Time of the Titans

Бачив багато коментарів в інтернеті стосовно лекції 19-го квітня в Могилянці. Ось, наприклад, Катерина Дудка - випускниця Могилянки, ненависниця Авангарду та чомусь особисто мене, що написала дуже багато коментарів про захід, що пройшов під стінами Могилянки і навіть про книгу "Автаркія". Її чоловік, письменник та перекладач Остап Євразієць, відносно нещодавно вступив в ЗСУ. Але як ви думаєте, чи був він хоч одного разу в якості піхоти в посадці? Ні, він прилаштований чи то в "культурний десант", чи деінде - в любому випадку, його "служба" дозволяє йому робити все що заманеться на його так званому "культурному" поприщі. Він ніколи не загине в бою, не буде пораненим, не буде сидіти по норах у посадках чи у підвалах розвалених хат, бігати під артобстрілами, тягнути тіло вбитого товариша декілька кілометрів на евак. Не буде навіть лагодити техніку чи сидіти з пультом в бліндажі. Чоловік Катерини Дудки проліз, прилаштувався, не будучи при цьому військовим спеціалістом і тд. І при якихось питаннях до нього, буде всім розповідати, що "робить свою справу", мабуть. І що він "військовослужбовець ЗСУ", який не пропускає жодного книжкового фестивалю чи презентації книжок. Наприклад, аби прочитати лекцію - я приїхав у Київ вранці в суботу і вночі того ж дня рушив одразу назад в свій батальон. А багато моїх друзів, що були справжніми правими інтелектуалами, взагалі ніколи вже не відвідають жодної книжкової ярмарки чи лекції. Усі ненависні лівим авангардисти одразу після початку повномасштабки пішли в штурмову піхоту. Це були люди, що утворили орден, були ним виховані та намагалися жити згідно його орієнтирам: честь, мужність, віра в божествену природу людини та в вищу, провідну місію Української Нації на теренах залишків Європейської Цивілізації. Наш орден, як і загалом український правий рух, на війні, в обличчі окремих людей явив Україні важливий тип: інтелектуал, що веде збройну боротьбу за націю. Таким був Деймос, що його тексти, зокрема про індоєвропейських богів війни, викликають ненависть в тих лівих в інтернеті. Таким був Микола Крук, ідеолог правого руху України, який упорядкував всю базу чинного та організованого націоналізму та доніс ці ідеали новим поколінням українських націоналістів. На завершення цього тексту – строфа з перекладу вірша поета, східняка, друга авангардистів, Кирила "Ельфа", про Авангард - перекладу, що здійснив Микола "Крук" Кравченко: Сліпучо темним світанком Поза директив і карт На зло людожерам та комітетам Ми зростимо Avantgarde!

Держава імпотент та етиловий кретинізм, що знищує ДВЗ Записати прагнення до вступу в ЄС в Конституції — це акт державної імпотенції, це самоприниження. Суверенна, незалежна, вільна як у нас всі люблять говорити держава не записує в Основному законі своє зовнішньополітичнє падіння на коліна. Це мало того що принизливо, так це ще тупо. Це фіксація остаточної втрати суб'єктності: ми не плануємо власне могутнє й процвітаюче майбутнє, ми вписуємо себе в чужий сценарій, так ще й бульварний, дешманський та декаденський. Ми вимолюємо, щоб нас забрали всередину чужої дегенеративної системи— системи знеособлених ринків, демографічного занепаду, етнічного самогубства та культурного самозречення. Воно нам треба? Поки ми виборюємо нашу самобутність й державність, влада обрала курс самознищення й самодеградації. Як це все уживається в нас, парадокс.... Одночасно прославляємо збройні сили, героїчний культ та робимо з себе інфантильного телепня, який тільки те й робить, що марить бути допущеним до столу дорослих. Але ЄС уже давно не клуб цивілізаційних дорослих. Це корабель з дурнями, які не подозрюють, що скоро розіб'ються об скелі. Прагнення в ЄС, в цей очаг імпотентів, – не наш шлях. Ми маємо будувати нову державу техносуверенну, етноцентричну, науково розвинену, автаркічну(ресурси дозволяють) та археофутуристичну. Навіщо нам поглинання іншою системою? Тепер про введення спирту в бензин. Це лише прикриття екологією. Це про контроль, вигоду агропромислового лобі й технологічне пригнічення. Усе це — під соусом "зеленого переходу", бо так в ЄС, коротше – знову принзливе плазування. Етанол у бензині — це технічно сумнівне рішення. Його часто додають у пропорції 5–10%, у нас будуть додавати всі 50 і привіт клин двигуна. Етанол гігроскопічний — він активно поглинає вологу з повітря, тобто, у вашому паливному баку авто буде збиратися конденсат. Це веде до водяної корозії паливної системи, особливо у старіших автівках, яких у нас більшість. Гниє бак, роз’їдаються ущільнення, порушується робота інжекторів. Зниження енергетичної щільності: бензин має ~34,2 МДж/л, етанол — ~24. Це означає: більше витрат, менше крутного моменту, менше дальності поїздки. Старі ДВЗ не були розраховані на етанол. Навіть сучасні машини часто мають проблеми при E10, не кажучи про вище. Починається нестабільна робота, детонація, нестабільне згоряння й далі смерть двигуна. Етанол руйнує гуму, алюміній тощо у багатьох паливних системах. Це передчасний вихід з ладу насосів, фільтрів, шлангів. Коротше, етаноловий дибілізм, коли замість розвитку синтетичного пального, абр гібридних систем й.д., — нас примушують спалювати їжу, бо етанол — це агропаливо. Його роблять із кукурудзи, тростини, зерна. Це екологічна брехня, маячня. Екології легше від такого не буде, а ми будемо влітати в "копійку". Екологія без технократії — це релігія смерті. Ми не маємо впадати в аграрне марення, ми маємо йти шляхом енергетичної самодостатності, інженерного суверенітету, нової індустріальної революції. А в реальності замість промислової, ми стали аграрною країною, сировинним придатком з якого як з того лимона вижимають усі соки. Історія вчить, що аграрні держави погано завершували, їх завжди грабили й нищили. Вони завжди відставали й деградували в науково-технічній площині. Сьогодні спирт в бензин. Завтра — у Конституцію чергову вказівку. Кожен такий крок демонструє, що в українській державі немає центру сили, є центр плазування, васалітет. Це не стратегія вступу в ЄС — це державна капітуляція, яку влада називає інтеграцією.

Відсутність стратегії У найкритичніший момент своєї історії українська держава залишилась без стратега. План потужності, потужність, потужність, кордони 91 – це не стратегія, а палата номер 6. Війна йде вже скільки, а досі нема чіткої військово-політичної доктрини перемоги. Усе, що ми бачимо — це хаос рішень, корупція на крові, кон'юнктурна реактивність, комунікаційні кампанії замість фронтового мислення. Політика ведеться в інтересах рейтингу, а не нації, про збереження життів військових лише говорять, а в реальності ніхто не переживає. Як досі відсутня стратегія ? Це вже не помилка, це злочин проти історії. Народ, який не має мети — стає добривом для чужих імперій. Президент, як верховний головнокомандувач, зобов'язаний був: – сформувати чітку модель майбутньої перемоги; – побудувати механізми реалізації цієї моделі; – навести залізну дисципліну в системі управління. Вдалося лише навести залізні схеми розпилу військового бюджету, західної допомоги тощо. І замість цього ми бачимо шоу, телемарафон, де росія вже майде розпалася, де путін скоро помре, чи одною ногою в могилі, перформанси, дипломатичні візити, гасла, одні гасла— і повну відсутність відповідальності. Конституція — туалетний папір У час війни держава не виконує навіть базові положення Конституції, в депутатів вона замість туалетного папіру : — Гарантії безпеки громадянам, не чули; — Захист прав військових і ветеранів? Які права, ми он позбавим Кротевича нагород, бо шось багато він намовляє на Сирського і владу. — Механізми народного впливу на владу? — Контроль за посадовими особами? — як попалуться в махінаціях отправим послом, або звільним й т.д. Чиновники не несуть відповідальності за провали. Відсутні трибунали, відсутні реальні арешти. Механізм безкарності відтворює самого себе. Коли у нас командир кидає підрозділ — це кримінал. Коли міністр кидає фронт без постачання — це "реорганізація". Археофутуристичне рішення було б таким: Національний трибунал відповідальності. Публічні суди над посадовими особами, які допустили корупцію, саботаж, байдужість або стратегічну імпотенцію. Стратегічна конституція воєнного часу. Новий суспільний договір, що дає право еліті діяти рішуче, але вимагає залізної відповідальності. Принцип командування як честі. Кожен, хто керує — має бути готовий нести покарання за помилку.

«Людина зроду не плекала любові до людства в цілому — до рас, релігій чи культур. Вона любила лишень тих, кого вважала за своїх, за плоть від плоті роду свого, хай би яким широким він був. До решти ж — змушувала себе, бо так було велено. Та коли лихо звершувалося, їй не лишалося нічого, окрім як розпастися. В цій дивній війні, що насувалася, перемогу здобудуть ті, хто найдужче любив одне одного». (Ж. Распай «Табір святих»)

Чому основний канал Constructivisme Vitaliste(віталістичний конструктивізм) так називається? Фай згадує мальком про віталістичний конструктивізм в археофутуризмі як основну ідеологію майбутньої Європейської Імперії, яку коротко можна визначити так: дія замість жалю, вертикаль замість розпаду, архітектоніка духу, що піднімає цивілізацію знову — до зірок і в глибини крові. https://t.me/+UBcRQYk8DZW9Pb19

Фай називаж Європу "розчленованою" не тільки ззовні, а й через її власну слабкість, втрату духу, волі, самобутності. Вона втомлена від історії, охоплена пацифізмом та самозапереченням; вона погрузла в бюрократії, матеріалізмі й споживацтві. Європа забула про етос воїна, який колись був її серцем. Коротко ксжучи, Європа втратила свою волю до могутності, впливу та самовизначення. Вона вже давно не гравець — а фішка. Цивілізація — ще могутня потенційно ("virtuellement"), але зв’язана зовнішніми силами (США/росія) та внутрішнім занепадом духу. Але винні в цьому не зовнішні сила, а сама Європа, адже сама відмовилась бути собою: могутньою, автаркічною, героїчною цивілізацією, федеративною імперіїю – від Лісабона до Владивостока, на якій не сходить сонце. Її не перемогли, вона сама здалась, обрала бюргерську зручність, капітуляцію перед модерністським та глобалістським світоглядом. "Європа має стати знову Титаном, а не філією Голлівуду й Пентагону." Майбутнє Європи у формі континентальної археофутуристичної Імперії. Імперії не сенсі експансії, а нового етнічного блоку, який протистоїть як атлантизму, так і азійському хаосу. Це спроба вирвати Європу з її стану роздробленості. Етнічно європейська, без "входу для усіх", військова, основана на силі та дисципліні, а не пацифізмі, духовно єдина, з пам’яттю про античність, середньовіччя, Ренесанс, справжню сучасність(політ на місяць, ракети, генна інженерія й т.д., а не масмаркет й айфони), віталістична, де дух та кров визначають напрям, а не ринок і ліберальна мораль. І найголовніше — ця Європа буде фаустівською. Фай не закликає назад у "традицію", не фанатіє від затхлого дідівського й занудного консерватизму. Майбутня Європа як героїчний прорив у майбутнє, де людина не втрачає свою плоть, свою землю, свою міфологію — але водночас прориває межі через науку й техніку. Європа як воля до перевищення, як імпульс у майбутнє, як археофутуризм. Це не техноутопія, а синтез прадавнього й надсучасного.

У наш час підарсько(російсько)- американським

​​"Прояви європейського занепаду знані. Нагадаймо їх для пам’яті: ця цивілізація, яка й досі, бодай потенційно, лишається однією з найщільніших і наймогутніших на землі, лежить, мов Гуллівер у кайданах, розчленована совєтсько-американським геополітичним общаком". (Ґ. Фай, Захід як занепад)

​​"Я відчуваю на своїх жалюгідних плечах непомірну вагу найславетнішої з усіх спадщин. Мені, що є ніщо і не приносить нічого, цивілізація робить гігантський дарунок: спадок Європи. Він складається зі скарбів і спогадів. Я вірю, що кожен із нас — у Лондоні й у Відні, у Берліні й у Мадриді, в Афінах і у Варшаві, в Римі й у Парижі, у Софії й у Белграді — має відчувати ту саму драму. Кожен із нас — останній з європейців". "За всі ці камені, за всіх цих орлів і за всі ці хрести,за пам’ять про героїзм і геній наших батьків, за нашу землю, що загрожена рабством, і за спогад про велике минуле — боротьба ніколи не буде марною". (Le Testament d’un Européen, 1964 Жан де Брем (1935–1963))

​​"Будьмо реалістами: що б ми не говорили, не писали чи не робили, ми все одно називали б себе правими або ультраправими. То чи варто марнувати час на спроби заперечити це?" (П'єр Поті, "Qu'est-ce que la droite?". Militant, грудень 1972 року.) Напис на плакату: "Я люблю крайню правицю!"

​​Фай в 1999 році писав: "Усвідоммо, що ані США, ані Радянський Союз(нині росія) жодним чином, у жодному сенсі не є ані потрібними, ані бажаними для становлення нашої(себто європейської) свободи та могутності." ••• І зараз Європа ризикує залишитися васалом чужих сил — чи то атлантизму, чи то євразійства. Європа може стати вільною й могутньою лише тоді, коли обірве кайдани зовнішнього впливу США й росії та повернеться до своїх глибинних коренів та власного історичного шляху.

Три роки без Сергія «Деймоса» Заїковського. Це був час, коли російські танки оббивали приступи до Києва, особиста відвага торувала шлях, і ніхто не звертав уваги на цивільні регалії. Той вітер мужності підхоплювали добровольці, котрі напинали вітрила потуги перших днів і тижнів опору повномасштабному вторгненню. Історія ще дихала в спину, коли багато з тих відчайдухів віддали життя в нерівному бою з противником. Сергій загинув із честю, віддавши життя за Батьківщину. 24 березня 2022 року, с. Лукʼянівка, Київщина. Обовʼязок тих, хто лишився живим — продовжувати його справи.

​​Справжній штучний інтелект – фантастика. А хто боїться розвитку ші, просто погано освічений. Сучасні чати gpt та їм подібні, – лише математичні моделі, які працюють на базі алгоритмів. Працює принцип роботи калькулятора, лишень ці чати "ші" підбирають слова замість цифр. Відмінності прості як двері. Мозок фізично змінює свою структуру під час навчання, утворюючи нові нейронні зв’язки, тобто під час навчання синапси тупо фізично відростають і завдяки цьому ви щось умієте робити все життя. Людський інтелект безпреревно навчається на основі досвіду, створює абсолютно нове, чого ще не було, а ші може лише генерувати на основі попередніх данних. Коротше, те що називають нині штучним інтелектом на інтелект навіть найтупіший не тягне, але маркетологи та всі хто рубає хорошу капусту на цій темі добре розкручують це все і ще роблять вкиди, що ой ші там намагався вирватися й т.д. що дуже смішно. Чому ж справжній штучний інтелект лише фантастика? 1. Відсутність фізичних змін – у "ШІ" немає реальної нейропластичності, він не перебудовує свою структуру як мозок, в набору алгоритмів немає чому відростати фізично, він не живий, синапси не проростуть, шоб утворити нові зв'язки. 2. Обмеженість алгоритмів – вони працюють за жорсткими правилами та не можуть розв’язувати проблеми, які виходять за межі навчання. 3. Проблема мотивації та наміру – мозок діє з власних потреб, "ШІ" лише виконує задані команди й т.д. Список можна продовжувати. Щоб створити справжній штучний інтелект, треба розробити біологічно подібні нейронні системи, але як? А ніяк. І наврядчи, що років через 500 будуть якись серйозні зрушення.

Канал закритий, але матеріали нові будуть частіше. https://t.me/+m6BX1Cugh1JkYmVi

Бо саме зі смерті, дочки битви, народжується життя та нові здібності. XXI сторіччя не має породити поліційний та авторитарний «новий порядок», натомість це буде сторіччя війни з несподіваним та нещадним добором. Ґійом Фай: За конструктивне войовниче мислення. Частина 1

​​Історія має лише один критерій – виживання й продовження життя, використовуючи для цього будь-які засоби, чи то силу, чи то хитрість. Але горе тим, хто культивує лише чисту силу, чистий героїзм та стратегію лева (Тамерлан, Наполеон, Гітлер та ін.) й ніколи не буває хитрим, як лисиця. Безупинна сила й насилля дійсно необхідні, але вони залишаються недостатніми у нескінченній війні життя з його групами, народами, цивілізаціями та окремими людьми. Горе тому, хто нехтує хитрістю! І горе тим, хто лише скандує: "Мир! Мир! Мир!", як це роблять сьогоднішні християни, бо вони будуть биті металевими ланцюгами. Провидіння винагороджує лише хитрих людей, які ніколи не вдаються до застосування сили без крайньої необхідності, а також тих, хто добре усвідомлює, що війна має не лише військовий характер: культурна війна, війна народжуваності, міграційна війна й т.д. Перемога, яка виступає конкретною і практичною метою всього здорового життя і є вільною від споглядальних доктрин, постійного сумніву й суїцидального фанатизму хвальків, завжди ґрунтується на тонкому дозуванні як сили, так і хитрості, прорахованого героїзму з цинізмом. (Ґ. Фай)

"Відмова від будь-якої неселективної організації суспільства, етика, яка легітимізує силу, коли це потрібно, не відмовляючись від досягнень технонауки через догматичний гуманізм, включаючи чесноти війни, принципи терміновості та невідворотності конфлікту, концепція справедливості, що ставить обов'язки в основу прав, а не навпаки, природне прийняття нерівної та плюралістичної організації світу (навіть в економічному плані), прагнення до колективної могутності, комунітаристський ідеал — це лише окремі чесноти архаїчного розуму. Вони стануть незамінними в завтрашньому світі, в якому пануватимуть надзвичайно жорсткі виклики". (Ґ. Фай) #археофутуризм

Значить, шо лише за один рік (2024) ЄС сплатив рф за енергоносії суму, яка становить близько 16,3% від усієї допомоги Україні за понад 10 років. Якщо узяти закупівлі за всі роки після 2022-го, ця цифра може виявитися ще більш цікавою.

​​Не може бути європейської армії доти, доки Європа не буде політично об'єднана, а це означає, що на сьогодні – це нездійсненна мрія. Що ж стосується "європейської парасольки", яка виникне внаслідок прийняття Францією рішення поширити сферу стримування на своїх сусідів, то вона буде ще менш надійною, ніж колись була "американська парасолька". Як зазначив Жак Сапір, хто б міг подумати, що Франція погодиться "ризикнути залишити Париж випаленою пусткою заради порятунку Бухареста, Праги чи Варшави"? Коротко кажучи, поки що ми продовжуватимемо говорити про військові й фінансові ресурси, яких у нас немає, і продовжуватимемо пускати пил в очі. (Ален де Бенуа) А ми й далі віритимо, що єс нам допомагає, пиздьож Макрона про війська. А тепер, як так виходить, що у 2024 році ЄС закупив російських нафти та газу на 21,9 млрд євро.(!!!) А тепер, загальна сума допомоги Україні з 2014 по 2025 рік становила 134 млрд євро. Так кому єс допомагає? Це тільки газ.

​​"Політика й естетика також йдуть пліч-о-пліч: політичний світ, що складається з напружень, пригод, конфліктів, подолань і хитрощів, є світом чарівним і таємничим". (Ґійом Фай, Захід як занепад,1984.)