тексти без назви

знаєш, чому моє серце так близько приймає цей світ? – просто воно надзвичайно великим є..

буду чесною – я тебе вигадала, бо тебе не існує в реальності. перед іншими я тебе виправдала, щоб внести трохи більше ясності. буду чесною – ти мені снишся і так важко тепер прокидатись. теплий ліс вже снігами покрився, а я все ще не можу зізнатись. буду чесною попри прогнози, що говорять про різні смуги. бачиш правду і на очах сльози, що гучніші моєї туги? буду чесною – я тебе вигадала, адже ти не живеш у реальності. перед іншими я тебе виправдала, але це не показує ясності. (банально. не притаманно мені. чесно)

колись ліхтарик вмикався тільки тоді, коли вибивало лічильник, а зараз ми й самі стали світлом, адже в затемнену підземку без нього спуститись неможливо. для тих, хто далеко, це схоже на романтизоване кіно, яке обовʼязково має закінчитись хеппі ендом, проте для тих, хто тут, це тиснява і неможливість планувати свої «завтра». для когось воно стане обіймами, а для когось - останнім подихом серед усіх таких же апаратів для дихання. звісно, кожен із нас хоче потрапити під першу категорію, терпко очікуючи на новорічне диво, яке за всіма канонами має розвернути твоє життя на 180 градусів. і тоді ліхтарики, мабуть, стали б непотрібними, бо світла, яке є в нас, вистачило б на всі підземки міста. у кожного з нас свій метод світити і планувати (не плануючи) свої «завтра», але спускатись в темряву однозначно варто з тими, хто готовий розділити її з тобою. ти ж зі мною?

та вмить опустивши голову в сірому переході, де маленька бабуся самотньо тримає рожеві квіти, я відчую себе незначним і простим пішоходом, який когось точно зустріне і стане потрібен. вмить заховавши кулак, щоб не вдарити помилково і замість зброї тримати в руках ті рожеві бабусині квіти, відчую себе недоречно і трохи раптово – невже я такий комусь точно буду потрібен? (текст дописаний щойно. під вибухами)

привіт, мій любий читач! вже є pre-save лінк на мою пісню, ви можете додати її собі попередньо в медіатеку ❤️‍🩹 пісня вийде 6 грудня ❄️ https://artists.landr.com/055905195092 - переходь за цим посиланням 🙌🏻

замість зірок ми ловили руками ракети, які прилітали на крилах чорної ночі у цей час пів світу тримало це у секреті, а решта пів світу на все закривала очі замість обіду чашка холодного чаю, яку ми тримали в надії зігріти долоні мішали із цукром гіркі та нещадні печалі, бо вони залишились із присмаком терпкої солі.

на зупинці тихим субтоном почуто: «Бог сьогодні від чогось тебе зберіг». але як мені зараз Його відчути, якщо не я витримую навіть ніг? нестійкі коридори «безпеки» розсипались, неначе розсіяний лід. моє серце переживає цілих 40 градусів спеки, хоч на вулиці сиплеться перший сніг.

я дивився на тебе крізь київський теплий туман, підбираючи слово, яким розпочну урочисту промову. пророкуючи вчасно, що далі вже буде суцільний обман, я не знав, на коли відкладу найчеснішу й потрібну розмову. я дивився на тебе крізь пальці, а варто в обидва ока. зупиняючи час, намагався здолати самого себе. я кохаю тебе – і не треба тут бути великим пророком.. як дізнатись про те, чи до «нас» ця любов ще колись приведе? я дивився на тебе і бачив лише недосяжність. підвіконня сміливо тримало мої несміливі думки. і як же мені перестати любити твою надлюдську неосяжність, як же дізнатись про серця твого таємничі кутки? я дивився на тебе крізь київський теплий туман, підбираючи слово, яким розпочну урочисту промову. пророкуючи вчасно безжальний і підлий самообман – попри це все одно прибігав на важливу і чесну розмову.

ну а серце болить, бо росте.. щоб вмістити одне одного. (salty)

https://youtu.be/0NGyPDX6UBY?si=19WbWSpZm-q94gtm а накидайте реакцій будь ласка 🥰 нарешті вийшло відео на «Крила»❤️‍🩹

дивак ставши простим і, насправді, сумним перехожим, ховаю долоні в кишенях осінньої куртки. я просто чужий і водночас на когось надміру схожий – цю схожість шукаю в обличчі пустої маршрутки. і ставши для когось тим самим веснянодбайливим сонцем, яке починає горіти, коли наближаюсь до нього – нарешті дійшовши, відчую себе надстійким переможцем, який наражає вогонь на обличчя близького. ставши корінням, яким обростають глибокі дерева, я прагну в обійми небачених мною глибоких людей. я є королем, який обіймає свою вольову королеву і викликає Монтеккі на вічнохолодну дуель.

також ви можете послухати цю пісню на інших стрімінгових платформах 🕊️ https://artists.landr.com/055855767639!share

сьогодні в мене вийшов перший реліз 🥹 буду дуууже вдячна кожному сонечку за підтримку, кожне прослуховування важливе 🦋🫂 https://youtu.be/vF0ZfvYGgMA?si=o-4MbPFcBJ7lxWwK

того серпневомеланхолійного вечору я шукала твоїх очей, щоб нарешті поговорити про те, що ти і я відчуваємо. укотре набравшись сміливості та відкинувши всі «а якщо», я вийшла на терасу із вогниками, обвішаними навколо сидячих місць. з того місця було видно тліюче вогнище в центрі компанії таких же закоханих, як і я. проте ти нічого не знав. стиснувши в долоню своє «я», наважилась почати діалог із банального «як ти?», проте очі говорили (так, вони вміють), що все йде не найкращим чином. «ми» (не) мало жодного шансу, тож сміливість покинула мою уяву, обмінявши її на раціональність і зосередженість. тому в ході розмови побажали один одному доброї ночі, розійшовшись по своїм поверхам. наступний вечір був останнім. я не мала очікувань, бо серце вже до того було розірвано дистанціями і відстанями. я просто чекала кінця, щоб нарешті перестати ділитись навпіл. гірка правда в тому, що моя душа ніби і склала той тяжкий екзамен, але її частина залишилась у тому серпневонедосказаному вечорі біля вогників.

кожен раз і кожен раз, коли вона приймала рішення закривати душу, відчуваючи холод від того, кого насправді любила, ставила собі за мету випромінювати байдужість попри те, що її тепле серце їй говорило. і кожен раз, коли вона проживала біль на найвищому рівні, рахувала самотньо зорі, огортаючись вдома ковдрою, її нищили ті, які іншим здавалися дуже сильними, а вона по якимось причинам їм надто гордою.

задимлений Київ виднівся крізь вікна пустої маршрутки. мої тонкі пальці, насправді, не знали про твою ніжність, та фото твоє визирало з кишені зимової куртки, бо ми ж так не бачились довго — здавалося, цілу вічність. закохане місто кохало мене тільки видимим словом. воно говорило до мене твоїми сухими віршами. воно не впізнáє мою урочисту і чесну промову, бо ти мене вибʼєш і вдариш своїми руками. задимлений Київ виднівся крізь теплі та вигнуті лікті, які ми зігнули в надії розправити білі крила. ми будемо разом, але вже не в цьому чужому столітті, ми будемо разом, коли я вже стану для тебе занадто сива.

задимлений Київ виднівся крізь вікна пустої маршрутки. мої тонкі пальці, насправді, не знали про твою ніжність, та фото твоє визирало з кишені зимової куртки, бо ми ж так не бачились довго — здавалося цілу вічність. закохане місто кохало мене тільки видимим словом. воно говорило до мене твоїми сухими віршами. воно не впізнáє мою урочисту і чесну промову, бо ти мене вибʼєш і вдариш своїми руками. задимлений Київ виднівся крізь теплі та вигнуті лікті, які ми зігнули в надії розправити білі крила. ми будемо разом, але вже не в цьому чужому столітті, ми будемо разом, коли я вже стану сива.

це все як тимчасовий ступор, як спалити на людях рубашку, як секрет прокричати в рупор і забути зробити домашку. це все, знаєш, як грип в сезон пляжу, як розбити бабусину вазу. в кращій пісні відчути лажу, промовчати, затиснувши фразу. не прийти на останній потяг, як дізнатись, що ти не важливий. посміхатись, зриваючи одяг, запевняти, що це не фальшиво. (так я зараз відчуваю світ і тебе.) - авторський переклад

осінь я так часто обходжу розмови важкі стороною, щоб залишити серце в коробці без зайвих людей. якщо чесно, я оминаю розмови саме з тобою.. щоб не бачити більше сумних і безжальних очей. на це вплинула осінь і трошки зеленого чаю, який замовляю одразу сміливо «на двох». ти не помітиш в піснях моїх ноти печалі, які понесуться на крилах крізь різність епох.

усім привіт ❤️‍🩹 у мене рівно через два тижні виходить перший реліз 🥹 дуже прошу вашої підтримки🙏🏻 буду вдячна за репости, вподобайки та коментарі під цим шматочком пісні 👀 https://www.instagram.com/reel/DAtR7VuKq0K/?igsh=MWk3amphM3libTA0dA==