зникоме

друзі, маю дуже особливий анонс -- невдовзі чимало віршів із цього каналу вийдуть друком окремою книгою. збірка під назвою "тимчасові адреси проживання" вмістить вірші за 10 років, і так, кожен розділ у ній матиме буквальний чи символічний стосунок до певної адреси. це книга про переселення а також про "переселення історій в поламані речі/забування і пригадування". ілюструють її фото Ані Ютченко з проєкту "Карта пам'яті", передмова Остапа Сливинського, редактура Сашка Мимрука, дизайн Романа Воробйова, обкладинка Оксани Гаджій. Видавництво -- сміливі люди із "Сумна вівця". більше про книгу писатиму згодом🤍

*** весняна геометрія полів запах майбутніх хлібів за вікном заспокоїть ці сонячні дні ще настануть напоять наповнять зерна вдихнеш і солодко не рахуй їх будь ласка в одному із них пам'ятаєш ти казала зелені шторки у нашім купе зливаються із зеленню за вікном кілометр за кілометром

сьогодні знимкую тебе біля дому ти пручаєшся і смієшся у кадрі залишиться розмита радість травневого вечора багато-багато русявого волосся (мого і твого) міцні-міцні плечі які не встигають мене спинити кущ жасмину поруч коментує нашу гру теплим шелестом та усміхається

* у нашому місті намиста тільки з кісток ми тримаєм своїх померлих при собі їхні голоси стоять стіною поміж нами тодішніми і теперішніми голоси - замість стін а десь - і дому стоять голоси - із кісток колисають заснеш - не виснуєш нову намистину ця була не близьким знайомим обіцялись на каву не встигли

​дорогі, нагадую, що мою книжку-вірш можна читати в онлайні, з ілюстраціями Іри Сажинської та в дизайні Оксани Гаджій. знайдете її тут за лінком. усім тихих свят💚

* у такому глибокому лісі ми нарешті б могли спочити перший листок покриє горе другий покриє плечі третій покриє очі а далі що ніч що день - тихо виший виший мені такий ліс хоча би по пам'яті я підхоплю твою нитку ** третій листок покриє очі другий покриє плечі третій покриє горе далі - не пустиш на стільки життів шкіра одна від усіх не сховаєш у такому лісі теплому як материнський живіт нарешті хоча би по пам'яті

* важко уявляти як цей сад поставав із попелу сад належить місту, належить поствоєнній історії німецького міста свого часу знищеного десь на дев'яносто відсотків важко уявляти навіть із розрахунку що попіл це чудове добриво та тягар цих роздумів - це для інших думати про смерть як про частину циклу життя це привілей великої відстані до реальної небезпеки де слова "смерть" не означає "убивство" життя надто коротке й крихке для такої байдужості тільки навчишся розрізняти стиглі плоди від зелебух а вже твої однокласники вирушають на фронт захищати свої сади думати про історію немає часу уявлення про минуле минають із людьми убитими цими днями ні, не подумайте це не розмова про смерть ні, не зараз

* кінець історії. час у вечірніх чашках більше нам не належав за вікном чути вибух може два підлога встелена мертвими мухами скоро осінь змінимо тему стіни вібруватимуть дурним сміхом хто кого цілував першим хто кому зізнавався історії не існували в однині набували неозначеності стихійності як чорний чай у наших втомлених чашках як час проведений разом того вечору чулось зрушення зміна природного стану речей наче завтра не треба до праці а потім до супермаркету чувся кінець історії так як кінець оповіді затиханням а тоді хтось знову поставив чайник до кипіння.

Сонцестояння у нашому танці ніхто не спіткнеться руки отих кого ти сумувала найдужче будуть поруч навіть якщо земля уже камінь вважай цей день літнім трава під тілами і понад тілами між світом іще живих і вже ні трава розростеться спів цвіркунів заплете тебе в коло плече до плеча трава розростеться руки - поруч вважай цей днем зустріччю не споминанням кожної яку втратила тільки раз чуєш - поруч навіть якщо земля уже камінь чуєш - тримають.

сьогодні говорила до землі сьогодні коли заплющила очі коли трави стали понадто тихі коли очікування темряви пероросло у прикмету вона говорила до землі говорила складала руки у птахи не воронами але маленькими голубками вітали її у відповідь минувші родичі земле земле чи поцілуєш її руки чи зігрієш її тіло після такого тривалого мовчання