Рідна Віра

🌿 Відкриття нового навчального року в Академії Рідної Віри Відбулася наша перша лекція(05.09), якою ми відкрили новий навчальний рік в Академії Рідної Віри. Це був особливий день — день зустрічі, пізнання та духовного єднання. Перша лекція стала початком нового шляху, сповненого цікавих тем, глибоких роздумів, дослідження нашої духовної спадщини та пізнання світогляду наших Предків. Нехай цей навчальний рік стане для кожного з нас часом відкриттів, саморозвитку та зміцнення зв’язку з Рідною Вірою, культурою і традиціями нашого народу. Щиро дякуємо всім, хто долучився до першої зустрічі, за присутність, зацікавленість і готовність разом пізнавати та берегти нашу духовну спадщину. ✨ Попереду — нові лекції, нові знання і нові відкриття! Якщо ви відчуваєте бажання глибше пізнати Рідну Віру, нашу духовну спадщину, традиції та світогляд предків — долучайтеся до навчання в Академії Рідної Віри! 📚 Навчайтеся разом із нами, ставте запитання, відкривайте для себе глибину наших традицій та знаходьте однодумців. Запрошуємо всіх охочих стати частиною нашої Академії! 🌿 Долучайтеся до навчання та вирушаймо цим шляхом пізнання разом! https://ridnovir.in.ua/ #навчання#академіярідноївіри#ріднібоги#ріднавіра#рідназемля#

🌾 Рожаниця — Мати-Земля А що, як Земля — це не просто ґрунт під нашими ногами, а жива пам’ять Роду, яка береже життя? 🌱 8–9 вересня — час згадати про силу Матері-Землі, родину та початок нового кола. А за що ти сьогодні міг би подякувати Землі? #рожаниця

Шановні друзі! Нагадую, що сьогодні 05.09.2026 у нас перший ознайомчий урок Академії Рідної Віри о 17-00 в цій групі на Телеграм - https://t.me/+2fNDeJ-8CO5iMjcy . Правила вступу, навчальний процес і технічні питання будуть вестися через сайт https://ridnovir.in.ua/ і закриті сторінки на Телеграм. Відповідальний волхв Яромир.

🇺🇦 В Україні вперше стартують «Дні Трипільської культури» Уявіть культуру, що розвивалася на наших землях понад 6 тисяч років тому: мальована кераміка, землеробство й ремесла, великі поселення-протоміста з тисячами споруд. Спадщина, що сьогодні об’єднує Україну, Молдову та Румунію. У 2026 році ми започатковуємо «Дні Трипільської культури» — щорічну ініціативу, покликану зробити цю спадщину видимою, живою та зрозумілою далеко за межами музеїв. І саме 2026-й рік для старту особливий. Цього року збігаються одразу три ювілейні дати в історії дослідження Трипілля: 🔎 150 років від відкриття трипільських старожитностей у Більче-Золотому Адамом Кіркором; 🔎 130 років від початку досліджень Вікентія Хвойки біля села Трипілля; 🔎 100 років від відкриття поселення-протоміста Володимирівка. У вересні–жовтні Трипілля говоритиме різними мовами — культури, науки, туризму та живої традиції: 🤲 12 вересня | Легедзине Трипільська Толока у заповіднику «Трипільська культура» - разом міситимемо глину та долучимося до створення першого реконструйованого житла майбутнього археологічного скансену. 🏺 17 вересня | Київ + онлайн Наукова конференція «Трипільська культура: спільні підходи до дослідження, збереження та представлення» - діалог науковців, музеїв, громад, бізнесу та культурних інституцій. 🌍 23–25 вересня | Васлуй, Румунія Презентація транскордонного історико-культурного маршруту Кукутень-Трипілля, який має об’єднати ключові локації України, Молдови та Румунії. 🌾 4 жовтня | «Агроленд», с. Великий Ходачків(біля Тернополя) «День хліба» - шлях від землі й зерна до вогню, хліба та спільної трапези через ремесла, практики й смаки. 🌀Трипільська спадщина - це не лише те, що ми знаходимо в землі. Це те, що ми можемо повернути в сучасний культурний простір України та показати світові. Запрошуємо музеї, науковців, громади, культурні інституції, бізнес та всіх, кому близька ця тема, долучатися до «Днів Трипільської культури». Ініціатори проєкту: Державне агентство розвитку туризму України, Агенція регіонального розвитку Таврійського об’єднання територіальних громад, Кластер «Шляхами Трипільської Праматері», Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура», дослідник Михайло Відейко, ТОВ «Агроленд», ГО «Наша Основа», МХП, Офіс туризму Республіки Молдова, Агенція регіонального розвитку Nord-Est (Румунія).

☀️СЛАВА РОДУ !☀️ При Академії Рідної Віри відкривається недільна школа для дітей та батьків рідновірів(онлайн формат) Запрошуємо родини, які прагнуть виховувати дітей у дусі Рідної традиції, пізнавати духовну спадщину Предків, розвивати світогляд на основі Рідної Віри та зміцнювати родинні цінності. Заняття проходитимуть у дружній, підтримуючій атмосфері з урахуванням віку дітей та участю батьків. Разом плекаємо коріння – разом творимо майбутнє! https://ridnovir.in.ua/ #ріднавіра#академія#навчання#рідновіри#славароду#ріднібоги#школа#

З Вістою, як Зорею, пов'язана весільна обрядовість. Переважно на осінній час припадали сватання, які починалися від 1-ї Пречистої (15 серпня). Тоді вже збирали калину і прикрашати нею двори, де були молоді дівчата. Калина мала "вістити" про дівку на виданні. Дівчина ототожнювалася із Зорею, про це, наприклад, пише Людмила Іваннікова: "Зоря, що сходила і зарожевіла край неба, нагадує дівчину, що засоромилася при зустрічі з милим: – Ой ізійди, зійди ти, зіронько та й вечірняя, Ой вийди, вийди, дівчинонько моя вірная! – Не подоба Зірці проти Місяця зіходити, Не подоба дівці до козака та й виходити." [4, 114]. А ось коли дівку вже засватали і готувалися до весілля, то вона ставала "невістою", тобто вже не вістять про її готовність до шлюбу. Етимологічно слово "невіста" походить від давнього "невѣста". Невіста – це дівчина або жінка, яка одружується, наречена, молода, заручена, відданиця. З цим корінням і подібним значенням слово зустрічається в інших слов'янських мовах [3, 60]. Ця назва залишалася за молодою жінкою, як "невістка" – дружина сина, брата, дівера, тобто невістка – дружина по відношенню до сім'ї чоловіка. Література: 1. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7525 (2017). – 192 с. 2. Геродот. Історії в дев'яти книгах / пер. А.О. Білецького. – К.: Наук. думка, 1993. – 576 с. 3. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. – К.: Наук. думка, 1983. – Т. 4: Н – П / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.; Ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. – 2003. – 656 с. 4. Іваннікова Л. Зоря // Українські символи. – К.: Ред. час. “Народознавство”, 1994. – С.110-114. 5. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.2. – К.: Обереги, 1994. 6. Лозко Г.С. Українське народознавство. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – 368 с. 7. Пашник С.Д. Образ Матир-Сви, як священної птахи русів, у Велесовій Книзі / Бойовий дух воїна – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7524 (2016). – С.28-35. 8. Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: РПК, 7525 (2017). – 68 с. Більше інформації на сайті: https://svit.in.ua Наші канали на Telegram і WhatsApp: https://t.me/ridna_vira https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку! Картка ПриватБанк: 4149 6090 4162 1329 Картка Monobank: 4441 1144 6569 7371 #Віста #Зоря #Купина #МатирСва #Перуниця #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник

Пашник С.Д. Віста. 4 вересня https://svit.in.ua/pra/9p5.htm Свято початку дії вечірньої Зорі, як Богині домашнього вогнища. Вважаємо, що Матир-Сва Слава, як священна Птаха-Перуниця з Велесової Книги мала два крила – ранкове і вечірнє. Відповідно вона провіщала або перемогу Сонця, або його поразку: "Слава сяє до облаків, як Сунь, і віщує нам побіди і загибель." (ВК,7є). "Тут Зоря Красна іде до нас, яко жона блага, і молока дає нам в силу нашу і кріпость двожилу. Та бо Зориня Суне вістяща. […] І так рече Суне, що віз з волами єсть там і жде його на Молочній Стезі. Як тільки Зоря проллється в степи, позвана Мати, аби Сва поспішила." (ВК,7ж) [1]. Образ Птиці відтворений в календарній системі. Нам відомі опорні точки календаря, які вказують на межі діяльності Зорі. Враховуючи, що доба прирівнюється до року, то вечірнє (тобто осіннє) крило Зорі має межі і відповідні свята: 4 вересня та 4 грудня. Аналогічно вираховуємо ранкове (весняне) крило: 4 березня та 4 червня. Літня середина між крилами якраз і визначить нам свято Перуна – 20 липня. [7, 33]. Галина Лозко за експедиційними матеріалами на цю дату ставить Осінню Перуницю, свято на честь Блискавки і Грому – останні осінні громи засинають на зиму. В цей день палять вогнище з тернового гілля, яке завдяки особливим речовинам, що містяться в рослині не згорає і з давніх часів було відоме як "Неопалима купина". Перед таким вогнищем читали замовляння проти пожежі. [6, 347]. У христосівстві в цей день ушановують ікону "Неопалима Купина" – палаючий терновий кущ, в образі якого Бог явився Мойсею біля Синайської гори Хорив. В народі ікона вважається захисницею від пожежі, блискавки і підпалу, а також захисницею душ від геєни вогненної. Спочатку "Неопалима Купина" зображувалася у вигляді палаючого куща з укладеним в ньому образом Богоматері (зазвичай в типі Оранти) і схиленим на коліна пророком Мойсеєм перед ним. Пізніше, вже в XVI столітті, утворився символіко-алегоричний образ у вигляді восьмикутної зірки, яка складається з двох – червоного і зеленого чотирикутників з гострими і увігнутими всередину сторонами, зелений колір означає кущ купини, червоний – полум’я, яке охопило рослину (можуть бути варіації). Щось подібне було у єгиптян, де Богиня Хатхор (Хата-Гора) теж відображалася серед дерева (Сокомор), плоди якого червонуваті. Ця Богиня є близькою до образу Богинь Зорі, але не з крилами, а з рогами, між яких перебуває Сонце. Хатхор долала кордони між світами, допомагаючи померлим душам у переході в загробне життя. Швидше, вона є близькою до Богині домашнього вогнища. Свято названо "Віста" умовно, бо ми не знайшли народного відповідника саме на цю дату. До слов'янської Вісти близька біблійна Вашті з "Книги Естер" чи римська Веста (Vesta) – вечірня зоря, якою називають планету Венеру. Веста, як і грецька Гестія чи скіфська Табіті (пор. "топити") [2, IV,59], є Богинею домашнього вогнища, покровителька міст і держав. Вислів "Де ти вешталася?" стосується саме порівняння із зорею. Західна частина світу має близьку назву до "Вісти" у ряді європейських мов: west (анг.), westen (нім.), ovest (італ.) та ін. Чому ж більшість ознак Богині пов'язана з домашнім вогнищем? Тому що наша вогняна птаха-зоря Матир-Сва-Слава несе вогонь небесний у наші домівки: "Молимо Патар Дяіє, яко той ізведе огінь, який Матирь-Сва-Слава принесла на крилах своїх Праотцям нашим." (ВК,19) [1]. Цей вогонь мають затопити в печах на свято Комина 1 вересня – початок Сварожого вечора. Тому птаха-зоря для нас є доброю гостею (Гестія), віщункою (Віста) зародження Сонця, бо вогонь символізує зародок (або дитину) небесного світила [8, 22]. Степан Килимник повідомляє, що "ще в ХІХ ст. в селах називали пожежу – "гість"; "Бог з неба послав гостя", – говорили, коли грім запалить щось під час бурі. Предмета, запаленого громом, не можна було гасити… Бо вірили, що вогонь прийшов з неба." [5, 74]. Як бачимо, на це свято продовжується ушанування Матир-Сви – Богині домашнього вогнища і Зорі, яка ще зветься Перуницею.

З історії рідновірів Запоріжжя. острів Хортиця, Національний заповідник "Хортиця", Запорозька Січ.

Слава Роду! Вітаємо, шановні брати і сестри! Ми розпочинаємо навчання в Академії Рідної Віри на 2026–2027 рік. Кожної суботи відбуватимуться зустрічі з викладачами. Зі вступними вимогами та особливостями навчального процесу можна ознайомитися на сайті Академії: https://ridnovir.in.ua Цього року навчання відбуватиметься за двома курсами. Для слухачів обох курсів 5 вересня о 17:00 відбудеться ознайомчий урок. Участь у ньому безкоштовна. Урок проходитиме у старій групі в Telegram: Приєднатися до Telegram-групи https://t.me/+2fNDeJ-8CO5iMjcy Після ознайомчого уроку навчання проходитиме у закритих спільнотах, доступ до яких відкривається після виконання вступних вимог. До Академії можна буде долучитися і пізніше протягом навчального року. У такому разі ви отримаєте доступ до навчальних матеріалів та завдань і маєте їх виконати за коротший термін. Після успішного завершення навчання випускники отримають Свідоцтво Академії Рідної Віри. Запрошуємо всіх, хто прагне глибше пізнати духовну спадщину Рідної Віри, мудрість предків та живу традицію, долучитися до навчання! Слава Рідним Богам!

✨ ПРО ВІСТУ, ЗОРЮ І БОГИНЮ ВОГНИЩА Коли Сонце відходить до осіннього вечора, на небі з’являється Віста — вечірня Зоря, що приносить людям небесний вогонь. 🔥✨ Ця розповідь про Матир-Сва-Славу, священний вогонь, домашнє вогнище та дівчину-Вісту, яка стоїть на порозі нового життя. Бо навіть коли Сонце заходить, світло не зникає — воно просто приходить з іншого боку. 🌟 А що для вас символізує вечірня зоря — завершення дня чи обіцянку нового світанку? #віста #птахазорі

А в цей час (серпень-вересень) до вирію відлітають ластівки. Степан Килимник називає Семена днем ластівок і горобців. Ластівок вважають священними птахами, а ось горобців засуджують за їх злочини. Дівчата ворожили на ластівках: спостерігали скільки вперше пролетіло ластівок і чи до пари, чи в одиночку; також спостерігали напрямок лету ластівок, чи летять низько, чи високо. А хлопці подібно загадували і по ластівках і по горобцях. [1 ,155, 169]. Від Комина менше ходять гуляти на вулиці – починають проводити вечорниці. Література: 1. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с. 2. Скуратівський В.Т. Місяцелік: Український народний календар. – К.: Мистецтво, 1993. – 208 с. Більше інформації на сайті: https://svit.in.ua Наші канали на Telegram і WhatsApp: https://t.me/ridna_vira https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку! Картка ПриватБанк: 4149 6090 4162 1329 Картка Monobank: 4441 1144 6569 7371 #Комин #Свічка #Симаргл #МатирСва #Семен #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник

Пашник С.Д. Комина (Семена Стовпника). 1 вересня https://svit.in.ua/pra/9p1.htm Від початку Сварожого ранку минуло шість місяців, і зустрічаємо на протилежному календарному колі прихід осені, яка відповідає Сварожому Вечору. Тому логічно, що на вечір Сонце заходить і його глава занурюється у Землю-Матір. Перший осінній місяць має назву вересень. Вважається, що вона походить від вічнозеленого куща вереса, який на цю пору буйно цвіте. Та, швидше, назва місяців березень і вересень походить від Велеса – Бога нижньої і зимової частини світу. Аналогічна ведична назва бика – Вріш (заміна р-л). Так як Велес є опікуном поезії і Боян є його внуком, то слово "вірш" походить від Вріша-бика. З латині "вірш" перекладається як "повернення" Порівняємо наші слова: "вертіти", "вершина". Календарний рух року зробив півколо і досяг "вершини" і тепер він знову "повертається". Сьома енергетична точка, сьоме небо – це максимальне (мак – вершина, сим – сьома) положення, якого досягає душа і повертається назад до земного життя. В ніч з 31 серпня на 1-ше вересня на майдан сходяться люди, кожен приносить із собою свічку. Була одна особливо велика свічка та лялька в образі людської постави. Люди відспівували весілля з відповідними рухами та звичаями. Там були "батько і мати", а також "бояри, світилки, дружки, свахи й свати". Відбуваються масові гуляння до пізньої ночі. На майдані закопують соснові деревця (або вкопується стовп і прикрашається сосновими галузками, квітами), прикрашаючи гілки свічками. З настанням сутінків співали пісень, влаштовували вертепні вистави. Опівночі майдан спалахує безліччю вогнів. Гурти показують вистави, інші народні дійства до світанку. Тут бачимо ознаки новорічного святкування. Етнограф Степан Килимник пише: "...свічка – це прообраз сонця, життєдайної землі, а тим і людини. Віск, з якого вперше почали "сукати" свічки, вважався продуктом сонця, продуктом і поживою Богів – тих величних сил неба, що такі великі благодаті посилали людині на землю. Символ-прообраз світла-сонця й християнська церква прийняла: авреоля навколо голов святих – є символ сонця-світу й тепла." [1, 168-169]. Свято може приходити і вдома. Увечері проводять обрядове запалення свічки чи комина. Вранці віником, виготовленим з полину, виганяють комах з хати, промовляючи: Киша, мухи, до Спепухи, А ви, блохи, до Явдохи. Віник залишають біля порога – щоб назад не вертали. Або проводять жартівливий похорон комах. Виконуються також обрядові пісні, які стосуються першого запалення комина, свічок. Тому це свято ще називають "Женити комина", "Весілля свічки" (пор. Новий рік: одруження Василя і Миланки) або "Запалювати посвіт": Ой прийшли ж ніченьки довгенькі, Посвіти ж нам, Комину біленький, Ми ж тебе квітами убрали, Барвіночком-рутою оперезали… Наша праця – дівка гарненька Полюбити комина раденька. Ми ж тебе будемо женити, Горілочку-мед-пиво пити. Світи ж, комину, ясненько, Пробуджуй челядочку раненько, Шити, прясти, ткати молодим, А подарунки збирати старим… [2, 126]. Юдо-євангельска церква на цю дату вшановує Семена Стовпника, який був знаменитий тим, що провів на стовпі 37 років у пості і молитві. Можна з впевненістю сказати, що образ Семена Стовпника нагадує свічку, смолоскип чи маяк. Тобто юдо-євангельська церква перейняла цей образ з давнього ушанування земного вогню, який на осіннє-зимовий (нічний) час починає відігравати особливу роль домашнього світила. Якраз свічку і ставлять у храмі молячись до Богів. Вогонь який запалюється у цей день є святим і має велику очищаючу силу. Хата наповнюється новим духом. Відтепер, коли поступово починає холоднішати, Вогонь-Симаргл у хаті має визначальну роль хатнього охоронця. Також Симаргл є охоронцем човна-храму, його образ встановлюється на носі човна зі східного боку у вигляді собаки.

2. Калайда Г.І. "Рігведа" для спраглих. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 2009. – 220 с. 3. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с. Більше інформації на сайті: https://svit.in.ua Наші канали на Telegram і WhatsApp: https://t.me/ridna_vira https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку! Картка ПриватБанк: 4149 6090 4162 1329 Картка Monobank: 4441 1144 6569 7371 #Вогонь #Голова #Симаргл #МатирСва #Іван #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник

Пашник С.Д. Усічення Голови. Симаргл. 29-31 серпня https://svit.in.ua/pra/8p5.htm Давню природну віру можна зіпсувати до невпізнання. Але якщо ретельніше розглянути, то можемо побачити мітологічний сюжет, звісно, якщо є з чим порівнювати. Ми спробуємо пояснити, про яку Голову йдеться. Євангельська легенда повідомляє нам про Усікновення голови Івана Предтечі, яке в народі називають Головосіком. Церква відзначає цю подію 29 серпня. В цей день не можна стинати капусти, а ні навіть її їсти, також уникали праці на городі чи щось різати. [3, 134-136]. Іван Хреститель (грец. Ιωάννης ο Βαπτιστής, лат. Ioannes Baptista), він же: Іван Предтеча, Іоан, Йоан. Дата життя невідома, ставлять близько 6 до н. е. – бл. 30. Його народження, яке відзначають на літнє сонцестояння 24 червня, було передвіщено архангелом Гавриїлом. Іван вважається попередником Ісуса Христоса і пророкував його пришестя. Жив у пустелі і потім проповідував хрещення покаянням для юдеїв, хрестив у водах Йордану Ісуса Христоса. Був обезголовлений царем Іродом Антипою за намовленням Іродіади, бо "Іван же казав Іродові: Не личить тобі мати жінку брата твого" (Мк. 6, 18). Пророк, мученик, після Діви Марії найбільший святий. Відрізану голову Івана Предтечі протягом року знаходять три рази. Ці свята призначені на сонячні дні (див. 24 лютого і 25 травня). Не виникає сумніву, що цей мітоперсонаж уособлює Сонце. Ми вважаємо що є природне пояснення цього свята. На кінець літа 29 серпня (місяць раніше мав 30 днів, а у давньоримському календарі місяць Секстіліс 29 днів) відбувається усічення голови (швидше, нижньої) Сонця-Дажбога, і священна птаха Матир-Сва (Мати Слава), що символізує Зорю, несе вогняну головню на Землю людям. Порівняємо аналогічне свято Калити на 29 листопада в кінці осені, коли пан Коцюбинський, що уособлював нареченого, мав прокусити Калиту – символ жіночого лона. Тоді божество Андра (Індра, Ондер) має померти (30 листопада). Швидше він також символізує фалос, що несе горошину. Так само жінка утне голову (нижню) чоловіка. На вечір останнього дня літа ми ставимо свято Симаргла – це ім'я земного (домашнього) вогню. У самій назві вказується на цифру сім та позначає материнську сутність "мару" і "гл" – голову чи сонце-вогнище. Ось як про це написано у Велесовій Книзі: "І та Сва-Птиця речить, яко Огень-Смарь понесла до нас і Гелу поручила, да тоє горіння було, і Богам купалити, і Даждю даждіти." [1, 36а]. Матир-Сва приносить нам вогонь як і ведичний Матарішван чи грецький Прометей, щоб у холодні дні він зігрів наші домівки. [2, 140]. Велесова Книга згадує Патар Дія, який приймає вогонь від Матері-Слави. Дий символізує нижній світ Богів і може означати чоловічу силу (нижню голову): "Молимо Патар Дяіє, яко той ізведе огінь, який Матирь-Сва-Слава принесла на крилах своїх Праотцям нашим. І тут піснями поємо одля кострибищ вечірніх" [1, ВК,19]. Цікавим для нас є, що голову Джека (зменшувальне від Джон-Іван) або Світильник Джека, Ліхтар Джека – ліхтар з гарбуза, символ і атрибут Хелловіну (див. свято Діди 1 листопада), у нас могли робити, як тільки гарбузи визрівають. То цілком будемо мати гарбузи на кінець серпня. Можемо припустити, що обрядові дії з головою-світильником є тотожними і будуть доречними і при першому запаленні вогнища в печі. Не зрозумілим залишається те, що Іван Хреститель, що є тотожним літньому Сонцю Купалу, має закінчувати своє правління на осіннє рівнодення. Тобто його смерть стала передчасною, або це лише втрата запліднюючої сили сонячного божества. А може сходження голови з неба символізує запліднення, так як фалічний символ має опинитися в хатній печі, що, безумовно, ототожнюється із жіночим лоном. Жіночі піхви, наче жорнами, змелюють чоловічого колоса, і відповідно він має померти, а його насіння залишаються в утробі, аби прорости новим життям і запалити вогонь – зародок Сонця. Ось саме оцю голову і знаходять в печі у подальших святах річного кола. Література: 1. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7526 (2018). – 192 с.

🕯️🔥 1 вересня — День, коли Комин одружується зі Свічкою Є день, коли вогонь у хаті стає особливим. Коли Свічка приходить до Комина, щоб запалити в домі світло, тепло й надію на нове коло року. Це казка про Сонце, яке повертається до серця людського дому, про вогонь як оберіг і про світло, яке навіть у темряві не зникає. А ще — про давню традицію «женити Комина» та пісні, які супроводжували це символічне весілля. ✨ Як ви думаєте, чому наші предки могли уявляти вогонь як нареченого і наречену? #свіччине_весілля

1 ВЕРЕСНЯ — ПОВЕРНЕННЯ СОНЦЯ У ПІЧ 🔥☀️ Коли літо відходить, Сонце не зникає — воно повертається до серця дому, у вогонь печі, щоб набратися сили для нового кола. Велес веде Сонце між світами, Вій охороняє його шлях, а Матир-Сва приносить небесний вогонь. 🔥 Захід — це не кінець. Це підготовка до нового сходу. А як ви думаєте: чи може вогонь у печі бути символом Сонця, яке живе всередині людини?

СЛАВА БОГАМ РІДНИМ !✋️☀️🤚 Проведено реставрацію на Святилищі Велеса у Києві, на горі Щекавиці рідновірами Київщини. Ця робота є частиною постійної турботи про Святилища. У Києві дуже багато Капищ в різних місцях, і кожне з них має свої вимоги, свої завдання та потребує уваги й догляду. Тут завжди є місце для особистої людської ініціативи. Якщо людина сама відчуває бажання прийти, долучитися своєю працею, щось відновити, прибрати, впорядкувати чи створити — це її власний вибір і її власний внесок. Не тому, що хтось її просить або тому, що без неї не впораються, а тому, що вона сама хоче зробити щось добре на славу рідних Богів, для рідної Віри та на благо своєї Землі. Така праця може бути дуже різною.Кожен може знайти тут справу до душі. Для когось це реставрація чи художня робота, для когось робота з деревом, каменем або іншими матеріалами. А для когось просто прийти та прибрати територію, допомогти з благоустроєм. І в цьому немає поділу на «важливу» та «неважливу» роботу. Кожна праця, зроблена добровільно і з добрим наміром, має свою цінність. Тому, якщо у вас є внутрішнє бажання не лише спостерігати, а й власноруч щось зробити для Святилищ — проявляйте ініціативу. Об’єднуйтеся в невеликі групи або приходьте самостійно, знаходьте те, що можете і хочете зробити. ВИ можете бути корисними Богам і собі. Нехай кожен, хто відчуває такий поклик, матиме можливість своєю працею віддати шану рідним Богам, примножити добро та залишити після себе щось зроблене власними руками. Тож якщо ви рідновір або просто людина, яка хоче своєю працею долучитися до рідної традиції, — приходьте, проявляйте ініціативу, знаходьте свою справу та робіть її на славу рідних Богів і на благо української землі. Святилища живуть не лише обрядами. Вони живуть тоді, коли є люди, які ними опікуються, вкладають у них свій час, працю, силу та душу. Хто відчуває поклик - приєднуйтесь ! Банка для підтримки духовно просвітницького розвитку : https://send.monobank.ua/jar/98aQ1qvTj3 #святилище #капище #ріднібоги #ріднавіра #рід#