Паша Броський (Архів)

Мій новий канал з віршами @broskii_art. Звідси можете видалятись.

50 кг щастя Бог над Подолом зорі розсипав рясно. Ніч, мов священник в розлогій подертій рясі, Махає кадилом, окурює димом сну. Я тебе зустрічаю, наче язичник - весну.. Автівки на шини накручують кілометри. Ти, наче янгол, назустріч летиш в білім светрі. Років 17 – більше і не даси, 50 кг щастя, 170 см краси.. А вітер колоссям тріпає твоє волосся. Мозок стає у розмір з горіх волоський. Де взяти слова!? Я ж тобі, блін, не Висоцький, Я дивлюсь на тебе – обертом йде голова.. Кружляють в повітрі духи самотніх кав’ярень, На перехожих жбурляють п’янких ароматів лассо, Мов моряків сирени, до себе манять Випити кави й чимось смачним поласувати.. Знайомий до болю, з колонок лунає Скрябін, Піснями змиває бруд із душі, наче скрабом, А ми загубились в житті, нам потрібен поштовх, Наприклад, сова із листівкою "Гоґвортська пошта". І слово за слово – мов в океани ріки, Впадають одна у одну й єднаються душі, Усміхнені ззовні, всередині дві каліки, Ще й часу пожежник вогонь наших років тушить.. Вернемось додому – полізем під одіяла, І різні думки не даватимуть змоги заснути. Чому на життя так часу відведено мало? Чому стільки кайфу, а ми обираємо муки? Чому все так сладно? Чому не можна простіше? Чому у стражданнях мають родитися вірші? Чому заборонене - завжди така спокуса? Чому цілунки смачніші, коли з укусами? Чому серця із крИшталю, а не зі сталі?. І що буде далі? Очі у стелю – мозок прокручує фільми, Чекає, щоб сон свічки думок загасив.. Ні, вона не самотня – Просто, мов вiтер, вiльна - 50 кг щастя, 170 см краси... Паша Броський Ілюстрації: Поліна Грозовська

Мій новий канал з віршами @broskii_art. Звідси можете видалятись.

Мій новий канал з віршами @broskii_art. Звідси можете видалятись.

Мій новий канал з віршами @broskii_art. Звідси можете видалятись.

Мій новий канал з віршами @broskii_art. Звідси можете видалятись.

Мій новий канал з віршами @broskii_art. Звідси можете видалятись.

Мій новий канал з віршами @broskii_art. Звідси можете видалятись.

Мій новий канал з віршами @broskii_art. Звідси можете видалятись.

ВОНА ВАРИТЬ КАВУ (Дівчина-бариста) Горнятко вулиць вечір сутінками сповнив. Вона варить каву, осіння, стомлена, сонна... Кава грає відтінками смаку столикими. Бариста за фахом, Художниця за покликанням.. Й було відчуття, що диво ось-ось і станеться, І тіні вечірні з'являлись, мов привид Станіса... - Чекайте хвилинку, кава ще трошки й звариться... У ній уся суть, у ній уся мудрість Варіса... Кава - це вірші поетів у стані рідкому, Кава - це в почуттях замість крапки - кома, Людина без кави, мов Курт Кобейн без конверсів.. Кава - це магія, Кав'ярні - маленькі Гоґвортси.. Ти входиш до неї смиренно, мов грішник до храму, Просиш, як покаяння, міцного, мов сталь, еспрессо І дудлиш його до останнього міліграма, Замість молитви - чорна ранкова месса.. Замість молитви - очі, лагідні і знайомі, Замість кадила - чашка, замість свічок - цукерки, Замість хрестів - кориця, турка - замість ікони, Запах її парфюмів - ніжно-солодко-терпкий.. І висне над головами спокуса, мов меч Дамоклів, І висне свідомість, наче старий процесор, І зорі спостерігають нас крізь біноклі, Вони усе знають ліпше, ніж Ванга та Мессінг.. І світло дарують, далекі такі й молочні... Шкода, що не можна їх замість вершків у мокко.. А може і можна, якби ми були молодші, Якби час не вкрив наші душі буденності мохом.. Якби був не Київ, а був би, наприклад, Гоґсмід, Якби все було, мов у казці дитячій, просто.. Якби я був Гаррі, а ти, ну приміром, Джині, Якби ми знайшли лампадку з чарівним джином, Якби всі проблеми зникали велінням щуки, Якби враз всі війни і катаклізми вщухли... Ще сотні ''якби'', що серце шрамують лезом... Бариста за фахом, У душі поетеса.. Туман-чародій затягнув щільно небо димкою, Злива дурна вкрила місто плащем-невидимкою, Один помах палички — день перевтілився в спомин. Вона варить каву, осіння, стомлена, сонна.. Паша Броський Ілюстрація: Катя Британ