Synapse Space

​​Сцинки — це ящірки середнього розміру, які зустрічаються у багатьох природних середовищах усього світу. Деяких із них, як-от синьоязиких сцинків, вважають хорошими домашніми тваринами, оскільки вони спокійні та невибагливі 🦎 Цікаво, що серед сцинків є види, котрі мають кров зеленого кольору. Річ у тім, що у багатьох хребетних гемоглобін розпадається під дією ферментів до пігменту білірубіну та виводиться з організму з жовчю. Натомість у цих ящірок накопичується білівердин — проміжний продукт метаболізації гемоглобіну. Саме білівердин зафарбовує кров сцинків у такий незвичний колір 💚 Пропонуємо ознайомитись з різноманіттям цієї великої групи тварин, переглянувши фотографії, що ми для вас підібрали! Шукайте їх у коментарях ⬇️

​​Одомашнення собак Одомашнення собак почалося в епоху палеоліту, ще у часи мисливців-збирачів. Собаки були першим прирученим видом тварин. З усіма іншими це відбулося вже в часи людей-землеробів 🌾 Хоча зв'язок між собакою і людиною для нас звична річ — ми надивовижу мало знаємо про те, як у нашому житті з'явилися чотирилапі друзі. Ускладнює пошук відповіді на це запитання й те, що собак багато і часто схрещували, для виведення порід, а їхні предки — вовки — мають (і мали в минулому) дуже широкий ареал проживання 🌏 Навіть щодо еволюційного походження собак немає остаточної певності: останні генетичні дослідження показують, що предком собаки був не сірий вовк, як довго вважалось. Натомість собаки та сірий вовк походять від невідомого спільного предка 🐺 Як ворог став другом? Дослідження того, як саме і де відбулося одомашнення собак, також тривають до сьогодні. За однією з теорій, авторкою якої є фінська науковиця, Марія Лахтінен, одомашнення відбулося під час арктичної зими. Їжі тоді було обмаль, і наші предки зіткнулися з дефіцитом жирів та вуглеводів. У м'ясі дичини, яка майже повністю втратила свої жирові покриви, було більше білків, ніж людський організм був здатен засвоїти. Це спричинило надлишок м'яса у людей, і знизило конкуренцію за їжу між людьми і вовками. Згідно з теорією Лахтінен, давні люди могли ділитися залишками здобичі із давніми вовками, що й поклало початок процесу їх одомашнення і перетворення на знайомих нам собак 🐩 Коли ж йдеться про біологічну природу унікального звʼязку собаки і людини, наука може запропонувати значно більше відповідей. Кожен власник чотирилапого друга хоч раз замислювався над тим, що відбувається в мозку улюбленця коли той приносить палку, сідає за командою чи дивиться на господаря легендарним «цуценячим поглядом». Саме остання форма взаємодії найбільше зацікавила вчених і допомогла привідкрити завісу феномену «друга людини» 🐶 Отже, як виявилося, відчуття звʼязку і довіри між людиною і собакою — результат виділення гормону окситоцину, того ж окситоцину, який знайомий нам всім з дитинства, бо виділяється при контакті (здебільшого зоровому!) з мамою. Тож всі господарі, які коли-небудь називали улюбленця своєю дитиною, а себе — «dog parent», були на правильному шляху 😉 Довести гіпотезу окситоцину зміг японський вчений Такефумі Кікусуй. Йому вдалося встановити наступне: протягом 30 хв взаємодії між господарем і улюбленцем за наявності стабільного зорового контакту, відбувається підвищення рівня окситоцину на 130% і 300%, у собак та людей відповідно. Коли ж за такої взаємодії зорового контакту не виникає — рівень гормону залишається стабільним. Цікаво, що при дослідженні таких ж взаємодії у людей, що тримають вовків як улюбленців, було помічено низьку вірогідність зорового контакту в цілому, простими словами — вовки не здатні до створення настільки ж міцного зв’язку з людиною, як одомашнені собаки 🐕 Що ж це все означає? З першого погляду — все дуже просто, собаки «гакнули» нашу нейрогуморальну регуляцію, змушуючи нас турбуватися про них, як про власних дітей, що на думку вчених, відіграло чи не найбільш вирішальну роль в одомашненні спільного предка собак. З глобальної точки зору, такі дані частково пояснюють успіх собак-компаньйонів для людей з РАС чи ПТСР і однозначно закладають фундамент для більш детальних досліджень цієї теми 🐕‍🦺 Яким би не було походження собак, факт залишається фактом: вони полонили наші серця(і 🧠), проте ми не скаржимося, адже так? Хто ж ще здатен так вірно любити, як пес?

Підготували для вас особливі валентинки! Зі святом 🖤 If I had to pick between DNA and RNA, I'd pick RNA because it has U in it 😽

​​Феномен «кривавих» водоспадів Таку назву отримали водоспади в Антарктиді, описані 1911 року Томасом Тейлором. Льодовик, біля підніжжя якого знаходяться водоспади, зараз носить імʼя Тейлора. Вода витікала з озера, вкритого шаром криги завтовшки 400 метрів. Спочатку вода виглядає прозорою, та потім швидко стає багряною🩸 Чому ж вода змінює колір? Довгий час вчені не могли розгадати цієї загадки. Підозрювали бактерії чи мінерали, тому саме їх шукали у зразках, намагаючись розгадати таємницю. Однак, жодних результатів, що пояснювали цей феномен так і не виявили 🧫 Розгадати загадку вдалося команді Кена Ліві, дослідника з Університету Джона Гопкінса 🧩 Як їм це вдалося? Як це часто трапляється в науці, завдяки нестандартному підходу. Вони досліджували льодовик так, ніби він із іншої планети — з Марсу. Мінералогія та геохімія льодовика Тейлора подібна до поверхні Марсу, тож вчені використали аналітичні методи, які раніше застосовувалися на марсоходах і орбітальних апаратах на Марсі. Нарешті, саме таке дослідження дало результати: під поверхнею льодовика знайшли живі(!) мікроорганізми 🦠 Остаточну відповідь було знайдено у лабораторії, завдяки потужним трансмісійним електронним мікроскопам: багряний колір водоспаду надавали наносфери, насичені залізом та багатьма іншими елементами, які при контакті з повітрям окислювались та забарвлювали воду 🔬 Окрім визначення причин утворення «кривавого» водоспаду, ця історія висвітлює проблему, пов'язану із дослідженням Марсу та інших планет: вивчення їх екологічних матеріалів є неповним, адже розмістити трансмісійний електронний мікроскоп на поверхні Марсу поки що неможливо 🤷

​​Сучасні птахи зубів не мають: ця ознака була втрачена їхніми ранніми предками 70-80 мільйонів років тому. Натомість, у них розвивається спеціальна ороговіла структура, що покриває дзьоб, відома як рамфотека 🐔 Однак вчені виявили, що на ембріональній стадії у птахів досі спостерігаються процеси, схожі на формування зубної пластинки мишей, просто ці структури швидко регресують. Ба більше, науковці експериментально показали, що тканини ротової порожнини птахів реагують на сигнали від мишачих трансплантатів та утворюють зубоподібні структури у відповідь! 🐣 А от чи можливо “розбудити” механізми розвитку зубів у птахів in vivo без використання чужорідних тканин? Виявляється, що так! Курчата з природною мутацією ta² часто стають у нагоді еволюційним біологам. Та² викликає порушення в передачі клітинних сигналів, тому має багато різноманітних наслідків для організму, наприклад, дефекти кінцівок та черепа 🧬 Учені виявили, що у таких пташок в ембріональній фазі щелепа деформована та має початкові зубні структури. Порівнюючи мутантів з курчатами дикого типу, вчені дійшли висновку, що саме перебудова щелепи призводить до зміщення сигнальних центрів у мезенхімі, яка в нормі контролює ініціацію та придушення зубів 🦷 Цікаво, що оскільки найближчим родичем птахів на еволюційному дереві є крокодили, науковці вказують на сильну анатомічну схожість між зубними структурами ta² та зубами алігатора 🐊

Сучасні птахи зубів не мають: ця ознака була втрачена їхніми ранніми предками 70-80 мільйонів років тому. Натомість, у них розвивається спеціальна ороговіла структура, що покриває дзьоб, відома як рамфотека 🐔 Однак вчені виявили, що на ембріональній стадії у птахів досі спостерігаються процеси, схожі на формування зубної пластинки мишей, просто ці структури швидко регресують. Ба більше, науковці експериментально показали, що тканини ротової порожнини птахів реагують на сигнали від мишачих трансплантатів та утворюють зубоподібні структури00064-9) у відповідь! 🐣 А от чи можливо “розбудити” механізми розвитку зубів у птахів in vivo без використання чужорідних тканин? Виявляється, що так. Курчата з природною мутацією ta² часто стають у нагоді еволюційним біологам. Та² викликає порушення в передачі клітинних сигналів, тому має багато різноманітних наслідків для організму, наприклад, дефекти кінцівок та черепа 🧬 Учені виявили, що у таких пташок в ембріональній фазі щелепа деформована та має початкові зубні структури. Порівнюючи мутантів з курчатами дикого типу, вчені дійшли висновку, що саме перебудова щелепи призводить до зміщення сигнальних центрів у мезенхімі, яка в нормі контролює ініціацію та придушення зубів 🦷 Цікаво, що оскільки найближчим родичем птахів на еволюційному дереві є крокодили, науковці вказують на сильну анатомічну схожість між зубними структурами ta² та зубами алігатора 🐊

​​Не матір власним дітям: що таке химеризм і як він проявляється? Зазвичай в організмі присутній лише один набір із 46 хромосом, ідентичний у кожній клітині тіла. Та не у випадку химеризму. В організмах химер міститься два набори ДНК, наприклад, ДНК у волоссі може відрізнятися від ДНК у крові🩸 Найбільш відомим випадком химеризму у людини є випадок Лідії Фейрчайлд. Жінка мало не втратила своїх дітей, адже при розлученні виявилось, що їх батько є їхнім батьком, а вона генетично не є їхньою матір'ю! І жодні докази у вигляді фотографій, свідчень тощо не брали до уваги, адже ДНК-тести показали однозначний результат. Навіть присутність судового службовця на третіх пологах жінки не допомогла, коли тест ДНК матері і новонародженого показав той самий результат: вона — не його мати🤰 Лише після такої кричущої невідповідності жінці вдалось знайти адвоката для захисту: адже ніхто не хотів сперечатись із результатами ДНК-експертизи, які вважались незаперечним доказом. Справу вдалось владнати лише після більш ретельного дослідження, взяття зразків ДНК її родичів, а згодом і у самої Лідії з різних частин організму. І ці тести показали, що у жінки більше, ніж одна ДНК в організмі 🧬 Як саме з'являються химери? Під час запліднення може виникнути тетрагаметний химеризм, як у випадку із Лідією Фейрчайлд. Ембріон утворюється із двох зигот, які зливаються невдовзі після запліднення та утворюють один організм. Вважається, що це явище має зовнішні прояви — такі як нерівна пігментація шкіри, наприклад. Однак, історія із Лідією та ще декількома задокументованими випадками показує, що ці прояви присутні не завжди. А отже, кожен із нас може бути химерою 🌚 Також існує фетоматеринський мікрохимеризм, який трапляється під час вагітності у частини жінок. У цьому випадку через плаценту клітини організму дитини потрапляють в тіло матері, та навпаки. Є задокументовані випадки зберігання та розмноження клітин дитини в організмі матері протягом десятиліть! 🤱 Щодо наслідків цього явища для матері є дві думки: перша — що саме мікрохимеризм є причиною розвитку у жінок аутоімунних захворювань. Іншою думкою є те, що клітини плоду можуть допомагати у відновленні організму матері. Також є ймовірність, що ці клітини не несуть ні користі, ні шкоди 🔬 Обмінюватись між собою клітинами можуть і ембріони-близнюки. Це трапляється рідше, проте є декілька задокументованих випадків 👫 На останок, пропонуємо переглянути невеликий документальний фільм, у якому йдеться про боротьбу Лідії Фейрчайлд за своїх дітей 🎥

​​Які існують правила присудження Нобелівської премії? 🤔 Премія була створена за заповітом винахідника Альфреда Нобеля. Більшість нині діючих правил були прописані у ньому. ▪️ Один з головних пунктів у регламенті Нобелівської премії є те, що нею можуть нагороджуватися тільки окремі особи. Виняток — премія миру, лауреатом якої може стати і організація. ▪️ За рік до вручення премій кожен комітет розсилає близько 3000 номінаційних форм. Із заповнених комітет висуває 300 потенційних лауреатів. Публічно ці імена не називають, списки запечатують на 50 років з моменту вручення премії. ▪️ Премією можуть бути нагороджені одночасно дві роботи та три лауреати. Грошову нагороду ділять спершу між роботами, а потім — між їх виконавцями. ▪️ Кандидатів на премію, згідно із заповітом, потрібно визначати із відкриттів, здійснених протягом попереднього року. Однак, після інциденту із «паразитом, який викликає рак», трактування цього пункту змінили на відкриття, чия значимість стала очевидною за попередній рік. ▪️ Нагороду не можуть присудити посмертно. Однак було кілька винятків, коли переможці померли після їх висунення і до вручення (до 1974 року, коли підкоригували правила), і ще кілька випадків смерті після оголошення переможців і до вручення. ▪️ Якщо нобелівський комітет не знайде достойних кандидатів, премія може бути не вручена. ▪️ Лауреати премії після нагородження повинні виступити із «Нобелівською меморіальною лекцією». Усі лекції згодом будуть опубліковані Нобелівським фондом. Дізнались щось новеньке про цю відому премію? Пишіть, що стало для вас відкриттям! 🏆

​​Команда Synapse Space пропонує добірку з п’яти найвидатніших досягнень науки за 2023 рік! 🏆 Тепер астрономи можуть виявляти гравітаційні хвилі за допомогою пульсарів 💫 Учені вперше виявили низькочастотні гравітаційні хвилі, що поширюються галактикою. Ці коливання, імовірно, є відлунням від злиття надмасивних чорних дір на відстані багатьох мільярдів світлових років. Гравітаційні хвилі спричиняють крихітні зміни часу в радіосигналах від зірок-пульсарів, які дослідники змогли зафіксувати та виміряти. Результати свідчать про те, що в ранньому Всесвіті було набагато більше гігантських чорних дір, ніж вважалося раніше. Подальше вивчення цього нового типу хвиль дозволить краще зрозуміти походження нашого Всесвіту та взаємодію речовин і сил, що його живлять. Синій кит більше не вважається наймасивнішою твариною відомою людству 🐋 Палеонтологи виявили рештки величезного представника китоподібних, якого назвали Perucetus colossus. Цей гігант борознив води вздовж узбережжя Перу понад 37 млн. р. тому, а його кістки були настільки великі, що спочатку вчені сприйняли їх за кам’яні валуни. При порівнянні наявних частин скелета Перуцета з іншими як живими, так і викопними китами, дослідники змогли визначити приблизні розміри тварини. Науковці стверджують, що Перуцет був недовгим, однак дуже важким китом. Його вага складала понад 300 тонн при довжині тіла понад 18 метрів. Якщо вчені праві, тоді цей кит — наймасивніша з усіх відомих тварин. Хоча сині кити все ще довші (близько 30 метрів), вони важать лише близько 200 тонн. Кількість відкритих екзопланет перевищила 5500 🪐 На початку 90-их років минулого століття астрономи вперше оголосили про відкриття планети поза Сонячною системою, чим започаткували нову еру космічних досліджень. На цей момент, лише три десятиліття потому, загальна кількість відомих екзопланет складає понад 5500. Їхній пошук триває за допомогою таких телескопів, як Transiting Exoplanet Survey Satellite (TESS), і ми продовжуємо дізнаватися більше про дивовижне розмаїття нових світів по всій галактиці. Космічний телескоп Джеймса Вебба та інші потужні обсерваторії також надають більше деталей про ці світи, наприклад K2-18 b — планету розміром із Землю, яка може мати величезний океан, захований під густою атмосферою. Вчені розробляють новий, більш репрезентативний геном 🧬 Американські вчені оприлюднили попередню версію нового пангеному — оновлення еталонного геному людини 20-річної давнини. Ця модель є репрезентативною, оскільки охоплює переважну частину людства з набагато більшою етнічною та расовою різноманітністю. Новий пангеном наразі містить послідовності геномів 47 людей, хоча планується, що модель охопить близько 700 людей. Попередній еталонний зразок складався з геному лише однієї особи з певними додатковими даними від людей переважно європейського походження. Попри те, що геноми будь-яких двох людей зазвичай ідентичні більш ніж на 99 відсотків, аналіз індивідуальних відмінностей допоможе виявити вразливість до певних захворювань і обрати ефективніше лікування. Новітній підхід до лікування серповидно-клітинної анемії та бета-таласемії за допомогою Crispr-Cas9🩸 Серповидно-клітинна анемія та бета-таласемія є генетичними захворюваннями, що спричинені мутаціями в гені гемоглобіну — білка, який дозволяє еритроцитам транспортувати кисень по всьому тілу. Обидва стани можуть бути летальними. Новий препарат Casgevy редагує несправну генетичну послідовність в стовбурових клітинах кісткового мозку пацієнта, щоб організм виробляв функціонуючий гемоглобін. Для цього стовбурові клітини вилучають з кісткового мозку, редагують в лабораторії, а потім повертають назад в організм, після чого результати можуть зберігатися все життя. Звісно, це лише невелика частина усіх дивовижних відкриттів, що подарував нам 2023. А які досягнення минулого року найбільше вразили вас? 👀

​​Якщо ви коли-небудь захочете зіграти в біологічні шаради, найпростіший спосіб виграти — загадати голого землекопа, адже це справжня знаменитість в науковому світі! ☄ На випадок, якщо ви все життя жили на Марсі: Свою назву голий землекоп (Heterocephalus glaber) отримав через відсутність шерсті, замість неї тіло вкрите ледь помітними тактильними волосинками, які є жорсткішими на лапках для збільшення площі стопи, як пристосування для копання. Ротовий апарат теж пристосований для швидкого пересування під землею — передні зуби (здатні до самозагострення), за якими розташовані губи, що захищають глотку від попадання ґрунту. 📺 Тип сімейного устрою — реаліті шоу Ці маленькі тваринки відрізняються від інших гризунів ще й ієрархією в сім’ї, у цьому вони подібні до бджіл: розмножується лише одна самка і кілька самців, решта — прості робітники, які залежно від свого віку виконують різну роботу. Проте не все так солодко, як може здатися на перший погляд. Королева (самка, що розмножується) підтримує свій авторитет в колонії залякуванням інших самок, а за деякими даними фекалії матки містять естрогени у великій кількості, що при поїданні фактично діють як протизаплідні засоби для інших самок 💊 На додачу серед самців голих землекопів спостерігається явище дезертирства. Коли в колонії народжується аномально великий самець, він іноді приймає рішення не брати участі в соціальному житті власної колонії, а буквально тікає до найближчої колонії чужаків, де його з теплими обіймами зустрічає матка (вона завжди віддає перевагу найменш спорідненим самцям, адже хтось мусить поповнювати генофонд популяції😉). 🌡️ Іншою цікавою рисою цих дрібних ссавців є терморегуляція, а точніше її відсутність. Саме так, голі землекопи не здатні підтримувати сталу температуру тіла, що робить їх пойкілотермними, тобто цим вони більше нагадують риб, амфібій та рептилій ніж їх справжніх родичів ссавців. Голі землекопи підтримують свої 32°С за допомогою…поведінки! Вони банально переповзають у більш тепле чи холодне місце всередині нори, залежно від того холодно їм чи тепло. Не дуже прогресивно, скажете ви, але у звʼязку з підземним способом життя, витрати енергії на терморегуляцію — розкіш, від якої землекопам довелося відмовитися. 👴🏻 Проте найцікавішим для науки є надзвичайне довголіття голих землекопів, та його наслідки. Живуть голі землекопи в 10 разів довше ніж споріднені гризуни. Для порівняння: миша в середньому живе 3 роки, у той час як голий землекоп може доживати до 30-річного віку! Щодо наслідків, перш за все, голі землекопи надзвичайно повільно старіють (перші ознаки старіння проявляються лише протягом останніх 15% тривалості життя). На додачу, з невідомих поки для науки причин, з віком смертність цих тварин не зростає і вони залишаються репродуктивно активними аж до смерті. Серед припущень, що пояснюють такі надприродні показники «живучості» вчені виділяють наступні: висока ефективність репарації ДНК, підвищена стабільність структури білкових молекул в організмі землекопів та уповільнення метаболізму за несприятливих умов, як фактор захисту від оксидативних пошкоджень клітин. Розгадка таємниці «вічної молодості» голих землекопів може стати у пригоді при спробах побороти старіння. Згадане є лише невеличкою частиною дивовижних фактів про цих не менш дивовижних тварин! Який факт був для вас новиною? Зізнавайтеся, хто як і ми фанатіє від цих гризунів?

​​Якщо у будь-якої пересічної людини запитати, скільки триває рік, найімовірніша відповідь буде “365 днів”. І це, звісно, не є помилкою. Однак природа сповнена нюансів і людству доводиться вдаватися до певних спрощень заради зручності ⏱ Наприклад, з точки зору астрономії існує декілька визначень поняття “рік”, проте жодне з них не складається з цілого числа днів. Розрізняють тропічний та сидеричний роки 🌌 Тропічний — це час, потрібний для завершення циклу з чотирьох пір року. Для цього Сонце має повернутися в те саме положення на небі, що й у точці відліку рік тому. Наприклад, тропічний рік можна рахувати між двома весняними рівноденнями ☀️ Такий цикл займає 365 днів, 5 годин, 48 хвилин, 45 секунд і є основою для григоріанського календаря, яким користуються в більшості країн світу. Таким чином, раз на чотири роки зʼявляється один додатковий день. Це відбувається саме через різницю “округленого” календаря та “фактичного” 📆 Цікаво, що існує також поняття “сидеричного року”. У цьому випадку це також час, за який Земля здійснює один оберт навколо Сонця, однак, вимірюється це відносно фіксованої системи відліку — інших зірок 💫 Через особливості обертання Землі навколо власної осі, сидеричний рік триває приблизно на 20 хвилин і 24,5 секунди довше за тропічний 🌏 Пропонуємо переглянути коротку анімацію, що ілюструє різницю між цими поняттями 🎬

​​Чому щороку ми ставимо собі цілі на рік прийдешній, а потім... Забуваємо про них? 🫥 Ви ж теж пишете ці списки з цілями-мріями на наступний рік? Прочитати 100 книг, навчитися фотографувати як профі, закрити сесії на найвищі бали... Що у вашому списку? 📝 Наш мозок дуже любить цілі. Щоразу, як ми досягаємо чергової мети і викреслюємо її із нашого to-do list, мозок вивільняє заряд дофаміну, запускає механізм позитивного зворотного зв'язку та створює бажання зробити так іще раз ♾️ То чому ж так не відбувається із цілями на рік? Тому що це об'ємні, складні цілі. І їх мало. Вони не з тих, які виконали і викреслили. Наш мозок зацікавлений в отриманні винагороди, а не у процесі виконання задачі. Він хоче отримувати свій заряд дофаміну, чекати на виконання отих довгострокових проєктів — не надто цікаво для нього. Більше того, коли в новорічну ніч ми мріємо про те, як ми здійснили ці цілі, ким стали, як покращилося наше життя... Відбувається «магія», яка насправді працює проти нас самих. Наші мрії дають мозку відчуття, ніби ми уже це маємо (все ті ж дофамінові гойдалки). І він просто не бачить сенсу ще щось робити із цим, адже вже одержав свою нагороду! 🏆 Як тоді, все таки, чогось досягти? Писати не лише глобальні цілі, а і етапи, підпункти... Чим більше кроків для досягнення конкретної цілі — тим краще. Більше викреслених пунктів плану — більше дофаміну, а отже, щастя і задоволення для мозку 🧠 Головне — не захоплюватися лише мріями і уявленнями, а діяти! Так би мовити, їсти слона маленькими шматочками 🐘 На останок.. Всією командою Synapse Space, хочемо привітати вас з Новим роком! Ми безмежно вдячні за можливість ділитися любов’ю до науки з такою чудовою аудиторією! Продовжимо це робити вже цього року, а зараз дружно йдемо деталізувати наші цілі на 2024-ий! І вам радимо 💜

​​Донедавна, звичним атрибутом зимових свят для багатьох з нас були феєрверки. Звісно, дізнавшись про вплив піротехніки на довкілля та його мешканців, зараз багато людей відмовилися від такої традиції. Нагадаємо, чим саме святкові феєрверки такі шкідливі 🧨 Звичайні піротехнічні вироби мають безліч недоліків: гучні вибухи шкодять людям з ПТСР (і не тільки) і лякають тварин, а хімічні сполуки та важкі метали, що забарвлюють феєрверки, забруднюють повітря, воду та ґрунт і часто можуть потрапляти в організм людини 🫁 Та чи можна замінити звичайні феєрверки чимось більш екологічно безпечним? 🎇 Так, можна! У 2022 році нідерландська студія дизайну Roosegaarde під керівництвом Даана Рузегарда розробила альтернативу: феєрверк «Spark» ✨ Він схожий на хмару світлячків розміром декілька десятків метрів і може залишатися в повітрі до кількох годин! І навіть дощова погода не стане йому на заваді! 🌦️ «Spark» — абсолютно безшумний та створений з органічних біорозкладних матеріалів. Яких саме? Це розробники тримають в таємниці 🤫 Вперше феєрверк нового покоління запустили в Іспанії, в місті Більбао, на початку червня 2022 року 🎆 Як вам така альтернатива? Хотіли б спробувати після перемоги?

​​Припустімо, від людини залишився лише череп. Як же зрозуміти, який вигляд вона мала? У цьому нам допоможе реконструкція обличчя людини за її черепом — це поєднання мистецтва, анатомії та антропології, що використовують для якомога точнішого відновлення зовнішнього вигляду особи, спираючись на особливості будови черепних кісток. Як це роблять? Засновником методу прийнято вважати Герасимова М. М. — тоді кожна реконструкція створювалась вручну і мала вигляд бюсту, тобто кожен спеціаліст мав володіти навичками скульптури 🗿 Зараз найкращим методом для цього є комп'ютерне 3D моделювання. Це частина антропологічної реконструкції, коли череп (або наявні кістки обличчя) сканують і, за допомогою численних статистичних даних, на їх основі моделюють найбільш ймовірний зовнішній вигляд людини, якій належав цей череп 💀 Важливо враховувати історичний вік черепа, адже пропорції тіла впродовж розвитку людства не завжди були такими, як ми звикли бачити зараз. Які риси можна визначити за будовою черепа? З того, які за формою та розміром кістки черепа, а також як вони розміщені, можна визначити такі деталі, як стать, етнічна приналежність, вік та інше. Стать найнадійніше визначати за тазовими кістками, але за пропорціями кісток черепа це теж інколи можливо. У свою чергу, кожна етнічна група має свої особливості будови черепа, на які орієнтуються вчені. Вік визначають за прорізуванням зубів (у дітей) або ж їх зносом (у дорослих) та станом швів, що сполучають кістки черепа між собою — чим старша людина, тим більш кістки зрощені. Також можна визначити індивідуальні особливості цієї людини, тобто травми, хірургічні втручання, вроджені аномалії тощо Наскільки точною може бути така реконструкція? Наближеність відновленого обличчя до оригіналу залежить від того, наскільки добре збереглися кістки, чи сучасні були алгоритми, та, звичайно, знання спеціалістів і їхній досвід. Наразі існує безліч статистичних даних, однак, як би добре не була проведена реконструкція — це завжди лише припущення, яке в деяких аспектах може відрізнятись від справжнього обличчя. Найважче відтворювати вуха і кінчик носу, тобто хрящові структури; а от волосся, колір очей, пігментацію шкіри дослідники припускають лише на основі расової приналежності 👁 Якщо частина черепа відсутня, то що тоді? Розбитий на частини череп можна скласти, як такий собі 3D-пазл 🧩 Головне — розуміти, де що має бути. Якщо ж деяких кісток просто немає, то ситуація дещо складніша. Для відновлення втрачених фрагментів аналізують ті анатомічні елементи, які залишилися. Частина втраченого може бути відновлена завдяки симетрії: наприклад, праву вилицю можна відновити з лівої. Також можна порівняти череп зі схожими — з тієї ж історичної епохи, від схожих людей, і робити висновки з цього порівняння. А для чого це все? Перше — це археологія. Таким чином можна «оживити» представників різних історичних епох, предків людини, а також відомих особистостей, портретів яких не збереглось. Отже, це корисна техніка для музеїв і виставок, адже людям значно цікавіше слухати про історію, коли вони дивляться на змодельовані обличчя, ніж коли намагаються уявити розповідь екскурсовода 🏛 Ще одна, найбільш практична сфера застосування методу реконструкції обличчя — судова медицина. Ця техніка допомагає встановлювати особу багатьох неідентифікованих людських решток і, відповідно, розкривати жахливі кримінальні справи 🕵 А ви бачили змодельовані обличчя? Як вам цікавіше: уявляти людину по кісткам, чи бачити створену модель? P. S.: всі синапси вбиті сесією 😵

​​Технологія CRISPR-Cas9: що це? Ми згадували про неї у одному з попередніх дописів, пам'ятаєте? Тоді ми лише згадали її, а тепер розповідатимемо про неї детальніше. Що таке CRISPR-Cas9? Абревіатура «CRISPR» розшифровується як «Clustered Regularly Interspaced Short Palindromic Repeats», «короткі паліндромні повтори, регулярно розташовані групами». Це основний складник імунної системи одноклітинних організмів, таких як бактерії та віруси. Також він зберігає інформацію про ті загрози, які раніше атакували клітину. Cas-білки (Cas розшифровується як «CRISPR associated protein», або CRISPR-асоційований білок) можуть розрізати ДНК або РНК-ланцюг, якщо він містить CRISPR послідовність. Cas9, або «CRISPR-асоційований білок 9» — це фермент, який під контролем так званих РНК-гідів, локалізує послідовності CRISPR, розпізнає та «розрізає» задані ланцюги ДНК у визначених локусах. Чим вона така особлива? До відкриття цієї технології вчені не мали змоги точково впливати на ДНК. Застосовувались різні методи, проте результати були далекі від бажаних. Тоді як редагування генома з CRISPR-Cas9 — це втручання в окремі частини, ланки ДНК, найбільш точне на даний момент. За допомогою такого втручання можна змінювати, додавати або забирати певні частини ДНК-ланцюга. За відкриття цієї технології у 2020 році Емманюель Шарпантьє та Дженніфер Даудна стали лауреатками Нобелівської премії з хімії. Як пише Дженніфер Даудна у книзі «Зламати ДНК»: З найновішим, і, мабуть, найефективнішим інструментом у галузі генної інженерії під назвою CRISPR-Cas9 (скорочено CRISPR) геном — вміст усієї ДНК організму включно з його генами — став майже так само доступними для редагування, як і звичайний текстовий уривок. Почитати про історію відкриття та дослідження цього інструменту можете у книзі «Зламати ДНК. Редагування генома та контроль над еволюцією», або дивіться про неї у серіалі «Unnatural Selection».

​​Як отримують традиційний святковий делікатес — червону або чорну ікру? Невже заради цього вбивають риб? 🐟 Старий метод і справді був саме таким — метод забою самок. Та зараз є і інший — беззабійний, метод "доїння" риби. Ікру, отриману цим методом, називають овульованою. 🐄 Як саме відбувається здоювання? Коли риба готова віддати ікру — а це видно по животу, її виловлюють та кладуть на спеціальний стіл для здоювання. Кожну рибку беруть в руки та ніжно погладжують живіт, щоб вона випустила ікру. 🐠 Чим беззабійний метод кращий? Тим, що риби залишаються живими, звісно ж 😌 До того ж, така ікра виходить дешевшою, адже виростити рибу, готову до нересту — дуже затратно. Таким чином, отримувати від однієї рибини ікру декілька разів — раз в 2 роки, якщо точніше, виходить набагато вигідніше, ніж старим, забійним методом. 🐡 У чому ж тоді недоліки? Така ікра трохи нижчої якості. Її оболонка тонша, ніж у отриманої методом забою. Для продажу потрібно додатково її обробити перед засолюванням. У кожного виробника свій секрет обробки ікринок для отримання найкращої якості та високих смакових властивостей. Якій ікрі надаєте перевагу ви? Чи, можливо, байдужі до цієї святкової страви? 🎄