Мурашка

— Наскілько Вам важливе звертанє на «Ви»? — Я навіть Богови кажу на «ти».

Ти будеш на цвинтарі, а цвинтар лишить ся в наших серцях. 🕯

У Клівленді, штат Огайо, проживають члени знаної шляхетної родини Шухевичів. Оце фото з приватного архіву, яке вони передали до Українського Національного Музею у Чикаго. Світлина 1912 року. Майбутній головнокомандувач УПА Роман Шухевич тут має чотири роки, він сидить на підлозі у центрі)

American friends (1991). #огляд Американьскі друзї (чи пак Америцкі подруги) — стрічка про викладача Оксфорду, що під час поїздки в Альпи познайомив ся з ірляндскою американкою Елєонорою і її тїткою Керолайн. Хтось комусь сподобав ся, проте викладачам унїверситету не можна одружувати ся. Отже, доводить ся вибирати. Фільм про честь і безчестє. Заснований на щоденниках викладача. Костюми гарні, хоча иногди були питання стосовно дорічности саме таких фасонів. Наприклад, декольте були прийнятними і бажаними у вечірніх вбранях, на балах у будинках, але неприйнятними удень і на вулицї. Менї сподобав ся спосіб викладу. Не має жодного зайвого слова. 🕰 [герой був у горах і після поверненя не згоджуєть ся з колєґами у чімсь] — Кажуть, на висотї мозок руйнуєть ся. Нестача кисню. 🕰 Чому чоловіки схожі на телєскопи? Бо жінки їх витягують, дивлять ся в них і потім затикають. 🕰 [Дуже вдалий спосіб повідомити про вік] — Це вино розлите 47 років тому, в день мого народженя.

Розпийте зо мною Чашу видиху, Чашу миру, Чашу споко́ю. Відпочиньте мене і себе. Без дотику, голосу, овиду — Подихом. #вІрші #МарійчинаЛїрика

Хтось: у Могилянцї нескладно вчити ся. Могилянка: ось мої вимоги. ☺️

QR-коди замість меню Писець, котики! Найбільш ідіотський винахід у світі — це QR меню в кафе і барах. Більшість ресторанів, на щастя, це дно ще не пробили. Скупа сльоза навертається мені на очі, коли замість того, щоб розслабитися за спогляданням красивої, приємної на дотик поліграфії, з апетитними фото вишуканих страв у суші-барі біля дому, мені приходиться примружившись витріщатися у пошуках потрібної позиції на екрані смартфона.  Останнє чим би я хотів займатися в кінці робочого дня — це тримати в руках черговий гаджет. Особливо десь в кафе. QR-меню — це неюзабельно, тупо і вбиває атмосферність будь-якого закладу. Верніть мені мої 2010-ті, мля ( Але технічний прогрес і «ефективні менеджери», не залишають олдам ніякого вибору.

Корінні народи сучасної Америки носять україньскі хустки. Чому? Я чула, що коли дияспора приїхала до Америки, вона подружила ся з небогатими народами, і вони обмінювали ся тим, хто що мав: одягом, прикрасами. Недавно натрапила на видиво.

Математики, коли в них нема гроший, стають проґрамістами. Фільольоґи, коли не мають гроший, готують до нмт. Ви знаєте, що тогди роблять скульптори? Надгробки.

Чому засклені балькони такі потворні?

Ви чули, що Христос воскрес? Він жив, виявив ся нашим рятівником, єго за се вбили, і він через три днї ожив. Вітаю нас із сим!

— не ображай ся на мене. — добре, і Ви на себе.

Поїзд летїв і гудїв. Од рýшіня дриґрув ся біля мене чоловік з палицею. На вигляд єму менше 30-и. Усї сидїли. Я встала і відійшла, нїби скоро виходжу. Місце було пусте ще стацию, а на наступній він сїв. На чорній лякованій палицї відбивала ся бордова сорочка і єго руки, на які він схилив голову. Він не сїв би, якби я просила була, бо гордий. А тепер змучено дивив ся додолу.

#вІрші #чИтанє #МарійчинаЛірика

Обкладинка газети «Світло». Київ, 1910-1914 роки Перепліт

Моя знайома Устя Стефанчук знайшла в антикварній крамниці у Канаді поштівку. Лист з села Кривеньке на Чортківщині дітям у Канаду. 1932 рік. написаний бабцею до внуків. «Бабця щиро вас любить, До серця притулить! Йно нима кого….» Ціла історія українського народу в одній картці.

Як почуєш вночі край свойого вікна, Що щось плаче і хлипає важко, Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна, Не дивися в той бік, моя пташко. То не та сирота, що без мами блука, Не голодний жебрак, моя зірко. Се розпука моя, невтишима тоска, Се любов моя плаче так гірко. Так прощай же, прощай, не чекай більш весни, Коли будуть цвісти верболози. І востаннє тобі, замість слів про любов, Посилаю я муки і сльози. Так прощай же, прощай, не чекай більш весни, Будь щаслива, весела, як завжди. Що було — схороню аж у серце на дно… Не шукай між людьми більше правди. Франко. 😭😭😭