БОЄ

Путін має втрати статус легітимного президента Росії   Завдання для української дипломатії   Сучасні, нові диктатури, завжди намагаються удавати, що вони відкриті, у них є вибори, опозиційні ЗМІ, можливості розвиватись та почуватись у безпеці. Такі режими використовують мінімум силових методів (у порівнянні з класичними/звичними диктатурами), а більше обманюють та маніпулюють.   Сучасні диктатури будуються навколо популярного образу лідера. Його не бояться, бо він добрий, захищає, допомагає та протистоїть «злим країнам».        А те, що інші країни визнають цього лідера та бояться тільки додає цьому популярності та можливостей для контролю людей.   17 березня 2024 року у Росії відбудуться президентські вибори. Де вчергове має перемогти Путін. Ну добре, добре – двійник Путіна 😊   Нашій дипломатії треба зробити все для того, щоб результати цих виборів не були визнанні, а відповідно Путіна не сприймали як легітимного керівника Росії.   Відповідно він втратить попередній статус, потрапить в ізоляцію, а пропаганді буде важче підтримувати образ «крутого світового лідера», якщо його ніхто не визнає і ніхто з ним не спілкується крім інших диктаторів.   Як це зробити?   Вибори будуть проходити на окупованій території України. Там не можливе вільне волевиявлення, це не територія Росії й ці результати не мають враховуватись. Це має поставити під сумнів загальні результати.         Українська дипломатія має добиватись від міжнародних організацій та країн партнерів невизнання виборів та їх результатів.   Це ніяк зразу не вплине на перебіг бойових дій. Але Путін має стати класичним диктатором без влади визнаної іншими країнами та міжнародними організаціями, що покладається на силу і терор. Це змінить його статус у міжнародній політиці. Якщо це відбудеться, то переконати партнерів, що Росія має програти у війні буде простіше. 

Чому не збили 5 шахідів? Знову про мобільні групи   В ночі 3 листопада ПвК «Захід», збили 11 ворожих безпілотників і з 16, що летіли на Львівщину.   І люди знову почали звинувачувати військових та владу (їх є за що, але не тут) та розказувати, що і як робити. Тому вчергове напишу цей текст, щоб було менше маніпуляцій.   ✍️ Повністю закрити небо – не реально. Для цього не вистачить сил і засобів. Україна – це найбільша країна Європи тому завжди будуть маршрути якими ракети чи дрони-камікадзе зможуть пролетіти до цілі.     ✍️ Ефективність роботи української ППО та ПРО з таким різноманіттям засобів, як у нас є, дуже і дуже висока. Те що роблять хлопці й дівчата з ППО заслуговує тільки дякую і жодної критики не має бути.   ✍️ Всі ті маршрути, що публікують в мережі: показують приблизний маршрут без врахування висот та забудов; не показують швидкість і висоту; не враховують погодні умови та інтенсивність атаки; не показують які засоби ми можемо там поставити враховуючи ландшафт. Відповідно робити висновки на їх основі – безглуздо.   ✍️ Питання «Як дрон пролетів 1000 км і влучив та чого його не збили мобільні групи» - це маніпуляція та найпростіший спосіб знайти винного. Винна завжди Росія!   ✍️ Росія вдосконалила дрони-камікадзе враховуючи попередній досвід їх збивання. Ті ТТХ, що є в мережі ще після оцінки Shahed 136 не завжди актуальні (частково або навіть повністю).   ✍️ Дрони-камікадзе збивають не тільки мобільні групи. Використовують всі засоби ППО. Але мати засіб для збиття і мати можливість у конкретній оперативній ситуації – це різні речі.

Мобільні групи ППО - це додаткова опція, але аж ніяк не вирішення проблеми. Не варто очікувати, що вони все зібʼють.

✍️ В окупаційній армії Росії багато професіоналів і хороших військових. Вони постійно проводять розвідку, щоб обійти наші системи. В тому числі вони шукають де стоять мобільні групи. Складають маршрути в тому числі так, щоб у разі збиття певна кількість таки пробилась до цілі.      ✍️ На одному з фото мобільних груп на Львівщині був спарений кулемет Максим (його вперше взяли на озброєння у 1883 році). Це хороша зброя, але в той самий час її використання показує що для СОУ потрібні не тільки літаки, а й кулемети.   Пропозиція: у критиків є два варіанти дій – піти служити в ППО або мовчати і йти в укриття. 

Вісь зла «Китай-Іран-Росія» - це містифікація А також виправдання, перекладання відповідальності та ширма для захисту власних інтересів.   Ісламська Республіка Іран головувала на соціальному форумі Ради ООН з прав людини – частина «вісі зла», що будує свою політику на знищенні будь-яких прав людини головує на форумі про права людини.   Спрощення міжнародних відносин та політики до того, що утворилась «вісь зла», яка хоче всіх знищити та захопити дозволяє шукати виправдання та перекидати відповідальність на інших.   Китай звичайно підтримує Росію, але та отримує більше грошей від Європи та інших країн.   Іран звичайно шкідливий для світової безпеки, але він спокійно веде переговори з США коли американцям це вигідно.   Проблема набагато глибша і відповідальність за неї мають нести не тільки Китай, Росія та Іран. Не захищаю їх, але дії цих країн це тільки наслідок, а не основна проблема. І проблема стала публічною, ще під час воєн на території колишньої Югославії. Але висновків не було зроблено…     Найбільша проблема зараз це міжнародна система безпеки та рівноваги й протидії. І створення «вісі зла» чи «коаліції демократії» не розв'яжуть цю проблему. Світ давно не двополярний. Від кризи в малій країні Африки чи проблем в маленькому Тайвані часто більше залежать великі економіки, ніж життя цих малих країн від рішень США, Китаю чи Німеччини або Ірану.  

Спрощення міжнародної політики до ядерного удару, «вісі зла» чи війни США проти Китаю не дозволяє розв'язувати проблему. Це продукує тільки нові домовленості з цими країнами в яких завжди торгують інтересами когось менш важливого, публічного чи активного. Якби Україна себе не захищала, то і наші інтереси стали б частиною домовленостей демократії й «вісі зла».  І саме поведінка демократичних країн легітимізує так звану «вісь зла»

  ✍️ Орбан в Угорщині це яка вісь? Країна член ЄС, там офіційно демократія. ✍️ Фіцо в Словаччині це яка вісь? Теж країна член ЄС, демократія, раніше активно підтримували Україну ✍️ Росія спокійно купує через посередників комплектуючі до своїх ракет в Європі. То Литва, Латвія, Бельгія, Польща, Німеччина та Велика Британія підтримують «вісь зла»? ✍️ Ізраїль жертва «вісі зла»? Якщо так, то чому ця «жертва» не підтримувала нас після 24 лютого 2022 року, а більше співпрацювала з Росією? ✍️ Туреччина – це частина вісі чи ні? Всі ці політичні заяви про «вісь зла», «точки не повернення» або «червоні лінії» - це просто словесна еквілібристика. Росія окупувала частину території Грузії, потім частину території України, а потім ще частину території України. І це за 14 років. І всі їх дії дозволили не Китай з Іраном, а країни демократії. Тому треба розуміти, що є реальна політика, а є те, що офіційно говорять. І часто різниця дуже велика.

Не потрібно очікувати, що хтось за нас все зробить. Бо якщо зроблять, то результат нам не сподобається. Ми частина реальної політики, тому треба зняти рожеві окуляри й битись.   

Знову про переговори з Росією Постійні розмови про переговори України й Росії від наших партнерів чи в політичному середовищі цих країн це нормально. Тут дуже красномовним є приклад США під час Другої світової війни. Посол США у Великій Британії продовжував наполягати на переговорах з Гітлером та був впевнений що тому можна запропонувати вигідний економічний договір навіть тоді коли німецькі танки заїжджали у Париж.   Джозеф Кеннеді (батько того самого президента) був проти вступу США у війну навіть коли сам сидів рід ударами німецької авіації та мав сумніви, що британцям треба допомагати. В цьому особливість демократій та капіталістичних країн – там завжди є люди, що хочуть домовлятись, бо вважають що це кращий і раціональніший варіант. Проте переговорів не буде доки ми будемо боротись як нація і країна, а не тільки певна кількість людей, що є частиною Сил оборони України та їх близькі. Нас почали підтримувати у перший тиждень повномасштабного вторгнення Росії не тому, що демократія рятує світ, не тому, що ми Україна, не тому, що Зеленський єврей. Нас підтримують, бо ми довели своє право на життя, свободу і самовизначення у бою. Бились, вистояли й завдали важких ударів ворогу. Якби цього не було, то всі б визнали окуповані території за Росією. Тому поки Україна, українці, суспільство б’ються, нас будуть підтримувати й не вигідних для нас переговорів не буде. Але як тільки ми дамо слабину нас посадять за стіл перегорів. + будь-які переговори не означають, що війна припиниться, що не буде бойових дій, не буде важких оборонних операцій та наступу, не буде підтримки від партнерів та спроб звільнити більше територій.  

Така зміна командувача ССО це, мʼяко кажучи, дуже не здорова ситуація. Можу тільки припустити, що в Україні зараз може бути тільки один генерал «супергерой», що по рації бере в полон росіян, чудом рятується від снарядів і особисто на нулі нищить ворога у вигаданих операціях. А коли зʼявляються справжні лідери, то їх прибирають.

З чого обстрілюють українських військових? Зазвичай у ЗМІ найбільше говорять про ураження артилерією. В кількості артилерійських пострілів рахують і  вогневу міць ворога. Проте через стабілізацію фронту ситуація сильно змінилась і артилерійські обстріли вже не є основним видом ураження наших сил. Також Генштаб зазвичай пише тільки про авіаційні удари та обстріли з РСЗВ. Щодо авіації, то це гелікоптери та літаки (штурмовики та бомбардувальники). Для РОВ нормально скинути 12, 18, 23 авіаційні бомби в одному квадраті й ми не можемо з цим нічого зробити. Крім РСЗВ, що накривають цілі квадрати розташування наших сил, а окремі зразки ми не можемо уразити в контрбатарейній боротьбі, бо вони б’ють на дистанцію 100-120 км, в росіян активно працює ствольна артилерія. Вона не така активна як рік тому, але наносить не менше ураження через наявність снарядів Краснополь та кращу влучність ніж раніше.    При теперішніх витратах снарядів до ствольної артилерії, тих що Росії передала Північна Корея (1 мільйон) вистачить на 3-4 місяці. Або дозволить дуже активно накривати наші позиції протягом півтори-двох місяців. Основним інструментом обстрілів наших позицій зараз є міномети. Вони складають не менше 40% від загальної кількості обстрілів. Вони більш мобільні, їх важче зловити, наносять найбільше уражень піхоті.  7-9 км дальність стрільби для міномета з калібром 122 мм при наявності ефективної РЕБ, що не дозоляє нам постійно спостерігати за ворогом завдає суттєвого ураження. Росіяни масово, в тому числі для ударів по піхоті, використовують FPV дрони. На окремо взятому напрямку за добу може бути й кілька десятків таких ударів. Використання  дронів-камікадзе Ланцет взагалі збільшило глибину фронту до 40 км і змушує нас міняти логістику. Вони мають за ціль в першу чергу ППО, САУ та іншу техніку, але й по піхоті та укріпленнях теж прилітають. Ну і залишаються скиди з БПЛА по піхоті та техніці (не тільки ми так вміємо). Також нашу піхоту обстрілюють з танків (як прямим наведенням, так і балістикою (де не вистачає артилерійських стволів)), ББМ, РПГ, СПГ, АГС та ПТРК (ними не тільки техніку можна підбивати, а й вражати бліндажі). А обстріли зі стрілецької зброї та великокаліберного кулемета навіть не завжди фіксують.   Як бачите, від того що хтось кричить про дефіцит артилерійських снарядів у росіян українській піхоті в окопах  не стає простіше, бо ворог має чим нас обстрілювати. Полювання на нашу техніку теж не зменшилось, а навпаки стало більш прицільним завдяки покращенню ворогом своєї розвідки та збільшення глибини ураження. 

Щоденно о 9 годині вшановуємо хвилиною мовчання світлу пам’ять за усіма загиблими, які віддали своє життя за Україну через російську агресію. Сьогодні Львівщина прощається із захисниками: 🕯️ Богдан Кубаш Мешканець міста Жидачів Стрийського району. Із початком повномасштабного російського вторгнення став на захист України від окупанта. Був навідником 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А4447. Загинув 25 жовтня 2023 року в бою поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області. 🕯️ Ігор Молодницький Уродженець села Розділ Стрийського району. Захисник помер 28 вересня під час проходження військового навчання в Англії. 🕯️ Володимир Левицький Уродженець села Сивашівка Новотроїцького району Херсонської області. У 2017 році вступив на строкову військову службу до лав 45-го полку імені Олександра Красіцького Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Від 2018 року виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції. Із початком повномасштабного вторгнення рф став на захист Батьківщини від російських окупантів. Боронив Україну на східному та південному напрямках фронту. У воїна залишилася дружина, донька, батьки та сестра. 🕯️ Ярослав Мельник Народився у селі Княжолука Івано-Франківської області. Кадровий військовослужбовець, обіймав посаду командира одного з підрозділів Сил спеціальних операцій. Учасник Революції Гідності, згодом добровольцем пішов на війну проти окупантів. Впродовж 2014-2015 років виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у лавах полку «Азов». За особисту мужність був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».Після початку повномасштабного вторгнення рф боронив державу у складі 140-го окремого центру Сил спеціальних операцій ЗСУ. У воїна залишилися мама, батько, сестра і дівчина. 🕯️ Ярослав Крилишин Мешканець села Кожичі Яворівського району. Із початком повномасштабного російського вторгнення став на захист України від окупанта. Був солдатом військової частини А4447. У Ярослава Крилишина залишилась мама, син, брат та племінники. 🕯️ Роман Глушик Мешканець села Дрогомишль Яворівського району. Із початком повномасштабного російського вторгнення став на захист України від окупанта. Разом із односельчанином Іваном Тарабасом брав участь у визволенні населених пунктів Херсонської області. Згодом військового перевели до 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Восени 2022 року зв'язок з чоловіком втратили. 🕯️ Олександр Денисюк Мешканець Червоноградського району Львівської області. Із початком повномасштабного російського вторгнення став на захист України від окупанта. Був молодшим сержантом. Загинув 7 червня 2023 року поблизу села Новоданилівка Запорізької області. Тіло військового вдалось ідентифікувати лише через 4 місяці. Вічна пам‘ять захисникам!🙏

🪖 Валерій Залужний дав інтерв'ю The Economist! А також написав для цього видання окрему статтю, посилання на яку залишу наприкінці. Ключові тези: Для того, щоб вийти з глухого кута, в якому опинилася р/у війна, потрібен величезний технологічний стрибок. «Глибокого і красивого прориву, швидше за все, не буде», — каже український генерал. The Economist пише про те, що за 5 місяців наступальної кампанії на півдні Україні вдалося просунутися на 17 км. Українська армія повинна була просуватися зі швидкістю 30 км на добу, прориваючи рубежі російської оборони. «Якщо ви подивитеся на підручники НАТО і на наші розрахунки [під час планування контрнаступу], 4 місяців мало бути достатньо для того, щоб ми дійшли до Криму, повоювали в Криму, повернулися з Криму і знову заходили і виходили», — додає Головнокомандувач ЗСУ. У пошуках відповіді на запитання, чому розрахунки не втілилися, генерал Залужний дійшов до книги радянського генерала Смирнова «Прорив укріплених ліній оборони» за 1941 рік. У ній автор аналізував битви Першої світової. Залужний робить висновок: обидві сторони досягли того рівня технологій, який загнав Україну та Росію в глухий кут на полі бою. Припущення підтвердилося під час візиту Залужного під Авдіївку, де в жовтні наступали росіяни. Сучасні сенсори можуть визначити будь-яке зосередження сил, а сучасна високоточна зброя може його знищити. Це українські сили оборони роблять із росіянами під Авдіївкою, але від цього ж потерпають самі сили оборони України, коли намагаються наступати. «Росія втратила щонайменше 150 тисяч загиблих. У будь-якій іншій країні такі жертви зупинили б війну». Але не в Росії, де життя дешеве і де орієнтиром Путіна є Перша та Друга світові війни, у яких Росія втратила десятки мільйонів, додає The Economist. Тепер вирішальним буде не якийсь один винахід на полі бою, а поєднання всіх технічних рішень, які вже існують, каже український генерал. Залужний закликає до інновацій у безпілотниках, радіоелектронній боротьбі, протиартилерійських можливостях і обладнанні для розмінування, зокрема — нових роботизованих рішень. «Нам потрібно використовувати потужність, закладену в нових технологіях», — додає він. Поки що Захід постачає Україні свої новітні технології та потужну зброю "надто обережно", пише The Economist. Залужний каже, що не скаржиться: «Вони нам нічого не зобов'язані давати, і ми вдячні за те, що маємо, але я просто констатую факти». Підхід Заходу дозволив Росії перегрупуватися та налагодити оборону після провалу на Харківщині та Херсонщині минулого року. Залужний каже: далекобійні ракетні комплекси були найбільш актуальними для України минулого року. Аналогічно — і F-16. Зараз Україна застрягла у тривалій війні, у якій Росія має перевагу. Залужний, однак, наполягає на тому, що Україна не має іншого виходу, як зберігати ініціативу, продовжуючи наступ, навіть якщо вона просувається лише на кілька метрів на день. Крим, на думку Залужного, залишається найбільш вразливим місцем для Путіна. Тому дуже важливо і далі завдавати ударів по військових об'єктах там. Не можна дати війні осісти в окопах, каже Залужний. «Найбільший ризик окопної війни полягає в тому, що вона може затягнутися на роки і зношувати українську державу», — додає він. Чим довше триватиме війна, тим важче буде її продовжувати: «Треба шукати це рішення, треба знайти цей порох, швидко оволодіти ним і використовувати для швидкої перемоги. Тому що рано чи пізно ми виявимо, що у нас просто не вистачає людей для боротьби». Ось тут стаття Залужного під назвою "Сучасна позиційна війна та як у ній перемогти". Тут Сергій Громенко спробував перекласти українською.

Плацдарм на лівому березі Дніпра на Херсонщині - це титанічна праця. Натрапив на відео, яке наочно демонструє, в яких умовах там доводиться триматись і просуватись вперед нашим силам. Маємо мало перевіреної інформації звідти, тому такі кадри особливо цінні.

«Хороші» росіяни та «дурні» українці Щоб не відбувалось на фронті, скільки б росіяни не вбивали українців наш інформаційний простір не тільки тягне сюди «хороших» росіян він ще намагається відбілити їх, якщо є звинувачення у роботі на ФСБ або у відвертій пропаганді. Так можуть поводитись тільки дурні українці, або ті хто по іншому стимульований, щоб зробити дурнів з тих хто довіряє спікеру. Треба раз і назавжди запам’ятати - телеграм-канал «Генерал СВР» це російський пропагандистський інструмент, що працює на ворога. Належить чи ні цей ТГ професору Валерію Солов’ю, наскільки розумний чи ні цей росіянин, які його мотиви, ким його вважає російська система і так далі немає ніякого значення.   Специфіка моєї теперішньої діяльності передбачає аналіз того, що пишуть, знімають та публікують росіяни. ТГ канал «Генерал СВР»: ✍️ Робить схожі чи однакові пости з іншими пропагандистськими ТГ. ✍️ Він понад 7 місяців був джерелом «ексклюзивів» для українського інформаційного поля. Але їх насправді не було, це були вкиди для залякування українців та наших партнерів.   ✍️ Він стає джерелом для ТГ пропагандистів, а там нічого за погодженням з кураторами не публікується (медіа план є не тільки на ТВ). ✍️ Його тексти синхронізовані з російськими інформаційними атаками.   ✍️ Інформацію яку публікує «Генерал СВР» не можливо отримати, бо для того, щоб вирахувати джерело достатньо пари годин, максимум доби.   ✍️ За 18 місяців аналізу цього ТГ жодного разу інформація яку там публікували не підтвердилась. Але реакція на неї міняла інформаційну поведінку російської пропаганди.   ✍️ «Генерал СВР» - це інструмент вимірювання реакції на певні новини та потенційні події для подальшого корегування інформаційної політики.   ✍️ Він публікує ту саму рекламу, в той самий час, що й окремий пул ТГ каналів пропаганди.   P.S. Гордон – гірше ворога, бо це російська культура, ідеологія, пропаганда під маскою українця; політологи й експерти типу Фесенка знають тільки як продавати себе і немає значення кому та що говорити чи писати головне увага і гроші.

«Смарт-мобілізація» Більше питань ніж відповідей Міністерство цифрової трансформації планує запустити проєкт «смарт-мобілізації». Це дозволить людям самим обирати спеціалізацію, за якою мобілізуватися. Детальніше Ідея звичайно цікава, особливо в частині, що можна оминути ТЦК. Але… Всі хто раніше не служив мають обов’язково направити у навчальні центри. Після навчання відбувається розподіл по частинах. І як показує досвід немає значення хто тебе направив, які в тебе відношення чи яка частина за тебе просила. Тебе направляють туди куди найбільше треба людей: механізовані і штурмові бригади. Чи не вийде так, що люди прийдуть очікуючи на одну посаду, а стануть штурмовиком? Тоді це буде обманом Обійтись без ТЦК та навчальних центрів можна тоді коли ти раніше служив. Прийшов в частину, вона тебе мобілізувала і повідомила про це ТЦК. Таким людям такий формат мобілізації може допомогти, якщо вони не можуть самостійно знайти частину і мають сумніви. І саме для цієї категорії «смарт-мобілізація» може стати рішенням проблем з ТЦК (але тут ще треба вирішити проблему з ВЛК) Також без ТЦК можна було потрапити у «Гвардію наступу» (не залежно від досвіду служби). Але все через те, що НГУ має свої навчальні центри. «Гвардія наступу» - це повноцінні бригади в окремому роді військ і коли вони минали ТЦК це не створювало проблем. Коли окремі бригади ЗСУ рекрутують людей, це теж не створює проблем, бо вони їх беруть під певні завдання.       Але всеодно відправляють в навчальні центри якщо люди не служили раніше і не всі повертаються у ту саму бригаду. Чи не створить «смарт-мобілізація» паралельної структури, що буде щось робити й пропонувати СОУ людей не завжди розуміючи реальні потреби? І як вони будуть з ТЦК взаємодіяти щоб не дублювати завдання? Якщо вона виявиться ефективною чи замінить ТЦК? І чому не пробують реформувати ТЦК та їх роботу?   І не треба забувати, що можна пройти місячне навчання за певною спеціальністю. Потрапити в бажану бригаду на бажану посаду. А через пару тижнів «перекваліфікуватися» з оператора БПЛА на штурмовика чи з оператора ПТРК на вогнеметника і т.д., бо вони потрібніші в той момент.   P.S. Ідея цікава, орієнтована на людей, але наразі виглядає як паралельна державна структура, що багато обіцяє але не на все що обіцяє може реально вплинути.

Хибні висновки Інституту вивчення війни «Рекордні втрати техніки під Авдіївкою підривають ширший наступальний потенціал РФ та зусилля її ВПК — ISW» Цей заголовок гріє душу українців осіннього ранку. Проте він далекий від реальності.   Якщо взяти з основу, що росіяни втратили біля Авдіївки близько 400 одиниць техніки, то це буде не більше 4-6% від того складу ББМ, що є на окупованій території України. Але Росія ще має готову до використання техніку на своїй території, ще є склади й виробництво.   І абсолютно немає значення якого року ця техніка і чи є там взагалі броня. Для Росії екіпаж це тільки ресурс, його в них багато, там не рахують втрати.   Про 5000 знищених росіян взагалі немає сенсу довго говорити. Це близько 1% від окупаційних військ. Вони можуть дозволити собі втратити таку кількість військ, бо мають ще і мають багато.      Також, ця війна показала, що проривів великих бронегруп досягнути практично не можливо. Це протистояння піхоти, артилерії та дронів. І тут ніхто не має переваги. У нас точніша артилерія, у росіян більше дронів та піхоти, але наші солдати розумніші та більше мотивовані.   P.S. Основну роль російська броня виконала в перші дні штурму біля Авдіївки. Росіяни фізично знищили нашу першу лінію оборони, особливо на півночі. Коли немає за що зачепитись, то не можливо вести оборону. Тому наш відступ це результат російської атаки. Можливо російські результати когось не вражають. Але це наші втрати, ускладнення логістики СОУ, ще складніші умови для ведення оборони та більше використання наших ресурсів. Гірше тактичне становище не тільки біля міста, а й в цьому районі фронту.       P.S.1. Зніміть нарешті рожеві окуляри, хто ще цього не зробив. Прочитайте матеріал «У три зміни». Як Росія розбудовує військові заводи по всій країні. Погляд із супутника http://surl.li/mnylk. 

Скільки гелікоптерів Ка-52 залишилось у Росії?   Авіаексперт Валерій Романенко у тексті для NV написав, що в Росії було близько 300 таких гелікоптерів. В Бердянську і Луганську вони втратили 15, а це 4%. Відповідно загалом у них мало б залишитись ще максимум 240 Ка-52, це враховуючи підтверджені втрати від аналітиків. Але це в рази завищена кількість. Скоріш за все пан Валерій переплутав первинні дані про кількість. А інші його скопіювали й поширювали хибні тези.   Аналітики Oryx, які рахують втрати техніки у війні Росії проти України на основі фото та відео фіксації нарахували, що 45 гелікоптерів Ка-52 знищено, 12 пошкоджено, 1 захоплено.   За даними російських публічних джерел станом на 24 лютого 2022 року було виготовлено не більше 170 таких гелікоптерів.       Міністерство оборони Великої Британії повідомляло, що на озброєнні армії було тільки 90. Цим цифрам віриться. Тому, що Росія експортувала ці гелікоптери. І виготовлено більше не означає, що все пішло на озброєння власної армії.     Відповідно зараз втрати Ка-52 склали 65% від складу станом на 24 лютого 2022 року.   Також росіяни заявляли, що у 2022 році виготовили 15 таких гелікоптерів. Вони активізували виробництво відповідно у 2023 році могли збільшити темпи виготовлення.     Відповідно за попередній і цей рік вони могли вже виготовити не більше 40 гелікоптерів.   Тому наразі на їх озброєнні може ще перебувати 60-70 Ка-52.     Відповідно ми вже знищили майже 50% від їх загальної кількості з урахуванням збільшення виробництва за останні два роки. 

Росія «штурмує» переговори Росія активізувалась по всій лінії фронту. Вони атакують  і кидають великі сили на всіх ділянках. В тому числі там де ще тиждень тому були в глухій обороні.   Попри тактичні успіхи, як біля Авдіївки, вони не отримали стратегічної переваги та не змогли прорвати нашу оборону чи завдати втрат, що змусило б СОУ змінити тактику. Росія «спалює» величезні людські та технічні ресурси. То для чого їм це? "Нехай краще 10 років ведуть переговори про мир, ніж 10 років вбивають одне одного без жодного результату", – сказав Новий прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо. Росії потрібен час. Вони розуміють, що наразі не здатні виграти війну. Тому потребують перерви хоча б на рік. Перерва в їх розумінні – зупинка активних бойових дій та припинення просування Сил оборони України. Тому всі їх атаки слугують підсиленням для інформаційних кампаній щодо переговорів. Це демонстрація сили, щоб вчергове налякати наших партнерів та спроба показати, що наш наступ нічого не дав. Останні два тижні збільшилась кількість таких заяв, але не від самих росіян, а їх союзників. Фіцо один з останніх. Маск – це подразник, що звертаю увагу різних аудиторій на питання, що їх мало цікавить та намагається спростити складне питання до рішення на кухні. А колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер натякає на формат переговорів (без США) та питання для обговорення, робить американців винними у їх відсутності натякаючи, що українська влада слухняна та ручна. Також він лякає світ «віссю зла» (про неї окремо напишу). 

Піар на війні Колишній голова Луганської облдержадміністрації Сергій Гайдай повідомив, що на деяких ділянках лінії фронту у лавах російської армії були помічені громадяни Північної Кореї. Це чергова брехня від людини, що нічого не зробила для оборони своєї області. Людини яка вигадує удари та успіхи СОУ та створює рожеву ілюзію про війну. В його випадку було б краще розказати чого людей евакуйовували за гроші із зони бойових дій під час його керівництва адміністрацією. Також не треба бути расистом. Інформація про корейців, що будуть воювати за Росію це російський вкид. Його запустили понад рік тому російські спецслужби, а розігнала УП видавши за інсайд з розвідки. Зараз Гайдай намагається такими висловлюваннями нагадати про себе та збільшити свою присутність в інформаційному полі. Ця людина це джерело фейків та ретранслятор російської пропаганди та мало знає про реальну ситуацію на фронті.

Війна рішень   Треба бути реалістами. Прогнози, що війна триватиме весь 2024 рік не виключають того, що вона буде й у 2025 році, а то й далі. Також треба розуміти, що війна це не тільки бойові дії. Терористичні акти, атаки дронами та ракетами можуть продовжуватись навіть тоді коли ми повернемо свої території.   Тому для того, щоб перемогти у війні з Росією ми маємо готуватись до довгої війни; повного відключення світла та зв'язку, тотальної мобілізації (тут не про те що всіх чоловіків заберуть, швидше про різке її посилення та зменшення віку), падіння економіки, ще більшого знищення інфраструктури й загалом найгіршого сценарію. Важливе у війні України та Росії відбувається не тільки на полі бою. Лінія фронту станом на зараз це тактичні кроки та тактичні рішення. Ключовими є рішення, що приймаються, щодо виготовлення БК, купівлі зброї, побудова ППО, робота з особовим складом, планування витрат ресурсів на рік, два, п'ять. Всі ці рішення не відчутні зразу, але дадуть результат з часом.   Весь минулий рік ми жили тимчасовими рішення й очікуванням перемоги завтра. Але не можна тимчасовими рішеннями та спрощеннями щодо легкості перемоги підготувати суспільство та державу до довготривалої війни й здобути перемогу. Саме від рішень вчора та сьогодні буде залежати чи буде перемога завтра. І ці рішення не обмеженні тільки армією. Від податкової системи до боротьби з корупцією, від скорочення видатків та інвестицій у нові сфери, залежить якою буде перемога.    Чиї рішення будуть ефективніші, якісніші, системніші, швидші той і отримає перевагу на полі бою. Військові (особливо на середній ланці) вміють приймати такі рішення, що неодноразово доводили. Але для перемоги потрібно щоб суспільство та держава змінила свій підхід.   

Битва за Авдіївку – урок для НАТО та українців 🔥 Підтверджено візуально знищення майже двісті одиниць російської техніки. Але реально набагато більше.   🔥 Понад тисячу ліквідованих росіян та пару тисяч поранених. І це мінімальні оцінки. Це все росіяни «спалили» за два тижні штурмів. Враховуючи нашу оборону – це був чи не єдиний спосіб отримати результат. І вони його отримали – просунулись до півтори тисячі метрів біля Красногорівки. Нам пропонували атакувати зі схожою тактикою на півдні України й ми навіть спробували, але швидко відмовились від цього. Чому? Тепер в країнах НАТО та українці побачили, що ми б втрачали сотні одиниць техніки й тисячі людей на маленькому клаптику за короткий час. Такі прориви можна було робити в ІІ світовій війні. Коли одна з армій могла «спалити» тисячі одиниць техніки і десятки тисяч людей за пару тижнів безболісно для себе, бо за цим ударним кулаком стояло ще десятки тисяч одиниць техніки й сотні тисяч солдатів. Зараз так воювати неможливо. Війна в Україні застрягла у двох реальностях: з одного боку це Перша чи Друга світова війна за багатьма ознаками; з іншого сучасні технології, дрони, відеотрансляція в штабі. Проте, результат здобувається тільки завдяки людям, їх стійкості та мотивації. Саме тому ми не програємо, але наразі й не перемагаємо. Для перемоги в цій війні потрібні нетрадиційні рішення. Їх у нас вже багато, але наразі вони ще не переросли із тактичних у стратегічні.   

Втрати СОУ та росіян З активізацією бойових дій українці знову розділились на три умовні табори. 🔻 Перший – не хоче бачити українських втрат, живе у рожевих окулярах та думає, що всі військові не вразливі. 🔻 Другий – робить велику трагедію з втрат, пише істеричні пости в ТГ, ФБ та інших соцмережах. І ставить питання «Для чого це все потрібно?» (і в цей час радіють російські пропагандисти) 🔻 Третій – це оточення військових та люди що включені у війну постійно. Добре розуміє реальність, адекватно оцінює яку ціну ми платимо за свободу і спокійне життя в тилу.   Проте всіх цих людей цікавлять цифри. Тому кілька фактів про них.   СОУ мають втрати. Українські воїни гинуть. Це реальність війни без якої ніяк не перемогти.   Останні два тижні складається враження, що Генштаб дає мінімальну кількість підтверджених втрат ворога у своїх щоденних зведеннях.   Всі російські втрати спокійно можна множити на два-три. Саме таким є середнє співвідношення поранених до знищених. Відповідно ранкова статистика у 810 знищених росіян дає нам число – від 2430 до 3240 окупантів що не зможуть вже воювати, або не скоро повернуться на поле бою. У них багато важких поранених, які не виживають навіть після евакуації чи отримують травми що не дозволяє далі воювати.   Українські втрати мають співвідношення десь 5-9 поранених на одного загиблого. Співвідношення залежить від ділянки фронту та інтенсивності боїв. Загальні втрати на ділянках фронту мінімум один до двох. На одну нашу втрату у росіян дві.          Як це виглядає (це приклад, а не конкретні дані): у росіян 243 втрати (з них 91 безповоротна; 149 поранені, 3 полонені); у нас 129 втрат 19 безповоротні; 8 зниклих безвісти; 102 поранено).   

🗻Кацапи публікують кадри присутності своїх ганчірок на Авдіївському териконі 📹 На опублікованому відео можна побачити як наші підрозділи покидають терикон. А також і те, що нашим бійцям було не солодко нагорі. Перевага у висоти нівелювалася наявністю у противника дронів. Арта поливала без кінця, скиди постійно дошкуляли - от і результат. 💬 В коментарях дуже цікавляться як вплине втрата терикону. Звісно, тактичне положення наших військ погіршиться, але це ще не критично. Значно важливіше не дати закріпитися за залізницею або зайти в АКХЗ. Ворог не пробачає помилок, які було допущено в Красногорівці, особливо коли в окопи поставили танкістів. Кацап думає з чим йому схиляти наших західних партнерів до переговорів, а не де взяти вчителів української мови для Криму. 🇷🇺 Аналітики "Інформаційного спротиву" повідомляють про розгортання на відтинку піда**ьких омсбр - 21-ї, 15-ї та 30-ї. Остання, до речі, мала прямувати на південь. Не довіряти цим даним підстав нема. 🖼 Мапа висот в тому районі за лінком - i.imgur.com/PUK7Bph.png. 📍 deepstatemap.live/#16/48.1845/37.7153 Мапа🛑Блог🛑Написати нам🛑 ЗСУHelp🛑Магазин🛑Донат

Трошки про корупцію Вона постійно в центрі уваги ЗМІ, активістів, міжнародних партнерів та кожного пересічного громадянина. Проте останніх років п'ять коли хтось із закордону мене питає про неї (корупції стало більше, крадуть більше) постійно кажу, що крадуть менше… - але ми більше про це знаємо, є більше дрібних випадків, але такого як було до 2013 року вже немає; - колись крали мільярди, а зараз мільйони; - колись вимагали мільйони, а зараз сотні тисяч; - колись не готові були починати розмову без мінімальної вигоди у десятки тисяч доларів, зараз готові за сотні доларів ризикувати.  Це не означає, що треба розслаблятись. Навпаки треба активніше боротись, бо вона все одно нищить нашу обороноздатність та економіку. Загалом якщо брати вкрадені суми за рік, то вони менші (на мою думку, досліджень не маю), але є величезна кількість дрібних, що за відсутності покарання чи ліквідації схем можуть перерости у велику корупцію. Щоб було зрозуміліше: ▶️ Для отримати "відкату" на одному дроні для Сил оборони України у 300-500 доларів залучаються десятки людей, кілька різних організацій та проводяться інформаційні компанії. ▶️ Питання оплати 400-600 доларів за проїзд чогось через кордон вирішується на рівні військової адміністрації (і не начальників відділів чи керівників департаментів). Корупція мімікрувала і зараз не достатньо знищити одну велику схему, а треба знайти сотні маленьких. 🔻 Колись голова районної адміністрації платив 300 000 доларів за посаду. За рік він набирав землі для родичів, "відкатів" від бізнесу за дозволи, кілька схем на комунальних підприємствах. Ці схеми були робочі постійно і для всіх голів. Перекривши їх корупція зменшувалась в рази. 🔻 Зараз за посаду платити не треба. Але корупція не зникла. 🤬 200 доларів за лист підтримки для невідомої ГО, щоб та завезла вантаж; 🤬 500 доларів за внесення в перелік волонтерів; 🤬 700 доларів за дзвінок на кордон, щоб пропустили машину і т.д. Це не крадіжка з бюджету, але це корупція. Це маленькі суми, особливо в порівнянні з 300 к за посаду. Але вони знищують державу не менше. І винні тут не тільки ті що беруть, а й ті що дають. А найбільше це впливає  на тих, що є реальним економічним фронтом, а не вигаданим. Ці люди просто будуть виводити капітал з країни, виїжджати за можливості, бо їм важко конкурувати з тими, що ввозять на територію України вагон хумусу без оподаткування на другий тиждень повномасштабного вторгнення.