Bohemian rhythm 📀
Open in Telegram
686
Subscribers
+524 hours
+87 days
+430 days
Posts Archive
Так от, присутність
Чат мене повів у тему «бідного театру» Гротовського
Бідний - з нього прибрали декорації, світло і додаткові ефекти, а лишили лише актора і глядача. Для нього актор означав не навчитися бути актором, а бути собою, перестати виконувати соціальну роль, перестати робити те, що заважає. Присутність для нього це стан, коли між внутрішніми думками та переживаннями і зовнішньою дією немає розриву. Тобто бути і робити без наміру. Здавалося легко, але насправді ні
Гортала від початку канал, щоб перебрати книги
Запінила ще ось цю
Це одна з найвідоміших книг в історії психології, хоча сьогодні її частіше читають не як доказ існування містичних явищ, а як приклад дослідження людської психіки.
"From India to the Planet Mars: A Study of a Case of Somnambulism with Glossolalia" (1900) написана швейцарським психологом Теодором Флурнуа.
Вона присвячена жінці, відомій під псевдонімом Hélène Smith (справжнє ім'я Catherine-Élise Müller).
Під час трансу вона:
говорила невідомими мовами, описувала свої «подорожі» на Марс,
стверджувала, що пам'ятає минулі життя в Індії і автоматично писала тексти, бачила складні видіння.
Наприкінці XIX століття багато хто вважав її медіумом, який справді контактує з духами.
Флурнуа був одним із перших учених, який не став висміювати чи одразу називати це шахрайством.
Він дуже детально аналізував її переживання.
Його висновок був іншим - усе це створювала несвідома психіка самої жінки.
Він показав, що:
"марсіанська мова" мала структуру французької;
історії про Індію складалися з уривків книг, картинок і спогадів;
образи були результатом роботи уяви, а не доказом реального контакту з іншими світами.
Для свого часу це була революційна ідея.
Саме ця книга справила величезне враження на молодого Карла Юнга.
Після її прочитання він написав свою дисертацію "Про психологію та патологію так званих окультних феноменів".
Звідси починається його інтерес до символів, активної уяви, міфології, архетипів.
Без книги Флурнуа юнгіанська психологія могла б виглядати зовсім інакше.
Вона дивує тим, наскільки сучасно мислив Флурнуа понад 120 років тому він не заперечував переживання людини, але й не поспішав приймати їх як надприродні. Його цікавило, як психіка створює цілі світи, настільки переконливі, що сама людина переживає їх як реальність.
+3
83-річний Джеймс Таррелл у музеї ARoS у Данії.
19 червня, до літнього сонцестояння, відкрилася його інсталяція «As Seen Below - The Dome» найбільший «Skyspace» художника у музейному просторі.
Додам свою нотатку 2025 року, написану вночі
(радикальне або фатальне відношення до життя інколи псує смак життя)
І далі йдемо в розуміння того, як все працює
Дюшан ламає звичний спосіб існування речі.
Пісуар більше не можна використовувати.
Тепер ми змушені вперше його побачити.Не як сантехніку. А як форму, символ, питання.
Мистецтво майже ніколи не додає щось нове до світу. Воно забирає автоматизм. Воно змушує нас знову побачити те, що ми давно перестали помічати.
Якщо просто, то уявімо, що ми заходимо у свою квартиру. Ми нн аналізуємо двері та
ручку, підлогу, меблі.
І лише коли вимикається світло або ламається дверна ручка, або падає стілець, ми раптом бачимо їх як окремі предмети. До цього вони були частиною способу бути у світі. Мені хтось за молоток розповідав - ми просто забиваємо цвях і як тільки молоток ламається, ми звертаємо на нього увагу і починаємо думати про нього.
Тобто ми не живемо серед предметів. Ми живемо серед сенсів.
Світ не складається з речей. Він складається з того, що для нас має значення.
Йдемо далі по ланцюгу і згадуємо Бубера
Центральною ідеєю є розрізнення двох фундаментальних способів ставлення до світу: «Я - Ти» та «Я - Воно». У відношенні «Я - Воно» людина сприймає інших і навколишній світ як об’єкти досвіду чи використання, тоді як «Я - Ти» означає безпосередню, взаємну й особистісну зустріч. На його думку, саме через такі справжні взаємини людина відкриває не лише інших людей, а й «вічне Ти» Бога. Ця концепція суттєво вплинула на екзистенціалізм, персоналізм, теологію та сучасну філософську антропологію.
І якщо знову згадати Абрамович і наприклад, її перформенс The Artist is Present (де вона просто сиділа у музеї) - люди плакали! Чому ? Вони всі принесли свою власну історію. Хтось зустрівся із самотністю, хтось з досвідом довіри і тд. Тобто це була взаємодія між нею і кожною людиною!
Йдемо далі по ланцюгу і згадуємо Бубера
Центральною ідеєю є розрізнення двох фундаментальних способів ставлення до світу: «Я - Ти» та «Я - Воно». У відношенні «Я - Воно» людина сприймає інших і навколишній світ як об’єкти досвіду чи використання, тоді як «Я - Ти» означає безпосередню, взаємну й особистісну зустріч. На його думку, саме через такі справжні взаємини людина відкриває не лише інших людей, а й «вічне Ти» Бога. Ця концепція суттєво вплинула на екзистенціалізм, персоналізм, теологію та сучасну філософську антропологію.
І якщо знову згадати Абрамович і наприклад, її перформенс The Artist is Present (де вона просто сиділа у музеї) - люди плакали! Чому ? Вони всі принесли свою власну історію. Хтось зустрівся із самотністю, хтось з досвідом довіри і тд. Тобто це була взаємодія між нею і кожною людиною!
Йдемо далі по ланцюгу і згадуємо Бубера
Центральною ідеєю є розрізнення двох фундаментальних способів ставлення до світу: «Я - Ти» та «Я - Воно». У відношенні «Я - Воно» людина сприймає інших і навколишній світ як об’єкти досвіду чи використання, тоді як «Я - Ти» означає безпосередню, взаємну й особистісну зустріч. На його думку, саме через такі справжні взаємини людина відкриває не лише інших людей, а й «вічне Ти» Бога. Ця концепція суттєво вплинула на екзистенціалізм, персоналізм, теологію та сучасну філософську антропологію.
І якщо знову згадати Абрамович і наприклад, її перформенс The Artist is Present (де вона просто сиділа у музеї) - люди плакали! Чому ? Вони всі принесли свою власну історію. Хтось зустрівся із самотністю, хтось з досвідом довіри і тд. Тобто це була взаємодія між нею і кожною людиною!
Йдемо далі по ланцюгу і згадуємо Бубера
Центральною ідеєю є розрізнення двох фундаментальних способів ставлення до світу: «Я - Ти» та «Я - Воно». У відношенні «Я - Воно» людина сприймає інших і навколишній світ як об’єкти досвіду чи використання, тоді як «Я - Ти» означає безпосередню, взаємну й особистісну зустріч. На його думку, саме через такі справжні взаємини людина відкриває не лише інших людей, а й «вічне Ти» Бога. Ця концепція суттєво вплинула на екзистенціалізм, персоналізм, теологію та сучасну філософську антропологію.
І якщо знову згадати Абрамович і наприклад, її перформенс The Artist is Present (де вона просто сиділа у музеї) - люди плакали! Чому ? Вони всі принесли свою власну історію. Хтось зустрівся із самотністю, хтось з досвідом довіри і тд. Тобто це була взаємодія між нею і кожною людиною!
Відводу після я згадую Дюшана
Нью-Йорк, 1917 рік
Відбувається велика виставка. Організатори заявляють: «Ми приймемо будь-яку роботу, якщо художник сплатить внесок.» Тобто ніякого журі. Ніякої цензури.
Дюшан вирішує перевірити, чи справді вони вірять у свободу мистецтва. Він купує звичайний пісуар. Кладе його горизонтально. Підписує “R. Mutt”. Називає роботу «Фонтан». І приносить її на виставку, щоб відразу почути - це не мистецтво! І саме питання стає «твором мистецтва»
Яке, як на мене, і створило простір для перформенс у потім
Дюшан вводить поняття readymade. Це звичайний предмет, який не створений художником. Художник лише обирає його, змінює контекст, наділяє новим значенням.
І важливим є не те, що все може бути мистецтвом, а питання - за яких умов будь-що може стати мистецтвом? Тобто художник має запропонувати новий спосіб мислення і відповідальність вся на ньому
+5
Я так давно відкладала близьке знайомство, що зараз настав час.
«Коли людина проходить крізь фізичне страждання, залишається тільки справжня присутність».
У 2010 році, під час ретроспективної виставки «The Artist Is Present» у Музей сучасного мистецтва, Марина мовчки сиділа навпроти кожного незнайомця, який сідав перед нею.
На виставку прийшов і Улай. Вони мовчки дивилися одне одному в очі після багатьох років розлуки. Ця зустріч стала одним із найзворушливіших моментів в історії сучасного мистецтва.
Ми ніколи не перестанемо мовчки любити тих, кого колись любили вголос.
У 1980 році Марина Абрамович та Улай вирішили завершити свої стосунки перформансом «Закохані». Улай мав розпочати свій шлях із пустелі, а Марина - з боку моря, що символізувало поєднання стихій, чоловічого та жіночого.
Однак через затримки з боку китайської влади реалізація проєкту відкладалася багато років, і за цей час його сенс повністю змінився. Відбулося багато змін: Улай одружився з перекладачкою-китаянкою, яка завагітніла від нього під час поїздки, а їхні стосунки з Мариною ставали дедалі напруженішими.
Тож подорож Великою китайською стіною перетворилася не на весілля, як було задумано спочатку, а на прощання. Вони вирушили назустріч одне одному з протилежних кінців стіни, пройшли приблизно по 2500 кілометрів кожен, зустрілися посередині, щоб обійнятися востаннє й назавжди розлучитися.
Ми ніколи не перестанемо мовчки любити тих, кого колись любили вголос.
У 1980 році Марина Абрамович та Улай вирішили завершити свої стосунки перформансом «Закохані». Улай мав розпочати свій шлях із пустелі, а Марина - з боку моря, що символізувало поєднання стихій, чоловічого та жіночого.
Однак через затримки з боку китайської влади реалізація проєкту відкладалася багато років, і за цей час його сенс повністю змінився. Відбулося багато змін: Улай одружився з перекладачкою-китаянкою, яка завагітніла від нього під час поїздки, а їхні стосунки з Мариною ставали дедалі напруженішими.
Тож подорож Великою китайською стіною перетворилася не на весілля, як було задумано спочатку, а на прощання. Вони вирушили назустріч одне одному з протилежних кінців стіни, пройшли приблизно по 2500 кілометрів кожен, зустрілися посередині, щоб обійнятися востаннє й назавжди розлучитися.
