alisa&freddy 😾

Another day another нова річ, яка мене бісить щодо сприйняття русні на Заході. Я це помітила ще під час візиту Дому Анни Франк в Амстердамі. Там аудіогід розповідає, що Аушвіц звільнили Russians. Не Soviets, а саме Russians. Мене прямо на місці почало трясти і так і трясло до кінця візиту. І ось в вікіпедії в статті про другу дружину батька Анни те саме. Liberated by ruzzians. В головній статті про звільнення Аушвіцу написано про Soviet та навіть Ukrainians front, але ось це колонізаторське приписування заслуг різних радянських людей росіянам це глина. Ба більше, навіть росіяни пишуть, що Аушвіц звільнили українці. Пропаганда дала збій.

Ще не відійшла від Євробачення і щодня співаю ЧА ЧА ЧА. Хоча я фан цього конкурсу, але недооцінювала наскільки Європі запам‘яталася наша Сердючка. Ну типу в неї 46 млн переглядів, а в діми єблана всього 10. І то воно від росіян. Насолоджуйтеся реміксом тисячоліття. 🫲🏻🟢🟢🟢👦🏻🟢🟢🟢🫱🏻 🕺💃🏻💃🏻🕺 🌟 🪩 🤭

❤️‍🔥Катрін Деньов відкрила Каннський фестиваль віршем Лесі Українки «Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну, Поглянути ще раз на рідну країну, Поглянути ще раз на синій Дніпро, – Там жити чи вмерти, мені все одно; Поглянути ще раз на степ, могилки, Востаннє згадати палкії гадки… Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна». Французька акторка Катрін Деньов, яка мала оголосити фестиваль відкритим, зазначила у виступі, що її серце болить за Україну.

✍️ Петиція для введення двох вагонів — лише для жінок та лише для чоловіків — на маршрутах довше 6 годин

На обкладинці око лелеки, якого українською також називають гайстер. Дивіться прізвище головного героя.

#книжкове Давно мене так не захоплювала книжка. «Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіона Павлюка — це трилер-детектив, де ветеран французького легіону та свіжеспечений кримінальний психолог Андрій Гайстер вирушає до села Буськів Сад, щоб розслідувати справу про серійного маньяка. Не любителька творів на 600 сторінок, але тут левова частка — це діалоги, тому читається легко. Плюси: ✅ майстерно прописана атмосфера українського містечка ✅ репрезентація дитини-аутистки ✅ від душі навалено пітьми і млосного відчуття, що ти б’єшся в температурному мариві, але прокидатися взагалі не хочеться. Мінуси: ❌ автор переборщив з відсилками до міфології чи на інші твори. Спочатку це інтригує, потім дратує. ❌ male gaze. Давно я не читала художку від чоловіків, тому це було несподівано прикро. Справа навіть не в тому, що з 7 персонажів, які рухають сюжет, лише одна жива жінка. Якщо автор реалістично зображує патріархальне українське містечко, цього не уникнути, бо такові наші реалії. Але ж єдина активна жінка та інші (зазвичай мертві) жінки в сюжеті зображені максимально об‘єктизовано. Жінки є або об’єктами сексуального чи домашнього насильства, або швидко помирають, щоб рухати сюжет (цей прийом називається «жінка в холодильнику»), або є «дамами в біді». Також є пролайферські настрої та фразочки типу «не змогла зробити аборт» в контексті діагностованої патології плоду та інший крінж. Я не знавчиня сучукрліт, але підозрюю, що автори-чоловіки нас не балують некартонними жіночими персонажами, тому не дивлячись на цей жирний мінус для мене як феміністки, книга все одно заслужила від мене тверду четвірку з плюсом. Буду вдячна за рекомендації по сучукрліт в коментах!

Дивлюся розмову Емми Антонюк та Раміни Есхакзай Коментар «психологині», у якої 1,5 млн підписників: 😀😀😀 боже який позор це пизда

Є тільки 2 гендери Дед інсайд або

Побачивши перший коментар, мала думку, що скоро буде звістка про смерть. На жаль, так і сталося.