en
Feedback
dasha tapesh

dasha tapesh

Open in Telegram

books, mood, life

Show more
956
Subscribers
No data24 hours
No data7 days
No data30 days

Data loading in progress...

Similar Channels
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Tags Cloud
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
August '24
August '240
in 0 channels
July '24
+2
in 0 channels
Get PRO
June '240
in 0 channels
Get PRO
May '24
+2
in 0 channels
Get PRO
April '24
+1
in 0 channels
Get PRO
March '24
+5
in 0 channels
Get PRO
February '24
+1
in 0 channels
Get PRO
January '24
+2
in 0 channels
Get PRO
December '23
+1 021
in 0 channels
Date
Subscriber Growth
Mentions
Channels
06 August0
05 August0
04 August0
03 August0
02 August0
01 August0
Channel Posts
photo content
+6

2
+3
No text...
916
3
Весняні картинки ❤️+9
Весняні картинки ❤️
769
4
АДАПТАЦІЯ ЧЕРЕЗ НЕУКРАЇНОМОВНЕ ОТОЧЕННЯ, або 1 рік і 5 місяців в США. Зараз я багато думаю над тим, що і як мені тут допомогло адаптувтаись. Я не починала із знайомств з українціями, я не фотографувала за цей час українців ні разу, не підписувалась на жодну з українських груп. Моє перше весілля тут було у Портленді, класичних білих американців фотографувала. Я приїхала зі знаннями мови, тому ніхто мені із наших не допомогав оформляти документи, ніхто не допомогав відкривати компанію і розбиратись із податками. Якщо треба була консультація - це був англомовний працівник служби підтримки. Якщо треба було знайти другого фотографа на зйомку собі - це була американка чи філіпінка. Якщо треба було з кимось попрацювати спільно над проектом - звали з собою американки, рідше - азіати. Мінімальний контакт в основних сферах Іспит з водіння приймав азіат. Поради по просуванню себе, як фотогпафа давали і дають американці. В поколіннях амеркианці. З тією самою англійською із фільмів і прізвищами по типу Jonson. Весь перший рік вийшла якась ізоляція від всього українського і це допомогло тим, що не ятрило душу. Це не тягло назад, не змушувало мене постійно вертатитсь до точки «а от в Україні». Зараз, з часом, я вже знаю трохи українців тут, але перший рік був повний вакуум. Я підсвідомо уникала українських зібрань навіть. Боляче було там бути. Перший рік тут = 300 папа під Пісками. Мені не хотілось іти і співати патріотично гімн на площі, поки ми не могли його знайти чи поки його відкачували по лікарнях і госпіталях. Я пробувала і мені було від цього боляче. Мовчазний донат і все. Бо так було легше прийняти той факт, що ти за тисячі кілометрів від дому і це надовго, якщо не назавжди. Мені було важко, соромно, боляче і я не хотіла про це ні з ким говорити. А зараз я звикла. До англомовних книг, сервісу, дуже рідко заходжу в наші магазини (вони мене чомусь відштовхують). Американці навчили мене деяких фішок, показали додатки, якими користуються лише вони і не користується діаспора. Вони нічого не знають про тягощі із документами, але вони запрошують на Thanksgiving day, дарують подарунки на Різдво, звуть погуляти з собакою чи разом почитати в Старбакс. Українські друзі з’явились вже пізніше, коли я почала потрохи знімати контент україномовний в тікток. Я дуже вдячна за всіх новеньких , хто зараз є у моєму житті . Люблю вас. Зараз я можу написати комусь із своїх дівчат, які живуть тут чи в інщих штатах і попросити про якусь допомогу, щось розпитати, попросити мені пояснити. Але це вже зараз. Спочатку я закрилась і отак переживала свій розрив із країною . Не знаю правильно чи ні. Просто чесно
1 087
5
+3
No text...
1 176
6
+1
No text...
1 124
7
+3
No text...
1 003
8
+1
No text...
1 105
9
Листопад, виходить…+6
Листопад, виходить…
1 011
10
Дивіться що🥺🫶🏼+1
Дивіться що🥺🫶🏼
1 116
11
IMG_7797.JPG
1 044
12
No text...
1 026
13
+6
No text...
967
14
IMG_7348.HEIC
1 103
15
No text...
940
16
+4
No text...
1 248
17
+8
IMG_6595.JPG
1 109
18
PTPS4667.jpg
916
19
PTPS4618.jpg
974
20
PTPS4686.jpg
953