мовах і культурах Європи ми можемо реконструювати її поодинокі елементи. Ідеться про поетичні формули (в англомовній літературі часто stock phrases), які європейці використовували багато тисяч років тому. Так само як етимологи реконструюють слова, так вони реконструюють і ці крилаті вирази. Першою із таких відкритих поетичних формул і була "нев'януча слава", або *ḱléwos n̥dʰgʷʰitom. Її реконструюють головно на основі грецької фрази κλέος ἄφθιτον (kleos afthiton) та санскритської śráva(s) ákṣitam — обидві означають те саме. Вони достатньо поширені в грецькій поезії та ведичних гімнах відповідно. Ми можемо стверджувати про спорідненість цих двох фраз на основі кількох факторів. - По-перше, кожне зі слів цих фраз є етимологічно спорідненим. Обидва слова ("слава" і "нев'януча") сходять до відповідного ПІЄ кореня. - По-друге, сам епітет "нев'янучий" є нетривіальним та в обох мовах належить винятково до поетичного вокабуляру. - По-третє, вони вживаються в подібний спосіб для відображення тієї ж комплексної ідеї. Слава (до речі, споріднена із "слухом" та "словом") була дуже важливою для європейців і стосувалася головно героїчного епосу, як-от Іліади. Вважається, що давні європейці не мали концепції життя після смерті, а тому слава була єдиним способом продовжити своє існування після неї (пор. "вічна пам'ять"). Окрім нев'янучої слави є інші поетичні формули. Найпопулярнішими з них є моє улюблене "колесо сонця" (*sh₂uens kʷekʷlos) і алітеровані "стрімкі коні" (*h₁ōḱéwes h₁éḱwōs). Узагалі їх виділяють багато, але більшість для мене здаються малопереконливими та, можливо, є просто збігами. Були спроби віднайти рефлекси ПІЄ поетики і в слов'янських текстах. Наприклад, в українському "Слові о полку Ігоревім" деякі дослідники вбачають залишки таких фраз. Зокрема ідеться про "бръзыя комони" (стрімкі коні) та "искати славы" (шукати слави), яка має паралель у Ріґведі (śrávas iccháti). Чи можна говорити про спорідненість обох формулювань? Якщо й так, то без достеменної впевненості. Деякі збіжності виглядають цікаво. Тим не менше, однозначно стверджувати про їхнє спільне походження як поетичної формули означає лукавити та видавати бажане за дійсне. Так чи йнак, європейські кочівники полишили за собою для нас немалий багаж поетичної спадщини, яка пережила розпад прамови та тисячоліття переказів. Є цілком очевидно, що різні міфології індоєвропейських народів споріднені (Зевс - Перун - Одін, мотиви перемоги над зміями, культ сонця тощо). Але це зовсім інакше й дуже особливо — наочно бачити цю спорідненість через струни мовних паралелей — які б вони не були натягнені. *ḱléwos, дійсно, виявляється, *n̥dʰgʷʰitom.