Єлісєйські поля
Open in Telegram
Канал Костянтина Єлісєєва про актуальні питання зовнішньої та безпекової політики, які прямо чи опосередковано стосуються України
Show more4 200
Subscribers
-124 hours
-17 days
-2030 days
Data loading in progress...
Similar Channels
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Tags Cloud
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
September '26
September '26
+1
in 0 channels
August '260
in 0 channels
Get PRO
July '26
+1
in 0 channels
Get PRO
June '260
in 0 channels
Get PRO
May '26
+43
in 2 channels
Get PRO
April '26
+1
in 0 channels
Get PRO
March '26
+2
in 0 channels
Get PRO
February '26
+4
in 0 channels
Get PRO
January '26
+2
in 0 channels
Get PRO
December '25
+8
in 1 channels
Get PRO
November '25
+8
in 0 channels
Get PRO
October '25
+5
in 0 channels
Get PRO
September '25
+18
in 2 channels
Get PRO
August '25
+11
in 0 channels
Get PRO
July '25
+17
in 0 channels
Get PRO
June '25
+8
in 0 channels
Get PRO
May '25
+12
in 0 channels
Get PRO
April '25
+2
in 0 channels
Get PRO
March '25
+157
in 3 channels
Get PRO
February '25
+13
in 1 channels
Get PRO
January '25
+12
in 4 channels
Get PRO
December '24
+36
in 3 channels
Get PRO
November '24
+6
in 0 channels
Get PRO
October '24
+4
in 2 channels
Get PRO
September '24
+5
in 0 channels
Get PRO
August '24
+14
in 1 channels
Get PRO
July '24
+16
in 0 channels
Get PRO
June '24
+64
in 5 channels
Get PRO
May '24
+10
in 0 channels
Get PRO
April '24
+9
in 0 channels
Get PRO
March '24
+64
in 6 channels
Get PRO
February '24
+10
in 2 channels
Get PRO
January '24
+41
in 2 channels
Get PRO
December '23
+90
in 8 channels
Get PRO
November '23
+6
in 0 channels
Get PRO
October '23
+6
in 0 channels
Get PRO
September '23
+59
in 0 channels
Get PRO
August '23
+19
in 0 channels
Get PRO
July '23
+14
in 0 channels
Get PRO
June '23
+19
in 0 channels
Get PRO
May '23
+16
in 0 channels
Get PRO
April '23
+145
in 0 channels
Get PRO
March '23
+422
in 0 channels
Get PRO
February '23
+193
in 0 channels
Get PRO
January '23
+32
in 0 channels
Get PRO
December '22
+133
in 0 channels
Get PRO
November '22
+3
in 0 channels
Get PRO
October '22
+25
in 0 channels
Get PRO
September '22
+109
in 0 channels
Get PRO
August '22
+11
in 0 channels
Get PRO
July '22
+9
in 0 channels
Get PRO
June '22
+29
in 0 channels
Get PRO
May '22
+6
in 0 channels
Get PRO
April '22
+11
in 0 channels
Get PRO
March '22
+40
in 0 channels
Get PRO
February '22
+38
in 0 channels
Get PRO
January '22
+14
in 0 channels
Get PRO
December '21
+42
in 0 channels
Get PRO
November '21
+21
in 0 channels
Get PRO
October '21
+27
in 0 channels
Get PRO
September '21
+140
in 0 channels
Get PRO
August '21
+1 070
in 0 channels
Get PRO
July '21
+142
in 0 channels
Get PRO
June '21
+182
in 0 channels
Get PRO
May '21
+1 802
in 0 channels
Get PRO
April '21
+232
in 0 channels
Get PRO
March '21
+146
in 0 channels
Get PRO
February '21
+234
in 0 channels
Get PRO
January '21
+4 190
in 0 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 07 September | 0 | |||
| 06 September | 0 | |||
| 05 September | 0 | |||
| 04 September | 0 | |||
| 03 September | +1 | |||
| 02 September | 0 | |||
| 01 September | 0 |
Channel Posts
Четверте, НАТО. Попри війну і складну міжнародну ситуацію, ця тема не повинна відходити на другий план. А особливо на фоні позитивних результатів Саміту Альянсу в Анкарі і рішення про поглиблення взаємодії НАТО з Україною та надання 140 млрд доларів підтримки для нашої держави. Навпаки, українська дипломатія має працювати ще активніше, щоб питання членства України залишалося серед пріоритетів Альянсу. Україна має не лише просити про підтримку, а й формувати бачення своєї майбутньої ролі як одного з гарантів європейської безпеки.
П’яте, Глобальний Південь. Китай, Індія, Бразилія, Південна Африка та інші впливові держави цього регіону залишаються напрямком, де українська дипломатія поки що не досягла результатів, на які розраховувала держава. Насамперед це стосується Пекіна. Сьогодні логіка міжнародної політики полягає вже не в тому, що Китай шукає шлях до великих столиць світу, а в тому, що великі столиці світу шукають шлях до Пекіна. Україна також повинна бути присутньою у цьому процесі. Чим менше міжнародної підтримки залишатиметься у Росії, тим швидше наблизиться справедливий мир.
Міністр закордонних справ нового Уряду отримає непросту, але водночас унікальну можливість. Це шанс не пояснювати помилки минулого, а виправити їх. Шанс повернути українську дипломатію на висхідну траєкторію. Шанс зробити так, щоб зовнішня політика знову почала приносити результати в найкращих інтересах української держави.
Бо дипломатія сьогодні - це не додаток до війни. Дипломатія сьогодні - це другий фронт України. І від успіху на цьому фронті залежить не менше, ніж від успіхів наших воїнів на полі бою.
| 2 | Дипломатія без міністра: п'ять очікувань від нового глави МЗС України
Сьогодні увага багатьох прикута до долі нового Міністра оборони України. І цей інтерес цілком виправданий, зрозумілий і закономірний. В умовах війни посаду міністра оборони не можна залишати вакантною навіть на короткий час. Але так само шкідливо залишати вакантною й іншу ключову посаду, а саме: посаду Міністра закордонних справ України. Однак саме цей феномен ми сьогодні й спостерігаємо. Два портфелі за конституційною і головною квотою Глави держави виявилися порожніми. І скільки вони такими залишатимуться - питання відкрите.
Між тим ситуація із зовнішньополітичним відомством є не менш важливою, ніж ситуація в Міністерстві оборони. Українські дипломати сьогодні є такими самими воїнами, як і наші військові. Просто вони воюють на іншому фронті - фронті консолідації міжнародної коаліції підтримки України, отримання зброї для українського військового, систем ППО, пошук партнерів для перспективних розробок, зміцнення санкційного тиску проти росії, просування України до Європейського Союзу, НАТО, пошуку нових союзників і створення переговорних рамок для завершення війни.
Як і лінія бойового зіткнення, цей фронт не знає пауз. Міжнародна політика не припиняється ні на день, ні на мить. Щодня відбуваються зустрічі, переговори, ухвалюються рішення, формуються нові коаліції, розвивається комунікація. Саме тому Міністерство закордонних справ не може працювати в режимі очікування, без повноцінного голови.
Хто б не очолив українську дипломатію, вимоги до нового міністра сьогодні мають бути цілком очевидними.
Передусім, повернення суб’єктності самому Міністерству закордонних справ. Саме МЗС має бути центром формування зовнішньої політики держави. Саме дипломати повинні визначати її професійний порядок денний, пропонувати рішення, відкривати нові можливості та брати на себе відповідальність за їх реалізацію. Українська дипломатія не може залишатися лише виконавцем чужих політичних рішень, з яких би високих кабінетів вони не спускалися. На чолі МЗС має бути відповідальний та ініціативний лідер, який в умовах війни буде посилювати, а не просто супроводжувати дипломатичні зусилля Глави держави.
Друге, відновлення довіри у відносинах із нашими найближчими сусідами. Спадок останнього року виявився надзвичайно складним. Польща й Угорщина дедалі частіше ставали не прикладами успішного партнерства, а прикладами криз, які безпосередньо впливають на українські національні інтереси. Чеська Республіка, Словаччина, Болгарія. Ми вже втратили занадто багато людей, територій і часу. Не можна дозволити собі втрачати ще й союзників. Так само як і довіру. Відносини із сусідніми державами значною мірою визначатимуть успіх європейської та євроатлантичної інтеграції України. І про це слід не забувати.
Третє, прискорення вступу України до Європейського Союзу. Міністр закордонних справ не може бути непомітною тінню на цьому треку. Навпаки - він має бути чесним комунікатором між Києвом і Брюсселем та столицями держав-членів ЄС. Усі очікування, рекомендації та вимоги наших європейських партнерів повинні бути почуті не лише в МЗС, а й у кожному українському міністерстві, кожному центральному органі влади і на всіх пагорбах Києва. Членство в Європейському Союзі починається не в Брюсселі. Воно починається в Україні - з реформ, верховенства права, боротьби з корупцією та зміцнення демократичних інституцій. Завдання глави МЗС - не пом’якшувати чи вихолощувати вимоги наших партнерів, не виступати «адвокатом диявола», а забезпечувати їх розуміння і виконання всередині держави. | 1 138 |
| 3 | Резолюція Європарламенту щодо прогресу України у 2025 році — це «рентген» нашого шляху до ЄС.
Європейські партнери й надалі твердо підтримують Україну, але дедалі уважніше дивляться на якість реформ, стан демократії та повагу до прав демократичної опозиції. Особливо важливо не допустити, щоб історичні конфлікти з партнерами, зокрема Польщею, підривали підтримку України у ключових питаннях - зброї, санкцій, фінансування та вступу до ЄС.
Сталий мир можливий лише через силу, а європейське майбутнє — лише через міцну демократію, верховенство права, незалежні інституції та внутрішню єдність.
Про це — моя стаття для «Дзеркала тижня».
https://zn.ua/ukr/europe/jes-otsiniv-ukrajinu-shcho-pokazav-brjusselskij-renthen.html | 1 915 |
| 4 | Українсько-польські відносини переживають непростий період. Історичні питання, політичні емоції та передвиборчі розрахунки дедалі частіше виходять на перший план, відсуваючи стратегічно важливе - безпеку, підтримку України у війні та спільну відповідальність за майбутнє Європи.
У статті для «Дзеркала тижня» аналізую, чому нинішнє охолодження у відносинах між Києвом і Варшавою становить виклик не лише для двостороннього партнерства, а й для європейської єдності загалом. Також пропоную бачення того, як не допустити, щоб політичні емоції та історичні дискусії затьмарили головне - спільну відповідальність за безпеку Європи та успіх України на шляху до ЄС і НАТО.
https://zn.ua/ukr/WORLD/ukrajina-i-polshcha-koli-vazhlive-pochinaje-zatmarjuvati-holovne.html | 2 328 |
| 5 | Відкриття першого переговорного кластера з ЄС є справді історичною подією для України. Але важливо розуміти, що це не завершення шляху, а лише перші метри тривалого та виснажливого євроінтеграційного марафону, де Україну оцінюватимуть уже не за деклараціями, а за якістю реформ, роботою інституцій і здатністю держави діяти за правилами ЄС. У статті для «Дзеркала тижня» оцінюю перспективи переговорного процесу, основні принципи переговорів та ключові ризики, які треба враховувати українській владі, громадянському суспільству, бізнесу, громадянам та європейським партнерам на шляху до членства нашої держави в ЄС.
https://zn.ua/ukr/WORLD/na-pershomu-metri-marafonu-jak-ne-zastrjahnuti-na-pivdorozi-do-jevrosojuzu.html | 2 453 |
| 6 | Despite all these risks, it would be a mistake to reject Friedrich Merz’s proposal sharply and categorically. It contains strong elements.
First, Germany is demonstrating political will to move enlargement forward. This matters, because without Germany no major European process will have sufficient weight.
Second, the idea of opening all negotiating clusters as soon as possible corresponds to Ukraine’s interests. This should be the centre of the discussion and of our efforts — not symbolic institutional fantasies or the drawing up of lists of future “voiceless” Members of the European Parliament.
Third, the concept could become an “Association Agreement Plus”: deeper access to the single market, EU industrial chains, defence programmes, energy, transport, the digital space, financial and other practical instruments.
Fourth, mechanisms to punish backsliding on reforms can be useful for Ukrainian civil society. Ukraine needs not only carrots, but also sticks against attempts by the authorities to stop or imitate reforms. But these conditions must work honestly: they should discipline and motivate the Ukrainian authorities, not give the EU an excuse to postpone membership indefinitely.
Ukraine’s position should be simple: yes to everything that accelerates full membership; no to everything that substitutes for it or obstructs it.
Ukraine can agree to interim benefits only under clear conditions: the status must be temporary; the final goal — full membership — must be explicitly fixed; all negotiating clusters must be opened without political delay; Ukraine must not be decoupled from Moldova and other countries — such an interim status should be available to every candidate country; people and businesses must receive concrete benefits; and reforms must be not a declaration, but a strict requirement for the Ukrainian authorities.
Most importantly: no format without voting rights and real influence can be called a victory. It will be a victory when Ukraine becomes a full member of the EU and takes part in shaping the future of a united Europe itself.
In its time, the Sarkozy initiative — thanks to the right policy by the Ukrainian side — ultimately accelerated the conclusion of the Association Agreement. The Merz initiative may either accelerate Ukraine’s path to membership or, conversely, freeze it in the status of an “eternal candidate”. | 1 830 |
| 7 | The second danger is the decoupling of Ukraine from Moldova and the “Balkan wave” of enlargement. Ukraine and Moldova have been moving towards the EU as part of one geopolitical logic: two states leaving the Russian sphere of influence and anchoring themselves in Europe. If Ukraine is moved onto a separate track, the EU may obtain a convenient argument that Ukraine already has a special status, and therefore the opening of clusters, the closing of negotiating chapters and full accession can be postponed. This is especially dangerous if Moldova and other candidates remain in the classic, understandable process, while Ukraine finds itself in an exceptional but less defined format.
The third problem is a decline in motivation on both sides. An interim status may reduce the EU’s motivation to carry the process through to the end and to undertake its own internal reforms. The most difficult questions related to Ukraine’s full membership are obvious for the EU: the budget, agricultural policy, access to structural funds, voting rights, institutional weight and competition within the single market. “Associated membership” may become a way of saying: we have already done a lot, we have rewarded Ukraine, and now we can slow down because further steps are unpopular in European societies.
The risk for the Ukrainian authorities is no smaller. Such a format may become a comfortable political safety belt: EU flags are there; participation of politicians and bureaucrats in EU councils is there; endless visits to Brussels are there; and real reforms can be delayed because “we have already been more or less accepted.” This does not correspond to the interests of Ukrainian society. Ukrainians do not need symbolic chairs without a vote, photo opportunities for representatives of the authorities in European institutions, or various “European gimmicks”. They need genuine judicial reform, a reformed law-enforcement system, an independent anti-corruption infrastructure, fair rules of the game for business, protection of property rights, transparent regulators, and a predictable and prosperous state.
The fourth risk is that the initiative could become a lifebuoy for a government that does not demonstrate sufficient reform capacity and political will for reform. There is a temptation to sell “associated membership” as a historic victory, even if, in substance, it would mean a seat without a vote, partial access without full rights, and a new, improved wrapping for the old Association Agreement. This is not dangerous for the opposition or the authorities as such. It is dangerous for the country. European integration must not be an instrument of political PR or a project of one party; it must be an effective and inclusive mechanism for uniting and transforming the state.
The fifth risk is the discrediting of the very idea of the EU among citizens and business. Ukrainians support EU membership not because they dream of decorative presence in Brussels or of members in the European Parliament. For citizens, the EU means security, dignity, quality of life, freedom of movement and employment, fair courts, prosperity and a hopeful future. For business, it means unhindered access to the market, standards, investment, protection from arbitrariness, cheaper capital and clear regulation. If, instead of this, society is offered “under-membership” that does not allow people to feel the obvious benefits of membership, the European integration idea itself may be discredited. Eurosceptics will receive a simple thesis: we have once again been left in the waiting room, in the swamp. In a country exhausted by war, such mistrust can grow quickly and have unpredictable consequences — up to a return to ideas of “multi-vector” policy and a separate path, something Russian propaganda will actively work to promote. | 1 282 |
| 8 | “Associated Membership” for Ukraine in the EU: Between Real Integration and an Imitation of Victory
January 2008… Negotiations between Ukraine and the EU on a new enhanced agreement to replace the Partnership and Cooperation Agreement have been under way for almost a year. Ukrainian negotiators are persistently advancing the idea of a “European-style association” as a preparatory stage on the path to EU membership, drawing on the experience of neighbouring countries in Central and Eastern Europe and the Baltic states. EU bureaucrats have gone into a defensive crouch, citing the lack of consensus among Member States on a European perspective and association for Ukraine. One of the EU heavyweights — France — is preparing for its Presidency of the European Council (the institution of the rotating Presidency of the European Council is still in place; there is no elected President of the European Council yet) and is working on a package of possible “historic” breakthroughs of the French Presidency in the Eastern European direction. The office of President Nicolas Sarkozy approaches allies and Ukraine with the idea of a so-called “associated partnership” — more than a Partnership and Cooperation Agreement, but less than an Association Agreement.
At that time, Ukraine did not agree to a vague political framework and ultimately secured a full-fledged Association Agreement, including a Deep and Comprehensive Free Trade Area and a visa dialogue that eventually resulted in visa-free travel.
This experience matters. Interim formats can be used if they expand the space for integration. But they must not be accepted if they lock Ukraine outside full-fledged integration formats — association then, and full membership now.
The EU institutions and Member States sincerely want to help Ukraine withstand the war against the Russian aggressor and give it hope for a secure, democratic and prosperous future as an independent state. In this context, the European Union’s swift political response — granting Ukraine candidate status and agreeing to open accession negotiations — is understandable. And this clear high-speed track should continue to lead Ukraine towards the ultimate goal of membership.
Chancellor Friedrich Merz’s initiative on so-called “associated membership” for Ukraine in the EU appears, at first glance, to be an attempt to finally move the enlargement process forward — a process that has been stuck for too long between a grand geopolitical promise and slow-moving Euro-bureaucracy. There is a positive side to this: Germany, as a heavyweight, is ready to become an engine of enlargement, to speak of Ukraine as a future full member of the EU, and to look for interim instruments that would not leave us in a grey zone.
The idea primarily concerns the possible participation of Ukrainian representatives in European institutions, but without voting rights; broader access to programmes, funds and budgetary mechanisms; and potential security commitments from the EU in the logic of Article 42.7 — but without full membership itself.
Let us analyse the main risks and potential opportunities of the Merz initiative.
The main risk of such a construction is that the format depends on the political will of EU Member States. Today, Berlin has political will. Tomorrow, there will be elections in France, Poland, Germany, the Netherlands or another country where the Ukrainian issue is part of domestic political struggle. For Ukraine, a status that can be frozen after any subsequent electoral cycle is not a guarantee of membership. | 914 |
| 9 | Попри всі ризики, відкидати пропозицію Фрідріха Мерца різко і безапеляційно було б помилкою. У ній є сильні елементи.
По-перше, Німеччина демонструє політичну волю рухати розширення вперед. Це важливо, бо без Німеччини жоден великий європейський процес не матиме достатньої ваги.
По-друге, ідея відкриття всіх переговорних кластерів якнайшвидше відповідає українському інтересу. Саме це має бути центром дискусії та прикладенням зусиль, а не символічні інституційні фантазії та формування списків майбутніх «безголосих» євродепутатів.
По-третє, концепція може стати “Угодою про асоціацію плюс”: глибший доступ до єдиного ринку, промислових ланцюгів ЄС, оборонних програм, енергетики, транспорту, цифрового простору, фінансових та інших практичних інструментів.
По-четверте, механізми покарання за відкат реформ можуть бути корисними для українського громадянського суспільства. Україні потрібні не лише “морквини”, а й “палиці” проти спроб влади зупиняти або імітувати реформи. Але ці умови мають працювати чесно: вони повинні дисциплінувати та мотивувати українську владу, а не давати ЄС привід безкінечно відкладати членство.
Українська позиція має бути простою: так - усьому, що пришвидшує повне членство, ні - усьому, що його підміняє чи заважає.
Україна може погоджуватися на проміжні переваги лише за чітких умов: статус має бути тимчасовим; кінцева мета - повноправне членство - повинна бути прямо зафіксована; усі переговорні кластери мають відкриватися без політичного затягування; Україну не можна від’єднувати від Молдови та інших країн - такий проміжний статус має отримати кожна країна-кандидат, люди й бізнес мають отримати конкретні вигоди; реформи мають бути не декларацією, а жорсткою вимогою до української влади.
І найголовніше: жоден формат без права голосу та реального впливу не може називатися перемогою. Перемогою буде тоді, коли Україна стане повноцінним членом ЄС і сама братиме участь у формуванні майбутнього об’єднаної Європи.
Ініціатива Саркозі свого часу, за правильної політики української сторони, зрештою прискорила укладення Угоди про асоціацію. Ініціатива Мерца може або прискорити шлях України до членства, або навпаки - законсервувати її у статусі “вічного кандидата”. | 62 340 |
| 10 | Головний ризик такої конструкції - це залежність формату від політичної волі держав-членів ЄС. Сьогодні є політична воля Берліна. Завтра будуть вибори у Франції, Польщі, Німеччині, Нідерландах чи іншій країні, де українське питання є частиною внутрішньої боротьби. Для України статус, який можна заморозити після будь-якого чергового електорального циклу, не є гарантією членства.
Друга небезпека - це від’єднання України від Молдови та «балканської хвилі» розширення. Україна і Молдова рухались до ЄС як частина однієї геополітичної логіки: дві держави, що виходять із російської зони впливу й закріплюються в Європі. Якщо Україну переведуть на окремий трек, ЄС може отримати зручний аргумент у тому, що Україна вже має особливий статус, тож відкриття кластерів, закриття переговорних розділів і повний вступ можна відкласти. Це особливо небезпечно, якщо Молдова й інші кандидати залишаться в класичному зрозумілому процесі, а Україна опиниться у винятковому, але менш визначеному форматі.
Третя проблема - це падіння мотивації з обох боків. Проміжний статус може знизити мотивацію ЄС доводити справу до кінця та здійснювати внутрішні реформи. Найскладніші питання від повного членства України для ЄС очевидні: бюджет, аграрна політика, доступ до структурних фондів, право голосу, інституційна вага, конкуренція на єдиному ринку. «Асоційоване членство» може стати способом сказати: ми вже зробили багато, винагородили Україну, а тепер можна не поспішати, бо подальші кроки є непопулярними в європейських суспільствах.
Для української влади ризик не менший. Такий формат може стати комфортним політичним поясом безпеки: прапори ЄС є, участь політиків та бюрократів у радах ЄС є, нескінченні візити до Брюсселю є, а з реальними реформами можна не поспішати, бо «нас і так вже ніби прийняли». Це не відповідає інтересам українського суспільства. Українцям потрібні не символічні крісла без голосу, не фоточки представників влади у євроінституціях, не різні «європейські фішечки», а справжня судова реформа, реформована правоохоронна система, незалежна антикорупційна інфраструктура, чесні правила гри для бізнесу, захист права власності, прозорі регулятори, передбачувана і заможна держава.
Четвертий ризик - рятівний круг уряду, який не демонструє достатньої реформаторської спроможності та політичної волі до реформ. Виникає спокуса продавати «асоційоване членство» як історичну перемогу, навіть якщо за суттю це буде місце без голосу, частковий доступ без повних прав і нова покращена обгортка для старої Угоди про асоціацію. Це небезпечно не для опозиції чи влади як таких. Це небезпечно для країни. Бо європейська інтеграція має бути не інструментом політичного піару чи проєктом однієї партії, а дієвим та інклюзивним механізмом об’єднання та трансформації держави.
П’ятий ризик - це дискредитація ідеї ЄС для людей і бізнесу. Українці підтримують членство в ЄС не тому, що мріють про декоративну присутність у Брюсселі та депутатів у Європарламенті. Для громадян ЄС означає безпеку, гідність, якість життя, свободу пересування і працевлаштування, справедливі суди, заможність, обнадійливе майбутнє. Для бізнесу – безперешкодний доступ до ринку, стандарти, інвестиції, захист від свавілля, дешевший капітал, зрозуміле регулювання. Якщо замість цього суспільству запропонують “недочленство”, яке не дає можливості відчути всі очевидні переваги членства, це може дискредитувати саму євроінтеграційну ідею. Євроскептики отримають просту тезу: нас знову залишили в передпокої, в болоті. У країні, виснаженій війною, така недовіра може рости швидко і мати непередбачувані наслідки, аж до повернення до ідей багатовекторності та окремого шляху, над чим активно працюватиме і російська пропаганда. | 1 138 |
| 11 | «Асоційоване членство» для України в ЄС: між реальною інтеграцією та імітацією перемоги
Січень 2008 року… Вже майже рік тривають переговори між Україною та ЄС про нову посилену угоду на заміну Угоди про партнерство та співробітництво. Українські переговірники вперто просувають ідеологію «асоціації європейського типу» як підготовчий етап на шляху членства в Євросоюзі на основі досвіду сусідніх країн Центрально-Східної Європи та Балтії. Євробюрократи увійшли в режим глухої оборони і посилаються на брак консенсусу серед держав-членів щодо європейської перспективи та асоціації для України. Одна з важковаговиків ЄС - Франція - готується до свого головування в Європейській Раді (ще функціонує інститут головування в Єврораді, немає інституту обраного Президента Євроради) і опрацьовує пакет можливих «історичних» проривів французького головування на східноєвропейському напрямку. Офіс Президента Ніколя Саркозі виходить до союзників і України з ідеєю так званого «асоційованого партнерства» - більше ніж Угода про партнерство та співробітництво, але менше за Угоду про асоціацію.
Україна тоді не погодилася на розмиту політичну рамку і зрештою отримала повноцінну Угоду про асоціацію, включаючи всеохоплюючу і поглиблену зону вільної торгівлі та візовий діалог, який завершився безвізом.
Цей досвід важливий. Проміжні формати можна використовувати, якщо вони збільшують простір інтеграції. Але їх не можна приймати, якщо вони консервують Україну поза повноцінними інтеграційними форматами - тоді асоціацією, а зараз повноправним членством.
Інституції та держави-члени ЄС щиро прагнуть допомогти Україні вистояти у війні проти російського агресора та дати надію на безпечне демократичне заможне майбутнє як незалежної держави. У цьому контексті є зрозумілою швидка політична реакція Євросоюзу на надання Україні статусу країни-кандидата та згода на початок вступних переговорів. І ця чітка швидкісна магістраль мала б продовжувати вести Україну до кінцевої мети членства.
Ініціатива канцлера Фрідріха Мерца щодо так званого «асоційованого членства» України в ЄС на перший погляд виглядає як спроба нарешті зрушити процес розширення, який занадто довго буксує між великою геополітичною обіцянкою і повільною євробюрократією. І в цьому є позитив: Німеччина як важковаговик готова бути двигуном процесу розширення, говорити про Україну як про майбутнього повноправного члена ЄС і шукати проміжні інструменти, які не залишать нас у сірій зоні.
Йдеться, насамперед, про можливість участі українських представників у європейських інституціях, але без права голосу, ширший доступ до програм, фондів і бюджетних механізмів, потенційні безпекові зобов’язання з боку ЄС у логіці статті 42.7, але без самого повноправного членства.
Проаналізуємо основні ризики та потенційні можливості ініціативи Мерца. | 1 274 |
| 12 | Перемирʼя за календарем Кремля?
Днями відбулася телефонна розмова президента Трампа та путіна, з якої ми всі дізналися про нову ініціативу припинення вогню (під день победобесія в росії на 9 травня). І, судячи з усього, дізналися не лише ми, а й уся українська дипломатія, разом з всіма головними переговорниками.
Якби це була перша подібна ініціатива, то її ще можна було б розглядати як потенційний крок до деескалації. Але це вже відбувається вдруге. Після так званого “пасхального перемир’я”. Отже складається враження, що Україні пропонують тепер і в подальшому підлаштовуватися під російські дати і “перемир’я під свята”. Це не має нічого спільного зі сталим та справедливим миром.
Такі ініціативи виглядають більше як інформаційно-політичний хід, димова завіса та імітація, ніж реальний намір зупинити війну. Перемир’я не може бути прив’язаним до календаря країни агресорки. Якщо є справжня готовність до повного і безумовного припинення вогню, тоді ця готовність має бути постійною та системною, а не ситуативною і символічною. Таку логіку варто довести до наших партнерів.
І головне. Де тут Україна? Де прямий контакт Вашингтона з Києвом? Якщо раніше можна було сумніватися, то зараз ми бачимо тривожну тенденцію: принцип “нічого про Україну без України” підміняється на “все про Україну без України”. І це вже питання не лише дипломатії і переговорів, а дещо більше.
Проте, спосіб викрутити цю прикру ситуацію на українську користь завжди є… | 1 945 |
| 13 | На каналі «Говорить Великий Львів» говорили про глобальну безпеку, ризики ядерної ескалації на Близькому Сході та наслідки для України.
Передумовою врегулювання будь-якого конфлікту є припинення вогню. Спроби домовлятися про «великий мир» без зупинки бойових дій - це хибна логіка, яка лише затягує конфлікт. Саме після припинення вогню починається найскладніше - робота над стійким рішенням.
П’ять висновків із історії довкола американо-ізраїльської війни проти Ірану.
1. Навіть маючи значний військовий потенціал, США продемонстрували готовність діяти в межах можливого і шукати політичне рішення. Йдеться про усвідомлення меж сили. Це ознака усвідомлення відповідальності за глобальну безпеку.
2. Сучасні домовленості дедалі рідше є результатом прямих переговорів сторін. Йдеться більше про модель “розподіленої дипломатії”, де одні актори домовляються, інші - тиснуть, треті - створюють умови для рішення. Це треба належним чином враховувати.
3. Вікно можливостей завжди обмежене. Кожне перемир’я відкриває шанс для дипломатії, але цей шанс швидко зникає, якщо його не використати. Саме в цей момент формується майбутня архітектура безпеки.
4. Менше уваги до Ірану і Близького Сходу означає більше уваги до України. Той, хто втрачає увагу світу, втрачає і частину підтримки. Війна йде не лише на полі бою, а й за глобальний порядок денний.
5. Ситуація в регіоні залишається крихкою, і її розвиток може ще не раз здивувати. Навіть після досягнення домовленостей жодної стабільності не гарантовано. У таких умовах перемагає не той, хто лише реагує, а той, хто має чітку, скоординовану і довгострокову стратегію.
Окрема тема - ядерний фактор. Навіть сама риторика про застосування ядерної зброї створює небезпечні прецеденти. Перетин цієї межі руйнує глобальні правила гри і відкриває шлях до неконтрольованої ескалації. Саме тому - це червона лінія, яку не можна переходити.
І кілька важливих акцентів для України:
⁃ Росії потрібні не «кілька кілометрів». Росії потрібна вся Україна як елемент відновлення імперського впливу. Заяви окремих американських політиків лише підтверджують: з партнерами потрібно системно працювати і пояснювати реальну суть війни. Реакція України має залишатися професійною: спокійна, дипломатична, без емоцій, але з чітким захистом національних інтересів.
⁃ Вибори в Угорщині не змінять миттєво ситуацію в українсько-угорських відносинах. Потрібна довгострокова стратегія роботи навіть із складними партнерами. Українська дипломатія має навчитися працювати з «незручними» країнами.
Сучасна війна - це не лише фронт. Світ дедалі більше переходить у фазу складної багаторівневої дипломатії. Це конкуренція стратегій, координації і витримки. І саме тут визначається кінцевий результат.
Повну розмову дивіться за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=iRTzEE8FTSU | 1 744 |
| 14 | В ефірі Radio NV говорили про активізацію України на Близькому Сході, ризики нової геополітичної конфігурації та посилення тиску на Україну.
Головне:
- Візит Президента України до Саудівської Аравії - це не випадковість, а частина стратегії. Україна намагається закріпитися на ринку країн Перської затоки, передусім в оборонному секторі, та паралельно послабити російський вплив у регіоні. Це також про координацію дій проти Ірану як спільного ворога. Близький Схід - це не лише про безпеку, а й про економіку та майбутнє відновлення України. Саме тому потрібна системна державна політика і зокрема, призначення спеціального представника України в цьому регіоні.
- Війна навколо Ірану створює нові ризики для України. Є небезпека, що США намагатимуться компенсувати свої невдачі на іранському треку шляхом посилення тиску на Україну прийняти невигідні умови миру, в тому числі погодитися на територіальні поступки.
- Росія активно підтримує Іран. Зростання цін на енергоносії прямо підсилює її можливості фінансувати війну проти України.
- Так званий «дух Анкориджа» продовжує впливати на переговорний процес. Територіальні поступки, відкладення питання членства України в НАТО та навіть перспектива послаблення антиросійських санкцій - усе це створює небезпечний фундамент для подальшого тиску на Україну.
- Будь-які гарантії безпеки з боку США мають бути юридично зобов’язуючими. Мінімальний формат має бути подібним до гарантій США для Японії, тобто фактична дія принципу колективної оборони.
- Україна має розширювати діапазон переговорного треку для посилення тиску на Росію і працювати не лише із США та ЄС, а й з Китаєм, Індією, Бразилією, ПАР.
- G7 має залишатися сфокусованою на Україні. Ключове - не допустити зміщення уваги на інші конфлікти та забезпечити додаткову фінансову підтримку України на фоні зростаючого дефіциту бюджету.
Світ входить у період турбулентності, де війни взаємопов’язані. У цих умовах Україні критично важливо діяти проактивно, розширювати дипломатичну географію та наполягати на сильних, а не декларативних гарантіях безпеки.
Повну розмову дивіться за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=ObxdzzoecGY | 1 671 |
| 15 | На Radio NV говорили про війну на Близькому Сході, її вплив на глобальну безпеку та наслідки для України.
Головне:
• Ескалація на Близькому Сході безпосередньо впливає на війну росії проти України. Будь-яке загострення в цьому регіоні посилює глобальну нестабільність і створює нові можливості для російського агресора.
• Сьогодні багато аналітиків сперечаються про мотиви ударів США по Ірану: чи йдеться про спробу зупинити ядерну та ракетні програми Ірану, чи про внутрішньополітичні фактори у США напередодні виборів. У будь-якому разі ця ситуація негативно впливає на демократичний світ і відкриває додаткові можливості для Москви.
• Тривожним сигналом є фактична пауза в переговорному процесі щодо припинення війни росії проти України. Росія намагається використати цю паузу, щоб зміцнити свої переговорні позиції та добитися від Вашингтона помʼякшення (якщо не скасування) антиросійських санкцій.
• Україні важливо не чекати завершення інших міжнародних криз, а активно навʼязувати власний порядок денний: посилювати контакти зі США, працювати з Конгресом і координувати позиції з європейськими партнерами.
• Водночас український досвід протидії ракетно-дроновим атакам уже викликає інтерес партнерів. І цей досвід потрібно максимально використовувати як елемент міжнародної безпекової співпраці та посилення позицій в регіоні Близького Сходу.
• Окремий виклик - напруженість у відносинах з Угорщиною. Україна має вже зараз готуватися до різних сценаріїв після парламентських виборів у Будапешті і шукати шляхи нейтралізації можливого блокування рішень ЄС щодо України. Не поділяю оптимізму, що парламентські вибори в Угорщині дозволять перегорнути цю провальну сторінку у двосторонніх відносинах, оскільки Віктор Орбан не втратить вплив на політику Угорщини щодо України. Бачу три головні сценарії: 1) незначна перемога Орбана за політичної підтримки Адміністрації Трампа, бо Орбан є особистим другом Трампа та є цінним для американської політики в Європі; 2) незначна перемога Мадяра, але велика складність із формуванням коаліції, і ймовірність врешті-решт дострокових виборів або формування коаліції Орбаном без Мадяра; 3) перемога Мадяра у парламентських виборах, але Орбана обирають наступним Президентом Угорщини з правом вето і фактично фільтром політики Мадяра на українському напрямку.
Повну розмову дивіться за посиланням: https://youtu.be/o-ElwgYGmog?si=Zceld4uhiLQ1Wep0 | 1 932 |
| 16 | Сьогодні в ефірі Radio NV говорили про результати Женевських зустрічей, «двосторонній трек» з Росією, ініціативу Трампа щодо так званої Ради миру.
Головні тези:
⁃ Двостороння зустріч з російською делегацією в Женеві не могла бути «експромтом». Росія нічого не робить випадково. Для Кремля переговори - це інший спосіб ведення війни. Москва намагається отримати за столом те, чого не досягла на полі бою. Тому ключове питання - формат. Без участі США та європейських партнерів росія завжди залишає простір для маніпуляцій і нав’язування власної версії «домовленостей». Нам не потрібен черговий «дух Женеви».
⁃ Європа обов’язково має бути за столом переговорів. Сьогодні саме вона є потужним зовнішнім інструментом зміцнення стійкості України - політичним, фінансовим, санкційним.
⁃ Санкції США проти росії продовжені. Це рутинний, але важливий крок. Водночас очікуємо на справді потужні рішення від Вашингтона і від ЄС. 20-й пакет санкцій Європейського Союзу має стати сигналом, що тиск не послаблюється. Зволікання лише грає на користь Кремля.
⁃ Так звана Рада миру Дональда Трампа - це передусім політичне шоу. Але в нинішніх умовах Україна має використовувати будь-який майданчик для прямого контакту з американським керівництвом. Завершення війни значною мірою залежить від позиції США. Потрібна активна, гнучка і креативна дипломатія.
Детальніше про ці питання у записі ефіру https://www.youtube.com/watch?v=BZPCkU2kMJQ | 1 666 |
| 17 | На Прямому говорили про підсумки Мюнхенської безпекової конференції та очікування від зустрічі в Женеві.
Головне:
⁃ Світ входить у якісно нову еру міжнародних відносин. Вашингтон переглядає ієрархію своїх зовнішніх пріоритетів і Європа більше не є безумовним центром його уваги. Зараз акцент міжнародної співпраці робиться не на «спільних цінностях», а на спільних інтересах.
- Європа має бути за столом мирних переговорів щодо України. Бо йдеться не лише про нашу державу, йдеться про безпеку всього континенту.
- Важливим завданням української делегації на Женевських зустрічах було б зламати зрадницький «дух Анкориджа», на якому робить акцент агресор.
⁃ Тривожний сигнал - спроба США повернути росію у світову політику без чіткої відповіді на питання: на яких умовах завершиться війна. Для України принципово, щоб за столом переговорів росія не отримала більше, ніж здобула на полі бою.
⁃ Дипломатія для кремля – це продовження війни іншими методами. Тому сила санкцій, далекобійна зброя та трансатлантична єдність залишаються ключем, аби змусити рф завершити війну.
⁃ Членство України в ЄС розглядається як важлива гарантія безпеки, але дата набуття залежить від строків завершення війни, від успіху наших реформ та формування політичного консенсусу серед держав-членів ЄС. Повні реформи - повноцінне членство.
Детальніше про ці питання у відео за посиланням https://youtu.be/KGGgPxtcq9g?si=9jkTnulNXg5gBiLa | 2 054 |
| 18 | Дав інтерв’ю Radio NV про реальний стан мирних переговорів між Україною, США та Росією і про те, чому не варто чекати швидких «проривів».
Ключове: перенесення раунду в Абу-Дабі - це елемент тактики, а не ознака прогресу. Триває гра на час і «війна нервів», де росія намагається заякорити свої позиції, а США шукають мінімальний спільний знаменник. Поки що йдеться не про політичні рішення, а про попередні консультації та технічні питання, насамперед військові. Мир можливий лише за умови реального тиску на Кремль. Будь-які двосторонні переговори з путіним - пастка. На пропозицію Президента України про двосторонню зустріч путін відповів так, щоб Зеленський відмовився, а Трамп оцінив його відкритість до діалогу. Ключовим сигналом серйозних переговорів стане повноцінне підключення Держдепу США та Європи.
Повний текст інтерв’ю за посиланням https://nv.ua/ukr/world/geopolitics/mirni-peregovori-ukrajini-i-rosiji-chomu-perenesli-raund-v-abu-dabi-detali-procesu-yelisyeyev-50580336.html | 1 899 |
| 19 | На Espreso.TV говорили про те, де насправді ми перебуваємо зараз, між дипломатією, війною і євроінтеграцією.
Те, що відбувається зараз, - це не переговори у класичному сенсі. Йдеться радше про консультації та спроби знайти мінімальний спільний знаменник для майбутніх рішень. До офіційних домовленостей ще далеко, а інформаційний шум часто випереджає реальний зміст.
Будь-які розмови про «гарантії безпеки» не мають сенсу без чітких критеріїв. По-перше, вони повинні бути юридично зобов’язуючими і ратифікованими парламентами. По-друге, передбачати реальну готовність партнерів до військового протистояння у разі нової агресії РФ. По-третє, включати практичні речі, зокрема допомогу в захисті українського неба. Без цього всі «гарантії» залишаться паперовими.
Найбільш зрозумілою та ефективною гарантією безпеки для України залишається членство в НАТО. Те, що цю тему передчасно прибрали зі столу, стратегічна помилка, яка не робить ситуацію безпечнішою.
Вступ України до ЄС - це питання політичного консенсусу всередині самого Євросоюзу. На рівні інституцій у Брюсселі є готовність рухатися швидко, і навіть досить серйозно обговорюється 2027 рік як дата членства України в ЄС. Але без згоди держав-членів цього не станеться. Передусім, ключ лежить у виконанні Копенгагенських критеріїв: верховенство права, демократія, фундаментальні права і свободи, ефективна боротьба з корупцією. Компромісів тут не буде.
ЄС готує потужний фінансово-безпековий пакет для України. Йдеться про позику у €90 млрд, з яких близько €60 млрд - на оборону, з гнучким механізмом підтримки українського ОПК, закупівель у Європі та, за потреби, у США.
Повну розмову дивіться за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=W-VsPxK7LmA | 2 166 |
| 20 | На Radio NV прокоментував низку тривожних сигналів, від ініціатив Дональда Трампа до ризиків для України та трансатлантичної I єдності.
Так звана «Рада миру» Трампа наразі виглядає не як альтернатива ООН, а як елемент глобального безладу. Принцип «права сили», повернення сфер впливу та участь у цій ініціативі росії та білорусі не можуть не насторожувати.
Ситуація довкола Гренландії відволікає увагу від головної загрози світовій безпеці - російської агресії проти України. Саме Україна, а не Арктика, є реальною точкою докладання зусиль для захисту миру.
Інтерес Трампа до Гренландії - це не лише безпека, а й доступ до рідкоземельних ресурсів та прагнення увійти в історію як «збирач земель». Водночас його позиція - це ще не позиція всіх Сполучених Штатів.
Європа проходить серйозний тест на єдність і рішучість. Реакція на Гренландію показала, що діяти швидко ЄС може, але контраст із обережністю щодо України залишається показовим та тривожним.
Сигнали про можливу анексію Гренландії є критично небезпечними: успіх такого сценарію фактично легалізував би практику захоплення територій і розвʼязав би руки агресорам у всьому світі.
Трамп, ймовірно, робитиме ставку не на військову силу, а на економічний тиск. Торговельні війни між США та ЄС стають дедалі реальнішими і вигодонабувач у такому сценарії очевидний.
Для України ключове - це зберегти стратегічне партнерство з США, не стати інструментом суперечок між Вашингтоном і Європою та водночас твердо відстоювати принципи суверенітет й територіальної цілісності.
Українська дипломатія має працювати в режимі максимальної точності, балансу між принциповістю та прагматизмом, зосередження на зміцненні міжнародної підтримки нашої держави.
Повне інтервʼю дивіться за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=DP2OY-WITWI | 2 149 |
