Art & Sci.

Розповідаю, чому я пішла з майстер-класу всесвітньо відомого голлівудського педагога з акторської майстерності Івани Чаббака.

Як медитація впливає на мозок: нейрофізіологія усвідомлення 13.06.2022 Переклад статті Брайана Пенні, нейробіолога, що практикує усвідомлення. “Я провів більшу частину життя, думаючи про минуле та майбутнє. Мій розум розривали сумніви, я постійно переживав за щось, але не розумів у чому причина страждань. Щоб заглушити біль, я використовував наркотики, що закінчилося п’ятнадцятьма роками хронічної героїнової залежності. Наркотик довів мене до самої грані, але мені пощастило. Зав’язати зі згубною пристрастю мене змусила найстрашніша ніч у житті. Після неї я по-новому глянув на світ. У жовтні 2013 року мені пояснили концепцію свідомості. З того часу я перестав вживати наркотики, став автором, вступив до докторантури і читаю лекції у двох найзначніших університетах Ірландії. Розуміння наукової сторони усвідомленості та медитації може дуже допомогти тим, хто лише знайомиться із цими практиками. Знання нейрофізіології мозку знадобляться тим, хто хоче оцінити потенційні результати розвитку нових звичок. (Гретхен Рубін назвала таких людей «запитувачами»). Найцікавіше за посиланням: https://gurt.org.ua/news/informator/78755/

Людям властиво так зване негативне упередження, іншими словами, ми спочатку бачимо загрози, а лише потім можливості. Центр загроз, що знаходиться в мозку, завжди насторожі і фіксує найдрібнішу небезпеку. Він використовує механізм сумнівів, щоб зберегти нас від біди, причому ці сумніви зазвичай пов'язані з нашою особистою історією. Але складність полягає в тому, що іноді центр загроз проявляє занадто велику обережність, тому ми повинні намагатися зосереджуватися на позитивних речах, а не на негативних. У помірних кількостях невпевненість в собі корисна - завдяки неї ми ретельно готуємося до відповідальних подій і зберігаємо здорову скромність, але у великих дозах вона змушує деяких занадто швидко здаватися перед труднощами. Це заважає людям самореалізовуватися, оскільки вони не відчувають в собі впевненості, щоб спробувати досягти того, чого вони так хочуть у глибині душі, а якщо навіть і намагаються, то в стресових ситуаціях підйом кортизолу та падіння рівня тестостерону "перекриває їм кисень". Нажаль, це означає, що деякі талановиті люди ризикують так і не дізнатися про свій потенціал, не зробити цінного внеску в життя суспільства та не виконати ту роль, з якої вони точно здатні блискуче справитися. Запитайте свою душу, чого вона хоче та якої реалізації? Якщо не знаєте, тоді запитайте себе, чого я хочу, але дуже боюсь? Зазвичай це і є ваше призначення. Оскільки виконання свого призначення вимагає "розкриття себе", певне відкриття перед іншими, передачу чогось важливого та інтимного, що робить вас вразливим. Ось і виникає страх, мозок вас захищає.

Manifestation 💃

Мозок-це мозаїка. Та у кожного в середині свій театр зі своєю драмою. Кожен із нас складається з різних частин. Прямо зараз частина мене не проти подрімати, в той час як інша хоче продовжувати писати. Є зла частина та та, яка грає з дітьми. Те, наскільки добре ми ладнаємо із собою, багато в чому залежить від наших внутрішніх управлінських якостей-від того, наскільки добре ми прислухаємося до різних частин себе, піклуємося про них і не даємо один одному заважати. Ці частини не існують окремо, являючи собою лише елементи складного переплетіння думок, емоцій та відчуттів. Усі відомі школи психології визнають наявність у людей субособистостей, яким дають різні назви. Карл Юнг написав: «Природний стан людської психіки полягає у зіткненні її різних компонентів та їх суперечливому поведінці. Врегулювання цих протиріч становить велику проблему. Таким чином, суперником є ​​не хто інший, як наше друге я». Сучасна нейробіологія підтвердила, що розум людини є певною спільнотою. Майкл Газзініга, провівши революційне дослідження розщеплення мозку, дійшов висновку, що розум складається з напівавтономних модулів, кожен із яких відіграє особливу роль: «Наші дослідження (розділи мозку) вказують на існування кількох «Я», які не обов'язково «спілкуються» між собою. Вчений з Массачусетського технологічного інституту Марвін Мінськ, один із перших дослідників штучного інтелекту заявив: «Можливо є сенс вважати, що всередині нашого мозку існує спільнота різних розумів. Подібно до членів однієї сім'ї, ці різні уми можуть працювати спільно, допомагаючи один одному, кожен при цьому маючи своє власне сприйняття, про яке інші не знають». Актуальне кіно «Все завжди і водночас».

Зараз вивчаю тему фізичного інтелекту та всіх його складових. Штучний поділ інтелектів існує в науковому світі, щоб систематизувати величезну кількість знань. Але всі вони існують у єдиному і постійному взаємозв'язку. І в темі фізичного інтелекту неминуче з'являється емоційний. Уявіть 3 людини, які одночасно виконують одну й ту саму фізичну практику. Перша думає про те, що їй належить зробити, про майбутню роботу і питання, які їй потрібно вирішити. Другий слухає музику, співає і хаотично перескакує з однієї думки на іншу, навіть не розуміючи цього. Третій повністю поглинений фізичними відчуттями і прибуває в моменті в тотальному контакті зі своїм тілом. Знаєте, хто втомиться найшвидше за коротший час - третій. Тому що якість перебування в моменті будь-якої дії має вирішальний вплив. Уміння центруватися і концентруватися - це супер здатність нинішнього часу. Це складно, боляче, часом неприємно або навпаки приємно до неможливості. Це завжди зіткнення з собою. І це завжди зростання в геометричній прогресії. Це і є вибір, який кожен із нас робить щохвилини.

Бути вибірковим для себе, у всьому (мої думки, вчинки, рішення)- справжнє мистецтво. Усе навколо намагається захопити твою увагу. І тільки усвідомленість, а після сила волі допомагає робити дійсно "твій вибір" і йти своїм шляхом, не порівнюючи себе з іншими. Якщо ми починаємо порівнювати себе з кимось, це означає, що ми не розуміємо і не знаємо, чого ми хочемо, ми емоційно нестабільні і не маємо внутрішнього спокою. Щосекунди відбувається вибір. Мені сподобалися слова одного ченця про те, що частіше ходіть на побачення із собою. А як це? Заплющте очі й запитайте в себе: як ти? Як ти себе почуваєш? Чого ти хочеш? Яке життя ти хочеш жити? Це проста, але цілюща вправа. Я закликаю вас сьогодні виділити час і піти на побачення із собою ❤️

Тема майбутнього це-уява і гра. Уява-це енергетичний ресурс, «ваш» образ на хімічному рівні змінює фізичні показники. Одному бізнесменові, який звернувся до мене по консультацію, доводилося часто працювати в команді, чого він, будучи інтровертом, просто терпіти не міг. Він створив окреме "я" спеціально для того, щоб підвищити свою комунікабельність перед заходами, що вимагають активного спілкування. Воно являло собою високу вежу з келихів, повних шампанського, що пузирилося! Він розповідав, що цей образ миттєво викликав у нього посмішку, після чого йому було простіше й радісніше спілкуватися з новими людьми. Це почуття витісняло гострий дискомфорт, від якого він страждав до того, як вибудував образ власного "я".

Наше почуття приналежності, відчуття контролю над собою визначають наші стосунки зі своїм тілом та його ритмами: наші цикли сну та неспання, те, чим ми харчуємось, сидимо та ходимо, визначають контури нашого життя. Щоб отримати голос, ми повинні перебувати у власному тілі-бути в змозі дихати на повні груди і встановлювати зв'язок із власними внутрішніми відчуттями. Це протилежність дисоціації, коли людина "покидає своє тіло", зникає. Крім того, це є протилежністю депресії, коли валяєшся перед телевізором, який надає пасивну розвагу. Акторська гра є можливість використовувати своє тіло, щоб знайти і зайняти своє місце в

Театр як вид терапії – це майбутнє. “На відміну від численних психотерапевтів, які розмовляли з ним про почуття, які його пригнічували, театр дав йому можливість фізично відчути, як бути кимось іншим, а не надмірно чутливим хлопчиком із проблемами в навчанні, на якого він поступово перетворювався». “Можливість вийти на сцену з професійними акторами, розповісти про свої спогади про війну та прочитати свої вірші було явно куди продуктивніше для них, ніж будь-яка психотерапія" Суть акторської гри не в тому, щоб вживатися у свою роль-потрібно знайти цього персонажа в собі: ти сам є цим персонажем, потрібно лише розшукати його в собі, нехай це і буде вельми розширена версія тебе.

«Інструктор сказала, щоб ми вдихали якнайбільше повітря, відчувши межу, після якої вже більше не можна зітхнути. Вона сказала, що зосередившись на своєму диханні людина неодмінно виявляється в теперішньому, тому що неможливо вдихати минуле чи майбутнє».

«Вчені довели, що 90 відсотків дня людей проводять на основі звичок. Ми практично живемо це життя на автопілоті, тому дуже важливою є усвідомленість, розуміти одиницю часу і чим ти конкретно займаєшся. Якщо уявити, що у вас 100 років життя, то 90 років життя ви живете за звичкою, а те життя, яке ви проживаєте за звичкою на автопілоті, ви його не пам'ятаєте, а то чого ви не пам'ятаєте, того не було. Тому що ваша особистість і ваше життя є не що інше, як ваша пам'ять. Коли ви перестаєте життя за звичкою, ви повертаєте собі життя. Сила волі є короткостроковий інструмент. Треба розуміти коріння. Ланцюжок наступний-переконання - картина світу-система цінностей-принципи-правила-характер-звички. Щоб змінити звичку, треба змінити правила і так далі до переконань. Важливо змінити переконання, які є основою вашого світогляду. Важливо чітко розуміти природу походження кожної звички. Ви можете змусити себе змінюватися зусиллям волі, але це не на довго і не приємно. Щоб змінити переконання треба щодня робити вибір, вибір пізнати природу своїх переконань.» І взагалі зрозуміти для чого вам змінювати свої звички?

Фільм, який колись дуже вразив мене. Днями згадала про нього і почала переглядати знову. Зовсім інакше сприймаєш цей фільм, коли війна торкнулася твоєї країни. Переповнювало почуттями, що виходили зовні через сльози. Неможливо залишитись байдужими. Реальні історії, справжні люди. P. S. З українським субтитрами не знайшла… https://www.youtube.com/watch?v=kdMDxchJ7Yc&t=4461s&ab_channel=HUMANRusse

Філм, який колись дуже вразив мене.

В акторській професії поняття «атмосфера» досліджується з різних сторін: як явище повсякденного життя, як самостійну сферу почуттів, як енергетично насичену, потужну субстанцію, як джерело натхнення, як спосіб репетирування, аналізу ролі та п'єси. Атмосфера має велику силу одухотворення. Вона створює довкола нас живий простір, який живить і викликає наші почуття, емоції, мрії та сни. Тому на «атмосферу» покладають важливу місію бути серцем і душею будь-якого твору мистецтва. Художник, музикант, автор, режисер, актор повинні навчитися шукати та відчувати атмосферу у повсякденному житті. Вона ніби витає над усім і оточує все: людей,будинки, міста, пейзажі, події і т.д. Атмосферу можна створити за допомогою світла, музики, квітів, декору тощо та вашаго внутрішнього самопочуття. Хочу поділися з вами деревом, який 100 відсотково допоможе створити магічну атмосферу. Ваш простір -це привід для творчості. Пало Санто дерево — одне з найзапашніших у світі дерев. Запах його солодкої деревини, цитрусу і м'яти протягом багатьох століть використовувався шаманами для лікування хвороб і отримання успіху у справах. Це рідке дерево, палички якого можна замовити в інтернеті. Пару днів назад, я відкрила його для себе. З пахощів воно найнатуральніше, палички нічим не обробляють. Вони самі і є пахощі, від природи.

#атмосфера