Strategic Group - Sofia

Повторюємо. Технічна увага! В разі, якщо сайт не завантажується: доступ до сайту через мобільного оператора іноді потребує використання впн.

Згадуваний у попередньому матеріалі Геокліматичний потенціал України (фундаментальне значення національної землі+клімату) його конкурентне значення на глобальній карті найближчого майбутнього ми розкриваємо в нашій новій доповіді: https://sg-sofia.com.ua/vijna-za-geoclimate-resurs-evropi-ukraine

лом як формування фундаменту геокліматичного ресурсу країни. Першочерговий повоєнний проект: «Вода Донбасу 2.0» Забезпечення таких перетворень потребує якісних кадрів, системи їх відтворення, що масштабується, і найголовніше - проведені системні державні заходи щодо укладання довгострокових контрактів, інвестиційних договорів з приватним сектором, що передбачають гарантований первинний доступ до зарубіжної промислової техніки, необхідної на нових виробництвах. Тоді як роками напрацьовані вітчизняні технології допоможуть її швидкому впровадженню. Цей «трансфер технологій» буде покладено в основу всіх донорських платформ із повоєнного відновлення України, безпосередньо в основі будь-яких програм з Донбасу.

можливим. Ця інфраструктура, як і вся інженерна система Донбасу, будувалися за попереднього кліматичного режиму, який стрімко змінюється, із зональними трансформаціями по всій Україні. Поточне будівництво труби з самого гирла Дону - лише підтвердження відсутності в Росії розуміння цих процесів і довгострокового бачення геокліматичних змін, що формуються до середини століття (Дон останні роки сильно страждає від маловоддя, пов'язаного зі зміною клімату і слабким менеджментом. Проведення водопостачання з його низовини - заздалегідь програшне рішення). Після деокупації Донбасу перед Україною постане завдання, вирішення якого передбачає попереднє напрацювання практичного знання про набираючої обороти макрорегіональної зміни клімату, в т.ч. його внутрішньоукраїнські регіональні параметри. Знання, яке має бути в основі генерального планування та будівництва. Геокліматичні зміни припускають, що локальні території стають взаємозалежнішими: природний гідрологічний ресурс дефіцитніший; більше витрат на утримання об'єднаних геоінженерних систем, стабільність яких можлива лише за системному обслуговуванні, на правах фундаменту національної економіки. Сталість територій відтворюється лише за умови, що ці складні системи супроводжуються скоординованими загальними діями із двоканальним зв'язком. Тому як регіон з перспективою розвитку Донбас можливий лише в геоінженерній інтеграції з Україною. Без України з Дніпром неможливі розмови про промислове функціонування, окрім залишкового староіндустріального видобувного сектору. Вилучення Донбасу з екосистеми України поставить хрест на будь-яких перспективах промислового відродження. З огляду на викладене - Україна для деокупованого Донбасу може запропонувати низку політик розвитку, які мають змінити поточну інертну модель існування: 1) Формування внутрішнього економічного контуру: оптимізація старої індустрії. Донбасу необхідно повернути позицію центру промислової, науково-інноваційної активності в Україні взаємовигідним ресурсом післявоєнного відновлення всієї країни. «Таким як був» Донбас відбудувати неможливо і не доцільно. Лише деякі великі підприємства, що раніше входили у великі холдинги, можуть претендувати на відродження виробничих фондів і повторне включення в старі виробничі ланцюжки, до них підключається вугільна промисловість (особливо цінне вугілля, що коксується). Енергетичні вугілля, металургія отримають необхідний внутрішній попит, що забезпечить збереження мінімальної старої промислової бази; 2) Зовнішній контур економічного ядра: нові стратегічні напрями розвитку економічного потенціалу підприємств Донбасу. Враховуючи загальний стан вугільної промисловості та накопичені антропотехногенні ризики від її багаторічної діяльності, слід говорити не про спрощене її відтворення у консервативному, відновлювальному форматі, а про радикальну організаційну, економічну та техніко-технологічну модернізацію. З орієнтацією досягнення у середньостроковій перспективі формування кількох проривних, високоліквідних напрямів промислового виробництва. Ключові напрями: 1) Промисловий видобуток метану із вугільної товщі; 2) використання т.зв. вторинних ресурсів - конвертація антропотехногенних відходів старої промисловості, шляхом переробки в сировину з високим глобальним попитом (рідкоземельна сировина) – створення галузі «стратегічних металевих ресурсів»; 3) переосвоєння т.зв. "безперспективних шахт" через технологію підземної газифікації (отримання енергетичних та промислових газів); 4) створення вуглехімічної галузі через технології типу зрідження вугілля – отримання синтетичних вуглеводнів; та ін. (прим.: детальніший опис у мат. «Заходи післявоєнного будівництва в Україні: реінтеграція макрорегіону Донбас»). Створення цих переосмислених галузей перепідключить Донбас до глобального розподілу праці за високоліквідними позиціями – подарує друге дихання економіці регіону; 3) Ревізія геокліматичної карти України до 2050-го та Донбасу зокрема (ризики, гідрологічний баланс, динаміка змін) та інкорпорування цього знання на генеральне планування оновленої геоінженерної системи Донбасу та України зага

УКРАЇНСЬКА КАРТИНА МАЙБУТНЬОГО ДЛЯ ПІСЛЯВОЄННОГО ДОНБАСУ Закінчення війни та подальше набуття мирного життя ставлять перед Україною низку стратегічних завдань, які необхідно вирішити для реінтеграції звільнених територій та соціально-економічних систем. Які були деформовані і війною, і часом, що змінив багато зовнішніх і внутрішніх обставин, визначавших їх довоєнний зміст. Військові дії насамперед порушили та зупинили роботу геоінженерної інфраструктури Донбасу – рукотворні системи водозабезпечення. З кінця 1950-х регіон живив канал Сіверський Донець - Донбас, що бере початок у районі Слов'янська. Порушення його роботи призвело до падіння постачання водою Донецька у 6 разів. На початок 2023-го Вода забезпечується із проміжних водосховищ (повторне наповнення яких за звичною схемою потребує роки) – поточних запасів води в т.зв. ДНР вистачить лише до червня 2023 року. Виходячи з об'єктивних обставин (неможливість контролювати всю водну інфраструктуру) Рф у 2022-му році почала будувати 300км водопровід із самого гирла Дону (при цьому його параметрів може вистачити тільки на Донецьку агломерацію). У вихідній схемі дефіцит води для промисловості очевидний. Логіка причин дає можливість описати такі характеристики тієї картини майбутнього, яку окупаційна влада Росії за 2022-й рік підкоригувала для Донбасу: 1) Економіка. Схема підтримки економічної активності Донбасу через виробництво та видобутку класичної сировини та матеріалів (вугілля, чавун, сталь, напівфабрикати із заліза) та його експорт у Росії – на невизначений термін зруйнована санкціями 2022-го року та «нафтовим» пріоритетом у російській транспортній інфраструктурі. Постачання вугілля з Росії за кордон впало за підсумками 2022 року на 7% (місцеві компанії постачають вугілля на експорт з дисконтом у 50-60 відсотків через санкції). У зв'язку з чим експорт вугілля з т.зв. ДНР у 2021 р. становив близько 2 млн.т., а у 2022 р. він скоротиться приблизно в 5 разів (відсутня попит). Тим часом у світовій торгівлі вугіллям домінуючі позиції займають країни відкритого кар'єрного типу видобутку (низька собівартість, величезні обсяги відвантаження), що перехоплюють пальму першості в експорті (Індонезія, наприклад експортувала 441,5 млн. тонн вугілля на світовий ринок за минулий рік). Це ж стосується й решти економіки вугілля та металу. Через війну відбувається прискорене скорочення експортного обсягу – класична продукція «шахтарського краю» не потрібна конкурентам й у Росії. Пріоритет на внутрішньому ринку буде відданий «материковим» виробникам. По суті, за винятком дешевого в сірих схемах вугілля з копанок, більша частина виробництва в скороченому вигляді замкнеться на внутрішнє споживання: вугілля на місцеві електростанції та опалення, с/г, продукти харчування та ін. У фінансовому вираженні це виглядає так: 85% бюджету на 2023-й у т.зв. ДНР йде за категорією «безоплатні надходження» - тобто. дотації з федерального бюджету Росії. За минулі 9 років не було створено жодної концептуальної програми розвитку, яка б пропонувала пере освоєння місцевих ресурсів з прицілом на актуальні потреби нового світового технологічного укладу, видобуток не вугільної енергетичної сировини та ін. Збереження окупованої частини Донбасу під керівництвом Росії, з її контуром торгових зв'язків – гарантована прискорена смерть регіону; 2) Демографія. Стара галузь із кадрових причин нездатна вийти на довоєнні обсяги виробництва. У зв'язку із загальною мобілізацією, яка була оголошена у т.зв. ДНР з лютого 2022 р. план для держпідприємств було зменшено вдвічі - що означає вибування у зв'язку з насильницьким відправленням на фронт значної кількості працівників з галузей економіки. Повернення даного робочого ресурсу і відновлення до-лютневої продуктивності неможливо за збереження герметичного становища ОРДЛО під окупацією рф, як прифронтового пояса. Відсутній соціально-економічний драйвер демографічного омолодження; 3) Натурекономіка. Фактично військові дії порушили баланси штучної водної системи. І відновити її в щорічному природному циклі опадів і випарів, що функціонував раніше, - не представляється більш

лом як формування фундаменту геокліматичного ресурсу країни. Першочерговий повоєнний проект: «Вода Донбасу 2.0» Забезпечення таких перетворень потребує якісних кадрів, системи їх відтворення, що масштабується, і найголовніше - проведені системні державні заходи щодо укладання довгострокових контрактів, інвестиційних договорів з приватним сектором, що передбачають гарантований первинний доступ до зарубіжної промислової техніки, необхідної на нових виробництвах. Тоді як роками напрацьовані вітчизняні технології допоможуть її швидкому впровадженню. Цей «трансфер технологій» буде покладено в основу всіх донорських платформ із повоєнного відновлення України, безпосередньо в основі будь-яких програм з Донбасу.

можливим. Ця інфраструктура, як і вся інженерна система Донбасу, будувалися за попереднього кліматичного режиму, який стрімко змінюється, із зональними трансформаціями по всій Україні. Поточне будівництво труби з самого гирла Дону - лише підтвердження відсутності в Росії розуміння цих процесів і довгострокового бачення геокліматичних змін, що формуються до середини століття (Дон останні роки сильно страждає від маловоддя, пов'язаного зі зміною клімату і слабким менеджментом. Проведення водопостачання з його низовини - заздалегідь програшне рішення). Після деокупації Донбасу перед Україною постане завдання, вирішення якого передбачає попереднє напрацювання практичного знання про набираючої обороти макрорегіональної зміни клімату, в т.ч. його внутрішньоукраїнські регіональні параметри. Знання, яке має бути в основі генерального планування та будівництва. Геокліматичні зміни припускають, що локальні території стають взаємозалежнішими: природний гідрологічний ресурс дефіцитніший; більше витрат на утримання об'єднаних геоінженерних систем, стабільність яких можлива лише за системному обслуговуванні, на правах фундаменту національної економіки. Сталість територій відтворюється лише за умови, що ці складні системи супроводжуються скоординованими загальними діями із двоканальним зв'язком. Тому як регіон з перспективою розвитку Донбас можливий лише в геоінженерній інтеграції з Україною. Без України з Дніпром неможливі розмови про промислове функціонування, окрім залишкового староіндустріального видобувного сектору. Вилучення Донбасу з екосистеми України поставить хрест на будь-яких перспективах промислового відродження. З огляду на викладене - Україна для деокупованого Донбасу може запропонувати низку політик розвитку, які мають змінити поточну інертну модель існування: 1) Формування внутрішнього економічного контуру: оптимізація старої індустрії. Донбасу необхідно повернути позицію центру промислової, науково-інноваційної активності в Україні взаємовигідним ресурсом післявоєнного відновлення всієї країни. «Таким як був» Донбас відбудувати неможливо і не доцільно. Лише деякі великі підприємства, що раніше входили у великі холдинги, можуть претендувати на відродження виробничих фондів і повторне включення в старі виробничі ланцюжки, до них підключається вугільна промисловість (особливо цінне вугілля, що коксується). Енергетичні вугілля, металургія отримають необхідний внутрішній попит, що забезпечить збереження мінімальної старої промислової бази; 2) Зовнішній контур економічного ядра: нові стратегічні напрями розвитку економічного потенціалу підприємств Донбасу. Враховуючи загальний стан вугільної промисловості та накопичені антропотехногенні ризики від її багаторічної діяльності, слід говорити не про спрощене її відтворення у консервативному, відновлювальному форматі, а про радикальну організаційну, економічну та техніко-технологічну модернізацію. З орієнтацією досягнення у середньостроковій перспективі формування кількох проривних, високоліквідних напрямів промислового виробництва. Ключові напрями: 1) Промисловий видобуток метану із вугільної товщі; 2) використання т.зв. вторинних ресурсів - конвертація антропотехногенних відходів старої промисловості, шляхом переробки в сировину з високим глобальним попитом (рідкоземельна сировина) – створення галузі «стратегічних металевих ресурсів»; 3) переосвоєння т.зв. "безперспективних шахт" через технологію підземної газифікації (отримання енергетичних та промислових газів); 4) створення вуглехімічної галузі через технології типу зрідження вугілля – отримання синтетичних вуглеводнів; та ін. (прим.: детальніший опис у мат. «Заходи післявоєнного будівництва в Україні: реінтеграція макрорегіону Донбас»). Створення цих переосмислених галузей перепідключить Донбас до глобального розподілу праці за високоліквідними позиціями – подарує друге дихання економіці регіону; 3) Ревізія геокліматичної карти України до 2050-го та Донбасу зокрема (ризики, гідрологічний баланс, динаміка змін) та інкорпорування цього знання на генеральне планування оновленої геоінженерної системи Донбасу та України зага

УКРАЇНСЬКА КАРТИНА МАЙБУТНЬОГО ДЛЯ ПІСЛЯВОЄННОГО ДОНБАСУ Закінчення війни та подальше набуття мирного життя ставлять перед Україною низку стратегічних завдань, які необхідно вирішити для реінтеграції звільнених територій та соціально-економічних систем. Які були деформовані і війною, і часом, що змінив багато зовнішніх і внутрішніх обставин, визначавших їх довоєнний зміст. Військові дії насамперед порушили та зупинили роботу геоінженерної інфраструктури Донбасу – рукотворні системи водозабезпечення. З кінця 1950-х регіон живив канал Сіверський Донець - Донбас, що бере початок у районі Слов'янська. Порушення його роботи призвело до падіння постачання водою Донецька у 6 разів. На початок 2023-го Вода забезпечується із проміжних водосховищ (повторне наповнення яких за звичною схемою потребує роки) – поточних запасів води в т.зв. ДНР вистачить лише до червня 2023 року. Виходячи з об'єктивних обставин (неможливість контролювати всю водну інфраструктуру) Рф у 2022-му році почала будувати 300км водопровід із самого гирла Дону (при цьому його параметрів може вистачити тільки на Донецьку агломерацію). У вихідній схемі дефіцит води для промисловості очевидний. Логіка причин дає можливість описати такі характеристики тієї картини майбутнього, яку окупаційна влада Росії за 2022-й рік підкоригувала для Донбасу: 1) Економіка. Схема підтримки економічної активності Донбасу через виробництво та видобутку класичної сировини та матеріалів (вугілля, чавун, сталь, напівфабрикати із заліза) та його експорт у Росії – на невизначений термін зруйнована санкціями 2022-го року та «нафтовим» пріоритетом у російській транспортній інфраструктурі. Постачання вугілля з Росії за кордон впало за підсумками 2022 року на 7% (місцеві компанії постачають вугілля на експорт з дисконтом у 50-60 відсотків через санкції). У зв'язку з чим експорт вугілля з т.зв. ДНР у 2021 р. становив близько 2 млн.т., а у 2022 р. він скоротиться приблизно в 5 разів (відсутня попит). Тим часом у світовій торгівлі вугіллям домінуючі позиції займають країни відкритого кар'єрного типу видобутку (низька собівартість, величезні обсяги відвантаження), що перехоплюють пальму першості в експорті (Індонезія, наприклад експортувала 441,5 млн. тонн вугілля на світовий ринок за минулий рік). Це ж стосується й решти економіки вугілля та металу. Через війну відбувається прискорене скорочення експортного обсягу – класична продукція «шахтарського краю» не потрібна конкурентам й у Росії. Пріоритет на внутрішньому ринку буде відданий «материковим» виробникам. По суті, за винятком дешевого в сірих схемах вугілля з копанок, більша частина виробництва в скороченому вигляді замкнеться на внутрішнє споживання: вугілля на місцеві електростанції та опалення, с/г, продукти харчування та ін. У фінансовому вираженні це виглядає так: 85% бюджету на 2023-й у т.зв. ДНР йде за категорією «безоплатні надходження» - тобто. дотації з федерального бюджету Росії. За минулі 9 років не було створено жодної концептуальної програми розвитку, яка б пропонувала пере освоєння місцевих ресурсів з прицілом на актуальні потреби нового світового технологічного укладу, видобуток не вугільної енергетичної сировини та ін. Збереження окупованої частини Донбасу під керівництвом Росії, з її контуром торгових зв'язків – гарантована прискорена смерть регіону; 2) Демографія. Стара галузь із кадрових причин нездатна вийти на довоєнні обсяги виробництва. У зв'язку із загальною мобілізацією, яка була оголошена у т.зв. ДНР з лютого 2022 р. план для держпідприємств було зменшено вдвічі - що означає вибування у зв'язку з насильницьким відправленням на фронт значної кількості працівників з галузей економіки. Повернення даного робочого ресурсу і відновлення до-лютневої продуктивності неможливо за збереження герметичного становища ОРДЛО під окупацією рф, як прифронтового пояса. Відсутній соціально-економічний драйвер демографічного омолодження; 3) Натурекономіка. Фактично військові дії порушили баланси штучної водної системи. І відновити її в щорічному природному циклі опадів і випарів, що функціонував раніше, - не представляється більш

Переклад від SGS: http://sg-sofia.com.ua/pidgotovka-do-rozpad-sssr

Технічна увага! В разі, якщо сайт не завантажується: доступ до сайту через мобільного оператора іноді потребує використання впн.