870
Subscribers
No data24 hours
No data7 days
-830 days
Data loading in progress...
Similar Channels
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Tags Cloud
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
October '24
October '240
in 0 channels
September '24
+4
in 0 channels
Get PRO
August '24
+10
in 0 channels
Get PRO
July '24
+3
in 0 channels
Get PRO
June '240
in 0 channels
Get PRO
May '240
in 0 channels
Get PRO
April '240
in 0 channels
Get PRO
March '240
in 1 channels
Get PRO
February '240
in 0 channels
Get PRO
January '240
in 0 channels
Get PRO
December '230
in 0 channels
Get PRO
November '23
+2
in 0 channels
Get PRO
October '23
+9
in 0 channels
Get PRO
September '23
+6
in 0 channels
Get PRO
August '23
+11
in 0 channels
Get PRO
July '23
+15
in 0 channels
Get PRO
June '23
+3
in 0 channels
Get PRO
May '23
+13
in 0 channels
Get PRO
April '23
+3
in 0 channels
Get PRO
March '23
+11
in 0 channels
Get PRO
February '23
+8
in 0 channels
Get PRO
January '23
+8
in 0 channels
Get PRO
December '22
+35
in 0 channels
Get PRO
November '22
+20
in 0 channels
Get PRO
October '22
+9 000
in 0 channels
Get PRO
September '22
+11
in 0 channels
Get PRO
August '22
+5
in 0 channels
Get PRO
July '22
+5
in 0 channels
Get PRO
June '22
+6
in 0 channels
Get PRO
May '22
+5
in 0 channels
Get PRO
April '22
+4
in 0 channels
Get PRO
March '220
in 0 channels
Get PRO
February '22
+4
in 0 channels
Get PRO
January '22
+13
in 0 channels
Get PRO
December '21
+4
in 0 channels
Get PRO
November '21
+32
in 0 channels
Get PRO
October '21
+9
in 0 channels
Get PRO
September '21
+19
in 0 channels
Get PRO
August '21
+22
in 0 channels
Get PRO
July '21
+12
in 0 channels
Get PRO
June '21
+9
in 0 channels
Get PRO
May '21
+8
in 0 channels
Get PRO
April '21
+20
in 0 channels
Get PRO
March '21
+19
in 0 channels
Get PRO
February '21
+27
in 0 channels
Get PRO
January '21
+24
in 0 channels
Get PRO
December '20
+846
in 0 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 09 October | 0 | |||
| 08 October | 0 | |||
| 07 October | 0 | |||
| 06 October | 0 | |||
| 05 October | 0 | |||
| 04 October | 0 | |||
| 03 October | 0 | |||
| 02 October | 0 | |||
| 01 October | 0 |
Channel Posts
Правова позиція Верховного Суду: внаслідок застосування санкцій позивач позбавлений можливості сплатити судовий збір за подання позовної заяви та, як наслідок, реалізувати своє право на оскарження в суді Указу Президента, яким такі санкції й було застосовано.
Закон України «Про судовий збір» передбачає можливість сплати судового збору не тільки у готівковій формі і не тільки через банківські установи (обрані позивачем форма та спосіб сплати судового збору), а й у безготівковій, зокрема за допомогою електронних платіжних засобів та пристроїв.
Водночас згідно з Положенням № 65 до переліку суб'єктів реалізації санкцій, які зобов`язані дотримуватись заборон щодо здійснення фінансових операцій санкційними особами, включені також і такі небанківські установи, як оператори платіжних систем та оператори поштового зв`язку, які надають фінансові платіжні послуги та/або послуги поштового переказу.
Тобто позивач позбавлений можливості сплати судовий збір як у готівковій, так і в безготівковій формі не тільки через банківську установу, а й іншими визначеними законом способами, оскільки усі вони передбачають використання платіжних систем.
Відмовляючи в задоволенні клопотання Товариства про відстрочення сплати судового збору, суд першої інстанції зазначив і про ту обставину, що в провадженні Верховного Суду перебуває значна кількість справ за позовами юридичних осіб-нерезидентів, до позовних заяв у яких адвокатами додавались докази сплати судового збору, здійсненої від свого (як представника) імені, але з посиланням на позивача в призначенні платежу.
Велика Палата Верховного Суду вважає такий аргумент на обґрунтування підстави відмови позивачу у відстроченні сплати судового збору недоречним з огляду на те, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Обов`язок зі сплати судового збору покладається саме на ту особу, яка звертається до суду, зокрема, з позовною заявою. Відтак і дані цієї особи зазначаються в платіжному документі (квитанції) про здійснення оплати у графі «Платник».
Хоча норми чинного законодавства не забороняють іншій особі сплатити судовий збір замість позивача, суд не може зобов'язати здійснити оплату судового збору у такий спосіб, зокрема представником позивача. Як уже зазначено, зобов`язаною особою щодо сплати судового збору за подання позовної заяви є позивач. Відносини між позивачем та його представником є індивідуальними та регулюються укладеним між ними договором про надання правової допомоги.
Висновки: застосування до особи обмежувальних заходів (санкцій) суб'єктом владних повноважень не повинно супроводжуватися встановленням перешкод для звернення особи до суду щодо оскарження рішення про застосування таких правових обмежень. В іншому випадку будуть мати місце ознаки свавілля, що недопустимо в демократичній і правовій державі.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд першої інстанцій відмовив Товариству у відстроченні сплати судового збору за подання позовної заяви без належної оцінки обставин щодо його майнового стану (не враховано, що проведення платежів від імені осіб, до яких застосовано санкції, неможливо відповідно до вимог чинного законодавства), що призвело до необґрунтованого повернення позовної заяви Товариства.
| 2 |  Мотивація касаційної скарги: митний орган вказує на допущення судом апеляційної інстанції помилки при оцінці фактичних обставин та порушення норм процесуального права.
Правова позиція Верховного Суду: вирішуючи питання про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга митного органу не відповідає вимогам норми ст. 296 КАС України, оскільки відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги та не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги.
Суд звертає увагу на те, що предметом позову у цій справі є визнання протиправним та скасування трьох рішень про коригування митної вартості товарів та трьох карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі №1.380.2019.001962 вказала, що розрахунок належного до сплати судового збору при оскарженні рішень про коригування митної вартості товарів має здійснюватися виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями.
Суд наголошує на тому, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов`язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле.
Висновки: розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу. | 289 |
| 3 | ℹ️ Сьогодні під час V Форуму суддів «Складні питання та складніші відповіді в умовах війни» обговорили трохи приватне право і воєнний стан (зокрема, реквізицію). | 410 |
| 4 | Шевченківський суд за вказівкою згори відмазує Содоля.
Суд не має права оцінювати відсутність чи наявність складу злочину при розгляді скарги на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей до ЄРДР.
Суд мав зобовʼязати ДБР відкрити кримінальне провадження, і тільки в його межах орган досудового розслідування має зʼясувати чи був склад злочину, чи ні.
Те, що зробив суд — позапроцесуально. В нього не було таких повноважень.
А інакше кажучи, Шевченківський суд, як і Содоль, срати хотіли і на закон, і на країну. | 409 |
| 5 |  Щодо статусу інформації в інформаційно-аналітичних базах
Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 24.06.2024 у справі № 420/13918/22
https://reyestr.court.gov.ua/Review/119940789
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання, не є носієм доказової інформації щодо порушення вимог податкового законодавства. Належними та допустимими доказами для висновку про нездійснення Товариством господарських операцій, могли б бути відповідні довідки за результатами зустрічних звірок постачальників. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах, носить інформативний характер та сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень. | 497 |
| 6 |  Щодо розгляду судами спорів про про встановлення факту мобінгу
Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 19 червня 2024 року у справі № 332/6221/23
https://reyestr.court.gov.ua/Review/119873430
Звертаючись до суду з позовом про поновлення на роботі, ОСОБА_1 посилалася лише на те, що її звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним, оскільки здійснене з порушенням встановлених статтею 5-1 КЗпП України гарантій для працівника, який звернувся до суду з позовом про встановлення факту мобінгу.
11 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)» № 2759-IX (далі - Закон № 2759-IX), згідно з яким були внесені зміни до низки нормативно-правових актів, зокрема до КЗпП України, Закону України «Про колективні договори», визначено поняття мобінгу, врегульовано питання щодо захисту прав учасників трудових правовідносин від мобінгу, а також визначено механізми його протидії.
Так, КЗпП України доповнено статтею 2-2, в якій визначено поняття мобінгу, встановлено його заборону, а також надано право особам, які вважають, що вони зазнали мобінгу звернутися зі скаргою до контролюючого органу у сфері праці та/або до суду.
Крім того, у статті 5-1 КЗпП України доповнено гарантії забезпечення права на працю та викладено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.
З набранням чинності Закону № 2759-IX на законодавчому рівні було врегульовано підстави для припинення трудових правовідносин, у зв`язку з встановленням факту мобінгу.
Зокрема, зазначені підстави визначені частиною третьою статті 38, пунктом 12 частини першої статті 40, пунктом 1-2 частини першої статті 41 КЗпП України.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно оцінили підстави позову ОСОБА_1 та з огляду на безпідставність доводів щодо неможливості її звільнення з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України лише у зв`язку з подачею нею позову про встановлення факту мобінгу, без заявлення та доведення обставин належного виконання нею своїх трудових обов`язків, обґрунтовано зазначили про відсутність підстав для висновку про порушення відповідачем гарантій, передбачених статтею 5-1 КЗпП України.
ВИСНОВКИ: гарантією забезпечення права працездатних громадян України на працю є те що, особа, яка зазнала дій/бездіяльності, що містять ознаки мобінгу, має право на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення. Водночас на період розгляду відповідної заяви працівник продовжує виконувати свою трудову функцію.
У випадку встановленого факту неналежного виконання працівником своєї трудової функції, не пов'язаного з фактами мобінгу, порушення ним трудової дисципліни після звернення до компетентного органу із заявою про встановлення факту мобінгу та до набрання законної сили судовим рішенням про встановлення такого факту, роботодавець не позбавлений права на застосування до такого працівника заходів дисциплінарної відповідальності за таке правопорушення (не пов'язане з фактами мобінгу) у порядку, передбаченому КЗпП України. | 378 |
| 7 |  Щодо обов`язковості підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна власником такого
Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 24 липня 2024 року у справі № 910/14243/22[1]
https://reyestr.court.gov.ua/Review/120626000
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна виготовляється за єдиним зразком, затвердженим КМУ.
В акті зазначаються, зокрема, відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код (п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").
За загальним правилом акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів (ч.2 ст.7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").
Водночас у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна (ч.5 ст.7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").
Отже, Закон передбачає альтернативні процедури як для випадків, коли власник майна присутній при складанні акта (ч.2 ст.7), так і для випадків, коли такий власник відсутній (ч.5 ст.7 Закону).
Висновки: підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна власником такого майна не визнається обов`язковим. | 336 |
| 8 |  Щодо початку перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство
Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою від 19 червня 2024 року у справі № 906/1155/20 (906/1113/21)
https://reyestr.court.gov.ua/Review/120341855
Беручи до уваги, що за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана виключно тоді, коли за результатами проведення ліквідаційної процедури боржника буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, що вказуватиме на порушення тих прав, які підлягають захисту через правовий інститут субсидіарної відповідальності, встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов'язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство. | 322 |
| 9 |  Щодо необізнаності спадкоємця про наявність заповіту як поважної причини пропуску строку для прийняття спадщини
Правова позиція Великої Палати Верховного Суду згідно з Постановою від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23
https://reyestr.court.gov.ua/Review/120396086
Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом. | 352 |
| 10 |  Постанова ВП ВС від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 (№ в ЄДРСР 100022843)
https://reyestr.court.gov.ua/Review/100022843
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Отже, доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками. | 509 |
| 11 | Чи пробував СРСР вступити у НАТО? | 501 |
| 12 | photo_2024-06-22_00-39-36.jpg | 575 |
| 13 | Відповідно до постанови від 04.10.2022 у справі № 420/1842/21 (№ в ЄДРСР 106653209) «Будь-які процесуальні та/або процедурні порушення, пов`язані із самим оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи, яка звинувачується у правопорушенні, та суспільними (публічними) інтересами. Зазначене, особливо стосується фіксації порушень з боку суб`єктів приватного права у публічній сфері, зокрема, питань охорони земель, захисту довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникнення техногенних катастроф тощо. Не є «правовим пуризмом» врахування суттєвих порушень процедури прийняття рішень суб`єктом владних повноважень, у тому числі недотримання встановленої форми відповідного рішення.
Законодавчо закріплена процедура прийняття рішень суб`єктами публічного права має на меті створення гарантій для суб`єкта приватного права та встановлення меж реалізації повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких рішень (дій) особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена законом процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, яка повинна забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань».
Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а, від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17, від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21 та від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20. | 753 |
| 14 | У постанові Верховного суду від 31.01.2023 у справі № 540/1245/20 (№ в ЄДРСР 108696350), «Як вбачається зі змісту абзацу п'ятого частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», підставою для здійснення позапланових заходів є не будь-яке звернення фізичної особи, а звернення, в якому йдеться про порушення, що спричинило шкоду її правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави. На доведення порушення спрямована й та частина правової норми, котра передбачає необхідність додавання документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).
Контролюючий орган не має обов'язку щодо попередньої перевірки фактів, викладених у зверненні, однак повинен перевіряти обґрунтованість (підставність) звернення фізичної особи, а саме чи свідчать зазначені заявником обставини про порушення, котре спричинило шкоду його правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави. Незазначення у зверненні обставин порушення прав заявника, спричинення шкоди навколишньому природному середовищу чи безпеці держави свідчать про його безпідставність і не можуть бути належними підставами для призначення позапланових заходів контролю.
Суд підкреслює, що згідно вимог абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону №877-V у звернені фізичної особи має бути зазначено, у який спосіб і яке саме право заявника було порушено. Саме ці порушення згодом і визначають предмет перевірки. У протилежному випадку будь-яке звернення може бути використане як підстава для перевірки, що призведе до нівелювання правових гарантій суб`єктів господарювання від втручання в господарську діяльність». | 571 |
| 15 |  🏡💸 Українців можуть зобов'язати виплачувати борги померлих родичів — законопроєкт
📝 У законодавчій ініціативі йдеться про заборону відмовлятися від спадщини, якщо у померлого були борги перед кредиторами. Відмову можна оформити лише після погашення заборгованості в межах вартості успадкованого майна.
📑 Законодавство України передбачає, що після смерті людини спадкоємці ділять не лише майнові блага, а й борги померлого, серед яких борг по кредиту, по аліментах, комунальних платежах, боргах за рішенням суду та ін. До складу спадщини входить все майно померлого, що належить йому на день смерті: це може бути рухоме, нерухоме майно, грошові кошти, вклади, а також боргові зобов’язання. Борги спадкодавця стають неприємним сюрпризом для його спадкоємців, які розраховували отримати квартиру, авто, дачу, але зовсім не розраховували стати боржниками замість померлого. Не допускається часткове прийняття спадщини та відмова боргової частини.
✅ Таким чином, питання спадкування при наявності боргів у померлого хочуть переглянути з погляду кращого функціонування спадкових активів.
Територія права 🇺🇦 | Юридична консультація ⚖️ | 743 |
| 16 |  Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі № 927/490/18). | 695 |
| 17 |  Правове обґрунтування: Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на розгляд у суді або трибуналі будь-якого позову, що стосується його цивільних прав чи обов'язків. Це право доступу не є абсолютним і підлягає обмеженням, які, однак, не повинні обмежувати або зменшувати доступ особи таким чином або в такій мірі, що порушується сама суть права (див. рішення у справах Golder v. the United Kingdom, від 21 лютого 1975 року, п. 36, Series A № 18; Ponomarenko v. Ukraine, № 13156/02, п. 36, від 14 червня 2007 року; Matsyuk v. Ukraine , № 1751/03, п. 28, від 10 грудня 2009 року, та Kuzmenko v. Ukraine, №. 49526/07, п. 25, 9 березня 2017 року). Стаття 6 Конвенції не зобов'язує держави-учасниці створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, гарантії статті 6 мають бути дотримані, наприклад, у тому, що вона гарантує сторонам ефективне право на доступ до суду для визначення їхніх цивільних прав та обов'язків. Крім того, цей Суд не повинен розглядати передбачувані юридичні або фактичні помилки, допущені національними судами, якщо і в тій мірі, в якій вони могли порушити права і свободи, що захищаються Конвенцією. З іншого боку, ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести держава, і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи (див., серед інших джерел, рішення у справі " Гаврилов проти України" (Gavrilov v. Ukraine ), № 11691/06, §§ 23-25, від 16 лютого 2017 року, з подальшими посиланнями).
У провідних справах Kreuz v. Poland № 28249/95, §§ 52-67, ECHR 2001-VI, Malahov v. Moldova № 32268/02, §§ 31-36, 7 червня 2007 року, "Ciorap v. Moldova № 12066/02, §§ 93-96, 19 червня 2007 року та Mushta v. Ukraine № 8863/06, §§ 40-47, 18 листопада 2010 року), Суд вже встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо питань, подібних до тих, що розглядаються у цій справі.
Висновки: беручи до уваги свою практику з цього питання, Суд вважає, що у цій справі обмеження, про які йдеться, порушили саму суть права заявників на доступ до суду. | 829 |
| 18 |  No text... | 808 |
| 19 |  +2"Ета какой-та разврат! Нам вазвращяют вазврат" (нехай у вашій голівоньці то прозвучить голосом "женщіни", яка савсєм нє хочєт уєзжать іс Крима 😁 ))
Як обіцяли - підрехтували та повертаємо "подаруночок". І нехай палає ясно!
А щоб палало ще більше - завжди важлива ваша фінансова співдія:
📌 Донат на "пташки" від Майстерні дронів :
🔹МОНО банка
https://send.monobank.ua/jar/97VesLezXB
🔹Номер картки банки
5375 4112 0066 1432
📌 Донат на ВЕЛИКИЙ ВЕСНЯНИЙ ЗБІР
🎯Ціль: 2 500 000.00 ₴
🔹Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/9n2zWCj92U
🔹Номер картки банки
5375 4112 1508 9645
***
✔️Більше про «ЕЙПРІЛ» - тут https://aprilforces.com
✔️Фб - https://www.facebook.com/profile.php?id=100093557475426
✔️Вацап - https://whatsapp.com/channel/0029VaGC38w59PwMsaZHhn1k
✔️Тг - https://t.me/aprilconsult | 1 134 |
| 20 |  Щодо ймовірності понесення позивачем певних матеріальних збитків, то Верховний Суд в питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18 та від 30.09.2021 у справі №160/7358/21 дійшов наступних висновків:
«Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі». | 2 065 |
