Стівен Кінґ. Український клуб

З чого починати читати Кінга? Це питання зʼявляється ледь не під кожним дописом про його книги, тож я вирішила зробити окремий гайд і закріпити - щоб не повторювати те саме щоразу😁 Насправді, універсального «рецепту» нема і не може бути, але підкину кілька можливих шляхів: 1️⃣ У хронологічному порядку Найлогічніше і найпростіше. Кінг вибудовує такий собі всесвіт, майже у кожній його книзі є якісь посилання на інші його ж книги, часом є спільні персонажі, локації і сюжети, тож щоб вловити і відстежити всі ці деталі, читати по порядку - найлогічніше. Порядок можна подивитись, наприклад, отут. Але є нюанс - українською видано не все, а деякі з книг нереально знайти, по вони давно не перевидавались 💔 Тому можна використати інший підхід: 2️⃣ Почитати основні «хіти» «Сяйво» + «Доктор сон» - шикарна ділогія, дуже відома, не дуже велика за обсягом порівняно з деякими іншими легендарними творами. «Воно» - абсолютний шедевр, але ще той товстунчик. Для тих, хто готовий зануритись відразу з головою. Отут в мене є відгук «11/22/63» - десь те саме щодо шедевральності і обсягу, але якщо попередня книга переважно про дітей, ця вже чисто про дорослих. Читати краще після «Воно» «Кладовище домашніх тварин» - за обсягом доволі невелика, але дууууже багато хто, включно із самим Кінгом, каже, що це - найстрашніший з його творів «Мізері» - подобається 9 читачам з 10, як на мене, трохи простенька за сюжетом, але «вхід» вийде мʼякий. 3️⃣ Ще варіант - почати з невеликих творів, оповідань чи збірок, щоб побіжно зрозуміти, чи вам взагалі заходить. Наприклад, «Зелена миля» - невелика, але шикарна. Більше драма, ніж горор (як, власне, і все у автора) «Довга хода» - постапокаліптична історія, наскільки я знаю, досить динамічна як на Кінга. «Переслідуваний» + «Схудлий» - вийшли у КСД під однією обкладинкою, дві невеличкі повісті, але дають хороше уявлення про те, як пише автор. 🩸 Обережно варто бути з «Історії Ліззі» - сама ще не читала, але саме про неї зустрічаю найбільше негативних відгуків, тож, мабуть, для старту - не зовсім той варіант. Що цікаво, в самого Кінга це одна з його найулюбленіших книг😅 👉 Отут ще є допис про той самий всесвіт Кінга - що, як і з чим повʼязано, і як не почати якийсь цикли з середини😌 🎬 І на останок - якщо ви бачили якусь екранізацію його книг, все одно можна сміливо читати той самий твір - за кадром майже завжди лишається 80% історії і 100% задоволення від його шикарного стилю. 4️⃣ І ще подивіться поради у коментарях, там багато класних ідей для старту👇

Стівена Кінґа було помічено на фестивалі “Книжкова країна” 😱

Новинка! Вже на виставці «Книжкова країна» на ВДНГ 📖

🚘 Тим часом в Черкасах Крістіна чекає на свого Арні...

Далеко не перше видання, але 50 років тому виглядала «Керрі» саме так.

50 років тому вийшов перший роман Стівена Кінґа — «Керрі». Long live the King!

Ще лишилось буквально два дописи для #кіноклуб Про те, наскільки Кубрик був перфекціоністом і міг знімати по 100 дублів ходять легенди. Але ось вам ще один приклад його перфекціонізму. У фільм зовсім давший йобу Джек друкує на машинці фразу "All work and not play makes Jack a dull boy" (Коли Джек працює і не грається йому нудно). Так от для різних європейських мов, Кубрик підібрав різні місцеві прислів'я, щоб вони відповідали контексту фільму і найняв машиністку, що вона надрукувала десь з тисячу сторінок тексту, з цими фразами, повсяк час додаючи описки, одруківки та помилки. Ось що друкувалося в різних країнах. 🇩🇪: Was du heute kannst besorgen, das verschiebe nicht auf morgen (Ніколи не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні) 🇮🇹: Il mattino ha l'oro in bocca(У ранку золото в роті) 🇫🇷: Un «Tiens» vaut mieux que deux «Tu l'auras» (аналог Краще синиця в руках, ніж журавель в небі) 🇪🇸: No por mucho madrugar amanece más temprano (Як рано ти не встав би - це змусить встати сонце)

Наш п'ятничний #кіноклуб триває Стівен Кінг не вспокоївся щодо того, як Кубрик екранізував його роман і в 1997 році зійшовся з Міком Гаррісом, який вже екранізовував його книги для телебачення, щоб створити серіал "Сяйво". У 1997 році вийшло трисерійне шоу, де весь сценарій був таким, як його бачив Кінг (тобто майже не відрізнявся від книги) та й як говорять, до режисуру маестро горорів також приклав руку. Серіал звісно отримав кілька премій "Сатурн", але лишився унилим гавном, про яке зараз мало хто й пам'ятає. На IMDb в нього рейтинг 6,1, а у фільма Кубрика - 8,4. Не так, щоб я вважав це дуже показником, але товариство, гляньте на ці кадри.

Розпочинаємо наш п'ятничний #кіноклуб. Сьогодні будемо говорити про один з найвидатніших горорів в історії кіно - "Сяйво" Стенлі Кубрика в основі якого лежить однойменний роман Стівена Кінга. Трішки про те, як виникли роман і фільм. На початок 1970-х Кінг уже видав "Керрі" та "Салимове лігво" і був популярним горор-автором, але саме в цей час його спіткала творча криза посилена алкогольною залежністю і щоб не зірватись на власних дітям та знайти новий приплив сил, Кінг з родиною перебирались на гірський курорт "Стенлі" в Колорадо, який взимку був зачинений. Так родина Кінгів прожила в порожньому старомодному готелі всю зиму, а отець сімейства придумав історію про примар та простір, які змушують сифонити флягу письменника, що переживає творчу кризу, має проблеми з алкоголем та періодично зривається на дітях. І якщо Кінг вкладав у фільм себе і цей роман був своєрідною терапією. То Кубрик відверто хотів хайпанути. Після складного і провального "Баррі Ліндона", Кубрику треба було якесь супержанрове і популярне кінцо. А 1970-ті, це буквально розквіт горора (згадайте хоча б "Той, що виганяє диявола" Фрідкіна чи "Щелепи" Спілберга, не кажучи про вже екранізований дебютний роман Кінга "Керрі"). Тому Кубрик попросив помічника купити йому дюжину популярних горор-романів і закрився в своєму кабінеті. Кожні півгодини було чути глухий удар в двері - це Кубрик кидався нецікавими на його думку романами. В якийсь момент ці гупання зупинились, помічник подумав, що Кубрика знову взяв серцевий напад. Але зайшовши в кабінет він побачив, що режисер читає "Сяйво" Кінга. Проте, в чому принципова розбіжність Кубрика і Кінга на цю історію в наступному дописі.

Продовжуємо наш п'ятничний #кіноклуб про "Сяйво" Стенлі Кубрика. Права на екранізацію Кінг продав майже зразу після виходу книги, однак з умовою, що він буде причетний до сценарію. Взагалі варто розуміти, що Стівен Кінг - це той випадок, коли автор завжди дуже прихильно ставиться до екранізацій власних творів, навіть відверто хуйових. Єдиний випадок, де він сходить на гавно - це "Сяйво" Кубрика. Що варто знати за Кубрика - йому завжди глибоко похуй, що там хоче автор літературного першоджерела. За словами Кінга, перед роботою над сценарієм, до нього подзвонив Кубрик і сказав: "Мені здається, що всі історію про примар - це позитив, тому що це означає, що смерть - не кінцева точка людського буття". На що Кінг запитав: "А як же пекло, містер Кубрик?". Кубрик помовчав, а потім холодно відповів "Я не вірю в існування пекла, містер Кінг". Головне ж протиріччя між Кінгом і Кубриком полягало в природі зла у "Сяйві". Кінг писав, що зло якраз в демонічному просторі готелю, який душить та змушує їхати глуздом Джека Торранса. Тоді, як Кубрик вважав, що зло і безумство першопочатково були в самому Торрансі і навколишній демонічний простір просто дав волю йому розкритись у повну силу. Врешті-решт, Кубрик все одно зняв так як він бачив цей фільм. Спершу Кінг і його армія фанатів заклювали стрічку і лише з роками до неї повернувся культовий статус одного з найліпших горорів в історії кіно.