Hannah Goretska
Open in Telegram
216
Subscribers
No data24 hours
No data7 days
No data30 days
Data loading in progress...
Similar Channels
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Tags Cloud
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
July '24
July '240
in 0 channels
June '240
in 0 channels
Get PRO
May '240
in 1 channels
Get PRO
April '240
in 0 channels
Get PRO
March '240
in 1 channels
Get PRO
February '240
in 0 channels
Get PRO
January '240
in 0 channels
Get PRO
December '230
in 1 channels
Get PRO
November '230
in 0 channels
Get PRO
October '230
in 0 channels
Get PRO
September '230
in 0 channels
Get PRO
August '230
in 0 channels
Get PRO
July '230
in 0 channels
Get PRO
June '230
in 0 channels
Get PRO
May '230
in 0 channels
Get PRO
April '230
in 0 channels
Get PRO
March '23
+1
in 0 channels
Get PRO
February '230
in 0 channels
Get PRO
January '23
+2
in 0 channels
Get PRO
December '220
in 0 channels
Get PRO
November '22
+9
in 0 channels
Get PRO
October '22
+9
in 0 channels
Get PRO
September '22
+4
in 0 channels
Get PRO
August '22
+7
in 0 channels
Get PRO
July '22
+271
in 0 channels
Channel Posts
Всім привіт, я відкрила допоміжний збір для РУБпАК Азову на обладнання для дронів, а саме на відеосистеми FPV та пульти керування для них. Збір невеличкий і я сподіваюсь, що ми разом швидко його закриємо. Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/V4DqZkxCp?fbclid=PAZXh0bgNhZW0CMTEAAaZu4cFJe6XSWvrdwBdkgJ6Ejnxd9ey7DL_WHB347WVljmuOK-UHey9IVF0_aem_ef5yMBnUciHsPI4_CvK80g
| 2 | В мене було все,
і все це було не моїм.
Мова вислизає з рота,
речі вигинаються, як кіт,
уникаючи ласки. Тіло
зрадить пізніше за інших,
але найбільш ймовірно.
Моя любов тільки вітер
тільки бриж на воді.
Перебираю звички,
як каміння в кишенях. | 601 |
| 3 | Рольф Якобсен. Коли вони сплять
Всі стають дітьми під час сну.
Тоді в них нема війни.
Вони розкривають руки і дихають
у мірному ритмі, який був дарований людству небом.
Вони рухають губами як маленькі діти і розжимають долоні,
солдати й чиновники,
слуги й господарі. Зірки тоді
тримають варту, над небесним склепінням - серпанок,
кілька годин, коли ніхто і нікому
не заподіє шкоди.
Якби ми могли говорити одне з одним тоді, коли наші серця
як напіврозкриті квіти. Слова проникали б у них, як золоті бджоли.
- Господи, навчи мене мови сну. | 677 |
| 4 | Рольф Якобсен. Північ
Частіше дивись на північ.
Йди проти вітру, твої щоки почервоніють.
Знайди крутий шлях. Тримайся його.
Він коротший.
Північ найкраще.
Палаюче небо зими,
сонячне диво літньої ночі.
Йди проти вітру. Розбий скелю.
Дивись на північ.
Частіше.
Ця країна далеко.
Здебільшого це - північ. | 528 |
| 5 | Рольф Якобсен. Герилья
Промах.
Відтепер тихий дім за домом
порожніє від слів.
Незабаром вони будуть тут - армії образів
й чисел піхота
у добре підігнаних сірих одностроях.
Сідають на стілець. Володарі світу:
- До переможених
треба ставитись приязно, але рішуче.
Ключові позиції захоплені,
заручники звільнені - але пам'ятайте,
ніякого братерства.
В мене підвал повний слів,
коридори й горища повні слів -
пригнічені, змерзлі біженці
сидять і чекають,
сподіваючись: -
можливо, колись,
коли інші почуватимуться у безпеці,
впевненими у перемозі, сповненими
- можливо, одного дня, однієї ночі,
одного ранку
проб'є годинник
- герилья. | 402 |
| 6 | Рольф Якобсен. Сонце у смутку
Чому північне сонце таке бліде?
Це сонце у смутку.
Воно зупиняється низько у іншого края землі,
немов стара мати після важкого дня.
Бо все, що воно бачило
на землі,
у людських очах та у праці їх рук.
Що цього замало.
Навіть сонця всього світу замало.
Усіх багряних ранків та насичених спокоєм днів.
Зерна, яке сонце здіймає для них догори, і зграї риби у берегів,
шторму, і снігу, і тихого стукоту дощових крапель по даху
замало, замало.
Навіть сонця всього світу замало.
Воно сповнене втоми, це сонце у смутку,
і воно огортається сірою шаллю,
ховаючи від нас свої очі.
Rolf Jacobsen. Sol i sorg
Hvorfor er midnattsolen så blek?
Den er en sol i sorg.
Den står lavt på den andre siden av jorden en stund
lik en gammel mor efter en tung dag.
For hva har den fått se
overalt på jorden,
i menneskenes øyne og i deres henders verk.
At det er ikke nok.
Selv allverdens sol er ikke nok.
Ikke purpurmorgnene og dagens mette ro.
Ikke kornet som den løfter opp til dem og den stimende fisk under land,
ikke storm, ikke sne, regndråpenes milde lyd over takene
ikke nok, ikke nok.
Selv allverdens sol er ikke nok.
Den er trett, den er en sol i sorg,
og den trekker det grå sjalet omkring sig
så vi ikke skal se øynene. | 296 |
| 7 | Рольф Якобсен. Часу достатньо
Часу достатньо.
В чоловіка з палицею часу достатньо.
Він сліпий.
Він пізнає світ зсередини.
Цвяхи у стіні
та сніжинки в волоссі
коли наступає осінь.
Він знає, з чого складаються сни.
Він слухає не ніч, але день.
Він розуміє з твого голосу, чи спокійне твоє серце.
Світло кладе палець йому в рот.
Не розпитуй його. Він знає
більше, ніж ти.
За межами очей є світ.
Більший за наш. Це його.
Беручи твою руку, він відчуває в ній кістки
як пташині крила.
Rolf Jacobsen. Tid nok
Tid nok.
Mannen med stokken har tid nok. Han er blind.
Han kjenner verden innenfra. Spikerslagene
i veggen og snefnuggene i håret når det blir høst.
Han vet hva drømmene er gjort av.
Han hører ikke natten til men dagen.
Han skjønner på stemmen din om hjertet ditt har ro.
Lyset legger en finger på hans munn.
Spør ham ikke. Han vet mere enn du.
Det er en verden bortenfor øynene.
Større enn vår. Den er hans.
Tar han din hånd kjenner han benene i den
som fuglevinger. | 289 |
| 8 | Dag Hammarsjöld
Vägen,
du skal följa den.
Lyckan,
du skal glömma den.
Kalken,
du skal tömma den.
Smärtan,
du skal dölja den.
Svaret,
du skal lära det.
Slutet,
du skal bära det.
Даґ Гаммаршельд
Дорога,
ти будеш йти нею.
Щастя,
ти забудеш про нього.
Чаша,
ти спорожниш її.
Біль,
ти приховаєш його.
Відповідь,
ти отримаєш її.
Кінець,
ти витримаєш його. | 325 |
| 9 | Я вільна, як рідина
з розбитого келиха
що просочується
в ґрунт:
нікому не віддана,
нічим не обмежена.
Непізнаване залишається
єдиним виміром,
в якому я течу
слово за словом
поміж чужих кісток. | 248 |
| 10 | Збіґнев Герберт. До Ришарда Криницького — лист
Залишиться небагато Ришарде залишиться небагато поезії цього божевільного віку
безумовно Рільке Еліот кілька інших видатних шаманів які знали секрет
перетворення слів у форму стійку до часу без яких немає жодної фрази
яку варто запам’ятати а мова
схожа на пісок
наші шкільні зошити щиро вимучені
слідами поту і сліз кривавими
будуть для вічного коректора як текст
пісеньки позбавленої нот
шляхетно-праведні і надто очевидні
ми занадто легко повірили що краса не рятує
вона веде безрозсудних від сну до сну і до смерті
ніхто з нас не міг розбудити тополеву дріаду
щоб читати письмо хмар тому єдиноріг
не піде по наших слідах
ми не воскресимо корабель в бухті павиної троянди
ми залишилися з наготою і ми стоїмо голі
з правого боку триптиха Останній Суд
ми звалили на свої худі плечі державні справи боротьбу з тиранією брехнею
хроніками страждань але — погодься — наші супротивники були жахливо малі
чи варто опускати святу промову до тарабарщини з трибуни
до чорної піни газет
так мало радості — доньки богів у наших віршах Ришарде
надто мало сяючих сутінків дзеркал вінків захоплень
нічого крім темних псалмів заїкаючої анімули урн з попелом у спаленому саду
яка сила потрібна
щоб шепотіти в саду зради
проти долі і вироків історії людської беззаконня — тиха ніч
яка сила духу потрібна щоб породити
іскру світла гасло примирення
що б’є наосліп від відчаю
щоб танцювальне коло у густій траві тривало вічно
народження дитини і кожен початок
святкували дарами повітря, землі, вогню і води
цього не знаю — мій Любий —
ось чому
посилаю тобі ці загадки
про сову уночі
тепло обіймаю
уклін моєї тіні | 514 |
| 11 | Marie Takvam. Smykke på den gamle hore
Flyet - ikkje for lavt - ikkje for høgt
Københavns raude hustak, snorrette gater smeltar saman
før timen då ho pyntar seg til fest.
Glitter - lyssnorer - eld i djupet der nede, ornament diamantar
mot fløyelsvart, der nede kryp maurmenneske - usynlige
- uverkelige.
Berre lys-smykk.
Hamburg, Berlin, Zürich, Genève, Paris,
Marseille, den store glitrande brosje
rubinar, smaragdar, guld, eld, aquamarin.
Middelhavmentaliteten fortel om sin byrd ved å kaste sitt glitter
på blått fløyel for dei framande: Respekt mine kjære!
Frå kabinen ingen smak, inga lukt av utsprøytt lengst tørka sæd
eldgamle sjukdomar, ingen skimtar lag av grov tjukk sminke,
hamneslagg,
Europa den eldgamle hore, utstrekt for natta, treng smykke over
heile
sin lekam, rundt hals og bryst, mellom sine lår, i sin navle, på sine
tær
og strødd, snodd, rundt lange, griske fingrar ormeliknande gull
på sine nasevenger, i si panne, sin tinning.
Marseille, kvifor nettopp du, den smittsamaste av alle
kvifor nettopp du så dragande ved nattestid, så gudlaust vakker
med opne porer mot orient og Alexandia?
Gjennom kabinen rungar ein røyst få ein ukjend kaptein:
Stryk Skandinavias lammeblod på di dør og engelen går ditt hus
forbi,
Flagget, symbolet frelser oss!
FASTEN YOUR SEATBELTS; THE HOLY GOD IS SMOKING. | 353 |
| 12 | Цей вірш насправді набагато точніше передає північноєвропейський настрій, ніж апофатичні верлібри про холодний клімат.
Марі Таквам. Прикраси для старої хвойди
Літак - не надто низько - не надто високо
червоні дахи Копенгагену, звивисті вулички
зливаються разом до часу, коли вона починає чепуритися до вечірки.
Блиск - нитки світла - вогонь у глибинах внизу,
діамантовий орнамент на чорному оксамиті,
там внизу повзають люди-мурахи - невидимі
- нереальні.
Лише легкий макіяж.
Гамбург, Берлін, Цюріх, Женева,
Париж,
Марсель, велика блискуча брошка
рубінів, смарагдів, золота, полум'я, аквамарину.
Середньоземноморська ментальність каже про свій тягар, відкидуючи свій блиск на блакитний оксамит для незнайомців: Шануйте, мої любі!
З каюти ані присмаку, ані запаху розбризканої, давно засохлої сперми, давніх хвороб, жодного натяку на шари грубого, густого гриму, портового шлаку,
Європа, стародавня повія,
затримана на ніч, потребує прикрас
по всьому її тілу, на шиї й на грудях,
між її стегнами, в пупку,
на пальцях її ніг, і розсипане, зігнуте навколо довгих, жадібних пальців, черв’якове золото на крилах її носа,
на її лобі, на її скронях.
Марселе, чому саме ти, найзаразніший з усіх, чому саме ти такий привабливий уночі, такий безбожно красивий з відкритими отворами до Сходу та Олександрії?
Через каюту лунає голос
невідомого капітана:
Намажте свої двері
кров’ю ягняти Скандинавії,
і ангел пройде повз ваш дім,
прапор, символ нас врятує!
FASTEN YOUR SEATBELTS; THE HOLY GOD IS SMOKING. | 267 |
| 13 | Юн Фоссе. Де нічого немає
(Ісаї 35:1-10)
Наближається вітер
він уносить уносить уносить тебе
він несе тебе туди
де ти завжди була
наближається вітер
що знає й завжди знав
і ти є там
де ти завжди була
ти там де ти була до народження
ти там де була колись
це у тобі
світло що ніколи не народжувалося
це у тобі
світло що ніколи не помирає
ця радість радість що сповнює тебе
така ж велика велика як все що є
ти зараз там
серед спокою хвиль
бо ти знаєш
що всередині внутрішніше внутрішнього
те ж що найзовнішніше зовнішнього
що найглибші глибини твого серця
гублять дар мови
там на поверхні назовні
напевно хвилі хвилі
і земля
бо
бо це саме Слово
і це камінь
і це вітер і вода
і це тьма тьма поза часом
і це світло
світло без простору
і вітер
чиї пориви говорять
про тихі тортури
і є
атом атом
все що є
ти бачиш це тепер
ти бачиш бачиш бачиш
ти присутня
там, де нічого немає | 318 |
| 14 | Jon Fosse. Svevnens kjærleik
alt var berre til stades
klårt og lysande
som ein dag utan natt
utan svevnens store kjærleik
som eit liv utan svevn av gløymsle av å vera borte av å vera ein annan stad av å vera der den andre er av å vera berre som den andres hand
av å vera i den andres hand
og draum
Юн Фоссе. Любов сну
все просто існувало
ясне та яскраве
немов день без ночі
без великої любові сну
як життя без сну забуття
без буття відсутнім буття в іншому
місці буття де є інший
буття лише рукою іншого
буття у руці іншого
та сну | 285 |
| 15 | Anne Helene Guddal
Hun brettes ut i senga
som raslende papir,
tynn og tørr.
Og alt er hvitt,
huden og håret
og sengetøyet.
Øyelokkene er nesten
gjennomsiktige.
Når det ser ut som hun sover,
er hun våken,
og omvendt.
Vifta på nattbordet
stopper
og starter igjen.
Sakte blir hun en annen,
den hun var før,
eller noe som ligner.
Slutten fortsatte å komme.
Vinteren gikk.
Det satte seg koldbrann i
venstre fot,
beinet ble amputert like over
kneet.
Våren gikk.
Og det høyre beinet.
Men om nettene når ingen
ser henne
løper hun så langt av gårde at
hun så vidt rekker å
våkne.
Анне Гелене Ґуддал
Вона розгортається в ліжку,
як шелесткий папір,
тонкий та сухий.
І все біле,
шкіра й волосся
і постіль.
Повіки
майже прозорі.
Коли здається,
ніби вона спить -
не спить,
і навпаки.
Вентилятор на тумбочці
зупиняється
і починає знову.
Потроху вона стає кимось іншим,
ніж була до,
або чимось подібним.
Кінець все надходив.
Минула зима.
Виникла гангрена
лівої стопи,
нога ампутована
трохи вище коліна.
Минула весна. І права нога.
Але вночі, коли ніхто
її не бачить, вона тікає
так далеко,
що ледве прокидається. | 427 |
| 16 | Долучайтесь до мого маленького збору на потреби штурмових бригад Інтернаціонального Легіону ГУР МО та операторів БПЛА Авіакомпанії Схід.
Збираємо на БПЛА Валькірія, автівки, Мавіки 3Т, генератори та приціли.
https://send.monobank.ua/jar/3zbjsx37Em | 570 |
| 17 | над маленькими
людськими головами
розливаються зелені ріки
у яких замріяно дрейфують
лілії-зорі
зі сталевими пелюстками
ніч коле очі
крижаним подихом
закликає пірнути
до самого дна
бентежного неба
якби нам укритися
під його танцюючими хвилями
зірвати хоч єдину зірку
почути слова
надиктовані вітром
і у вивернутих кишенях ночі
відшукати залишки сонця
коли земля
хилить стомлену голову
на північ
відвертаючись
від його поцілунків | 599 |
| 18 | Jon Fosse. Snøsong
Det å sitja og sjå på eit fjell
gjer meg godt
hjarta blir roleg
og snøen på eit fjell
lyfter andletet mitt mot ein stad
inne i den skimrande snøen
og snøen
i lyset
seier meg
det er deg det gjeld
og då trur eg
at det finst ein stad
som også eg skal finna
der vinden snakkar lågt
og der kjærleik andar
i si lyse stille
av himmel og jord
og er ein stad for kvile
i ei sky som driv forbi
Юн Фоссе. Сніжна пісня
Сидячи й дивлячись на гору
мені стає добре
серце охоплює спокій
і сніг на горі
змушує підняти обличчя
у мерехтливе серце снігопаду
і сніг
у світлі
каже мені
вибір за тобою
а потім я думаю
що є місце
яке я теж знайду
де вітер нечутно говорить
і де любов дихає
світлим спокоєм
неба і землі
і є місцем спочинку
у хмарі
що проноситься повз | 451 |
| 19 | Jon Fosse. Dette eine
di stille forsvinn i ein ande
innetter
nedetter
og blir til denne eine tanken
denne eine viljen
denne eine kjærleik
dette eine lys
dette eine
Юн Фоссе. Це єдине
ти тихо зникаєш у подиху
глибше
нижче
і стаєш цією єдиною думкою
цією єдиною волею
цим єдиним коханням
цим єдиним світлом
цим єдиним | 446 |
| 20 | Jon Fosse. Eit andlet opnar seg
over sjøen
fjella
og bakkane eit andlet opnar seg
med skyer og vind i håret eit andlet opnar seg
stort som himmelen
og ser på oss med augo av stjerner
der vi sit i husa våre
i båtane våre
og ikkje ser
det store andletet
i oss
II
det store andletet bøyer seg ned
mot oss
og andar sin vind
inn i oss
og vi andar og andar
det store andletet
og vi skjønar
sjølv om vi ikkje ser
Юн Фоссе. Являється обличчя
І
над морем
горами
та пагорбами являється обличчя
із хмарами та вітром у волоссі являється обличчя
велике, як небо
що дивиться на нас очима зірок
доки ми сидимо у своїх домівках
у своїх човнах
і не бачимо
великого обличчя
в собі
ІІ
велике обличчя хилиться донизу
до нас
і дихає вітром
крізь нас
а ми дихаємо і дихаємо
великим обличчям
і розуміємо
хоча й не бачимо | 377 |
