ВИДУНСЬКІ ДОСВІТКИ

З Купала, Видунко! З дня Літнього Сонцестояння стартував новий сезон колеса року - Літа. В нашому онлайн-колі «Магічні цикли» теж набирає обертів: там вже чекає текст Марлени i анонс пʼятничного ефіру про Літу. все, що можна уявити при слові «сонячний» - це до сезону Літи. Але ми підемо далі: зробимо артпрактику, дослідимо ресурси, які з найсвітлішого періоду заберемо в поміч в найтемніший, жіночі архетипи сезону, почнемо готуватися до «збору врожаїв». До речі, пастка Літи - це буквально байка про бабку і мурашку. ніби можна чілити і грітися, а по факту: сонце дає більше енергії, щоб встиглося більше зробити. Приєднуйся 🫶 https://secure.wayforpay.com/sub/scb63fe1debc8

Люблю, коли поп-культура спонукає до дослідження: послухала пісню, знайшла для вас статтю про обряд «Грушка»: «Ігри при покійнику, відомі під різними назвами — “грушка”, “лубок”, “посижіння”, — мають подвійне значення. По-перше, вони символізують заперечення смерті через поєднання страху і сміху. По-друге, вони допомагають присутнім утримуватися від надмірних емоцій, щоб “не втопити душу в сльозах”, а дати їй, за народними віруваннями, можливість вирушити у вічність.» Стаття: https://if.informator.ua/2024/12/07/igry-ta-smih-u-tini-smerti-istorychna-dovidka-pro-starodavnij-obryad-grushka/amp/

Любі, вже завтра починається тиждень Масниці✨ На нашому з Марічкою проєкті «Магічні цикли життя» ми зараз проводимо лекції, присвячені сезонним святам Колеса Року та важливим українським святам. Учасниці проєкту отримують доступ до лекцій безкоштовно, а для тих, хто хоче переглянути лекції окремо — їх можна придбати за символічною ціною 333 грн. Придбати лекцію про Масницю — яку учасниці живого ефіру назвали сповненою нових сенсів — можна за посиланням. Лекція доступна для придбання та перегляду до 2 березня✨ https://secure.wayforpay.com/page?vkh=67bb6b70-7488-4478-ba45-0f9c22d1dba8

Перед днем закоханих є інше свято — Міжнародний день жіночої дружби, як день підтримки перед завтрашнім святом. Святкуєте ви день закоханих чи ні, а послухати про те, як кохалися наші предки — завжди цікаво😏 Один з улюблених подкастів — легкий, ненавʼязливий та інформативний. https://youtube.com/playlist?list=PLpXNW3lwgte_JbtDdMF2P7julNO2Mb0xE&si=HpTHLv0ArhE91vnE

Дихання Імболку 🩶 Ніжне нагадування, що завтра розпочнеться новий період циклу року - початок кінця зими покладений. Стрітення, Громниці, іскра літа, пробуджена глибоко в зерні, що пульсує: «життя, життя». Про що тобі цей період в твоєму житті? Якщо поки не відомо – запрошую прожити його з нами, в Магічних циклах життя. Там вже чекає 2-годинний вебінар про історію свята, громничні свічки та архетипи періоду. Приєднуйся🩶 https://secure.wayforpay.com/sub/scb63fe1debc8

Водохреще на Київщині 100 років тому: традиції та обряди Водохреще, або Йордан, було важливим святом на Київщині, супроводжуючись численними обрядами та звичаями. Освячення води та стрілянина. Після церковної служби віряни вирушали до річок для освячення води. Священник тричі занурював хрест у воду, після чого вона вважалася святою. Цей обряд часто супроводжувався пострілами в повітря, що символізували очищення від нечистої сили. На Запорізькій Січі козаки влаштовували залпи під час занурення хреста. Згодом ця традиція поширилася на Київщину, де селяни продовжували стріляти після освячення води. У самому Києві все відбувалося масштабніше. Після урочистої літургії на березі Дніпра влаштовували артилерійський салют. Купання в ополонці. Традиція купання в крижаній воді на Водохреще існувала й 100 років тому. Священник Михайло Зубрицький згадував, що люди вірили в оздоровчу та духовну силу такого купання: «Коли рано освятиться на річці вода, миються люди і друляють одні других в воду; хто більше у воді скупається, тим здоровший буде». Святкові процесії та обряди. На Водохреще влаштовували урочисті процесії до водойм. Попереду несли хоругви, співали пісень, а молодь тримала голубів, яких випускали під час освячення води, символізуючи Святого Духа. Деякі обряди включали вирізання хреста з льоду, який обливали буряковим соком для надання червоного кольору, та прикрашання його хвойними гілками. Зміни в традиціях протягом часу. У радянські часи релігійні свята були під забороною, що вплинуло на практику святкування Водохреща. Однак навіть тоді деякі українці продовжували традицію купання в ополонці, організовуючи такі заходи неофіційно. Зі Святом! Христос Хрещається!

Фото: купання в Києві у Дніпрі на Водохреще, 1910 рік.

Київ Історичний

З Різдвом, Видунки🌟 Це вам для атмосфери святкового вечора https://youtu.be/ftWOht0b_dA?si=VPD9zgri6_G-e7cA

Публікація видавництва «Лабораторія»

Так учора розповідала про річний проект, що аж забула додати інфу про нього. Відгукується? Запрошуємо😏 https://secure.wayforpay.com/sub/scb63fe1debc8

Не дарма їздила на рибалку — записала відео про опори і трошки про традиції листопаду-початку грудня. І маю там пару питань про дружбу — буду рада поговорити в коментарях 🥰

Трохи не офіційне відео про те, що саме зараз — у кінці листопада-грудня (та й загалом узимку) може стати нам підтримкою. Про вечорниці і досвітки зокрема😉 Відунки, якщо вам такий контент цікавий — маякніть у коментарях, будемо викладати більше

Хотілося б, аби на каналі про українські традиції ми писали лише про добрі звичаї чи магію, але дні памʼяті — це традиція, яка має стати особливою частиною української культури. Думаю сьогодні, у день памʼяті жертв Голодомору, про оцю традицію поминальних днів. Вона залишається актуальною у багатьох селах, тільки більше стосується споминів про близьких. Проте реальність знову вертає до того, що загальнонаціональні дні памʼяті — надважливі. Бо памʼять потрібна не мертвим. Памʼять потрібна живим. Але з кожним роком спостерігаю більше запалених свічок у вікнах навпроти. І від цього стає якось… тепліше. Минулого року, коли я була в цей день абсолютно сама, ці вогники у вікнах інших квартир давали відчуття не-самотності. Спільности. Єдности. Цьогоріч так випало, що я змогла на вечерю зібрати тих, хто стає все ближчими. І поки я готувала борщ, горіла свічка у вікні. І поки ми вечеряли — горіла свічка у вікні. Бо цей день не про те, щоб відмовитися від їжі. Подякувати за неї — так. Тим паче у часи війни. Цей день для того, аби згадати, хто відбирав зерно в часи Голодомору, хто робить це і зараз. Хто має одну мету — випалити все зерно пшениці і зерно життя на цій землі. Інколи здається, що ця темрява ніколи не розсіятися і нема сил то стягнути. І що ніц ти одна не можеш зробити. Але завжди можна запалити свічку памʼяті у вікні. І кожним маленьким вогником розсіювати темряву. І зігріватися відчуттям не-самотності, вдивляючись у свічки у вікнах будинків навпроти.