Релігійно-інформаційна служба України

Віталій Портников: "Якщо буде російська Церква, буде російська влада" «Для українця найвищий авторитет має сім'я, для росіянина — цар», — переконаний аналітик, політичний оглядач, член українського ПЕНу Віталій Портников. На запрошення «Клубу експертів та експерток» він пояснив, чим Україні загрожує російська Церква та наголосив, що культурно-цивілізаційний простір в Україні зовсім інший, ніж у Росії. На запитання, наскільки важливо вирішити в Україні питання з російською Церквою, Віталій Портников відповів: "Якщо буде Московська Церква — буде московська влада. Російська Церква завжди була одним з найважливіших чинників створення московськоцентриської ідентичності населення — більше, ніж російська мова... Часто релігія пов’язана із звичкою. Людина ходить до церкви, до якої звикла, а батюшка сказав, що вона незалежна. Людині може бути важко зрозуміти, у чому відмінність і чому немає ніякого зв’язку зі світовим православ’ям, окрім грамот Алексія для Української православної церкви (патріарх Московський Алексій ІІ видавав грамоти для Української Православної Церкви, але вони стосувалися надання автономії, а не автокефалії. — Ред.). І це не просто пояснити. Я завжди вважав, будучи людиною нерелігійною, що християни розуміють, що вони ходять до церкви, щоб врятуватися. Врятуватися з точки зору православної традиції можна тільки в єдності зі світовим православ’ям. Іншого шляху у православ’ї не існує, але вони чомусь думають, що можна врятуватися молитвою. А молитва виникає тільки в симфонії. Тому православ’я — це симфонія. У католиків є Папа, намісник апостола Петра — і, у результаті, намісник Бога. А в православ’ї — це тільки симфонія православних церков. Як інакше?"

Нам треба на державному рівні визнати РПЦ терористичною організацію, - Антонюк Є вже багато публічних заяв РПЦ є для того, щоб ми вивели їх в категорію терористичних релігійних організацій, як одну із глобальних загроз. Про це в ефірі Еспресо заявив військовослужбовець ЗСУ та політичний консультант Олександр Антонюк. Він прокоментував визнання УПЦ МП афілійованою до Російської Церкви. "Я переконаний, що УПЦ МП контролюється РПЦ. І незалежно від того, як буде визнання чи не буде визнання, на превеликий жаль, це не є запобіжником від того, що Російська Федерація не контролює конкретних людей або групи людей. На моє глибоке переконання, я розумію геополітику, я розумію, що ми повинні перед світом також танцювати, демонструвати в тому, що ми не боремося з вірою, Церквою тощо. І мені здається, що все ж таки нам потрібно на державному рівні, на міжконфесійному рівні визнати, в першу чергу, Російську Православну Церкву, як терористичну організацію, яка разом з терористичним військово-злочинним режимом здійснює геноцид українського народу, а також інших поневолених народів, які проживають на території Російської Федерації", - сказав Антонюк. ad На його думку, достатньо багато вже публічних заяв РПЦ є для того, щоб ми вивели їх в категорію терористичних релігійних організацій, як одну із глобальних загроз. "Мені здається, що на рівні законодавців, ми повинні дати нашій контррозвідці, нашим спецслужбам, зокрема, СБУ, достатньо інструментів для того, щоб абсолютно локалізувати всю цю організацію. Кожен, хто був дотичний до Православної Церкви Московського Патріархату, там можуть бути різні люди, але все одно, я вважаю, що серед керівництва все-таки це - посібники тероризму, якби вони себе б не позиціонували. Я не боюся цього визнання, тому що, знову ж таки, я не говорю про релігію. Я не говорю про Церкву, я говорю про організацію, яка працює під прикриттям церкви і релігії", - зазначив політаналітик. Він вважає, що у такому випадку там же мають бути відповідні заходи. "В тому числі включаючи законодавство і ті норми, які передбачають проти антитерористичної боротьби. Мені здається, що до цієї організації треба підходити саме як до терористичної. Як тільки ми змінимо погляд і перестанемо бавитися в цю ліберальність, кого змушувати щось визнавати, від когось відступати. Це шлях нікуди, більше цього - це самообман", - сказав Антонюк.

На Чернігівщині дві громади перейшли з УПЦ МП до ПЦУ Свято-Маріївська релігійна громада села Великий Щимель, що на Чернігівщині, 5 серпня провела збори. На них прийшли 19 вірян. За перехід до ПЦУ проголосували 15, четверо — проти. Священик громаду не підтримав. 6 серпня, після богослужіння, Іоанно-Богословська парафія УПЦ Московського Патріархату села Киселівка Чернігівського району проголосувала за перехід до Православної Церкви України. З парафією перейшов до ПЦУ і настоятель архимандрит Серафим.

6 серпня християни різних конфесій вшановують Преображення Господнє Преображення Господнє — це одне з дванадцяти найбільших свят у християнстві, встановлене на честь об’явлення божественної сили Христа Спасителя своїм учням. Отці Церкви називали це свято другим Богоявленням. Подію преображення описують одразу три євангелисти — Матей, Марко та Лука. Преображення Господнє, згідно з Євангелієм, відбулось перед голгофськими стражданнями Ісуса Христа. Ісус взяв із собою трьох своїх учнів — Петра, Якова та Івана і вирушив з ними на гору. Традиційно Преображення пов’язують з горою Тавор. Однак в Євангеліях немає жодної згадки про назву гори, де відбулося Преображення. Там Христос молився, утомлені ж учні заснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Ісус Христос преобразився: лице Його сяяло, мов сонце, а одяг Його став білим, як сніг, і блискучим, як світло. Поруч з’явились пророки Мойсей та Ілля й почали розмовляти з Ісусом. Згодом велика біла хмара накрила їх, і пролунав голос Бога Отця: «Це Син мій улюблений, що його Я вподобав. Його слухайтеся» (Мт. 17: 5). У момент преображення Господь дав можливість трьом апостолам побачити поєднання двох природ у Христі: божественної і людської. Святкування цього празника сягає ще IV століття, коли св. Єлена побудувала храм на горі Тавор на честь Господнього Преображення. Від VI століття це свято поширюється в усій Східній Церкві під назвою «Господнє Преображення». Детальніше про значення та історію цього свята читайте: Преображення: свято доброї новини про відновлення людини як Божого Храму

Очільника монастиря УПЦ МП у Старокостянтинові, де виявили тіло воїна ЗСУ, відсторонили від керівництва Хмельницька єпархія УПЦ МП відсторонила від виконання обов’язків намісника Хрестовоздвиженського чоловічого монастиря Старокостянтинова архимандрита Іоасафа (Горкавчука). Про це повідомляє прес-служба єпархії. "У зв’язку із сумнозвісним інцидентом, який стався 3 серпня 2025 року на території Хрестовоздвиженського чоловічого монастиря міста Старокостянтинова та спричинив смерть військовослужбовця ЗСУ, на період проведення слідчих дій правоохоронними органами архимандрит Іоасаф (Горкавчук) відсторонюється від виконання обов’язків намісника Хрестовоздвиженського чоловічого монастиря міста Старокостянтинова до повного з’ясування обставин", - зазначають у єпархії. "На період проведення слідчих дій та зʼясування всіх обставин керівництво монастирем залишається безпосередньо за керуючим Хмельницькою єпархією УПЦ. Хмельницька єпархія висловлює щирі співчуття рідним та близьким померлого військовослужбовця Збройних сил України!", - йдеться у повідомленні. Нагадаємо, з серпня у соцмережі з'явились дописи, що настоятель монастиря Іоасаф (Горкавчук) на території обителі вживав алкоголь з військовослужбовцем ЗСУ Берещуком М.Г. Згодом між ними виник конфлікт, в ході якого священнослужитель руками та ногами завдав численних ударів потерпілому, від яких той помер. Люди, які знали о. Іоасафа, писали, що він є "лю­би­телем око­ви­тої і інших мирсь­ких соб­лазнів".

Ця стаття була написана ще задовго до подій 2014 року і опублікована в 2012 році. Тоді вже не можна було не помічати тенденцій до перетворення найбільшої в країні релігійної організації в псевдорелігійну єресь, яка підміняла собою православне вчення. Храми Божі перетворювалися на центри зомбування українців, де людям в голови вкладалося замість християнства містично-ідеологічне вчення «русского міра». Сьогодні ми часто чуємо про Третій Рим, Святу Русь, «русскій мір» та інші ідеологічні визначення, які претендують зайняти своє місце в нашому житті замість зруйнованих радянських цінностей. Нам хочуть вселити, що всі ці ідеологічні поняття органічно притаманні нашій культурі і існували в ній з давніх-давен. Що ми повинні повернутися до витоків і в них почерпнути сили для подальшого розвитку. Нарешті, що ці ідеологічні визначення мають якесь відношення до християнства. Що ж, давайте розберемо все це по порядку.👇 Читати повністю: Археологія «русского міра»

Сучасна “канонічна територія” Московського Патріархату побудована на багнетах НКВС, — Сергій Шумило Не існує ніякої канонічної території Російської Православної Церкви за межами російської держави. Це нонсенс. Про це в ефірі ютуб-каналу “Віче” заявив доктор богослов’я, кандидат історичних наук Сергій Шумило. “Які підстави претендувати Російській Церкві на ці території? Одна тільки підстава, що ці території були окуповані Російською імперією, а потім Радянським Союзом, – наголосив Шумило. – Там була знищена присутність всіх інших Православних Церков і нав'язана повна монополія однією Церкви”. Як зазначає дослідник, така практика була характерною для всієї радянської політики. Коли приходили радянські війська, разом з ними приходили репресії і після цього просто силою примушували парафіян, єпархії приєднуватись до Московського Патріархату. “Так було і в Україні. В 1946 році знищили Українську Греко-Католицьку Церкву, Українську Автокефальну Православну Церкву і насильно приєднали до Московського Патріархату. А хто відмовлявся — тих піддавали репресіям. Так само, наприклад, на Закарпатті існували парафії Константинопольського Патріархату, їх також знищили, примусили приєднатись”. Подібна картина спостерігалася й у Балтійських країнах, де діяли автономні Церкви у складі Константинопольського Патріархату, які були ліквідовані радянською владою та включені до РПЦ. У Молдові місцеву структуру Румунської Православної Церкви також знищили й приєднали до МП. “От ми бачимо як утверджувався, так званий канонічний простір, канонічна територія Московського Патріархату. Це здійснювалось на багнетах НКВС, на багнетах репресивних органів, на крові і просто аморально”. Він нагадав, що коли РПЦ отримала документ про патріархат у XVI столітті, її юрисдикція охоплювала лише тодішні території Московського царства. “Туди не входила ні Україна, ні Білорусь, ні Казахстан, ні країни Балтії, ні Молдова”, — зауважив історик.

На території монастиря УПЦ МП в Старокостянтинові виявили тіло чоловіка У місті Старокостянтинів 3 серпня настоятель Свято-Хрестоводзвиженського монастиря УПЦ МП архимандрит Іоасаф (Горкавчук) упродовж дня вживав алкогольні напої із військовослужбовцем ЗСУ Берещуком М.Г., 1974 р.н. Згодом між ними виник конфлікт, в ході якого священнослужитель руками та ногами завдав численних ударів потерпілому, від яких той помер. Інформація такого змісту з'явилася у соцмережі. Вже сьогод­ні, 4 сер­пня, по­лі­ція Хмель­ницької об­ласті опуб­лі­ку­ва­ла офі­цій­ну ін­форма­цію сто­сов­но да­но­го ін­ци­ден­ту: «У со­ці­аль­них ме­ре­жах по­ши­рю­єть­ся ін­форма­ція про те, що у Ста­ро­кос­тянти­но­ві на те­ри­то­рії мо­нас­ти­ря УПЦ МП був вбитий вій­сько­вос­лужбо­вець ЗСУ. Ця ін­форма­ція не від­по­ві­дає дій­снос­ті. Вчо­ра, 3 сер­пня, до по­лі­ції на­дій­шло по­ві­дом­лення, про те що по вул. Іва­на Фе­до­ро­ва на те­ри­то­рії мо­нас­ти­ря по­мер чо­ло­вік. На міс­це по­дії ви­їха­ла слід­чо-опе­ра­тив­на гру­па та ме­ди­ки. Ті­ло 51-річ­но­го чо­ло­ві­ка нап­ра­ви­ли на су­до­во-ме­дич­ну ек­спер­ти­зу, яка по­ка­за­ла, що при­чи­ною смер­ті став гос­трий пан­кре­атит». За да­ним фак­том до Єди­но­го ре­єс­тру до­су­до­вих роз­слі­ду­вань вне­се­но ві­до­мос­ті за ст. 115 з при­міт­кою «При­род­ня смерть». На­ра­зі пра­во­охо­рон­ці вста­нов­лю­ють усі об­ста­ви­ни по­дії.

Митрополит Епіфаній заявив про готовність до зустрічі з Онуфрієм, очільником УПЦ Московського Патріархату, підкресливши, що ПЦУ відкрита для діалогу. Він вказав на те, що пройшло вже багато років з отримання Томосу про автокефалію, та висловив надію на можливість зустрічі. Однак Митрополит відзначив, що протягом останніх двох років вони не перетинались, оскільки Онуфрій бере участь у державних заходах досить рідко. «Ми готові завжди до зустрічі, але ми очікуємо, вже скоро буде сім років з часу отримання Томосу про автокефалію. Ми зробили дуже багато різних звернень. Спочатку ми навіть зустрічалися, пересікалися, перетиналися з митрополитом Онуфрієм на різних державних заходах, але зараз він не бере участі в жодних державних заходах. І тому за останніх два роки ми з ним жодного разу не перетиналися», - підкреслив Епіфаній. Митрополит також зауважив, що Онуфрій залишається стійким у своїй позиції стосовно спілкування з Православною Церквою України.

Один з підписників Тг-каналу "Монолог.здесь" звернув увагу редакції на проросійські та антиукраїнські дописи в Фейсбуці одного священника УПЦ МП - протоієрея Олексія Оніщука. "Було дуже сумнівно, що цей отець УПЦ може так легко і відкрито нести свої глумливі антиукраїнські погляди, перебуваючи в Україні. То ж ми взялись за пошуки і встановили, що клірик Сарненської єпархії УПЦ МП протоієрей Олексій Оніщук втік до Росії на початку 2024 року та осів в Тольяттінско-Жиґульовской єпархії РПЦ, де став настоятелем храму в посьолкє Луначарскій.

Ідеологія “русского міра” є антихристиянською, — богослов Вчення про “русскій мір” не просто викривляє євангельське послання — воно йому прямо суперечить. Тому ідеологія “русского міра”, яку просуває Російська Православна Церква, є антихристиянською. Таку думку в ефірі ютуб-каналу “Віче” висловив доктор теології, кандидат історичних наук Сергій Шумило. За його словами, “русскій мір” не відповідає євангельським основам християнського віровчення. “Це повністю суто якісь язичницькі побудови, які натягують на християнство”, — вважає богослов. — “Взагалі нічого з християнством не має спільного”. За словами Шумила, творцями цієї ідеології є люди з неофашистськими та окультними поглядами, а Патріарх Кирил активно підтримує їхні ідеї. Детальніше

Повномасштабна війна, яку веде Російська федерація проти України, спрямована на «остаточне» вилучення українців та України із книги Буття в усіх її варіантах та дискурсах, а отже – і зі свідомості Господа – Творця світу видимого і невидимого, але дійсного. І для легітимації цієї мети різноконфесійні русскіє застосовують сформульовані релігійною риторикою псевдоісторіософські легенди, на яких вибудовується ціла система русскоміровської ідеології. Головне значення у цій міфологічній системі – фактично підвалинах «русского міровоззрєнія» — мають декілька кореневих легенд‼️, на яких, як у сакральному вимірі, вґрунтована уся їхня світоглядна система: 👉 міф про Святую Русь; 👉 міф про Хрещення Русі князем Володимиром; 👉 міф про «вєлікую пабєду». Читати повністю колонку д-р Оксани Горкуші: Міфологічні підвалини «русского міра» як оптична лінза «міровоззрєнчєского» симулякру

1 серпня Католицька Церква відзначає пам’ять святого Альфонса Марії де Ліґуорі, засновника Згромадження Найсвятішого Ізбавителя (редемптористів). Як і багато інших реформаторів церковного чи суспільно-політичного життя, Альфонс помітив у ньому те, чого на сучасному етапі історичного розвитку йому бракувало, і, запалений Божою іскрою, зумів реалізувати. Народився Альфонс 27 вересня 1696 р. в містечку Маріанелла поблизу Неаполя у знатній родині. Вона дала йому хорошу юридичну освіту, і вже в ранньому віці хлопець досяг неабияких успіхів. У 16 років він захистив докторат з цивільного і канонічного права. З 18-ти років веде адвокатську справу в Неаполі. Він виграє одну за одною судові справи, поки не наштовхується на прояви корупції. Через неї він вперше програє справу, пов’язану з великою грошовою сумою, протягом трьох днів на самоті переживає цей провал, і після цього виходить зі своєї кімнати, кажучи: “Світе! Тепер я тебе пізнав! Прощавайте, суди! Більше ви мене не побачите!” Далі цікавіше

Ще одна громада на Житомирщині перейшла з УПЦ МП до ПЦУ Єпископ Житомирсько-Овруцький ПЦУ Паїсій 31 липня в Єпархіальному управлінні прийняв уповноважених парафіян Свято-Покровського храму с. Зарубинці Андрушівського благочиння. Після загальних зборів релігійна громада ухвалила рішення про вихід з підпорядкування Московському Патріархату та послідувала Томосу про автокефалію, увійшовши до складу Православної Церкви України. Вітаючи таке рішення парафіян, єпископ Паїсій видав відповідні укази та посвідчення про прийняття їх до складу Житомирсько-Овруцької єпархії ПЦУ.

Нині вшановують Макавейських мучеників 1 серпня християни візантійської та лютеранської традицій відзначають як день пам’яті святих сімох мучеників Макавеїв, матері їх Соломії і старця Єлеазара. Щоб не пов’язувати це свято з маком, називаючи його “маковим Спасом” чи “маковієм”, як це активно транслюють поважні медіа-ресурси, слід просто відкрити Біблію, а саме Другу книгу Макавеїв. Події, які вона описує, відносяться до ІІ ст. до Христа. Ізраїль потрапив під владу династії Селевкідів, основною політикою якої щодо підкорених народів була їхня асиміляція в елліністичну культуру. Особливо жорстоко це здійснював цар Антіох IV Епіфан. Він здійснив “різанину молодих і старих, загладу недорослих, жінок та дітей, винищення дівчат і немовлят” (пор. 2 Мак. 5, 13). Окрім того, Антіох увійшов до Єрусалимського Храму, “брав нечистими руками посуд і дари, принесені іншими царями на побільшення чести й слави святого місця, і давав їх у скверні руки” (2 Мак. 5, 16). Далі детальніше

1 серпня християни візантійської традиції входять в Успенський піст, який триває рівно два тижні — до 14 серпня включно. Метою його є приготувати вірних до свята Успіння Пресвятої Богородиці, яке відзначають 15 серпня. А поєднавшись із самим святом, його посвяттям та празником Положення поясу Пресвятої Богородиці, який відзначають 31 серпня, може ознаменувати цілий серпень як місяць особливого почитання Божої Матері. Як припускає Симеон Солунський (кін. XIV — поч. XV cт.), автор трактатів, присвячених літургійній традиції, Богородиця, передчуваючи свій відхід до Неба, належним чином готувалася до нього — постячи та молячись. Вона як свята і непорочна не мала потреби у покутних практиках, а звершувала їх за людство. Архиєпископ Солунський закликає і нас наслідувати її у цьому. Християни, які вбачають у події її Успіння своєрідну “ілюстрацію” власного перебування у воскресінні з душею і тілом, також протягом свого життя вдаються до цих засобів очищення та приготування. А в Успенському пості ще й зводять свій погляд до тієї, яка вказує на Христа як на Дорогу до спасіння (звідси й поширений тип Богородичної ікони “Одигітрія” — “Дороговказ”). Успенський піст загального поширення набув доволі пізно. Різним був підхід до нього в залежності від місцевості. Часто він виражав ще й приготування до свята Преображення Господнього (звідси народна назва “Спасівка”). Практикували його не всюди і, траплялося, що він ставав народною практикою тоді, коли монастирські устави про нього мовчали, а церковна єрархія дивилася з настороженістю. Детальніше

31 липня Католицька Церква відзначає пам’ять св. Ігнатія Лойоли, засновника Товариства Ісуса, відомого ще як Орден Єзуїтів. Народився Ініго Лопес де Лойола 1491 р. в Басконії. Походив з лицарської родини, а пізніше, повністю осиротівши, до свого повноліття служив придворним пажем. Коли Ініго виповнилося вісімнадцять, він вступив на військову службу до принца Наварри. Здобув офіцерський чин. До цього часу життя Ініго визначали лицарська честь, здобуття воєнної слави та серця однієї знатної дами. Це не заважало йому також віддаватися світським розвагам. Як командир військового загону відзначався безстрашністю, не шкодував ні свого життя, ні життя підлеглих. Детальніше

УПЦ МП не здатна вести людей на протести, - генерал-майор СБУ Ягун Ніхто не готовий в УПЦ МП вести людей на протести. Я не вірю, що вони на питанні афілійованості з РПЦ збудують протестний рух. Про це в ефірі Еспресо заявив заступник голови СБУ у 2014-2015 роках генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун. Він прокоментував можливі протести вірян на тлі того, що Церкву перевіряють щодо афілійованості з РПЦ. "Це не Церква, це псевдорелігійна організація, яка тримається у своїй основі на грошах і ідеології, яка нічого не має спільного, як вони говорять, з істинним православ'ям. І у своїй більшості ті, хто керує цим угрупованням, - вони бізнесмени від Церкви. Ті люди, які там у щось вірять, - їх можна задурити, їх можна підняти, їх можна навіть повести кудись. Але хтось має вести", - сказав Ягун. Він додав, що "тих буйних, які готові вести і взяти на себе відповідальність у РПЦ в Україні, надзвичайно мало". "Вони не дуже воліють світитися, тому що чим більше світишся, тим менше можливості заробляти гроші. А заробляти гроші в них у певний момент просто припиниться можливість, тому що, якщо вони не релігійна організація і вони відповідним чином не зареєструються, будуть платити податки і всі їхні свічні заводики полетять в тартарари", - зазначив генерал-майор.

Правда очі ріже. Так можна охарактеризувати реакцію середовища УПЦ МП на виявлені в її храмах, монастирях та інших осередках книжки та періодику, в яких прославляється “русскій мір”, московські святі та імперці. І де нічого не говориться про Україну чи український народ як окремішній від росіян. Уже впродовж декількох місяців таку друковану російську пропаганду фіксує у храмах УПЦ МП у Чернівцях доктор філософських наук, заступник декана філологічного факультету Чернівецького університету Олександр Бродецький. І це дуже не подобається клірикам і активістам Московського Патріархату на Буковині, зважаючи на їхню реакцію, публікації та коментарі. Дійшло до фізичного насильства з боку представників УПЦ МП. Для чого доктор наук відвідує храми УПЦ МП, збирає докази російської пропаганди там та виносить це все на широкий загал — про це та дотичне у розмові з Олександром Бродецьким: Патологічна загрузлість у “русском мірє”, — Олександр Бродецький про російську пропаганду у храмах УПЦ МП