Word4Power

Часто кажу, що на деяких синхронах Бусян уже міг би працювати замість мене. Правда, не на сьогоднішньому.

Після цього відрядження я могла би сказати: ніщо не смердить гірше за сміттєспалювальний завод. Але аромати моргу йому все одно не переплюнути.

Вітання з Копенгагена! Я зараз дуже рідко виїжджаю за кордон працювати, бо дуже бісить неефективна логістика, але раз на рік таки це роблю. Ділюся своїм традиційним лайфхаком підготовки до заходу: їдучи разом із делегацією, прислухатись до неминучого shop talk (розмов про роботу), подумки перевіряти, чи орієнтуюся я в термінах, виділяти найважливіші твердження. А що робите ви, крім вивчення презентацій та читання профільних статей?

Ох уже цей високий сезон. Телефон і месенджери розпечені від запитів, а один із постійних клієнтів обурюється, чого це, коли в понеділок спитати, чи є в мене час на тижні, його раптом немає. "А ми думали, що ви ставите нас вище за пріоритетом!" (не було такого в контракті написано, їй-бо) Їду до Дніпра, де моє завдання - "відшепотіти" на двогодинному круглому столі для іноземного донора. Аж раптом: "ой, а у нас у Зумі ще іноземці сидять... а ніяк не зробити, щоб вони теж чули ваш переклад?" Багатостраждальне замовлення французького синхрону в Києві, нас тут із цією мовою і до повномасштабної мало було, а тепер узагалі троє лишилося (із тих, хто реально перекладає, а не з посольства попросили чи з викладацьких пар витягли). І двоє з них у потрібну дату не можуть 😊 Ну і традиційно наприкінці травня і на початку червня в мене робота на Книжковому Арсеналі та ДокуДейзі. Бо перекладати культуру — то святе. Якщо побачите мене, а ми з вами ще особисто не знайомі — не соромтеся, підходьте, розвіртуалимося 😊

Пам'ятаєте, у чаті питали, чи не хочу я працювати в ООН чи ще якихось крутих установах для перекладачів? Колега дуже вичерпно сформулювала те, що про це думаю я.

Натрапила в одному сусідньому каналі на коментар-питання, чи багато перекладачів мріють доробитися до "серйозних" структур. Можливо, автор не мали цього на увазі, але звучить так, наче всі інші переклади в інших контекстах - несерйозні. Типу - біжиш-біжиш, крутишся і тупцяєшся у світі неінституційних перекладів, такий собі "добігаючий", доки не втрапиш нарешті в ООН чи Єврокомісію? Так-от, це трохи хибна і стереотипна думка. Кожен мій переклад важливий, цінний, і точно серйозний. Я можу безпосередньо порівняти і з Єврокомісією, і з Європарламентом, і з ООНівськими структурами та іншими усталеними інституціями, тому дозволю собі таке стверджувати. Ані ставлення до підготовки, ані якість не повинні тут ранжуватися для перекладача по-різному. А загалом - відмінність в тому, коли працюєш на всьому готовому і коли доводиться всю оргроботу самому робити. Кого від чого пре, так би мовити.

Оце найгірше — дають тобі відредагувати презентацію, яку писали наші. Читаєш і там не те що калькований синтаксис, а часом узагалі незрозуміло, що малося на увазі. Запитуєш україномовний оригінал, а тобі відповідають: "Його немає, ми намагалися відразу англійською писати".

Сьогодні на синхроні до мене підійшла дівчина, чиє обличчя здалося мені знайомим. Насправді, так буває часто — тільки при цьому я нечасто згадую, де ж ми бачилися вперше. А вона нагадала. 11 років тому ми з нею синхронили на медичній конференції з променевої терапії. Було складно, але цікаво — мені, а вона весь час виправдовувалася, що взагалі-то не перекладачка, а закінчує КІМО і синхрон це не її тема, просто попросили. Могла б і не уточнювати. Перекладала вона погано. Досі пам'ятаю, як я дратувалася від цього, а ще більше від її коментарів. Тішить хіба те, що зараз перекладачкою вона не працює. Усе ж добре, що в нашій професії випадкові люди зазвичай не затримуються. Є й винятки, звісно, але гадаю, що їх менше, ніж в інших галузях. А ви як думаєте?

Уже не перше квітня, але цей чолов'яга так стверджує всерйоз.

На тему "та що там перекласти ту довідку про щеплення", і це лише в одному документі, написаному від руки: - довідок на одну особу видано дві, і в них не збігається рік народження, хоча збігається дата. З урахуванням дати першого щеплення від туберкульозу, що робиться через кілька днів після народження, таки визначила потрібний рік; - "руб" виявляється "рубчиком від місцевої реакції на щеплення" (scar); - чомусь тип вакцини під час останнього щеплення від гепатиту зазначено просто як Hepatitis B, хоча попередні були Euvax. Лізу в гугл - виявляється, індійська вакцина так буквально і називається (а Euvax то корейці); - звісно ж, оскільки написано все від руки, серійні номери того ж Пріориксу від дифтерії доводиться перевіряти за наказами МОЗу; - друга довідка видана на тому самому стандартному "дитячому" бланку, і прямо в табличці для туберкульозу, яка йде першою, стоїть AstraZeneca без зазначення нозології. Судячи з того, що доз дві і обидві були введені восени 2021 року, на 99% упевнена, що то коронавірус, але таки перевіряю, чи нема ще яких актуальних вакцин того самого виробника. Є грип і РС-вірус, але там вводять лише одну дозу, тож таки COVID-19. Ну що ж, упоралася. Добре, що медичні документи від руки все більше стають винятком, аніж правилом. І у друкованих лікарі допускають помилки, але там хоча б почерк розбирати не треба.