Холодна Зоря

Одна з варіацій ікони "Чорнобильський Спас" з мого особистого іконостасу. В інтернеті саме такого варіанта іконопису не бачив. Зображений Ісус обіймає і оберігає знедолених, покинутих, скалічених дітей. Послідуйте прикладу Бога, допоможіть дітям

Легенда про Жінку Якраз переглянув «Фуріоза: Шалений Макс. Сага», а на Пломені вийшла рецензія. Отже, є привід поговорити. Колись Джозеф Кемпбелл написав свою монументальну працю, яку вже навряд чи хтось зможе переплюнути, під назвою «Тисячоликий герой». Ставши основою практично 90% сценаріїв до наших з вами улюблених фільмів, він, як і належить майстру, став наставником. Кемпбелл передав свої знання багатьом, але в даному випадку варто виділити Морін Мердок. У 1984 році, будучи психотерапевтом, вона написала книгу «Подорож героїні». Причина написання банально проста- шлях героя описаний Кемпбеллом не є універсальним для обох статей внаслідок фізіологічних особливостей. Мердок, використавши юнгіанський спадок і вчення наставника, написала суто жіночу історію становлення героїні. В її основі архетипа героїні лежить відмова від фемінності на користь спроби зробити те саме, що й герой, тобто «змінити світ» і «перемогти дракона». Розписувати весь цикл героїні не потрібно, хто зацікавиться, той прочитає, тому перейдемо до «Фуріози» і порівняємо 2 погляди на героїню. 1. Історія Фуріози в межах лише свого власного фільму приквела до «Шаленого Максу: Дороги гніву». Ознайомившись з поглядами Кемпбелла і Мердок, уважний глядач помітить, що в розрізі лише свого власного фільму, Фуріоза проходить класичний шлях становлення героя. Вона перемагає «дракона» і намагається змінити світ настільки, наскільки вона спроможна це зробити в межах пост-апокаліптичної пустки. Її відмова від фемінності повторюється декілька разів за весь фільм, що знаменує тотальну перемогу анімуса (чоловіче начало в жінці згідно Юнгу) в ній. Таким чином, Фуріоза в межах лише свого фільму проходить шлях не героїні Мердок, але героя Кемпбелла. 2. Історія Фуріози продовжується в коміксах і фільмі «Шалений Макс: Дорога гніву». В фільмі 2015 року ми бачимо, що вже явно доросліша Фуріоза намагається віднайти свою втрачену фемінність рятуючи наложниць Несмертана Джо. Не дивлячись на те, що Макс у фільмі є головним героєм, його персонаж це радше образ і легенда пустки, аніж реальний персонаж. Натомість саме Фуріоза нарешті зцілюється духовно і проходить шлях героїні Мердок, який вона не змогла пройти в своєму персональному приквелі. Сперечатися, який погляд на Фуріозу є правильним, не має сенсу. Вони обидва мають право на життя і є взаємодоповнюючими. Замість беззмістовних дискусій краще перегляньте обидва фільми, а ще краще всі частини саги про Макса Рокатанскі. @holodna_zoryaa

Юкреініан нʼю вейв Дійшли руки до "Приятеля небіжчика". Скажу, що цінність цього фільму полягає не в сюжеті, а в картинці. Порівняти можна з обожнюваними мною "Занепалими ангелами" Вонг Карвая. Хто дивився, той зрозуміє про що я. Краєвиди Києва, музика, естетика, загалом нео-нуарний антураж, а не сюжет як такий, ось що таке "Приятель небіжчика". В сукупності ці фактори роблять його достойним українським фільмом, який ви повинні обовʼязково подивитися. @holodna_zoryaa

Інколи я люблю пригадувати, що в Парижі в 1920-х гуляли і випивали Хемінгуей, Фіцджеральд, Джойс, про що перший напише в "Святі, яке завжди з тобою". Тим часом Селін скитався по вулицям в пошуках засобів до існування. Можливо вони навіть зустрічалися поглядами крізь вікно ресторану, перебуваючи по різні сторони. Десятки років потому Хемінгуей отримає Нобелівку, але до кінця життя буде вважати, що її потрібно було присудити Езрі Паунду. Фіцджеральд на жаль не вийде за межі тематики богемного життя. Також буде водити дружину Зельду по психоневрологічним диспансерам. Magnum opus Джойса "Улісс", у який він вклав стільки власних ресурсів, будуть читати лише студенти старших курсів філології і псевдоінтелектуальні сноби. Селіна заборонять і спробують забути, але такий як він не забувається. Зрештою, Луї перегнав всіх тих, на кого дивився з вулиці крізь вікно ресторану. @holodna_zoryaa

Колись я радив представникам однієї правої організації з Америки прочитати "Війну у натовпі" Дмитра Корчинського. Зізнаюсь, що тоді я доволі поверхнево ознайомився з книжкою. Перечитуючи, стає зрозуміло, що без достатнього контексту знань з історії нашої неньки і пострадянських регіональних конфліктів для будь-якого іноземця це буде виглядати лише як набір історій про/від авантюристів і дебоширів. Але, зрештою, хіба це неправда? До чого це я. От вам вірш ДК з книжки, а ви донат на збір. Насолоджуйтесь:

Порожній берег моря. В море я дивлюсь і граю В різнокольорові камінці, Я знаю все, Я різнокольорові істини тримаю у руці. Як впали перші міни - Вибухнули ніби в голові, Ось протоколу першого рядки, Години в камері, а шиють на роки, Забуду символ віри і положення теорій, Бо я воюю за порожній берег моря. Мета моя конкретна, і ця війна шляхетна.

Всі на дно Тут перевидали "Містерії" Гамсуна, але знову не без зашкварів. Галина Кирпа переклала і написала примітки ще до видання 2007-го року, а в перевиданні замість її авторства приміток чомусь вписали Дмитра Наливайка. Донька Галини освітила випадок у себе на сторінці у Фейсбуці. Фоліо знову робить чепуху, нічого дивного. @holodna_zoryaa

Перекладацькі нахрюки Одного разу, перебуваючи в букіністичному магазині десь на просторах столиці, продавець почав розповідати мені про такого чоловіка як Борис Тен. На той момент я ще не знав хто це, тому слухав уважно. Букініст повідав мені, що Тен був геніальним перекладачем і що його сучасні колеги навіть в одному ряду з ним не стоять, а його переклади давньогрецьких творів це взагалі шедеври перекладацького ремесла. Букініст також розповів про один із методів вивчення іноземних мов, який використовував цей перекладач:

«Тен заходив в один київський бар в якому за часів союзу терлися іноземці. Там він підслуховував їх розмови і таким чином покращував не лише літературну, але й розмовну іноземну мову».

Я не знаю наскільки правдивою є ця історія, але те що Тен один із найкращих українських перекладачів це факт. Обовʼязково прочитайте в його перекладі "Одісею" та "Іліаду". @holodna_zoryaa

Також для неавторів, але нікому невідомих перекладачів є можливість перекладати. Хто знає мови на достатньому рівні, пишіть і не соромтеся. Сам буду перекладати достатню кількість матеріалів, тому будемо працювати разом.

Зрештою, це повинно було колись статися. Ми з друзями нарешті відкриваємо проект на суспільно-політичну і культурну тематику. Нам потрібні молоді таланти, які будуть писати матеріали, перш за все статті та есе. Якщо хтось з вас зацікавлений, то пишіть моєму товаришу - @tillbrook

-Саня, що таке те ваше dasein? Я у вашому Хайдеггері нічо не понімаю. -Ну значит слушай… Уривок з канонічного діалогу адміна з своїм товаришем і за сумісництвом одним з адмінів Заратустри. Тому закиньте монету для батька друга. Це набагато важливіше ніж Хайдеггер чи dasein.

отец бьется сейчас под Новомихайловкой в составе аэромобильного батальона, зенитно-ракетного взвода 79 десантно-штурмовой. Собирают на пикап. банку открыл не я, так как мой куцый умишко неспособен ни на что, но в любом случае все вопросы по поводу и без задавайте мне @zeal881. очень и очень и очень прошу помочь. распространите. ну, и если имеются монеты или золотые зубы, кидайте. Все отчёты о сборе также опубликуем. https://send.monobank.ua/jar/9eiTQcY73X 5375411213347441

Вже традиція кожного року на цьому каналі, в один з найважливіших днів, публікувати слова того, хто залишився з Ісусом до останнього. "Христос воскрес, посіявши Надію по всьому світу до кінця часів; надію на те, що ми ніколи не загинемо під тягарем несправедливості, якою б важкою вона не була, яка звалилася на наші слабкі тіла. Ми воскреснемо, ми переможемо". К.З. Кодряну

Все ж Сильвія Плат у своєму вірші "Татко" була права (наголос поставте самі), кожна жінка обожнює фашиста. Думаю Лана з цим згодна, як не як елемент «татка» для натхнення вона взяла саме у цієї поетеси. @holodna_zoryaa

Ну і раз мені вже нагадали за Лану Дель Рей. Американські студенти з відставанням роки в 4 від українських, коли Лана вже стала мілленіалкою на оземпіку (just rumors), вирішили записати її до правого крила (а нам ніхто не вірив).

Побачив в одному профілі у Фейсбуці цікавий допис про українських перекладачів. Не можу сказати, що мені як читачу, сподобались всі переклади, але все рівно праця цих людей заслуговує на визнання. Надіюсь, що наступні покоління так само будуть шанувати (поки що) перекладачів-любителів, які зараз читають цей допис. @holodna_zoryaa

Едічка

Европа спит, и чмокает во сне, Ей в плоть сухую врезалась пижама, Европа спит, немолодая дама, Очки на стуле, предки на стене…

Поступила інфа, що на Канському кінофестивалі покажуть фільм Серебреннікова "Лимонов: балада про Едічку". Ось вам декілька моїх субʼєктивних нотаток щодо персонажа (ні в якому разі не виправдовую його позицію щодо України та нашого народу): Едічка безсумнівно талановитий письменник з кращою прозою ніж поезією. Він мав померти раніше, адже пізні твори є лише відлунням його таланту, а "Это я - Эдичка" це настільки програмний твір, що після його прочитання більше нічого з Лимонова можна не читати, все стане ясно одразу. В сфері культури це був один з наших основних ворогів. В Росії таких вже не залишилося окрім Єлизарова. Націонал-більшовизм Лимонова не більш ніж епатаж і провокація про що він сам казав, а хто думає інакше, той ідіот. @holodna_zoryaa

Майже через рік мрія стала реальністю - наш читач нарешті ознайомиться з Рошелем українською мовою в якісному перекладі. Пишаюся тим, що знайомий з перекладачем особисто і спостерігав "процес" весь цей час на власні очі. Катя великий молодець, тому порадуйте її та швиденько передзамовте "Жиля".

​​Партія вами незадоволена На Нетфліксі вийшов хороший науково-фантастичний серіал «Проблема трьох тіл», який є екранізацією першої частини трилогії «Памʼять про минуле Землі» сучасного китайського фантаста Лю Цисіня. Рекомендую перш за все не лише фанатам фантастичних історій, але й тим хто любить такий піджанр як соціальна фантастика (як приклад - фільм «Девʼятий округ»). Поцікавився чи є український переклад трилогії про "тіла". Є, але не такий як ви собі думаєте. Далі пряма мова засновниці сходознавчого видавництва «Сафран» Світлани Призинчук: “Наша дуже професійна перекладачка Мар’яна Савченко хотіла взятися за фаховий переклад з китайської мови науково-фантастичного роману Лю Цисіня «Три тіла». Ми знайшли також українського вченого фізика, який згодився давати наукові консультації тощо. Ми вже збиралися писати правовласникам, коли дізналися, що цей роман уже вийшов українською в іншому видавництві. На жаль, перекладача китайської з таким іменем в Україні не існує. Порівнявши текст з китайським оригіналом, ми припустили, що переклад – з російської на українську. У порівнянні з оригіналом вилучені цілі глави та повністю змінений їх порядок. Скоріш за все цей перспективний проект для нас та якісний продукт для українського читача залишиться нездійсненним. А ми планували спробувати зацікавити автора приїхати в Україну”. Знову українці всіх переграли, але перш за все самі себе. @holodna_zoryaa

ЭРНСТУ ЮНГЕРУ Нас называют воедино. В душе чужие мы с тобой, Но делим поровну - годины, Раденья, раны и руины Того, что мнит себя судьбой. Так писав німецький поет Ґотфрід Бенн про іменинника, чиє серце вже 129 років бʼється в центрі Європи.