Екскурсії по Дніпру

Садиба Ковалевських У 1860-х роках на розі Новодворянської та Крутогірної виникає садиба, що належала родині Миргородських. Головною будівлею на ділянці був одноповерховий кам’яний особняк з мезоніном. У 1871 р. садибу купує Софія Ковалевська. У 1890-х роках у особняку розміщувалось Катеринославське губернське жандармське управління, а з 1898 р. приміщення тут орендували Дворянський земельний і Селянський поземельний банки. Наприкінці 1890-х років зводиться дерев’яний двоповерховий корпус. Монограма «ВК» на фасаді розшифровується як Віктор Ковалевський – чоловік Софії. Наступним власником садиби став Сергій Ковалевський, який у 1916 р. продає всю садибу купцю Євелю-Берко Шварцу. Після 1917 р. обидві будівлі пристосовані під комунальні квартири. Особняк знесено у 1950-х роках. Фото прибуткового будинку 1990 р. зроблене Віктором Путієм, взято у Олександра Волока. Приходьте 28.05 на екскурсію «Дніпровське блукання. Двори і підворіття-2». Збір о 13.00 на розі вул. Д. Донцова і вул. М. Магомаєва (8-го Березня).

Садиба Рейнеке Виникла у 1860-х роках на території приміських дач. На початку 1880-х років знаходилась у власності Криштофовича. У першій половині 1880-х років садибу купують підданий Німецької імперії Густав Рейнеке і його дружина Розалія Рейнеке. Юридично садиба була двома домовласництвами. У 1880-1890-х роках тут був великий фруктовий сад. Наприкінці 1880-х років по червоній лінії вул. Скакової будується одноповерхова кам’яниця, яка у 1900-х роках належала М. Коробовій. У 1897 р. після смерті Густава Рейнеке його частина переходить у спадок Ернесту-Фрідріху Рейнеке, а не пізніше 1911 р. новим власником стає підприємець Еміль Вюрглер. У 1899 р. інша частина садиби (йшла вздовж вул. Філософської) розділяється між п’ятьма спадкоємцями, тут згодом зводяться будинки Платса, Варшавського, Пузакових. Фото кутового корпусу садиби 2023 р. Приходьте 14.05 на екскурсію «Невідомий Дніпро: вул. Володимира Антоновича». Збір о 13.00 на перехресті вул. В. Антоновича і вул. Херсонської.

Підсумки екскурсійного квітня Цього місяця проведена одна пішохідна екскурсія «Дніпровське блукання. Двори і підворіття», її відвідало 46 екскурсантів. На травень планується два маршрути: 14.05 Невідомий Дніпро: вул. Володимира Антоновича 28.05 Дніпровське блукання. Двори і підворіття-2 Прогулянка вулицею Володимира Антоновича мала бути у квітні, але через погодні умови перенеслась на травень. Цю вулицю складно назвати туристичною, але на ній є багато цікавих об’єктів. Екскурсія «Двори і підворіття-2» - досить популярний маршрут, що проходить нагірною частиною міста. У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до зустрічі вже у травні😊 Якщо у вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo Все буде Україна🇺🇦

Підсумки екскурсійного квітня Цього місяця проведена одна пішохідна екскурсія «Дніпровське блукання. Двори і підворіття», його відвідало 46 екскурсантів. На травень планується два маршрути: 14.05 Невідомий Дніпро: вул. Володимира Антоновича 28.05 Дніпровське блукання. Двори і підворіття-2 Прогулянка вулицею Володимира Антоновича мала бути у квітні, але через погодні умови перенеслась на травень. Цю вулицю складно назвати популярною серед туристів, але на ній є що подивитись. Екскурсія «Двори і підворіття-2» - досить популярний маршрут, що проходить нагірною частиною міста. У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до зустрічі вже у травні😊 Якщо у вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo Все буде Україна🇺🇦

Через погоду екскурсія «Невідомий Дніпро: вул. Володимира Антоновича» переноситься на 14 травня. Збір о 13.00 на перехресті вул. В. Антоновича і вул. Херсонської.

Садиба Рейнеке Виникла у 1860-х роках на території приміських дач. На початку 1880-х років знаходилась у власності Криштофовича. У першій половині 1880-х років садибу купують підданий Німецької імперії Густав Рейнеке і його дружина Розалія Рейнеке. Юридично садиба була двома домовласництвами. У 1880-1890-х роках тут був великий фруктовий сад. Наприкінці 1880-х років по червоній лінії вул. Скакової будується одноповерхова кам’яниця, яка у 1900-х роках належала М. Коробовій. У 1897 р. після смерті Густава Рейнеке його частина переходить у спадок Ернесту-Фрідріху Рейнеке, а не пізніше 1911 р. новим власником стає підприємець Еміль Вюрглер. У 1899 р. інша частина садиби (йшла вздовж вул. Філософської) розділяється між п’ятьма спадкоємцями, тут згодом зводяться будинки Платса, Варшавського, Пузакових. Фото кутового корпусу садиби 2023 р. Приходьте 30.04 на екскурсію «Невідомий Дніпро: вул. Володимира Антоновича». Збір о 13.00 на перехресті вул. В. Антоновича і вул. Херсонської.

Технічні курси Коробочкіна Курси відкриває інженер Веніамін Коробочкін у 1910 р. Навчання тривало 3,5 роки. З 1912 р. з’явилось будівельне відділення, випускники якого могли здавати іспит на техніка-будівельника у Інституті цивільних інженерів. У тому ж році у навчальному закладі дозволяється вчитись представникам усіх національностей і віросповідань. На курсах викладались алгебра, геометрія, цивільна архітектура, технології будівельних матеріалів, основи роботи водопроводів і каналізації, малювання, електротехніка. Заклад займав новозбудовану кам’яницю на розі вул. Гімнастичної і вул. Скакової. У 1915 р. тут викладав алгебру і геометрію український громадський діяч Петро Доманицький. У 1918 р. за проханням Коробочкіна курси переведено у Харків, де вони отримали назву Харківської технічної школи. Світлина корпусу, де знаходились курси (2021 р.), взято з oldcity.dp.ua Приходьте 30.04 на екскурсію «Невідомий Дніпро: вул. Володимира Антоновича». Збір о 13.00 на перехресті вул. В. Антоновича і вул. Херсонської.

Будинок Глеклер Історичні відомості про ділянку до кінця XIX ст. відсутні. Домовласництво знаходилось по вул. Скаковій поруч з Міським цвинтарем і Сінною площею. Корпус триповерхового прибуткового будинку зведено на початку 1890-х років за типовим для нашого міста проєктом. Фасад виконано у «цегляному стилі» без особливого декорування. На початок XX ст. власницею значиться пані Є. Глеклер. У 1911-1912 роках у будинку мешкали касири Катеринославського відділення Азовсько-Донського банку І. Гаврилов та Г. Зубов. На 1912 р. тут проживає фельдшер (фельдшерка?) Мазур. У радянські часи продовжує використовуватись під житло. Станом на 1989 р. мешканців відселено через аварійний стан будівлі. Кам’яницю знесено у 1990-х роках, на її місці нічого не було збудовано. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока. Приходьте 30.04 на екскурсію «Невідомий Дніпро: вул. Володимира Антоновича». Збір о 13.00 на перехресті вул. В. Антоновича і вул. Херсонської.

Будинок Глеклер Історичні відомості про ділянку до кінця XIX ст. відсутні. Домовласництво знаходилось по вул. Скаковій поруч з Міським цвинтарем і Сінною площею. Корпус триповерхового прибуткового будинку зведено на початку 1890-х років за типовим для нашого міста проєктом. Фасад виконано у «цегляному стилі» без особливого декорування. На початок XX ст. власницею значиться пані Є. Глеклер. У 1911-1912 роках у будинку мешкали касири Катеринославського відділення Азовсько-Донського банку І. Гаврилов та Г. Зубов. На 1912 р. тут проживає фельдшер (фельдшерка?) Мазур. У радянські часи продовжує використовуватись під житло. Станом на 1989 р. мешканців відселено через аварійний стан будівлі. Кам’яницю знесено у 1990-х роках, на її місці нічого не було збудовано. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока. Приходьте 30.04 на екскурсію «Невідомий Дніпро: вул. Володимира Антоновича». Збір о 13.00 на перехресті вул. В. Антоновича і вул. Херсонської.

Будинок Айнгорна У 1887 р. ділянка на розі Проспекту і вул. Садової виділена з домовласництва Кудашевих. На початку 1890-х років по червоній лінії Проспекту зведено двоповерховий кам’яний прибутковий будинок. У середині 1890-х років належить Прохорову. У 1900 р. домовласництво купує Яків Айнгорн, який володів ним до 1917 р. Новий власник повністю перебудовує прибутковий будинок. З’являється мансардний поверх, фасади отримують оздоблення у стилі французького ренесансу. У 1895-1918 роках тут працював готель «Пальміра». У 1920-1930-х роках будівля використовується під конторські приміщення. У 1941 р. під час бойових дій корпус повністю згорів. У середині 1940-х років ділянка розчищена під будівництво нового житлового будинку за проєктом. Д. Щербакова. Фото 1910-х років. Приходьте 9.04 на екскурсію «Дніпровське блукання. Двори і підворіття». Збір о 13.00 на перехресті Катеринославського бульвару і вул. Шевченка.

Будинок Айнгорна У 1887 р. ділянка на розі Проспекту і вул. Садової виділена з домовласництва Кудашевих. На початку 1890-х років по червоній лінії Проспекту зведено двоповерховий кам’яний прибутковий будинок. У середині 1890-х років належить Прохорову. У 1900 р. домовласництво купує Яків Айнгорн, який володів ним до 1917 р. Новий власник повністю перебудовує прибутковий будинок. З’являється мансардний поверх, фасади отримують оздоблення у стилі французького ренесансу. У 1895-1918 роках тут працював готель «Пальміра». У 1920-1930-х роках будівля використовується під конторські приміщення. У 1941 р. під час бойових дій корпус повністю згорів. У середині 1940-х років ділянка розчищена під будівництво нового житлового будинку за проєктом. Д. Щербакова. Фото 1910-х років. Приходьте 9.04 на екскурсію «Дніпровське блукання. Двори і підворіття». Збір о 13.00 на перехресті Катеринославського бульвару і вул. Шевченка.

Підсумки екскурсійного березня Цього місяця проведено три пішохідних екскурсії. Найбільше людей зацікавив маршрут «Невідомий Дніпро: пр. Лесі Українки-2», його відвідало 68 екскурсантів. На квітень планується два маршрути: 9.04 Дніпровське блукання. Двори і підворіття 30.04 Невідомий Дніпро: вул. Володимира Антоновича Популярна екскурсія «Двори і підворіття» не проводилась з літа минулого року, тож час це виправити. Прогулянка вул. В. Антоновича – перший повтор після дебюту екскурсії три роки тому. Цю вулицю складно назвати популярною серед туристів, але на ній є що подивитись. У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до зустрічі вже у квітні😊 Якщо у вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo Все буде Україна🇺🇦

Підсумки екскурсійного березня Цього місяця проведено три пішохідних екскурсії. Найбільше людей зацікавив маршрут «Невідомий Дніпро: пр. Лесі Українки-2», його відвідало 68 людей. На квітень планується два маршрути: 9.04 Дніпровське блукання. Двори і підворіття 30.04 Невідомий Дніпро: вул. Володимира Антоновича Популярна екскурсія «Двори і підворіття» не проводилась з літа минулого року, тож час це виправити. Прогулянка вул. В. Антоновича – перший повтор після дебюту екскурсії три роки тому. Цю вулицю складно назвати популярною серед туристів, але на ній є що подивитись. У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до зустрічі вже у квітні😊 Якщо у вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo Все буде Україна🇺🇦

Будинок Айнгорна Ділянка на розі Проспекту і вул. Садової виділена з території садиби Кудашевих у 1887 р. Наприкінці 1880-х років по червоній лінії Проспекту зведено двоповерховий корпус, а по вул. Садовій – півтораповерховий корпус. У середині 1890-х років ділянка належить Прохорову. У 1895 р. тут відкрито готель «Пальміра». З 1900 р. знаходиться у власності Якова Айнгорна, який одразу після купівлі перебудовує існуючі кам’яниці. Так, головний корпус отримує мансардний поверх та оздоблення фасадів у стилі «французького ренесансу». Окрім готелю і однойменного ресторану тут працювали різні контори. «Пальміру» закрито у 1918 р. У 1920-1930-х роках приміщення і далі використовувались як конторські. Восени 1941 р. уся забудова домовласництва згоріла, знесена у другій половині 1940-х р. У 1952 р. на цьому місці зведено новий житловий будинок. Світлина 1910-х років. Приходьте 9.04 на екскурсію «Дніпровське блукання. Двори і підворіття». Збір о 13.00 на розі Катеринославського бульвару і вул. Шевченка.

Оперний театр Вперше оперний театр відкрито у місті у 1931 р., працював він у приміщенні зимового театру (зараз Театр драми і комедії). Під час ДСВ евакуйований і об’єднаний з одеською оперною трупою. У 1973 р. прийняте рішення про створення нового театру опери та балету. Місцем розташування для театру було обрано дитячий парк ім. Войцеховича (колись територія Яковлєвського скверу), який прийшлось ліквідувати задля будівництва. В основу проєкту покладено проєкт Житомирського музично-драматичного театру 1966 р. авторства Бориса Жежеріна. Споруда є прикладом радянського модернізму з характерними прямокутними об’ємами та оздобленням фасадів плиткою. Оформлення площі з фонтаном перед театром за проєктом Павла Нірінберга створило впізнаваний краєвид цієї частини Проспекту. Відкрито театр опери та балету наприкінці 1974 р. Світлина 1976 р. зроблена Тарасом Сердюком, взято з artkostyuk.com Приходьте 26.03 на екскурсію «Дніпро театральний». Збір о 13.00 на перехресті пр. Д. Яворницького і вул. Харківської.

Оперний театр Вперше оперний театр відкрито у місті у 1931 р., працював він у приміщенні зимового театру (зараз Театр драми і комедії). Під час ДСВ евакуйований і об’єднаний з одеською оперною трупою. У 1973 р. прийняте рішення про створення нового театру опери та балету. Місцем розташування для театру було обрано дитячий парк ім. Войцеховича (колись територія Яковлєвського скверу), який прийшлось ліквідувати задля будівництва. В основу проєкту покладено проєкт Житомирського музично-драматичного театру 1966 р. авторства Бориса Жежеріна. Споруда є прикладом радянського модернізму з характерними прямокутними об’ємами та оздобленням фасадів плиткою. Оформлення площі з фонтаном перед театром за проєктом Павла Нірінберга створило впізнаваний краєвид цієї частини Проспекту. Відкрито театр опери та балету наприкінці 1974 р. Світлина 1976 р. зроблена Тарасом Сердюком, взято з artkostyuk.com Приходьте 26.03 на екскурсію «Дніпро театральний». Збір о 13.00 на перехресті пр. Д. Яворницького і вул. Харківської.

Театр-вар’єте «Аполло» У театрах-вар’єте публіка дивилась виступи, які могли поєднувати репризу, пісні, танці, акробатичні номери. Подібні театри виникли у Франції у першій половині XVIII ст. На наших теренах такі заклади набули популярності на початку XX ст. У склад театру «Аполло» входили номери, зимовий ресторан-театр, літній сад з рестораном. Був відкритий у 1911 р. за ініціативи 1-ї Катеринославської артілі, яка управляла ним до його закриття у 1917 р. Ця артіль займалась оптовою торгівлею на Катеринославській біржі. Приміщення театру, ресторану, номери розташовувались у будинку Боте на Озерній площі, а літній сад – через дорогу, на території домовласництва Фальц-Фейнів (не зберігся). Відомо, що у «Аполло» неодноразово виступала місцева трупа Яворської. Фрагмент дореволюційної реклами пивного заводу Боте з зображенням корпусу, де розташовувався театр і ресторан. Приходьте 26.03 на екскурсію «Дніпро театральний». Збір о 13.00 на перехресті пр. Д. Яворницького і вул. Харківської.

Проєкт міського театру Після пожежі у театрі Копилова, міська влада планує збудувати новий кам’яний театр. У 1896 р. Олександр Векшинський на замовлення міста робить проєкт міського театру, який з невідомих причин не було реалізовано. Вже у 1900 р. організовується архітектурний конкурс, в умовах якого, з метою економії коштів, зазначалось, що фасади мають бути без тинькування і ліпнини. Підсумки конкурсу оголошуються у 1901 р. Перші місця отримують проєкти: Зігфрида Леві, Сергія Гінгера, Леоніда Браїловського та Івана Жолтовського. Переможець конкурсу архітектор Леві запропонував відносно просте неоренесансне рішення фасадів. Жодна з цих конкурсних робіт не була втілена. У 1908 р. новий проєкт театру виконав міський архітектор Дмитро Скоробогатов, але результат був той самий, міський театр не з’явився. Малюнок головного фасаду проєкту Леві з журналу «Зодчій» 1901 р. Приходьте 26.03 на екскурсію «Дніпро театральний». Збір о 13.00 на перехресті пр. Д. Яворницького і вул. Харківської.

Проєкт міського театру Після пожежі у театрі Копилова, міська влада планує збудувати новий кам’яний театр. У 1896 р. Олександр Векшинський на замовлення міста робить проєкт міського театру, який з невідомих причин не було реалізовано. Вже у 1900 р. організовується архітектурний конкурс, в умовах якого, з метою економії коштів, зазначалось, що фасади мають бути без тинькування і ліпнини. Підсумки конкурсу оголошуються у 1901 р. Перші місця отримують проєкти: Зігфрида Леві, Сергія Гінгера, Леоніда Браїловського та Івана Жолтовського. Переможець конкурсу архітектор Леві запропонував відносно просте неоренесансне рішення фасадів. Жодна з цих конкурсних робіт не була втілена. У 1908 р. новий проєкт театру виконав міський архітектор Дмитро Скоробогатов, але результат був той самий, міський театр не з’явився. Малюнок головного фасаду проєкту Леві з журналу «Зодчій» 1901 р. Приходьте 26.03 на екскурсію «Дніпро театральний». Збір о 13.00 на перехресті пр. Д. Яворницького і вул. Харківської.

Будинок Краснокутського У 1886 р. Анна Розенберг купує у селянина Дьяковенеренка домовласництво по вул. Воєнній. Вже у 1890-х роках Розенберг продає велику частину своєї ділянки православному священнику Євлампію Краснокутському. До моменту продажу ніякої забудови тут не було. Приблизно у 1896-1897 роках будується кам’яний двоповерховий корпус прибуткового будинку по червоній лінії вул. Воєнної. У цій будівлі до 1909 р. працювала аптека Гурвіча. Також саме тут до 1914 р. мешкав сам Краснокутський. На території домовласництва був великий сад. У 1911 р. зведено ще один корпус у стилі модерн. У 1911 р. власницею будинків стає донька Краснокутського Анна Мордовська. Обидві будівлі збереглись до наших днів. Світлина старого корпусу 2015 р., взято з shukach.com Приходьте 5.03 на екскурсію «Невідомий Дніпро: пр. Лесі Українки-2». Збір о 13.00 на перехресті пр. Лесі Українки і вул. С. Бандери.