AYDER MUZHDABAEV

Зараз це може виглядати геть неймовірним, але за певних майбутніх розкладів Лукашенко здатний на все, навіть на те, щоб оголосити себе… союзником NATO та України. Бо найбільшою загрозою для нього та його влади є Путін (чому — розповідаю), і Лукашенко, ймовірно, це розуміє. https://youtu.be/-Rxsw8RI3Is Нове в моєму YouTube

Із такою естетикою взаємного ставлення влади до опозиції, а опозиції до влади; із такою культурою безкарних (навіть для репутації) наклепів і цькування всіх, хто йде в політику, на державну службу — ми ніколи не матимемо гідну політичну та державну еліту. Просто ніхто з чесних, відповідальних ніколи не схоче туди йти, натомість завжди йтимуть такі, яких ми всі роки незалежності переважно маємо. Наш політикум — це бумеранг суспільству, яке одночасно вимагає чесних у владі — й не дає їм не те, що жодного шансу, а апріорі відбиває в них будь-яке бажання туди потрапити. У такому замкненому колі крутиться Украіна, і вибори самі по собі, без свідомої відмови від цієї естетики нічого не змінять.

Не маю сумнівів, що з певного часу він мене слухає; або хтось, хто йому допомагає.

З великим сумом дізнався про смерть пані Наталії Беліцер, Людини з дійсно великої літери, справжнього друга киримли, яка любила наш народ щиро, знала глибоко, була його захисницею і майже частиною (на відміну від багатьох, які роблять «патріотичні» карʼєри на «кримській темі», але кримців ще з радянських часів ненавидять люто, як росіяни). Ніколи не забуду наші інтерв’ю, зустрічі, розмови протягом останніх 10 років. Вона теж мене поважала, часто відгукувалася на мої думки. Мене завжди це радувало й надихало. Вічна памʼять Вам, люба пані Наталіє! Після звільнення Криму від окупантів, я впевнений, Вас там шануватимуть, як Григоренка і Сахарова, бо Ви того варта. А ось що написав про пані Наталію Віталій Портников, який знав її набагато довше та ближче: «Пішла Наталя Беліцер, з якою так багато було переговорено і яка була носієм памʼяті про те, як залишатися собою у підлі часи. Вона була відомою вченою — докторка біологічних наук, очолювала лабораторію електронної мікроскопії в Інституті біохімії. Наука була її любов’ю, і вона мала в ній ім’я. Але вона не боялася свого сумління. Захищала кримських татар — народу, чию боротьбу за повернення додому вона прийняла як власну ще тоді, коли це здавалося безперспективним. Возила з Москви «Хронику текущих событий», поширювала її, ризикувала. Тоді за це не нагороджували — за це ламали життя. Вона була донькою академіка, видатного вченого, дитиною того світу, якому в СРСР тихо заздрили: світу можливості прожити легке життя. У країні, де більшість вчилася пристосовуватись, вона обрала сумління — і залишалася для нас прикладом моральності і в нові часи».

Сьогодні мимоволі сталося професійне свято — День безробітного патріотичного блогера. (Жартую, то лише вихідний, роботи ще забагато.) Маю на увазі — один день без колообігу ідеї про те, що найголовніше зараз для України — якнайшвидше позбавитися Зеленського. Як — невідомо, та й неважливо, але обовʼязково. А ще я днями кілька разів почув, що Зеленський хоче позбавитися Федорова, і це точно. Кого, своєю чергою, хоче позбавитися Федоров, поки що невідомо, але, за цією логікою, мабуть, Мадяра… Це було вчора. І це буде завтра. Але сьогодні якось усіх обʼєднала думка, що зносити треба насамперед Москву, а там якось буде. Ось що дрони животворящі роблять! Так, я проти корупції, я за демократію, змінність влади тощо. Ні, я не сиджу на зарплаті в ОПі. Але так само я не сиджу в дурдомі.

А світовий ефект полягає в тому, що в разі чого Москву палитимуть усі.

Шалом, православныє!

Разом з усіма «піднімаю келих» за тих, хто підпалив Москву! Але надіюся, що при цьому вас не залишає стан тверезості. https://youtu.be/nRAH-V9w3Yg Нове в моєму YouTube

ДРУЗІ! Дивіться свіжий випуск «Середи руzофобів» і донатьте на великий дрон для 109 Бригади ЗСУ! https://youtube.com/live/tTf7RpgnlJo?feature=share Загальна сума — 1 200 000 грн. Прошу всіх, хто може, закинути, скільки зможете. Хлопці воюють на донецькому напрямку. Дякую за КОЖЕН донат і РЕПОСТ! Уся інформація і реквізити для збору: https://donate109tro.army 🔗Моно-банка https://send.monobank.ua/jar/5NwyZiACwy 💳Номер картки банки 4874 1000 3782 3294 PayPal: LiberationOfCrimea@gmail.com

Українці, як це не дивно, — досі у вічних пошуках та званих «хороших росіян». Звісно, не всі, але таких ще досить багато. Мабуть, і на 5-му році великої війни з росіянами декому бракує своїх героїв… У цьому відео я аналізую цей хворобливий ментальний феномен. У мене немає на 100% точної відповіді щодо його глибинних причин, тож разом їх шукатимемо. Навіщо? Щоб лікувати націю від цієї залежності на роки вперед, бо це — питання в тому числі національної безпеки України. Дякую всім і кожному за підтримку! Заходьте, дивіться, коментуйте. Щиро ваш Айдер Муждабаєв. https://youtu.be/3L0Vv5k_g0I Нове в моєму YouTube

Меншоварті малороси, тримайте останній від мене цвях вам у дупу, якою ви мислите, він «нашого друга — проукраїнського антивоєнного художника» Семена Скрепецького! А загалом у нього сотні, якщо не тисячі таких відео, дописів і коментарів за всі останні роки, допоки він — без жодних пробачень і каяття — раптом узяв до рук прапор України й почав з ним піаритися. Упритул не бачити всього цього може хіба ще кріт, хоча це не точно.

мабуть, на 5-му році великої війни з росіянами бракує своїх героїв

Українофоб загинув у боротьбі з Путіним… https://youtu.be/r-K0MCErfZs Нове в моєму YouTube

Світла памʼять українофобу Семену Скрепецькому від опозиційних росіян і від усієї Малоросії!

Уzкій художник «Сємьон Скрєпєцкій», насправді — Роберт Кузовков, убивство якого скоїли в Польщі, судячи з усього, на замовлення когось з рейху, був глибоко аморальною людиною, бидлом і типовим для своєї спільноти печерним українофобом. Такий собі «булґаковець на чужині». Я ніколи його не бачив, не спілкувався, але він колись лив потоки лайна на мене, на Аркадія Бабченка. Я про це щось нечітко згадав, але раптом «поплив», подумав — ну, вбили ж людину, ну, все одно шкода… Навіть, як ідіот, написав коментар про «памʼять художнику» під новиною про цей злочин, яку побачив на сторінці в Аркадія. А потім мої читачі мені дещо нагадали, памʼять увімкнулася чіткіше, ще й подивився на «Миротворці» сповнену різноманітного антиукраїнського бруду біографію цього «героя антипутінського спротиву»… https://myrotvorets.center/criminal/kuzovkov-robert-mubariakovych/?shem=rimspwouoe,,rimspwouoe, Так, його вбили, але зневага до України — це те, чого я ніколи й нікому не пробачаю. Без винятків, без жодних посмертних індульгенцій. Коментар я одразу видалив, перепрошую, друзі, за таку неуважність! Життя і смерть цього персонажа найідеальнішим чином збігаються з відомою формулою Бабченка: «Родина тебя бросит, сынок. Всегда». Навіть тваринна ненависть до України «Сємьона» від його улюбленого рейху не врятувала. Хрестоматійний приклад.

Храми, музеї, кіностудії, концертні та виставкові зали… «Культурний» уzкій террор України розрахований на виття малоросів, які вже потренувалися на захисті ідола Булґакова в Києві. Ворог марить тим, що в українцях згодом розвинеться «київський синдром», щось на кшталт стокгольмського. І на це так чи інакше працюють усі захисники «великай» killтури, які щось поки мовчать після масованого обстрілу, але це триватиме недовго… https://youtu.be/OTJrRvmklEE Нове в моєму YouTube

Здавалося б, за майже 5 років навіть до най…наївніших в Україні дійшло, хто такі росіяни. Але ж ні, багато хто продовжує облизувати язик Булґакова, вчити дітей гаваріть па-рускі, занурювати в їхню killтуру. Хоча начебто росіяни й самі непогано все своє викладають. Мабуть, це питання не освіти — психіатрії.

Український публічний простір страждає здатністю звертати увагу на все, крім справді важливого, не помічати живу свиню на столі, і це виглядає вже як хвороблива відмова від реальності. Наприклад, усі обговорюють неіснуючий «скандал» із Портниковим, упритул не помічаючи діяльність Гончаренка, який сам по собі — перманентний скандал і ганьба для України, що послідовно й свідомо бʼє по її обороноздатності. Скінчиться це тим, що все це лайно обовʼязково вибухне, і тоді всі вдаватимуть, що сталося щось неочікуване, хоча все буде цілком логічно. Я це на 1000% передбачаю, але більше не писатиму нічого про це, мені це набридло, почекаю на березі сходу цієї каналізації.