Релігійно-інформаційна служба України

Війна викликала в нас багато негативних емоцій — страх, зневіру, ненависть, показала найгірші сторони людини, яка намагається врятувати себе, не зважаючи на інших або наживається на тих, хто під час обстрілів і бомбардувань втратив житло та здоров’я. Як ці почуття трактує богослов’я, як не змарнувати жертву загиблих за Україну та кому моральний обов’язок дозволяє покинути своє місто — Марія Ярема, фахівець у галузі морального богослов’я та біоетики. "Християнство — це про любов до ворогів, це робить його унікальною релігією. Але як любити ворогів? Точно не почуттями і не емоціями, — говорить Марія. — Христос почуттєво не любив тих, хто його розпинали, це неможливо. Бог не заставляє нас любити ворогів почуттями і емоціями. Почуттями і емоціями ми негативно до них налаштовані. Але любов в християнстві — це не почуття. Це — вибір — я вибираю любити ту чи іншу людину. Любов до ворога проявляється не в тому, що я не захищаю від нього свою державу, не в тому, що я не беру зброю і не йду воювати проти нього — це потрібно робити, якщо я люблю своє. Любов до ворога проявляється в тому, що коли він безборонний, я його не добиваю, коли він поранений, надаю йому медичну допомогу, якщо він полонений. ставлюся до нього як до беззбройної людини, якщо це труп, я по можливості хороню його. Любов до ворога є не почуттям і не емоцією, але є вибором ставитися до нього як до людини. Цим відрізняється ненависть від любові до ворогів. Маючи любов до ворогів, я захищаю від них свою державу. І кров їхня на них спадає. Чому? — тому що якби вони не наступали на нашу землю, вони б залишилися живими. Я не маю жодного бажання їх вбивати. Я маю бажання захистити своє життя і життя тих, хто стоїть за мною. І наслідком стає смерть того, хто на мене нападає. Але, коли я вже не захищаю від нього своє життя, коли цей ворог безборонний, я не маю права його вбивати, тому що тоді я не захисник, я просто ненависник, я мщуся. Ненависть також потрібно відрізнити від праведного гніву. Гнів може мати місце в такій ситуації, яка в нас є зараз. Праведний гнів — це належна реакція. Як казав Йоан Золотоустий, коли є причина для праведного гніву, а ми не гніваємося, ми грішимо. Не можна перебувати в байдужості. Тарас Шевченко писав: “Страшно вмирать у неволі, а ще страшніше спати на волі”. Але праведний гнів — це не ненависть. Це — бажання правди, ревність, таке загоряння добитися правди. Христос, який перекидав столи міняйл і розсипав гроші, не ненавидів людей, які торгували в єрусалимському храмі, але хотів їх навернути на правду. Правда в тому, що з храму не можна робити печеру розбійників. Наша правда сьогодні в тому, що Росія зробила зі свого народу печеру розбійників. На це не можна реагувати спокійно. На це потрібно гніватися. Але праведний гнів ніколи не стає злопам’ятністю, помстою, ненавистю. Праведний гнів штовхає нас за правду, а не до помсти. Тож, коли нас опановує відчуття гніву до ворогів, це — нормально, це в межах норми. Та, коли війна вже закінчилася, а ми далі тягнемо свій гнів до кожного представника цього народу, це не нормально, це злопам’ятність. Однак, сьогодні покладати вину і гніватися на весь російський народ, а не тільки на його верхівку, ми маємо повне право, але не маємо права на ненависть. Наведу приклад псалмопівця царя Давида. В його псалмах можна відчитати різні прокльони і побажання зла, смерті і різних інших лих ворогу, щоб навіть їхніх дітей не залишилося".⤵️ https://risu.ua/chomu-rosiya-napala-same-na-nas-i-za-shcho-take-dopustiv-bog-a-takozh-yaka-sila-mozhe-dopomogti-peremogti-voroga--rozmova-z-bogoslovom_n127914

Зараз дуже важливою частиною роботи журналістів буде донесення жахливих фактів із звільнених від рашистів міст і сіл. Про це говорять і релігійні лідери. "Буквально кілька десятків кілометрів від Києва у звільнених містечках ми бачимо жахливі воєнні злочини, братні могили із сотнями бездиханних тіл, розстріляні люди на вулицях, подекуди зі зв’язаними руками, оголені жіночі тіла, які не встигли спалити", — про це сказав Глава УГКЦ Святослав у своєму щоденному воєнному зверненні у 39-й день війни рф проти України. «Але Україна стоїть! Більше того – український народ набирає дивної внутрішньої сили, щоб захистити свою Батьківщину, цієї сили, цієї рішучості надають навіть жахливі кадри, які ми спостерігаємо у звільнених містах і селах України», – сказав Глава Церкви. За його словами, такі жахливі кадри Європа бачила, звільняючи свої міста і села від нацистів. Сьогодні це споглядає Україна. І так важливо, аби це побачив і почув цілий світ. «Стискає серце сам факт можливості бачити, як цілими вантажівками російське військо вивозить з України награбоване майно. Майно оцих невинно вбитих, яких вони хотіли стерти з лиця землі», – додав Блаженніший Святослав.⤵️ https://risu.ua/taki-zhahittya-yevropa-ne-bachila-z-chasiv-nacistskoyi-navali---glava-ugkc-u-39-j-den-vijni_n127927

Візит Папи в Україну за таких воєнних умов? Що майже щодня у всіх областях звучать сирени тривоги? Хто може гарантувати зараз безпеку? А нині Франциск під час польоту з Риму на Мальту сказав, що питання запрошення "є на столі", тобто обговорюється. Чи таким чином Папа хоче піти на такий радикальний крок заради припинення вогню? Чи це, в свою чергу, змусить керівництво НАТО закрити небо над Україною? Запитань доволі багато... https://risu.ua/tak-ce-obgovoryuyetsya-papa-francisk-pro-vizit-v-ukrayinu_n127898

Цими днями медіа облетів текст архимандрита Серафима (Панкратова) з-під Охтирки. Автор особисто надіслав нам повний текст свого одкровення. "Пришло время открыто сказать то, о чем я имел возможность говорить прямо лишь с ограниченным кругом знакомых и со своей общиной. Не писал об этом до сих пор и по опыту многих бесед и, видя неспособность большинства в УПЦ слышать правду, но верил, что все же придет случай рассказать все это более широкому кругу. Даже нашему архиерею неизвестны вполне мои взгляды. Меня это характеризует скорее отрицательно…" Ми опублікували текст в авторській мовній редакції. https://risu.ua/upc-yak-mi-nalashtuvali-proti-sebe-ukrayinske-suspilstvo-rosijskoyu_n127826

Жінка розповіла, що кілька днів підряд вони сиділи у підвалі у Маріуполі і молилися - і це їх рятувало. "Ми кілька днів сиділи у підвалі й 90-й Псалом не сходив із наших вуст. Закликали ангелів, щоб вони відбивали атаки ворога і стояли вогненною стіною навколо нас і підвалу, де ми знаходилися. Одного дня нас чотири рази накривало “градами”, і ми вже готувалися до смерті, але вони просто дивом перелітали через наш підвал і зовсім поряд вибухали. Мій син сказав: “Мамочко, давай промовимо молитву покаяння”, і ми помолилися. А на ранок ми почули, що нас хтось гукає. Це був наш друг, який прорвався через обстріли, щоб забрати нас. Ми не могли повірити, коли його побачили. Схопили, що було під руками, і поїхали. Всю дорогу молилися і знову закликали ангелів супроводжувати наш шлях, а також промовляли і 90-й Псалом. Ми просто молилися і молилися…" 🙏✌️ https://risu.ua/90-j-psalom-ne-shodiv-z-nashih-vust---bizhenka-z-mariupolya-rozpovila-istoriyu-svogo-spasinnya_n127859

Дорогі друзі, Центр Гідності Дитини УКУ створює Telegram-канал, який буде присвячений тому як духовенство може підтримувати дітей в критичних ситуаціях: тих, які опинилися в зоні бойових дій, втратили домівку, переїхали, пережили насильство. Бачимо зараз, як Церква робить все можливе, щоб допомогти тим, хто опинився в найскладніших ситуаціях: окупації, обстрілах, лікарнях. Наші священники стали соціальними працівниками, які не дають померти тим, хто втратив усе, волонтерами, які щодня допомагають знайти прихисток сотням людей, координаторами, які збирають допомогу для України по цілому світі, рятівниками, які доставляють продукти під обстрілами, проводять молитви в підвалах у містах де не вщухають обстріли, гуртують разом українців, які опинилися в окупації. Ризикуючи власним життям, рятують сотні інших, засвідчуючи, що Бог веде їх та весь український народ у цій боротьбі за правду і свою землю. Знаємо, що багато ініціатив, які виросли з критичної потреби, згодом переростають у довгострокові проекти. І щоб бути корисними для духовенства у їхньому соціальному служінні, ми вирішили запустити цей Telegram-канал, щоб розповідати про те, як Церква у світі допомагає долати наслідки війни, працює з людьми, які стали вимушеними мігрантами, дітьми, які пережили військові дії чи втрату рідних. Сподіваємося, що ідеї та думки, які можна тут почерпнути, стануть вам корисними у вашій діяльності й служінні. Слідкуйте за нами також на Facebook

Сьогодні о 18:00 за Київським часом (о 17:00 за центральноєвропейським) відбудеться дуже поважна, і не лише для католицького світу, подія: сьогодні Папа Франциск проголосить акт посвячення московії та України Непорочному Серцю Марії. Йдеться про виконання того, про що говорила при об'явленні у Фатімі Богородиця. Про цю подію і багато іншого довкола йдеться у нашому матеріалі: https://risu.ua/sogodni-papa-rimskij-vigolosit-molitvu-pro-posvyachennya-rosiyi-ta-ukrayini-neporochnomu-sercyu-mariyi_n127508

​Дорогі у Христі, боремось молитвою і підтримуємо наших воїнів. Ми доопрацювали часослов неустанної молитви відповідно до умов війни. Псалми і молитви підібрані таким чином, щоб взивати до Господа словами, натхненими Духом Святим і мовленими Його обранцями, які були у подібних ситуаціях. На кожну годину дня і ночі є окрема молитва. Відкривається саме та, яку треба молитись у цю годину. Молімося! Ми переможемо, бо з нами Бог!

На Закарпатті, у Солотвинській ОТГ, відразу 6 громад залишили УПЦ МП. Рішення було прийняте на спільних зборах за участі всіх настоятелів і майже одноголосно. Але, що цікаво, не прозвучало куди саме переходять ці громади? А в цих селах багато румуномовних парафіян https://risu.ua/na-zakarpatti-vidrazu-shist-gromadi-vijshli-z-upc-mp_n127513

Вселенський Патріарх Варфоломій прибуде в Польщу🇵🇱, аби підтримати українців. Про це повідомив голова Бюро міжнародної політики президента Польщі Якуб Кумох. Крім Президента Польщі, візит підтримує і Польська Православна Церква. Варто наголосити, що досі вона була сателітом МП. А днями вона виступила з критикою агресії кремля. Не виключено, що на зустрічі Патріарха Варфоломія з єпископатом ППЦ дуже йти мова про визнання ПЦУ. Скоро побачимо! https://risu.ua/vselenskij-patriarh-naprikinci-bereznya-priyide-v-polshchu-pidtrimati-ukrayinciv_n127495

Спільнота Українського католицького університету закликала християнських лідерів усього світу сказати своє рішуче слово й зупинити зло - війну проти України. Про це йдеться у Відкритому листі Сенату й Ректорату УКУ до християнських спільнот світу. Як наголошують в УКУ, нинішній момент вимагає від Церков пророчого голосу, несумісного зі страхом та ідеологією. Церкви не повинні висловлювати «глибоку стурбованість війною», бо це – мова дипломатії. Церкви нині повинні промовити ті відважні слова істини, що їх сказав би сьогодні Ісус, який Своєю поставою вчив нас: у справах Божих не можна зі страху уникати правди. Бо лише ця мова може вважатися мовою віри. «Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде» (Мт. 10:39). Повний текст за посиланням: https://risu.ua/ne-bijtes-nazvati-vinuvatcya-po-imeni-spilnotu-uku-zvernulas-do-hristiyanskih-lideriv-svitu_n127492

Війна: мовчання — це золото чи злочин? Голова Всеукраїнського союзу церков Євангельських християн баптистів звернувся до служителів євангельських Церков в Росії🇷🇺, Білорусі🇧🇾, в країнах Середньої Азії та на Кавказі і до тих, хто за останні 30 років переселився на американський континент. Відеозвернення дуже спокійне, виважене, чітке. Воно російською, щоби зрозуміли ті, кому воно адресоване. Це треба послухати і поширити. 🙏✌️⤵️ https://risu.ua/vijna-movchannya--ce-zoloto-chi-zlochin_n127483

"Не забудем, не простим..." казали росіяни. Я (майже) згоден. Забути те, що зараз відбувається (і відбувалося з 2014) в Україні не можна. Це буде співучасть у злочинах. Зло, що не назване злом - повертається. Саме тому неосуджена агресія СРСР у Другій світовій переросла у нову агресію "побєдобєсія". Забувати злочини не можна. Забувати злочини = відтермінувати їх повторення (безкарність породжує свавілля, беззаконня). @Денис Кондюк https://risu.ua/proshchennya-neproshchennya_n127470

Проф. Андрєй Зубов розповідає своїм читачам у фейсбуці про чудесне об'явлення у Фатімі, що воно має спільного з росією і чому так довго понтифіки не сприймали його серйозно і які це мало наслідки. "Агресія Путіна👿 проти України, неймовірна нелюдяність цієї війни, як перед тим війни в Сирії, повне зневажання всіх норм права та гуманності, - саме це змусило християнський народ 🙏 просити Папу про нове посвячення Росії та України серцю Божої Матері. І Папа почув це прохання християн усієї землі. Цього разу ім'я Росії та ім'я України будуть виголошені голосно та виразно Місту і Світу. 25 березня, на Благовіщення 2022 року має відбутися велика подія християнського життя. І важливо усвідомити його у всій його величезній значущості для наших країн та для всього людства. Як і в 1917 році, як і в роки перебудови, від нашого вибору залежить наше майбутнє. Ісус і Його Мати лише відкривають можливість. Здійснити чи відкинути цю можливість – у нашій владі", — пише проф. Зубов. З його дозволу ми зробили український переклад цієї статті.⤵️ https://risu.ua/masshtab-posvyachennya-fatimskij-bogorodici-tim-dlya-kogo-ce-vazhlivo_n127458

Я прекрасно розумію владу, яка хоче якнайшвидше закінчити цю жахливу війну. Я прекрасно розумію кожного політика, який хоче зберегти свої перспективи на майбутнє. Я прекрасно розумію кожного українця, який хоче повернутися до мирного життя. Хоче, щоб його діти повернулися до мирного життя. Але я не представник влади, не політик, який замислюється про перспективи, я навіть не етнічний українець. Тому мені доводиться говорити про реальність. Під час Другої Світової війни євреї також думали, як вижити під Гітлером. Це природньо. Хтось сподівався, що гітлерівці просто переселять його з сім’єю у інше місце - і забудуть. Хтось думав, що він взагалі не єврей, бо навіть його батьки вже були не юдеями, а християнами - який він єврей! А хтось навіть сподівався, що від смерті його врятує співробітництво із вбивцями, що якщо він сам стане учасником знищення власних співвітчизників, його не чіпатимуть. Ну і згоріли всі. Всі, до кого фюрер міг дотягнутися. Бо коли ухвалюється рішення про остаточне вирішення питання, вбивають кожного - і того, хто опирається, і того, хто співробітничає, і того, хто ходить до синагоги, і того, хто відвідує церкву. Навіть тих, кому подобається сама ідеологія фюрера - вбивають також. Може, наостанок, але вбивають. Зараз українці абсолютно в такій самій ситуації - хоча багато хто тут і у світі цього не усвідомлює, не бажає усвідомлювати, як не бажали усвідомлювати в темні роки Голокосту. Мова йде про остаточне вирішення українського питання. Знищать усіх, до кого дотягнуться. Мені не допоможе те, що я єврей - того, що я пишу ці рядки українською мовою і визнаю сам факт існування української нації, достатньо для того, щоб я перестав існувати. Ніякому «російськомовному українцю» не допоможе те, що він хоче й надалі розмовляли однією мовою з Путіним - самого факту того, що він вважає себе українцем й визнає право інших спілкуватися українською, вже достатньо. Помітьте: мобілізованих з окупованого Донбасу зараз женуть перед російською солдатнею, використовують, як гарматне м’ясо для полегшення бойових задач «справжніх арійців». Й нікого не цікавить, чи хотіли ці люди жити в Україні, чи сподівалися, що Путін забере Донбас. А українські громадяни в Росії - ті, хто свідомо обрав життя в Росії вже після нападу у 2014 році й думав, що їх за це вважатимуть своїми? Чого їх зараз заарештовують, підозрюють, доводять до самогубства? У часи остаточного вирішення ніякі тактики порятунку не спрацьовують. Останнім загине навіть не Медведчук. Останньою загине Валя Матвієнко із своїм дурним перманентом - бо Путін таки згадає, що вона з Шепетівки. Так що ж робити? Ви вже знаєте. Не жити в ілюзіях. Ніяких домовленостей з Путіним не буде, а які будуть - будуть тимчасовими. Євреїв врятував від Гітлера не пошук домовленостей. Євреїв врятував від Гітлера крах Рейху і загибель фюрера. Тільки тому я маю фізичну можливість вам це пояснювати. Тільки тому. Але перед цим загинула половина моєї сім’ї, що спить у страшних урвищах по всій Україні і на полях битв. Це ціна за те, що я можу це писати, за те, що я можу просто дихати. Українців врятує від нового Гітлера тільки крах нового Рейху і смерть фюрера. Українці вже зробили для цього більше, ніж могли. І нас підтримує світ. Ми не домовимось, ми не проголосуємо на референдумі за невідомо що. Ми просто переможемо, хоча й гіркою ціною. Солоною ціною. Переможемо разом. Ось чому я так ціную подвижництво кожного, хто сьогодні боронить Україну на фронті і у тилу. Хто дозволяє мені говорити вам цю необхідну правду. Подвижництво солдата, тероборонівця, волонтера. Подвижництво кожної матері, що рятує свою малечу. Подвижництво кожного сина, кожної доньки, що рятує своїх батьків. І Україну - це найважливіше. Борітеся - поборете, вам Бог помагає. І бережіть українських дітей.

Чому так багато Бога на війні? Бо це час, коли людина розуміє свою обмеженість. Ти можеш і мусиш готуватися до війни, робити все аби вижити самому і знищити ворога. Але настає момент коли від тебе нічого не залежить, коли ти просто чекаєш - прилетить чи ні, зачепить чи мине, чи те, що бахнуло, не летить у тебе. Тоді справді відчуваєш - все в руках Божих... @Володимир В'ятрович

В Києві затримали диверсанта, який назвав себе монахом. З’ясувалося, що затриманий підтримував дії російської армії на території України, пропагував ідеї «русского мира» та співпрацював із ворогом, передаючи важливу інформацію. У його помешканні вилучили речові докази, що свідчать про можливу причетність до розвідувально-диверсійної діяльності. А скільки у нас ще таких диверсантів руZZкого міра раді?... https://risu.ua/u-kiyevi-zatrimali-diversanata-yakij-nazvavsya-monahom_n127447

"Новий видимий жест підтримки України Папою Франциском: всього кілька хвилин тому Святіший Отець зателефонував Президенту Володимиру Зеленському і мав дуже багатообіцяючу розмову. Папа запевнив: молиться і робить все можливе для закінчення війни. Володимир Зеленський запевнив Папу, що Його Святість є найбільш очікуваним гостем в Україні", — розповідає посол України у Ватикані Андрій Юраш. https://risu.ua/molimos-za-ukrayinu-papa-francisk-zatelefonuvav-zelenskomu_n127443

Путіністи продовжують обстрілювати храми і релігійні споруди в Україні. Не випадково, а прицільно, на знищення. Історія з обстрілом Ірпінської Біблійної Семінарії показова. Вони знали, що вже майже два тижні як тут діяв гуманітарний центр, готували гарячу їжу і пекли хліб для місцевих мешканців. "Ми мали автономне опалення, світло та воду. На цій частині міста це було єдине місце, де можливо було зарядити телефони, обігрітися, отримати на кухні гарячу їжу. За день тут могло побувати до тисячі осіб. І це могло не сподобатися ворогу", — зауважує проректор Веніамін Бринза, який також є капеланом. За його словами, 19 березня в семінарію потрапило з десяток снарядів, проте будівля залишилася цілою. Вночі тут переховувалися у підвалі близько 100 осіб. А наступного дня, 20 березня, з 8 до 10 ранку тривав прицільний мінометний обстріл. Одною з перших була знищена кухня, повибивані вікна, пошкоджені стіни, загорівся дах і повалив чорний дим. "А 21 березня прилетіли ще декілька мін, як то кажуть, контрольні, щоби розвіяти міф, що двічі в одне місце не б'ють" https://risu.ua/okupanti-obstrilyali-irpinsku-biblijnu-seminariyu_n127423

А це вже офіційно: Синод ПЦУ 21 березня прийняв Постанову «Про надзвичайний порядок прийняття до Православної Церкви України». Єпископи ПЦУ роз’яснили, яким чином можна приєднатися до Православної Церкви України тим релігійним організаціям, які перебувають в юрисдикції Московського Патріархату. Синод ПЦУ постановив: "1. Закликати архиєреїв, духовенство, монастирі та релігійні громади, які перебувають в юрисдикції Московського патріархату в України, послідувати Томосу про автокефалію ПЦУ та увійти в канонічне єднання з Православною Церквою України. Громади і монастирі заохочуються до єднання в рамках місцевої єпархії Православної Церкви України за територією розташування. Єпархії з юрисдикції МПвУ (УПЦ МП) в разі ухвалення відповідного рішення про єднання з ПЦУ зберігатимуть свою структуру як єпархії Православної Церкви України. 2. Духовенство, монастирі та громади, які з певних причин не можуть увійти до складу місцевої єпархії ПЦУ, після їх письмового звернення можуть бути прийняті, як виключення, безпосередньо під омофор Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України, як ставропігійні парафії (монастирі). На час до ухвалення Священним Синодом іншого рішення вважати такі парафії (монастирі) ставропігійними парафіями (монастирями) Київської Митрополії. Митрополит Київський і всієї України має право передати такі парафії (монастирі), у разі висловлення ними відповідного бажання, під тимчасову пастирську опіку одного з архієреїв ПЦУ за узгодженням. Такий архієрей у відносинах з цими ставропігійними парафіями (монастирями) виступає як Митрополичий намісник, узгоджуючи всі рішення та дії щодо таких парафій (монастирів) з Предстоятелем ПЦУ. Вважати такий стан речей необхідним тимчасовим заходом, який вживається заради ікономії (пом’якшеного застосування норм канонічного права) для адаптації цих парафій у ПЦУ з подальшою їх повною інтеграцією у відповідні єпархіальні структури, згідно територіальної приналежності". https://risu.ua/v-pcu-rozyasnili-yak-do-nih-mozhut-priyednatisya-parafiyi-upc-mp-yaki-virishili-porvati-z-rpc-i-kirilom_n127434