Sveta Isaenko

Раздумывала. Почему мне так не хочется дотрагиваться к письму. излагая свои мысли посредством букв они складываются в посыл. Увы, по касательной, едко в сердце, на сейчас. Важно не то, что ты говоришь, а на каком. Заблудшие дивы стали национальным достоянием, а те, кого всегда обижали, стали обижать сами. Мир полярен. Сложно себе представить, что в сознаниях настолько проросло «ты плохой», и как бороться? Необходимо иметь такую стойкую внутреннюю опору, чтобы иметь возможность не поддаться соблазну агрессивного голоса затуманить разум. ⠀ Ненависть разрушает, ярость создает. ⠀ Я долго не бралась писать. Признаюсь, все мое письмо было формальным. Формальные слова, формальные доводы, формальная жизнь. Очнувшись, ты понимаешь, даже в условиях искалеченного мира - жизнь то здесь. Другой не будет. Можно ли жить? Можно ли быть собой? Можно. Ты человек. В твоей власти жить. Ведь этот дар тебе дан природой. А вот как ты проживаешь эту жизнь - вопрос. В криках искаженого восприятия, боли и несовершенства, либо же принятия и смены парадигмы на фокус твоего бытия. Все сложные временна создавали Людей. Однако многих поломали. Определенная центрифуга мракобесия и искалеченных восприятием бытия. Зачем тебе жизнь, когда ты не помнишь ни рассветов, ни закатов, зачем тебе жизнь, если она отравлена идеологической псевдосвободой. За что люди бьются? Нам понятно, за что мы. Мы бьемся за себя. За что бьются они? За тьму. Тьму идеологических спотворень, которые уничтожают человечество. Но как же искусно яд проникает в сознание и изничтожает нацио. Миру быть. Он есть. Однако в своем несовершенном облике. всегда, обычно, постоянно. Живи мой друг, живи. Встречай рассветы, провожай закаты. И никогда не пускай в свое сердце ненависть. Ведь в твоем сознание в прекрасные моменты будет присутствовать враг. В мыслях. В душе. Просто делай что должен, чтобы остановить бедность действий оскудненого ума отравленной собственной идеологией. Чувствуешь запах родных объятий и материнского молока? Да, так пахнет свободная непокоренная родная земля. ⠀ P.s. Для кого-то обрыв - прыжок вниз. Для кого-то обрыв - трамплин и прыжок ввысь. Ничего не бывает вечного. ⠀ Живи.

Сонце легенько присіло на небокрай і, зітхаючи, милувалося людством... Зітхаючи, тому що людина не розуміла його значущості. Вітер почув це зітхання і, підійшовши ближче, поцікавився: – Чого так сумно? – Дивно, – на свій філософський манер підсумувало Сонце, – дуже дивно. – Що тобі дивно?– не розуміючи, перепитав Вітер. – Та справа в тому, що кожен день сотні тисяч років я роблю свою роботу, освітлюю їм шлях і розпалюю їх серця. А вони, Вітер, цього не розуміють. Вони живуть так, ніби ми будемо бачитись завжди... – Але, Сонце, почекай, а що ж тут дивного? Вони дурні за своєю природою... – Ні, Вітер, вони досконалі. Просто вони не розуміють значущості. Значності нас і значності себе. Вони не замислюються про Час, що нам з ними бачитися лише мить,у порівнянні з Часом та Всесвітом... Замість цього усвідомлення, вони накопичують злість та образу, витрачають Час на майбутнє, якого може не бути, вбивають Землю, воюють, накопичують старі непотрібні речі, бережуть залізяччя, купляють нові, які я з Часом перетворюю на попіл, виставляють в серванти якість тарілочки «на кращі часи», не розуміючи, що ці часи – зараз, дорожать піджаками,які з Часом перетворюються у спогади, складають папірці, б’ються за них, заради них пропускають мої знаки уваги... А я буджу їх світанками, я проводжаю до сну присмерками, я цілую їх ластовинням і освітлюю їх посмішки, я люблю їх так щиро ... А вони...І знаєш, що найголовніше, Вітер? Вони розучилися любити... Любити нас і собі подібних, Вітер... Вітер ущух і замислився. Аргументи були правдоподібними. – Але, Сонце, вони ж сотні тисяч років такі, чому саме зараз ти про це думаєш? – У всіх і всього є Час, Вітер, і в мене. Немає нічого вічного. Як і в них. Нам дуже мало з кожним доводиться бачитися. Ти знаєш, Вітер, навіть зараз, той, хто присутній під час нашого діалогу, на дві хвилини менше буде бачитись зі мною. Мені сумно, Вітер, як даремно вони витрачають своє життя. Напевно, у всьому винен Час... Вітер був легковажним та не готовим до філософських дискусій. Він підморгнув Сонцю і полетів грати з дітлахами у підворітті, ганяти гарненьких баранчиків в синю далечінь, будувати бархани в золотистих безмежних просторах та руйнувати міста. А Сонце продовжило свій шлях. Несподівано йому назустріч прийшов Час. – Я поруч, Сонце, а ось мене вже немає. Я – жорстокий та справедливий. Приємний та байдужий. Я йду своєю чергою, моєї провини там немає, я даю людству можливості, але у кожного свій депозит мене, а там – хто як хоче, той так мене і використовує. Але, ти ж розумієш, що я всього лише посланник Всесвіту, як, власне, і ти. – Постривай, ти хочеш сказати... А у відповідь – тиша. Лише луна власних думок Сонця. Час пішов. У тиші зірок Всесвіт прошепотів: – Я з усім розберусь... Прокинувшись, Людина відкрила очі і побачила сонце. Воно якось особливо світило. «Треба взяти окуляри від сонця, щоби не осліпнути» – подумав він. Порахував свої гроші, які йому треба було взяти до банку і, вилаявшись на трафік, Людина завела свою автівку і поїхала по справах, з ненавистю до всього. В дзеркал заднього виду вона побачила свого маленького сина, що біг за автівкою. «Треба якось виїхати на пікнік, зовсім подорослішав» – подумала вона. Звук телефону відірвав її від розмірковувань: «Мені ніколи з тобою розмовляти, мам, я зайнятий». Відклавши телефон в бік, Людина знов занурилася в думки: «Який же сусід мудак, скільки грошей треба вкрасти, щоби купити таку дорогу автівку». Викинувши недопалок від сигарети у вікно, вона задивилася на довгоногу білявку: «Файна, сучка». Сонце було у зеніті і відблискувало у відображенні дороги. Водій фури не помітив автівку, що рухалась. Депозит Часу для Людини скінчився. Сонце продовжило свій шлях, освітлюючи Землю... Любі мої, досконалі мої, не забувайте про те, що насправді важливо! Не витрачайте даревно найголовніше, що у Вас є - свій Час ❤️ До речі, хтось впізнав, звідки фрагмент?)

Хороші мої, перечитала всі Ваші відповіді і дуже хочу зараз Вас підтримати ❤️ Тому сьогодні кожному з Вас хочу подарувати справжні Крила! Ця картина висить у мене в клініці, нею ж прикрашена одна з моїх книг (може хтось знає, яка саме?😉), і її ж я публікую сьогодні для Вас. Любі мої, і пам'ятайте: навіть якщо точка опори погрожує вибитися з-під ніг, у Вас завжди лишаються Крила!

Любі мої зацікавлені, сьогодні в інстаграмі говорила з Вами про важливість вибудовування внутрішньої точки опори. А тут хочу поділитися деякими думками з цього приводу ❤️ У різних життєвих обставинах ми можемо спиратися на різних людей та різні речі. Але в основі всього цього нашим базовим фундаментом має бути «Я». Пам'ятайте, як у дитинстві нас вчили, що "Я" - остання буква алфавіту. Буква-то остання, якщо ми говоримо про алфавіт. Але «Я» – це перша літера у нашому житті. Я зроблю паузу, а ви ще раз перечитайте цю фразу. "Я" - це перша літера у Вашому житті. Єдина людина, з якою Ви маєте прожити все життя - це Ви самі. Єдина людина, яка може спонукати на великі досягнення або опустити Вас нижче за плінтус – це Ви самі. Ви самі вирішуєте - любити себе або постійно критикувати, дано Вам чи не дано, чи гідні Ви чогось чи не гідні. І я з Вами для того, аби показати, як приймати рішення на свою користь 🙏 P.S. Дуже цікаво буде почитати Ваші думки! Що таке ця "внутрішня точка опори" особисто для Вас?

Огромные титаны гор неспешно отходили ко сну укутываясь дымкой облаков… И где -то там, между реальностью происходящего и бескрайним дыханием океана впадающего в облака, прозвучал вопрос: ⁃ Ей одиноко?- спросил человек поменьше. ⁃ Кому? - с недоумением ответил человек побольше. ⁃ Луне? Человек побольше всегда знал ответы на все вопросы. ⁃ Не думаю. Она освещает путникам их дорогу и за ней идет океан. Выполняет свою работу и созерцает с высоты мир. Человек поменьше задумался. ⁃ А если ее позвать к нам? Пусть она прилетит. Мы ее обнимем и уложим спать в постельку. Споем ей колыбельную и она будет всегда с нами рядом. Чтобы не одиночила она. Человек побольше возразил. ⁃ Нет, милая, ее любовь настолько сильна к человечеству, что она сможет испепелить. Пусть лучше мы оставим все как есть. ⁃ Как есть? ⁃ Да, как есть. Человек поменьше не унимался. ⁃ Но нужно же что-то менять? Не всегда хорошо, как есть…. ⁃ Конечно. Но только, не всегда радикально. Радикальность, как правило, вредит. Всему вредит. ⁃ Так что же делать? - взволновался человек поменьше. ⁃ Выход есть - человек побольше всегда знал все ответы. - А давай просто каждый вечер выходить к ней и говорить, как мы ее любим. Будем махать приветственно рукой и просить, чтобы океан в своем шуме ей это донес. Луна обязательно увидит и услышит. Человек поменьше заулыбался. ⁃ Давай. И громко-громко закричал: «Я люблю тебя, Луна! Ты не одна! Я здесь! Рядом!» Океан легким бризов вздохнул в ответ. Видимо, он разделил эти чувства. Луна блеснула своим холодным светом на горы и дымкой отражения пронеслась по горизонту. В эту ночь все люди заметили странную особенность, всем было светло и даже как-то тепло. Кто-то ворчал, что не высыпался, кто-то даже закрывал ставни окон одеялами. ⠀ И только человек поменьше и человек побольше знали язык Луны. ⠀ Она говорила: ⠀ «И я Вас люблю, Человечество».

Любі мої, хотіла Вам сьогодні нагадати, що не існує "хороших" чи "поганих" подій, ж лише самі події і наші інтерпретації 📌 І знайшла прекрасні ілюстрації на цю тему ❤️ Нагадуйте собі про це, домовились?)

А ось Вам моя ілюстрація для натхнення 🙏

Милі мої, зараз я розповім про техніку, яка допоможе Вам відпустити деякі почуття та емоції, відреагувати на них та усвідомити. Ця техніка ефективна при втратах, розставаннях, образах, почутті провини та інших "соціальних" почуттях. Техніка "Лист" ✨ Її можна використовувати завжди, коли Ви вважаєте, що Вам це потрібно. Техніка написання Вам потрібно 15 хвилин вільного часу. У цей час Вас ніхто не повинен смикати та турбувати. Присвятіть цей час виключно собі та вправі. Приготуйте кілька порожніх аркушів паперу та ручку. Зосередьтеся на ваших почуттях і тому, хто їм "виною". На тій людині, з якою вони пов'язані. Побудьте трохи у цьому. А тепер починайте писати. Звертайтеся до цієї людини і пишіть все, що хочете сказати їй зараз. Головне завдання – висловити свої почуття. Чим менше цензури та контролю буде у Вашому листі – тим краще. Допустим і заохочується мат, ультиматуми, звинувачення, гнівні докори, обзивання. Все, що Вам хочеться сказати прямо зараз, навіть якщо Ви зазвичай не кажете нічого подібного в житті. Пам'ятайте, що це не просто лист, а психологічна техніка. Чим краще Ви розкриєтеся, тим краще вона подіє. Зверніть увагу на те, щоб звертатися до людини. Не йдіть у роздуми "про те, як" або "про те, що". Наприклад, якщо привід написання листа - зрада - не варто міркувати про те, що "зрада підриває довіру в парах і, згідно з дослідженнями бла-бла-бла". Пишіть "ти козлина, я тобі вірила, а ти - пес!". Важливо адресувати листа, висловлювання людині. Розкажіть, що Ви відчуваєте. Що він мав робити, що він мав зробити зараз. Обкличте його всіма словами, якими захочеться. Важливо "видихнути" листа. А хороший видих той, який до кінця. Коли Ви відчуєте, що сказати більше нема чого - відкладіть ручку. Тепер перечитайте листа. Перечитуйте стільки разів, скільки вважаєте за потрібне. Проживайте емоції, які виплеснули доти, доки вони не втратить чинності. А потім знищіть листа. Рекомендують два способи знищення: - Спалити. - Розірвати на дрібні шматочки та спустити в унітаз. Способи рівнозначні – вибирайте будь-хто. Головне – не давайте цього листа адресату! Це може мати несподівані наслідки. Якщо вам так треба, то краще перекажіть потім йому зміст. Сам лист – це винятково виплескування ваших емоцій, а не особисте послання для комунікації. Потрібно це розуміти. І як виконаєте техніку - обов'язково діліться враженнями! Які відчуття вона залишила по собі? Які думки? Обов'язково прочитаю всі Ваші відгуки! Люблю Вас ❤️

Натрапила сьогодні на цю цитату і захотіла Вам дещо сказати: 1. Не бійтеся бути чарівниками! Кожен з Вас вже ним є, бо вірити в цей світ і приносити в нього щось від себе - це вже велике чаклунство. І воно підвладне кожному з Вас 🤍 2. Цінуйте власні мрії! Навіть якщо вони здаються нездійсненними. Вони - Ваші, і вже тому важливі. 3. Я Вас дуже, дуже, дуже сильно люблю! І всі Ви для мене маєте велике значення. Я завжди поруч, пам'ятайье про це ❤️

Друзі мої, чомусь сьогодні мені особливо хочеться дати Вам трошки більше тепла ❤️ А ще - користі. Ви знаєте, що я завжди з Вами поруч і дуже сильно Вас люблю. І зараз я хочу дати Вам це відчути трошечки сильніше. Отже. Подивіться декілька секунд на ілюстрацію (вона з моєї книги "Монстри, з якими ми живемо"). Пройдіться поглядом по книжках, вдивіться у відтінки картини, уявіть собі м'якість і зручність терапевтичного крісла. А тепер - закрийте очі і відтворіть ці враження. Відчуйте себе в цьому кріслі із "Щастям" над головою. Відчули? Уявіть погоду за вікном - сонце там чи злива, тепло чи холодно. А потім нагадайте собі, що, щоб не відбувалося назовні, всередині - тепло, безпека і спокій. Дозвольте собі це відчути. І залишіться в цьому відчутті хоча б на кілька секунд. І коли Вам ставатиме важко чи сумно - повертайтесь до цієї ілюстрації, повторюйте вправу і пам'ятайте - "Щастя" все ще над Вашою головою 🤍

А ось декілька виробів, реставрованих в цій техніці 👆🏻 Як Вам вони? Які відчуття викликають?

Любі, хороші, неймовірні мої! Хочу Вам сьогодні розказати історію, яка безмежно мене надихає ❤️ Японське мистецтво "кінцугі" Японія - країна особливого світогляду та філософії, якими пронизані всі сфери життя. При цьому ставлення до предметів часто є відображенням ставлення до людини. Яскравим прикладом такого підходу є техніка реставрації кераміки кінцугі. Кінцугі перекладається як «золота латка» або «золотий шов». Це техніка реставрації керамічних виробів за допомогою особливого природного лаку дерева Урус із домішкою дорогоцінних металів, найчастіше золота. При цьому тріщини у посуді не лише не маскуються, а відверто підкреслюються. Як застосовується філософія котушки до життя людей? Мудро, як і японська філософія. Вона вчить нас цінувати досвід, поважати чужий біль та рани. Адже саме через трагедію та розчарування людина часто «розбивається», проте потім знову збирає себе з уламків, щоб стати мудрішою, глибшою, прекраснішою. Кінцугі – про красу шрамів, які роблять нас тими, хто ми є, – унікальними та досвідченими людьми. І в цьому сенсі всім нам не завадить стати трохи японцями, правда?

І табличка до тесту 👆🏻

Любі мої, підготувала сьогодні для Вас один цікавий тест 🔥 Він може допомогти Вам знайти відповіді на ті питання, які Вас турбують. Як? Дуже просто - велика частина відповідей вже є всередині кожного з нас 🤍 Отже, готуйте листочок і ручку і приступайте! Тест Карла Юнга «16 асоціацій» (до речі, сам Юнг його використовував в якості детектора брехні!) Наш мозок так влаштований, що будь-яка інформація пов'язана з набором різних візуальних образів, з нюхом, відчуттями в тілі та емоціями. Завдяки тесту Ви зрозумієте, що впливає на Вас і Вашу підсвідомість - при викладанні думок та асоціацій на папері мозок у будь-якому випадку починає їх аналізувати. Для високої результативності тесту, його необхідно виконувати у тиші та самоті. Зосередьтеся і подумайте над словом, з яким Ви хочете працювати. Наприклад, якщо у Вас проблеми із стосунками – пишемо слово «кохання». Візьміть олівець або ручку та намалюйте табличку. Постарайтеся не замислюватися і якнайшвидше написати в лівий стовпець всі ті асоціації, які виникли у вас із задуманим словом. Це може бути як слово, так і словосполучення. Другий стовпець необхідно об'єднати у пари: 1 та 2, 3 та 4 і т.д. У другому стовпчику потрібно вписати асоціації, які у Вас виникнуть при об'єднанні слів. Ну і нарешті, третій стовпець: проробляємо все те саме - об'єднуємо по парах вже 8 слів і виводимо асоціації. Ті ж маніпуляції виготовляємо і з четвертим стовпчиком. Отже, Ви отримали ключове слово. Завдяки йому ви зможете розкрити проблему та знайти шляхи вирішення. До речі, в наступні дні цілком імовірно, що це ключове слово не виходитиме з голови. Ви будете розмірковувати про сфери свого життя, куди це слово може підійти і намагатися розібратися зі своєю підсвідомістю. І переконую Вас, через певний проміжок часу Ви зрозумієте, що позитивні зрушення вже почались 🔥 Що скажете, моє милі зацікавлені? Які ключові слова вийшли у Вас?

Мої любі, прочитала всі Ваші коментарі. Розумію, що зараз дуже важко сприймати події не через призму війни і що для дуже багатьох можна виокремити ще одну категорію - тих, хто вимушений був кудись виїхати. І я щиро розділяю Ваш біль 😔 Та як на мене, цей фрагмент ще й про інше. Він про наше життя та наші емоції. Намагаємось ми втекти від того, що відчуваємо, чи навпаки, обираємо для себе проживати кожну хвилину цього життя, ніби це частинка великої подорожі? Часом захопливої, а часом страшної. Але унікальної і неймовірної. І найголовніше - Вашої. Знаєте, я вірю в те, що кожен з нас вже зовсім скоро нарешті буде по-справжньому Жити. Люблю Вас, друзі мої 💙💛