Ваш Капітан С🫡

Згадав, що цього тижня стартувала Венеційська архітектурна бієнале з темою «Лабораторія майбутнього». На The Village є притомний кототкий гайд по проєктах українського павільйону «Перед майбутнім», кому цікаво що і про що 😉 Також, IST Publishing відкрив предзамовлення на каталог, що міститиме тексти та фото від кураторів, додаткові статті та есеї, що розширять дискусії, розпочаті в рамках проєкту. Instagram павільйону

💎Арт-зупинка Спільний проєект відеохудожниці та документалістки Олени Веселох та культорологині Вікторії Зубенко, що вивчають мозаїки зупинок совєцького періоду (та створюють хустки з принтами). На Bird in Flight вийшла цікава стаття про їхні експедиції та відеоінтерв'ю з митцями. Ютьюб-канал проєкту Інстаграм проєкту 💎Кінцева Проєкт (про ті ж мозаїки зупинок) дослідника та активіста Олега Левія, що має на меті популяризувати (монументальне) мистецтво, створити суспільний запит на збереження і надати цим павільйонам правового захисту. Телеграм-канал проєкту Зображення з інстаграму Арт-зупинки.

Знахідка 👇 Керамічний код Івана Левинського в естетичному вимірі українця кінця ХІХ — початку ХХ ст. (pdf) «Альбом сформований за результатами виставки «Керамічний код Івана Левинського» (Львів, 2019–2020). Репродукції понад 500 пам’яток ужиткової і будівельної кераміки дають уявлення про виняткове мистецьке явище, створене підприємницьким талантом українського архітектора Івана Левинського. Науково-популярні статті дослідників зі Львова, Опішні, Харкова розкривають перед читачем захопливу панораму закодованих у візуальних формах смислів, що постали в добу модерну — час, коли в пошуку власного національного виразу з новою силою зазвучав мистецький діалог між Заходом і Сходом України.» Скачати pdf на сайті academia.edu

До речі, про сучасний дизайн. Рекомендую відвідати Дні сучасного українського (пром)дизайну 18–27 серпня у Києві. Подію буде присвячено [цитую] молодим брендам, незалежним дизайнерам та архітекторам, дослідникам дизайну та дизайн-ентузіастам, які прагнуть взаємодіяти між собою та з широкою аудиторією. Окрім предметної експозиції буде ще серія майстер-класів та лекцій. А також покажуть експозицію, яка цьогоріч була на Лондонській бієналє дизайну (трохи писав про неї в каналі Kultura School). Буде корисно будь-якому креативнику. Від простого споглядання на сучасну українську естетику (а вона є і досить потужна), до розширення власних методів та підходів крізь аналіз артефактів із сусідніх сфер. Інстаграм події Вхід вільний, за попередньою реєстрацією.

Ukraine Rising: Contemporary Creative Culture from Ukraine Видавництво Gestalten за редакційної підтримки CP Publishing (Люсії Бондар) видали артбук про сучасну українську креативну культуру. Звісно, як і будь-яка суб'єктивна кураторська вибірка, вона не репрезентує всього розмаїття, але важлива сама по собі з точки зору проявлення та архівації. Мистецтво, архітектура, промдизайн, фешн, їжа, ілюстрація, навіть типографія типографія — таких добірок повинно ставати більше. Раджу придбати. А також раджу дизайнерам долучатися до відкриття, проявлення та архівації візуальної культури через власні дослідження та проєкти. Бо це частина їхньої роботи так само. Відео — з інстаграму Катерини Королевцевої, чиї шрифтові роботи також серед добірки. З чим її вітаю!

Друзі! Спілкуючись з колегами на Книжковому Арсеналі, я зрозумів, що час ідеї, яка весь цей час формулювалася в моїй голові, настав. Сьогодні я хочу спробувати надати цьому ще більше енергії (та запросити людей з більш широкого кола). Останні роки я досліджую власну практику, практику колег, дизайн як дисципліну та як спосіб мислення, персональну та колективну ідентичність у професії, філософію, українськість. Частина цих знань та досвіду втілилася у «Майстернях» як способі підштовхнути колег до пошуків власного творчого шляху, рефлексії та зміщення професійної оптики в метарівні. Частина — рендериться прямо зараз у нові проєкти. Проте величезний шмат цих знань та досвіду все ще чекають конвертації у проєкти, які б дали відчутну користь нашій спільноті та індустрії загалом. Я знаю, що серед вас є люди (не тільки дизайнери) зі схожими інтересами, задумами, прагненнями, накопиченим солідним досвідом. А також власними проєктами «в столі», що чекають на час Х. І я знаю, що ви одинокі в цьому. Як і я. Мені знайомий це біль від розчарування, зневіри, втоми, внутрішного критика (список невичерпний). Я відчуваю все те саме, тому зважуюсь на цей крок назустріч. Якщо ви прагнете розвитку, маєте (чи шукаєте) велику мету та вважаєте ці теми інтригуючими, я запрошую вас приєднатися до мене в цій справі. Давайте об’єднуватись! Я вірю в те, що спільна енергія, мотивація та відчуття мети здатні розкрити весь наш спільний потенціал. Найкращий час для змін та трансформації — саме зараз, поки хитаються старі підвалини навколишнього світу. Моя (наша!) велика абміція — сформувати придатне середовище для самореалізації та проявити український дизайн на світовій арені. Запрошую👇 Детальніше про проєкт

👀 Рекомендую чудове інтерв’ю пані Оксани Забужко. Буде корисне дизайнерам, що цікавляться пошуками української ідентичності, намагаються зорієнтуватися в соціо-культурних процесах та контекстах. В інтерв’ю про: — руйнацію світових мітів та західну оптику зверхності до досвіду українців у війни; — культуру sensetive content ban (заперечення поганого); — те, чим можуть допомогти феміністичні студії; — українську меншовартість як механізм виживання та неусвідомлений страх знов стати жертвою (рос. імперії та совєтів); — причини імпотенції опозиції, лібералів, інтелектуалів та «суспільства» запоребріка загалом — що робити далі і багато чого цікавого.

Зазвичай, не люблю узагальнювати, але аксіома поточного часу та простору саме така: все російське — вбиває. Будь-якийй контакт з цією системою токсичний, деструктивний і обов’язково проявиться з часом як герпес, що чекав на сприятливі умови. То ж не лінюся нагадувати про це кожного дня, та закликаю всіх перебудовувати власну щоденну реальність. Сьогодні декілька робочих порад: 🤌Формуйте звичку перевіряти все на русню. Сервіси, архіви з референсами, сайтбілдери, авторів ілюстрацій чи шрифтів. Це займає не більше п’яти хвилин. Лайфґак: навіть якщо компанія виглядає міжнародною, російське походження легко перевірити по відповідних прізвищах у лінкедині компанії (Вкладка працівники), або ж подивитися у публічні оферти (яка фізособа чи юрособа). 🤌Аналогов нєт? Озирніться, можливо це ілюзія. Деяким продуктам тимчасово дійсно складно знайти альтернативу (як от Телеграму). У більшості ж випадків це питання пошуку та комунікацій з колегами що до рекомендацій. Щоб створити органічний трафік до українського — потрібен час та зусилля це все проявити. Ви можете споживати та бідкатися, що чогось бракує. А можете доєднатися до заповнення цієї порожнечі, навіть якщо це пост в соцмережі, де ви поділилися власною підбіркою ресурсів. 🤌Попали у вакуум? Пошерте звій запит! Дайте знати творцям, що вам щось потрібно, що є попит на певні речі на внутрішньому креативному ринку. Або самі використайте цю можливість та створіть це. Якщо це треба вам, то треба і колегам, які радо то куплять. 🤌Вкладайтеся Це найшвидший шлях до заповнення вакууму. Купіть шрифт, щоб шрифтовик міг створити ще один шрифт. Не маєте матеріального ресурсу — напишіть творцю та запропонуйте якийсь бартер. Можливо шрифтовику треба віжуали для соцмереж, а ви таке зможете? Пам'ятайте, є два шляхи: або робити українське, або підтримувати та допомагати тим, хто робить.

😐 Важко зібрати до купи всі думки, щоб сформулювати бодай щось крім прокльонів. Зараз важлива дія, хоч якою б вона вам здавалася незначущою: — Закинути хоч 10 гривень волонтерам. — Пошерити лінки на збори у власних соцмережах, чи каналах, чи комьюніті. — Зорієнтувати інших людей, що можна зробити в даній ситуації (От як я зараз, наприклад). — Ваші варіанти. Я думаю ви й так підписані на різних медійних персон, то ж наврядше пропустите хоч якусь лінку на монобанку чи новину про гуманітарну акцію. Проте от декілька нижче: Збір на прилади нічного бачення для Сил оборони, бо тіки військові наша міць та опора, а не міжнародні чмошники типу ООН. Богдан Логвіненко збирається на Херсон та відкрив збір на гуманітарку. А отут форма для тих, хто готовий прихистити людей, кому русня знищила сьогодні житло. Або ж UAnimals збирають на порятунок тварин в затоплених районах, бо там теж скрізь торба.

Дивіться-но яка знахідка 🔥 Liuba Plavska: «Це полотно ми знайшли в експедиції на Чернігівщину в 2016 році серед закинутих хат і сільських звалищ. Місцеві мешканці (село Гайове Козелецького району) розповідали про бабу Олю (на жаль поки не можу знайти її дані), яка вишивала протягом життя квіти і орнаменти, а тоді "зійшла з розуму", почала палити багаття прямо у хаті та вишивати отакі примари. Багато картинок тут перегукуються з темою війни: злі люди, військовий одяг, люди на милицях без ніг, снаряди...»

Готуючись до дослідження та складаючи список прізвищ українських дизайнерів_ок з різних сфер, зрозумів, що в цей список практично не попадають дизайнер(к)и, «приховані» в тіні агенцій. Деякі з них, можливо, взагалі ніколи не будуть згадані в історії. Навіть у книзі вище «Графічний дизайн з українським обличчям» деякі роботи підписані «агенція така-то». Без прізвищ. Персонально мені від цього трохи сумно. З іншого боку це підштовхує до подальших міркувань про важливість архівації власної роботи, збереження репрезентації власного авторства, формулювання власних підходів у професії (навіть якщо ви в тій сфері, що не продукує візуальні артефакти). Чи то в мене зараз такий період, а більшості і так ок? Як у вас з міркуваннями про власний творчий шлях? З репрезентацією? Вважаєте, що ви помітні для істориків та дослідників сьогодні та завтра?

👆 Запис обговорення на тему «Як робити дизайн українським», якщо ви пропустили зустріч. Від себе додам думку: дослідження українського дизайну лежить на перетині декількох площин. Як мінімум: — стилю (візуальні атрибути), — методу (побудова креативного процесу), — підходу (системи та контексти). — духу (філософія, відчуття). То ж мова далеко не тільки про графічну складову, але й про формулювання принципів, цінностей. Можливо виокремлення їх у певний маніфест (для початку). Але найголовніше завдання всіх цих досліджень — окреслити вектор та стратегії розвитку на майбутнє.

🟢 30 травня о 17:00, в онлайні В рамках промоції книги «Графічний дизайн з українським обличчям» відбудеться обговорення на тему «Як робити дизайн українським?» з авторкою книги Наталею Удріс-Бородавко та дизайнер(к)ами Оленою Старанчук, Юрком Гуцуляком, Олексієм Чекалем та Олександрою Корчевською-Цехош. Попередньо тре зареєструватись. А ще трохи заспойлерю — Наталя погодилась на подкаст, тож сподіваюсь за пару тижнів чекайте на інтерв'ю та мої міркування про книгу та тему. 🟢 10 червня у Івано-Франківську Пройде Design Village на тему «Дизайн під час війни». Лекції від Тараса Іщика, Гліба Капорікова, Євгена Величева, Юрія та Віталія Кириліви (співзасновників підрозділу інновацій при Національній академії сухопутних військ). Більше про спікерів та теми в Інстаграмі. 🎫 Купити квитки 🇺🇦 Увесь профіт від події передадуть на виготовлення FPV дронів-камікадзе, які допомагають знищувати ворожі танки Т-72 і БМП.

В рубриці «Що подивитись на вихідних» цього тижня пропоную експеримент від Дениса Чернявського у вигляді серії відеоесеїв «Як придумати що завгодно», де він ділиться роздумами та рефлексіями про роботу креативника, про капіталізм, неолібералізм та метамодерн, про підходи в професії та власні кейси з бренд-стратегії та креативного дирекшену. Місцями відверто, місцями самоіронічно, а тому — живо. Рекомендую всім, хто хоче звірити компаси професії чи просто підглянути на «кухню» до колеги або поміркувати про такий дещо перформативний формат з точки зору подолання власних ментальних блоків що до виходу в ефір. Пояснення що до думки на скриншоті знайдете у першому есеї 🙃

Якщо мерч, то тільки такий. Вдалий приклад того, як можна робити класно та в контексті, а не просто налупашити логотип. «Залізна крамниця» — офіційний магазин мерчу УЗ. Проєкт, ініційований командою «Укрзалізниці», командою Альони Гудкової та «Куражу». Керують Наталка Денисенко та Юра Денисенко.

Український стиль з Максом Розенфельдом Це серія невеликих ознайомчих фільмів про пошук українського архітектурного стилю, ключові персоналії та історичні контексти. Рекомендую для загальної ерудиції або як введення в тему, якщо досліджуєте українську ідентичность в дизайні та суміжних сферах. Допомагає побачити систему та почати розуміти основні засади українського духу, щоб з рештою на них пробувати будувати власну візуальну мову. Тізер у дописі. Дивіться всю серію на каналі Максима

Сьогодні трохи сюрно від того, що цього року День вишиванки співпав з Matem künü (Днем трауру, днем початку насильницької депортації кримських татар у 1944, черговим геноцидом совєтів). В ефірі раді обличчя людей на фото у вишиванках перемішані історіями сімей та трагедією. Цей контраст підсвічує наскільки різноманітним є український контекст, наскільки глибинні невилікувані травми нам нанесла російська імперія і наскільки важливо дизайнеру досліджувати політичну площину дизайну. То ж сьогодні пропоную «Що подивитися на вихідних»: → Документальний проєкт-дослідження про формування рашизму як ідеології сучасної росії. → Інтерв’ю з Оксаною Забужко про інформаційну війну України проти росії, деколонізацію Заходу від російських наративів, голос України в світі та зміни в нашому суспільстві. → Випуск журналістки Дарії Гірної про те, чому українці вимагають відставки Міністра культури Олександра Ткаченка. А також заклик підписати пару петицій: → Про заборону російської друкованої продукції → Про відставку Ткаченка (Доведеться помучитись, бо авторизація глючить. Чи то по халатності, чи то навмисно.) Чи має це все відношення до дизайну? Має пряме. Я вірю, що политичний вимір в дизайні лежить за межами вміння створити влучну візуальну метафору для політичного плакату. Це щоденна практика усвідомленого вибору цінностей, їх просування та підтримка як в житті, так і в професії. А для впевненої навігації потрібно відточувати розуміння контекстів.

Можна бути затятим прихильником технології, але й у глорифікації ШІ повинні бути етичні межі. І на мою думку вони закінчуються там, де ви заохочуєте бізнеси продукувати сирі синтетичні візуальні напівфабрикати з елементами алгоритмічної галюцинації за ціною підписки на ШІ-інструменти. Прикрий постріл в ногу. Чи погана технологія? Ні. Чи погана ситуація? Так. Є безліч неврегульованих питань, що дискримінують самих творців: незахищеність авторського права, непрозорість технології, тощо. Не кажучи вже про те, що зокрема в Україні майже не вибудувана культура відносин замовник-креативник, дуже погано сформульоване розуміння функції та цінності дизайну чи ролі креативника у комерційному процесі. Через подібні кейси є ризик, що примітизоване сприйняття дизайнера як «малювальника картинок» вийде на новий рівень: навіщо переплачувати за «ручний труд», якщо можна отримати результат відносно безкоштовно. Питання якості результату взагалі не стоїть, адже дивіться, самі дизайнери з університетів захочують так робити.

ШІ підробляє історію, щоб довести своє існування в людській цивілізації Така цікава фікш-сторі концепція покладена в основу експерименту від студії Form&Structure. «…архів людської історії було пошкоджено електро-магнітним імпульсом. Відновлюючи його, штучний інтелект створив набір підроблених історичних записів за допомогою складних алгоритмів і машинного навчання. Внаслідок чого люди не змогли відрізнити правдивий контент від штучно згенерованого.» Власне, сам аналоговий об'єкт демонструє можливості друку для графічнийх дизайнерів (і не є спекулятивним промптом з цієї історії), а от контентна частина ілюструє як можна використовувати ШІ (Midjourney та ChatGPT) в процесі дизайну для створення власних проєктів та дослідження інструментів.

Нещодавно в твітері активували (новина щонайменше піврічної давнини) обговорення цього кейсу айдентики від Taktika. Я залишив власні коментарі при собі, бо не намацав межі, в рамках яких я це можу зробити. Реакція занадто емоційна, бо її тригерить цинізм та безпринципність, паразитування на трагедії та абсолютна відсутність емпатії. (І це питання не тільки до агенції як виконавця, так і до замовника — ОП). Тому поділюся стриманим лаконічним поясненням що до кейсу від Ярини Ключковської, консультантки з комунікацій та співзасновниці Українського кризового медіа-центру ПС. До речі, сайт агенції до сих пір на російському редімазі. Співпадіння?