проблиск
Open in Telegram
любові всевишній п р и с в я ч у є т ь с я вогняне серце | вірші, мої думки, пісні | ツ - для співпраці: 🛐@dietobeborn
Show more718
Subscribers
No data24 hours
No data7 days
No data30 days
Posts Archive
718
доля знову звела їх разом. попри стільки років, вони віднайшли одне одного, проте зовсім в чужих обіймах, котрі відчувались не гірше за оголене лезо, встромлене у шию.
718
- але я все одно не знаю, як себе полагодити.
- не треба лагодити те, що не зламано. - пристрасно відповів він. - ти допомагаєш собі. ти зцілюєш ті частини душі, що найбільше болять і змушують тебе завдавати болю іншим.
718
ти з надією чекаєш на ніч, бо лише тоді, як тобі здається, ти можеш бути справжньою, розколотою навпіл та водночас наповненою.
718
кохання - це коли ти віддаєш комусь неабияку силу, яка може знищити тебе, знаючи, що проти тебе її не використають.
718
світ давно не змінюється, правда твоя,
ти бачиш нині те, що бачу і я,
я чую нині те, що ти шепотів:
торкатися життя, немов жіночих животів...
718
за мною черга, але сенсу, якщо я в ній перший?
живу їх мріями, спостерігаю за твоїми віями
718
закривалась від самої себе, аби не чути настирливі думок. перекрикувала власний голос, щоб не слухати відчайдушний схлип. аби не всотувати в себе звуки природи, заглушувала світ музикою.
втрачала і відшукувала.
718
віддати усю себе всюди, аби не відчувати порожнечу. примарні спроби затиснути у кутку біль та вибратись назовні. до сонця, котре ненависно обпалює мою шкіру, жадаючи пробудити хоч якусь краплину емоцій.
