Ігор Криворучко
Open in Telegram
324
Subscribers
No data24 hours
No data7 days
-330 days
Data loading in progress...
Similar Channels
Tags Cloud
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
September '24
September '240
in 1 channels
August '240
in 0 channels
Get PRO
July '24
+20
in 4 channels
Get PRO
June '24
+1
in 1 channels
Get PRO
May '24
+47
in 1 channels
Get PRO
April '24
+13
in 1 channels
Get PRO
March '24
+1
in 2 channels
Get PRO
February '24
+163
in 3 channels
Get PRO
January '24
+188
in 2 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 25 September | 0 | |||
| 24 September | 0 | |||
| 23 September | 0 | |||
| 22 September | 0 |
Channel Posts
Якось, посеред ночі, я почув голос Луї Армстронга. Він повідомляв, що небо блакитне, дерева зелені, а світ чудовий. Також він повідомляв, що мені час прокидатися, адже ця пісня стоїть в мене на будильнику.
На зміну ми майже завжди їздили мовчки. За виключенням випадків коли змінювалася оперативна обстановка і терміново було переконатися, що всі про це поінформовані. Або ж короткі робочі узгодження хто на якому каналі висітиме.
З авто виходили за кілька кілометрів і далі йшли пішки. Сапоги постійно застрягали в багнюці і я думав про те, що не хотілось би зараз в неї падати обличчям, якщо по нам почне працювати ворожа артилерія.
Надворі тільки починало сіріти і ми побачили два силуети, що швидко рухалися назустріч. Вони одразу ідентифікувалися як свої і повідомили, що йдуть з позиції яка була атакована ворогом і яку вони залишили.
Це було дуже поганою новиною. Щоб нам дійти до пункту призначення, потрібно було проходити саме через цю позицію. Пацани розказали, що тепловізора не мають, тому вночі просто сиділи на дні окопу. Позиція "вузлова", тобто через неї постійно йде рух. Але цього разу почули рух з незвичного місця, а тому напряглися. Коли над окопом з'явився силует який сказав, що "їбучі хохли тут понаривали", випустили йому в сраку по черзі. Далі почали кидати гранати в поле, звідки прийшли підори і після цього втікли.
Ми зробили доповідь своєму командуванню, зачистили позицію і пішли на свою. Там була антидронова рушниця. По заявленим ТТХ мала працювати на два з половиною кілометри, тому нас часто просили працювати в інтересах суміжників. Коли я спитав як успіхи, мені чесно сказали "ХЗ". В нас став закрадатися сумнів щодо того чи вона взагалі працює, але випадково навели на рацію і вона зашипіла. Значить працює. Потім дві години тушили зірку, бо на холоді здавалося, що вона має зелений відтінок і це сприймалося як габаритні вогні. Про її ефективність насправді ми й досі не знаємо.
Ще поржали з того, що пацани, які кинули позицію намагалися відійти якомога далі. Напевно вони думали, що їхнє командування спитає: де ви? Вони скажуть: далеко. І тоді командування відповість: ну раз далеко, то їдьте на ППД відпочивати, а ми інших пришлемо.
Насправді ж, очевидно, що чим далі ти відійшов, тим далі тобі потім повертатися. Так і сталося.
Підора, вбитого в сраку, вони скинули у воронку від арти і трохи присипали землею. Напевно це правильно, бо ковиряти мерзлу землю важко, а розлагатися в холодну пору року він фактично не буде. Потім точно в цю воронку був ще один приліт і проблема вирішилася само собою.
| 2 | Десь з середніх класів школи в музиці для мене став головним зміст. Відчуття катарсису щоразу наповнювало, коли влучно підібрана рима співпадала з моїм світосприйняттям. Втім енергія біта з естетикою мелодії також займала вагоме місце.
Але війна впливає на свідомість. Я стаю простішим. Пам'ятаю, що колись їв у кафе та ресторанах. Там були морепродукти і багато назв, які вже не згадаю. Це дивно, бо то точно був я і водночас я цього майже не пам'ятаю. Ще хтось розповідав, що через муху в салаті, комусь дали новий салат. Зараз вже достатньо того, щоб в їжу не насрала миша. А якщо це не ЗСУшний сухпай або макарони з прозорого пакету, то можна і "смачного" собі побажати.
Не розумію системи цінностей більшості тих, хто мужньо тримає всі різновиди фронтів у тилу. Мене лякає наскільки ми стали різними. І при цьому я чітко усвідомлюю, що є величезна кількість воїнів, яким зараз набагато складніше ніж мені. І відкривати в собі друге дихання "давай, давай, ще трохи" стає все далі важчим, бо вже і третє і дев'яте відкрите, а попереду шлях ще довший, ніж пройдений до цього.
Трохи рятує музика. Вже не потрібна вишуканість рими, немає вимог до енергійності біту чи естетики мелодії. Для катарсису достатньо просто розуміти про що вона. Ось така музика мене зараз чіпляє:
https://youtu.be/hx72hIGA14A?si=Dm7xFm0yaDjAKTGW | 159 |
| 3 | Політикою цікавився з дитинства. Тягав додому всіляку агітаційну макулатуру. Навіть такого підора як мешков пам'ятаю.
Любив вибори. Мамі було пофіг, але мені вони подобалися, тому ми на них ходили. Там я читав передвиборчі програми тих, хто не мав змоги засрати всі стовпи своїми агітками і з піднесенням чекав моменту коли дадуть бюлетень. Розповідав мамі хто і чому мені імпонує.
Поступово я ставав дорослішим. Політикою продовжував цікавитися, але вже розумів, що агітаційна обіцянка абсолютно не тотожня поствиборчий діяльності. Що кандидати не тільки не схожі на мудреців, а точно ними не є. І головне: ніхто з них насправді не знає, що турбувало мене чи моїх друзів.
Так, в 2006-му році, на площі Конституції в Харкові, я взяв газету "Вартовий держави" організації "Патріот України". З першого погляду побачив заголовки з питаннями, що хвилювали мене - українця з Криму. Ввечері прийшов на організаційні збори і став її членом.
В 2011-му році проти Організації розпочалися репресії - все керівництво було ув'язнено або ж перейшло на нелегальне становище. Для їх звільнення та припинення політичних репресій як явища, я та багато інших патріотів, приймали активну участь в Революції Гідності. Ми були обурені саме проізволом правоохоронної системи - репресіями, зґвалтуванням у Врадіївці, вбивством Індила у Шевченківському райвідділку, побиттям студентів. І бажання вступу до ЄС було далеко не на першому місці як серед революціонерів, так і загальної маси мітингуючих.
Зараз я третій рік у війську. З новин знаю, що ми всіх перемагаємо. Ворог ходить виключно у м'ясні штурми, ми щоразу всіх вбиваємо і відходимо на заздалегідь приготовані, більш вигідні позиції. Тиловим гомофобам протидіємо маршируючи центром Києва, з нетерпінням чекаємо побільше мігрантів, а у внутрішній кишені носимо портретик Байдена. І звісно ж чекаємо вступу до ЄС.
А якщо серйозно, то на вступ до ЄС мені похуй. Я воюю за свою родину, українців та Україну! Напевно як і більшість солдатів. Не розуміння цього вчергове підкреслює прірву між народом та владою. А це, в свою чергу, створює комфортні умови для поширення російської пропаганди і як наслідок загрожує існуванню нашої Державності. | 15 653 |
| 4 | Вчора побачив біля позиції теплову сигнатуру. Придивився - собачка. Поступово ближче і ближче підходить. Приляже, полежить, ще трохи підійде. Так до самого ранку йшла.
Я дав їй водички, але пити не стала. Їсти не просила. Напевно перенервувала від постійних обстрілів.
Цілий день тихенько десь лежала, а вночі почув як щось їла, бо плямкала в кущах.
Думаю, як розвидніється трохи треба буде нагодувати. Але вона випила водичку, яку я їй залишив і десь пішла. | 414 |
| 5 | Почалася повномасштабна війна. Я пішов до війська захищати країну. Моя дружина, на восьмому місяці вагітності, з України виїжджати відмовилася.
В другій половині 2022-го року на заклик Президента ми відновили роботу свого малого бізнесу - дитячої футбольної школи. Спочатку вели роботу постійно перериваючись на повітряні тривоги. Потім додалися блекаути і пов'язані з цим витрати на альтернативне освітлення. Врешті бізнес довелося передати іншому власнику.
Зараз йде третій рік Великої війни. Я так само знаходжуся на війні, навіть без теоретичного натяку на демобілізацію, більш-менш тривалого відпочинку і повноцінної насолоди батьківством. Моя дружина, як і раніше, або сидить вдома уникаючи вимкнення світла і зупинки ліфтів, або ж ходить пішки на п'ятнадцятий поверх з дитиною на руках.
Обіцяний трьохрівневий захист енергетичної інфраструктури, схоже так і не буде добудований. Будівельні компанії говорять, що прем'єр-міністр Шмигаль особисто блокує фінансування проекту, а всі роботи зупинені через велику заборгованість.
Причина проста. Денис Шмигаль не носить на руках дитину на п'ятнадцятий поверх. Денис Шмигаль не знає, як себе почуває солдат, який повернувшись на ППД не може одразу зв'язатися із своєю родиною. Денис Шмигаль не ризикує життям, не ковтає біль того, що черговий побратим залишився лише в спогадах і по-справжньому не відчуває війну.
Денис Шмигаль - мудак! | 26 957 |
| 6 | Знову дав коментар про війну.
Заголовок хоч і належить не мені, але дуже точно відображає поточний перебіг війни.
https://expres.online/spetstema-2/viyskovosluzhbovtsi-pro-termini-viyni-i-situatsiyu-na-fronti-peremoga-bude-girkoyu | 1 297 |
| 7 |  Всіх татусів вітаю з Днем тата!
Через війну майже все наше спілкування з сином відбувається через телефон. Але час, що ми проводили разом - є самим чудовим в моєму житті.
Сподіваюся мені вдасться повернутися з війни живим та неушкодженим, щоб стати чудовим батьком. | 600 |
| 8 | Якщо попросити назвати найкращий військовий підрозділ, то більшість українців назвуть 3-тю штурмову, Азов, Кракен тощо. Жоден з них не був створений професійними військовими з високими погонами. Але саме в них найменше відчувається дефіцит кадрів, забезпечення чи технологічних інновацій.
Держава могла би доручити Миколі Коханівському відновити добровольчий батальйон ОУН. Високомотивований, професійний, з мережею рекрутингових центрів на базі Добровольчого руху ОУН та суттєвою волонтерською підтримкою.
Отримати сотні вишколених бійців, які довіряють своєму командиру, а значить здатні виконувати бойові задачі.
Натомість Держава вирішила, що використувати Коханівського значно ефективніше в якості звичайного солдата. Такі довбойобські рішення перетворили прагнення до Перемоги в блюзнірство, виконання військового обов'язку в прокляття.
Тут описаний останній бій Миколи:
https://www.facebook.com/share/p/gYz4rrcz2NCN2Uju/
Вічна пам'ять тобі, друже Буревію! | 628 |
| 9 |  Є люди - велетні. Велетні духу.
В складних обставинах я подумки розповідаю їм в чому складність рішення, яке маю обрати і дій, що мушу вчинити. Думаю, що робили би вони і як поставилися б до мого вибору.
Дуже часто, коли мій інстинкт самозбереження вступав у конфлікт з совістю, і я не міг відрізніти логічність від малодушності, саме спілкування з такими велетнями духу допомагає мені розуміти що є чим.
Одним з таких велетнів був Микола. Його думка для мене завжди була цінною, його вчинки правильні, його життєвий досвід важливий. Його загибель - це велика втрата для України!
Вічна пам'ять тобі, друже Буревію! | 356 |
| 10 | Не перестаю дивуватися який ривок зробила українська музика. Цей трек я сьогодні почув вперше, хоч він виявляється і не новий.
Класно все: і біти, і виконання, і зміст.
https://youtu.be/p0xCSxOOUOw?si=C8QKVgvEX87ZSSlj | 388 |
| 11 |  З Днем захисту дітей!
Діти - це сенс життя і мета існування країни. Я воюю в першу чергу за свого сина, за всіх дітей, що лишаються в Україні, за всіх хто повернеться і за тих, хто народиться.
Хай в наших життях війни стане мало, а дітей багато. Але дітей, як і щастя, багато не буває. Отже діти це і є щастя!
Всім дітей! 🤗 | 318 |
| 12 |  В курілці до солдатів підходить майор і розповідає анекдот. Всі солдати регочуть, аж за животи тримаються, а один не сміється. В нього питають:
-Ти чого не смієшся?
А він відповідає:
-Я з іншої частини. | 16 588 |
| 13 | Прізвище генерала Содоля мені було невідоме. Але про нього часто згадують разом із 37-ю бригадою морської піхоти. В моїй пам'яті одразу виринають події, пов'язані з штурмом Новодонецького та посадок західніше нього на початку літа 2023-го року.
Тоді морпіхи взяли Новодонецьке, вийшли на лінію Керменчика згідно попереднього плану, але там зустріли шалений опір з крупнокаліберних кулеметів, які були заховані в ДОТах всюди по посадках. Зі слів взводу розвідки 2-го батальйону (ми жили поруч і кентувалися), на всю штурмову групу була єдина рація у взводного, який загинув в першу годину бою. Детальний план операції особовому складу не доводився, командири обмежилися демонстрацією стрілочок на мапі. Розвіддані були дуже поверхневими. Через майже повну відсутність інформації і брак технічного забезпечення, зокрема рацій для взаємодії, велика кількість особового складу відмовилися приймати в ній участь.
Наслідком вогневого спротиву на лінії Керменчика привело до того, що всі почали відкатуватися до Новодонецького в очікуванні реорганізації бою. Техніка їздила по селу під щільним вогнем артилерії та поступово знищувалася.
Ми сиділи на своєму ППД в очікуванні наказу на висування для допомоги та охуївали від того, що відбувається. Здається, о четвертій дня приїхав наш командир взводу і розповів як чи комбат, чи комбриг морпіхів зайшов до нашого комбата, вал'яжно сів на диван і пафосно сказав: мої сьогодні Новодонецьке взяли! Навіть офіцери нижньої ланки, які були при цьому присутні, не витримали та спитали чи він часом не дебіл?!
Потім цьому чи комбату чи комбригу показали, що саме відбувається на трансляціях. Був розроблений новий план, як наш взвод мав увірватися в Новодонецьке та вивести всіх вцілілих.
За нами виїхав Макспро, який по дорозі роз'їбали. Поки чекали інший транспорт, задачу скасували з формулюванням, що вже немає кого виводити. А це, блядь, охуєнно неприємно почути!
Ще трохи згодом з'ясувалося, що наші штурмовики продовжували утримувати два будинки і по перехопленню вночі ми дізналися, що ворог вирушив на їх зачистку. Залишки наших морпіхів ще впродовж кількох тижнів по-одному, по-двоє виходили на наші позиції.
Наступного дня була ще одна спроба штурму. Леопард та АМХ між собою обмінялися пострілами - не влучили, пощастило, що вчасно були повідомлені про ведення френдлі фаєру. Згодом один з АМХів підірвався на своїй міні, встановленій нашими попередниками. Карта мінних полів була відсутня.
В посадках західніше майже всюди було просування вперед, але в багатьох місцях ворог проводив свої контрштурмові дії. Деякі тіла загиблих морпіхів ми змогли забрати через пару місяців, ще частину восени, але на жаль не всіх.
Говорять, що проти вищого офіцерського складу досі проводяться службові розслідування. За ґратами ніхто з них не опинився, тож перевірки, судячи з усього формальні. Я іноді навіть в деяких новинах зустрічав відвертий піздьож стосовно тих подій. Тому й думаю, що відмазують. А хотілося б, щоб такі командири відповідали за своє планування та рішення, бо вони загубили своїм керуванням багато життів достойних людей і професійних військових.
Чи причетний до цих подій генерал Содоль, мені на 100 відсотків невідомо. Але загалом хочу сказати, що безкарність керівництва сильно деморалізує. І це є однією з основних причин провалу мобілізаційної кампанії. | 474 |
| 14 |  Слобожанщина мені рідна. Тут народилися мої батьки, в різних її частинах. Сюди я приїздив до бабусь та дідуся.
Тут моє перше парубоцьке кохання і "дорослий" поцілунок. Тут перші зароблені гроші від продажу малини з городу. Звідси почалося моє студентське життя та формування світогляду.
Щоразу, навіть коли буваю проїздом, по-особливому щемить серце. Навіть повітря здається інакшим.
Зараз змушений захищати цю землю зі зброєю в руках. Щоб зберегти. Щоб дихалося легше. | 16 100 |
| 15 | Десять років велися бойові дії за Авдіївку. З'ясувалося, що оборона трималася не на військовій науці, а на солдатському героїзмі. Очільник Авдіївської МВА та Донецької ВЦА не понесли жодного покарання за бездіяльність.
Другий рік говорили про наступ росіян на Харківщині та звітували про готову лінію оборони. Тепер - то наступають не там, де будувалося, то винуваті підрядники, в яких не перевірили акти прийому-передачі.
Схоже, очільник Харківської ВЦА відповідальності також уникне.
Хтось з солдатів через це вже загинув, когось поранено. Хтось прямо зараз отримує наказ висуватися для проведення штурмових дій, щоб не дати ворогу часу для закріплення. Хтось знову загине або буде поранений, бо очільники ВЦА/МВА спиздили гроші.
Заїбало це блядство! Де арешти? | 14 496 |
| 16 | Цю історію мені розповіла мешканка одного з сіл, що були під окупацією.
Напередодні звільнення її, її дорослу доньку та онука з онучкою закрили в погреб. Скоріше за все боялися того, що допомогатимуть нашим. Бо зусиллями деяких сусідів окупантам стало відомо про те, що її зять перебуває у війську.
Це була прохолодна пора року, хоча в підвалі можна і в літню спеку замерзнути. Ніби для обігріву всередину занесли генератор. Все це відбувалося на адреналіні, бо підганяв автоматник. Вона ще наївно перепитала: чи вистачить їм його до ранку? Він відповів, що до ранку і не треба. А справжній зміст відповіді зрозуміла трохи згодом.
Спочатку вся родина сиділа і намагалася зрозуміти, що відбувається на поверхні. Рівний ритм роботи генератора заспокоював і ніби дійсно ставало тепліше. Поступово до цього тепла стали додаватися зірочки в очах. Сил ставало все менше, але вже було так затишно, що сили були і не потрібні.
Схоже відбувалося і з її донькою. Вона щасливо та безтурботно засинала, але щось неприємно холодне торкалося її щоки. Вже провалюючись в сон вона подумала: що ж це таке може бути? Відповідь різко привела до тями: це холодне тіло її сина.
Вона голосно заверещала і цим всіх розбудила. Швидко винесла дитину на двір, а бабця вивела онучку. Хлопець вижив, хоч і має зараз певні ускладнення зі здоров'ям.
Автоматник на той час вже втік лишивши після себе тільки пусту пляшку з закускою, а наступними, кого вони побачили були українські військові які зачищали селище. | 596 |
| 17 | Дежавю
Багато новин та постів, де наступ росіян на Харківщині подається або як щось не суттєве, або як щось чудове, а втрати ворога називають шаленими.
Згадую, як трохи більше ніж півроку тому нас перекинули на Авдіївський напрямок.
Тоді бої велися ще за залізницею, а ми поступово відступали і сталу оборону змогли зайняти аж на околицях Степового. Втрати окупантів в атаці часто були меншими ніж наші в обороні. Втім у новинах я читав фантастично-оптимістичні новини, які були прямо протилежними тому, що я бачив, чув чи переживав на лінії боєзіткнення.
Якось о третій ночі на своєму ППД чекав транспорт, який мав відвезти на позиції, читав новини. В одній з них писали, що у росіян не залишилося танків. Через кілька хвилин пілікнув телефон і в робочому чаті написали, що орієнтовно о п'ятій ранку очікується штурм ворога із застосуванням бронетехніки в тому числі танків. Я знову перечитав новину, перечитав повідомлення і повернувся до новини, де в росіян танків немає, щоб через годину побачити їх на власні очі.
Бої за Степове велися близько чотирьох місяців. Після стабілізації лінії фронту ворог став нести шалені втрати. Ще два місяці були бої за Бердичі. Це коштувало боєздатності двом російським бригадам - 30-й та 15-й.
На Харківщині за добу було втрачено шість сіл, відбивати їх буде складно. Казати, що то просто ворог не дійшов до укріплень - так собі аргумент. Тому нічого доброго на Слобожанщині не відбулося. А 106 ворогів та 8 одиниць техніки для російської армії наврядчи чи відчутні. Тому в мене стійке дежавю від повернення цих заспокійливих медіа-пігулок.
Командири батальйонів та бригад в чиїх зонах відповідальності стався прорив мають опинитися за ґратами. Це наслідок некомпетентності, поганого технічного оснащення та як наслідок низького бойового духу особового складу. Також арешти мають торкнутися керівництва військово-цивільних адміністрацій. | 18 024 |
| 18 | Останні дні життя Топера.
Вічна пам'ять, брате!
https://fakty.ua/436932-vecherom-soobcshili-chto-gruppa-na-zamenu-vyhodit-ne-budet-opasno-poslednie-soobcsheniya-s-peredka-andreya-topera-topchiya-pogibshego-vozle-rabotino?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR1XfHVgWSKdqJZCinch-oOIu0nxoo1VBo2vEGpP2F0Gw08l5LSnLxZuvlE_aem_AYKjk8920mXzSN4mLQONtIPTRa2UDMy1SzE-drGks3zsM5dPbZWZ6Dwns7VbR6HxXmvWychq-JQC7VtFqwA6h27D | 689 |
| 19 | Друзі, деякий час знаходжуся на гасінні Очеретинської пожежі. Ніби тенденція для нас позитивна, але говорити про це повністю ствердно ще зарано.
Збір на авто я достроково закрив. Дякую всім, хто долучився до збору! Відчувати Вашу підтримку - безцінно!!!
Було зібрано близько п'яти з половиною тисяч доларів, решту суми виділила Ольга Криворучко з сімейного бюджету. Придбано "Фрілендер 2" 2012 року з автоматичною коробкою передач за 9 500 доларів (враховуючи знижку в 250$ від продавця, як військовому). На автомобілі відсутня корозія, повний привід, високий кліренс. Через раптову зміну планів, купувалося терміново, тому не проходило огляд на СТО. Тим не менше вже залучалося до виконання завдань і не підвело.
Багато часу приділив вивченню питання купівлі машини для військових задач за кордоном. Вивчав ринок, варіанти з оформленням на військову частину чи благодійні фонди, консультувався з тими, хто "в темі". Завжди виходила якась хуйня.
Тому авто придбано на українських номерах, в передбачений законом спосіб, оформлено на мене. Бо бензин і ремонт сплачується за мій рахунок.
Велике-велике ДЯКУЮ всім причетним!!! | 663 |
| 20 |  Сьогодні дізнався, що загинув Андрій Топчий.
Ця новина спустошила. Згадую майже п'ятнадцять років нашого знайомства з людиною, що була живим втіленням слова порядність.
Веселий та ідейний інтелектуал. Надійний побратим та добра людина. Пиздець як паскудно на душі.
Вічна пам'ять тобі, брате! | 632 |
