Щоденник Б

Нещодавно відбулася зустріч з представниками болгарської гуманітарної експедиції «България за Украйна». Наші нові друзі передали Азовському підрозділу вагому допомогу у вигляді: 16 генераторів, 8 зарядних станцій, 11 ноутбуків, два десятки планшетів, кілька систем ПНБ, а також близько сотні одиниць теплого одягу, ліхтарів і незліченну кількість грілок для ніг. Все це — для наших бійців, які зараз знаходяться на одному з найгарячіших напрямків фронту. У зв’язку з цим, хочу висловити подяку громадським діячам з Болгарії Манолу Пейкову, Івайлу Мірчеву, фондації «Три жени», а також Marketstar Bulgaria, CEO агентства Netpeak Bulgaria Геннадію Воробйову (айтівці з Netpeak Group) та засновнику виноробні «Колоніст» Івану Плачкову за сприяння та організацію цієї важливої зустрічі. Окрім всього, делегація прибула до України іще з однією вагомою місією — відвідати Київщину, Одещину, передати гуманітарну допомогу місцевим мешканцям, а також зняти документальний метр для болгарського національного телебачення. У ньому висвітлять тему нашої війни, життя цивільного населення, злочини російських терористів та, зокрема, розкажуть і про азовський підрозділ. Уся ця підтримка для нас є важливою та цінною. А тому хочеться подякувати кожному персонально та загалом усім, хто сьогодні сприяє наближенню українською перемоги! Данило Брусов

У російських п**орів під Бахмутом щось відбувається з лицем😏 А що саме — дивіться у черговому відео від аеророзвідки у складі роти вогневої підтримки 2-го штурмового батальйону 3 ОШБр🔥 Данило Брусов

«Краще померти за Волю, ніж жити рабами» — такий напис знаходиться на одному з експозиційних вагонів у меморіальному центрі пам’яті героїв Крут. Ці слова нерозривно пов’язують всі покоління українців, які до кінця йшли за свою свободу. Зазвичай, цього дня ми рушали до Аскольдової Могили в Києві, де поховані добровольці, загиблі в бою під Крутами. Вкладали квіти та наголошували: вони – зразкова студентська еліта й саме та пасіонарна молодь, якою повинна бути молодь сучасна.  Без сумніву, саме це ми вже довели та продовжуємо щодня доводити у нових боях, змагаючись за національне визволення та у прагненнях поставити криваву крапку в існуванні незмінного ворога. Бій молодих добровольців під Крутами тривав не більше ніж добу. Цілодобовому штурму Бахмута ми протистоїмо вже декілька кривавих і довгих місяців. Тому що перевершувати та сумлінно вести велику справу до кінця з пам'яттю про всіх полеглих – наш обов’язок. Данило Брусов

Бахмут: якщо існує пекло, то воно тут. Ворог наступає постійно. Знищену групу пі**рів вже через 40 хвилин змінює інша, яка так само вже не повернеться назад. Просто користуючись «м’ясом» ворог визначає наші вогневі позиції та корегує вогонь своїх засобів ураження. Штурми вдень й вночі, а тіла загиблих та поранених, росіян не просто не цікавлять, вони їх навіть не рахують. Це постійний наступ, який воїни 3-ої окремої штурмової бригади відбивають вже за межею можливостей. Але ці бої демонструють найважливіше: ми готові та будемо боротися до кінця, знищуючи абсолютно усіх, хто намагається відібрати бодай метр української землі. Більше про це — у другій частині документального фільму. Азовці розповіли про одну зі штурмових операцій, яку виконували в грудні. Наші бійці потрапили в оточення противника. Один з азовців врятував побратимів, підірвавши самого себе гранатою впритул до окупантів. Про складні бої та героїчні вчинки, самопожертву й вагу характеру воїнів — у хроніці бахмутських боїв. Данило Брусов

Офіційно. Полк ССО «Азов» - тепер Третя окрема штурмова бригада в складі Сухопутних військ ЗСУ. Наш бойовий шлях розпочинається з найскладнішого напрямку - на Бахмуті. Вирішальна битва у цій війні ще попереду. Вона потребує нових масштабів. Тому військове командування покладає на нас нову відповідальність. А отже - російським чмобікам, зекам, вагнерам, соловйовим і воєнкорам буде про що складати байки і легенди. Ми готуємо для них безліч сюрпризів. Зима точно буде спекотною.

Дерусифікація у столиці має тривати. Поки всі старі й нікчемні для киян назви вулиць не змінять нові, на честь сучасних та справжніх Героїв. Одним з таких є Герой, український воїн Максим Токарев, життя якого і до війни є прикладом гідного громадянина. Боєць Морської Піхоти загинув на Донеччині у жовтні минулого року. Військовою службою віддав країні декілька років життя, отримував поранення, але знову повертався на фронт за покликом серця. Максим поліг у бою біля населеного пункту Опитне, коли, виконуючи бойове завдання, зумів зберегти життя своїм побратимам ціною власного. За заслуги перед Державою посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Та ще один вчинок в пам’ять про нього зараз маємо зробити ми з вами — закарбувати ім’я Максима Токарева в назві вулиці його рідного Києва. Сьогодні вона названа іменем російського художника Сурикова... Для цього на сайті КМДА створена петиція та наразі відкрите голосування. Тож закликаю долучатися та активно поширювати. Адже саме ми пишемо свою історію. Данило Брусов

На цьому відео уся суть цінностей та моральних принципів російського війська. Боєприпас падає просто на голову росіянину, а його «соратник» переступає тіло свого співслужбовця й тікає.  Тепер погляньте, як виглядає військова честь і гідність здорової людини. Азовські медики надають допомогу звичайним цивільним, коли самі знаходяться на бойовому завданні. Між іншим, теж у Бахмуті.  Мова фактів, і жодних упереджень.  Данило Брусов

Черговий привіт з Бахмутського напрямку! Працює аеророзвідка у складі роти вогневої підтримки 2-го штурмового батальйону Азовського підрозділу🔥 Данило Брусов

Едуард Костриця «Опасний» — в строю! У бою віддав своє життя друг, професійний спортсмен та вірний своїй Батьківщині воїн.  Едуард у спорті, як і у війні, докладав чимало зусиль для того, аби наш прапор майорів якомога вище. Був володарем Кубка Світу з ММА, віцечемпіоном Європи, а також багаторазовим чемпіоном України зі змішаних єдиноборств ММА. Душа компанії, гарна підтримка та просто цілковитий позитив.  На превеликий жаль, доводиться черговий раз констатувати той факт, що за Україну віддають життя найкращі. Але за кожного з кращих синів України, ми заберемо життя сотень російських виродків. До зустрічі, Друже! Данило Брусов

Соборність як ідея та ціль боротьби  Цього дня, 104 роки тому, історичним Актом Злуки була проголошена українська Соборність. Тоді її також виборювали у випробуваннях на твердість волі, у битвах до крові. І сьогодні, єдність держави для нас є першочерговою. Ми йдемо за свою Соборність у бої, аби, врешті, знову з‘єднати неподільні території нашої країни. Хоча й інше, але також вагоме возз'єднання, однозначно, вже змогли досягнути — у нашій спільній ідеї, національній єдності та у свідомості.  А отже у тому, що Крим, Донеччина, Луганщина й всі, тимчасово окуповані регіони, обов’язково, будуть єдині — немає і сумнівів. Ми їх повернемо, і ми возз'єднаємо Соборну Україну. Данило Брусов

«Ідеї волі сильніші за атомну зброю», — політичний діяч та відомий ідеолог націоналістичного руху минулого століття, Ярослав Стецько. Зі словами, сказаними ним декілька десятиліть тому, сьогодні нам, сучасним українцям, не погодитися — неможливо. Данило Брусов

В історії кожної держави є переломні моменти, які стають основою майбутніх змін. Одна з таких подій відбулася цього дня, у 2014 році, на вулиці Грушевського в Києві. З Майдану й до стадіону «Динамо» імені Лобановського, простяглися протестні колони та пішли в наступ на кордони міліції. Жорсткі бої, кров, вогонь та запах свободи — такою запальною сумішшю була «охрещена» Революція. Січневі події того дня отримали власну назву — «Вогнехреща», а українці остаточно повернули на шлях визвольної борні за власну країну. І з цього шляху, що, однозначно, тестує нас на витривалість, не зійшли до сьогодні та не зійдемо вже ніколи. Данило Брусов

Коротка, але повчальна історія з життя російського п**ора в Україні. Про «зимові канікули», які коштували йому, щонайменше, ноги — у короткому відео. Працює аеророзвідка роти вогневої підтримки у складі 2-го штурмового батальйону Азовського підрозділу, який зараз виконує бойові задачі на одному з найгарячіших напрямків🫡 Данило Брусов

Артем «Террор» — в строю! Представник колективу North Company («Динамо» Київ) Артем Новіков був розвідником-кулеметником та виконував бойове завдання на одній із найгарячіших ділянок фронту, на Сході України. Артем віддав власне життя у бою, захищаючи Україну. Та в безпосередньому бойовому контакті, встиг забрати й вороже. «И те сердца, что пулями пробиты, В горах сверкают пламенным огнем. И пусть кому-то быть из нас убитым, Но никому из нас не быть рабом» Пам’ятаємо та помстимося. Допомогти родині Артема можна за посиланнями нижче. •Картка: https://send.monobank.ua/jar/Qg64ByHxi •PayPal: Pavlishun@gmail.com Данило Брусов

День Українського політв‘язня Історія масових репресій проти української інтелігенції — чергова сторінка війни, яка триває вже не перше століття. Відмітити сміливість українських політичних в’язнів саме цим днем, у 1975 році, запропонував один із них, В’ячеслав Чорновіл. За кілька років до того, на 1972-й припала найбільша репресивна хвиля в Україні, спрямована на дисидентів, українську культурну інтелігенцію, митців, освітян. Імена цих людей ми вже згадували неодноразово та, часто, у тому ж контексті: Стус, Дзюба, Хмара, Лупиніс, Лук‘яненко, Сверстюк, Антонюк, родина Калинців та багато-багато інших. Усіх їх звинувачували в пропаганді, буржуазному націоналізмі й решті подібних політичних «гріхів», що насправді являли собою незгоду з режимом, незгоду з замовчуванням, відстоювання не просто українського, а навіть людського.  Засуджені до ув'язнення, заслані до найвіддаленіших куточків росії чи загиблі в цих застінках, вони зробили свій вагомий внесок та відіграли особливу роль в історії Незалежності України. Навіть якщо не всім вистачило часу, щоб застати її проголошення.  Сьогодні кожна подібна дата в українському календарі, у розпал російсько-української війни — не зайве нагадування про те, хто є нашим кровним ворогом та кому треба помститися за весь завданий біль. Данило Брусов

У російській Костромі сталося справжнє новорічне диво! Мрія юного Савелія здійснилася і він отримав новорічний подарунок від генерала поліції — новий смарт-годинник. Батько Савелія, як кажуть у сюжеті, «защищал родную страну и погиб в зоне сво». Мати, своєю чергою, не стала пояснювати сину, що ніхто на його країну не нападав, а замість годинника у нього міг бути батько. Та вочевидь вона й сама не дуже засмучена, адже, швидше за все, вже очікує на нову Ладу. Як то кажуть, радість у дрібницях. А я нарешті зрозумів найкраще визначення для слова «крінж»😂 Данило Брусов

Настав той час, коли фраза «накрити п**дорів» почала звучати ще прекрасніше😎 З ПТУ в Макіївці прямим рейсом до пекла відправився й такий собі «правий воїн», російський навколофутбольщик з Тольятті. Отже, імпотентний російський навколофутбол та правий рух продовжує втрачати своїх недорозвинених ідіотів. Солянка із зеків, пєтухів та «правих» росіян потроху закінчується. Водночас українська здорова молодь демонструє гідний приклад вірності своїм цінностям, ідеям та самому собі. А ті представники «руского околофутбола», які сьогодні сидять десь у російському тилу, після нашої перемоги ще обов’язково виїдуть за кордон. Там і побачимось😏 Данило Брусов

​​Сьогодні ще одна новина, яка розриває мені душу. Обірвалося життя мого братика , Сварога. Ми познайомились 24 лютого біля Черкаського ГУНП, куди прийшли отримувати зброю. Зброю нам не дали і наступного дня ми поїхали в Київ , на захист столиці , в яку вже майже входив ворог. Аж раптом дивлюся, за моєю машиною хвіст. Я став біля узбіччя, а з машини вийшли хлопці. Спитав що їм треба , а вони відповіли що знають , що якщо ми кудись їдемо - то явно не просто так. В цей же вечір ми створили підрозділ, який потім став другим батальйоном ССО «Азов» «Київ». А цими хлопцями були Черкаси, який ще весною загинув на Донеччині і Сварог, чиє серце перестало стукати сьогодні. За цей час Богдан став мені більше ніж просто приєтелем чи другом, чи навіть молодшим братом. Я бачив його майбутнім комбатом. Він заслуженно отримав Орден за Мужність III ступеня і був єдиним в нашому підрозділі , кого я подав на II. Декілька місяців тому, при виконанні задачі, Богдан розбився і весь цей час пролежав в комі, а сьогодні мені зателефонувала Аня і сказала що Богнад помер. Сварог був мудрим як Сварог і ворогів нищив мудро. Нехай ця мудрість стане частиною кожного з нас і пам‘ять про Богдана ніколи не згасне, а житиме в нас і даватиме нам наснагу нищити ворогів. У Богдана залишилася дружина, яка ні на день не залишала його після аварії. Гадаю, Богдан волів би, щоб ми підтримали її. 4149439012913160 Підпалок Анна Олександрівна

6 січня виповнюється 85 річниця від дня народження українського дисидента й письменника Василя Стуса. Цілком ймовірно, митець міг би дожити до цього дня й зустріти поважний ювілей у Незалежній Україні. Застати війну, сказати вагомих слів на адресу тих, завдяки кому опинився у застінках ворога у свій час. Зрадники зробили все, аби цього не сталося. Та багато речей у суспільному порядку відтоді стали на свої місця. Зрадники, зокрема, знайшли свою погану славу. А ми вшановуємо й згадуємо гідних українців, яким був і Стус. Данило Брусов

Ментальна традиція і народна відмінність росіян — красти, відбирати чуже, позбавляти благ, яких не надбали самі. І не переважно, а виключно насильницькими методами. А те, як це виглядає, ми на власні очі побачили у повномасштабній війні з росією, де нажива стала одним із провідних на фронт мотивів для російських солдатів. Сьогодні рядового росіянина цікавлять килими й унітази — жалюгідний розжиток із хаотичним характером. Щонайменше, бо не все напиз*жене вдається довезти в свою провінцію. Та істотно інакших форм жебрацтво росії мало в 1930х роках. Майже сто років тому, українці були вимушені віддавати їм власні землеволодіння, господарство із реманентом й усі до зернини запаси власноруч виготовленої сільгосп продукції. Йдеться про так звану колективізацію або «розкуркулення» — грабунок селян із метою ліквідації й усунення їх політичних і соціальних прав. Цей, використовуваний червоними, метод репресій торкнувся якщо не кожної, то значної кількості українських сімей минулого століття. Навіть якщо в їхній власності не було великого господарства. Він же став однією із ланок у ланцюгу передумов до штучного голоду в Україні, причиною вимушеної або примусової еміграції, розстрілів. Чому вирішив згадати про це сьогодні? Перша причина — москва повернула на наші землі масовий терор. Друга — наш історичний календар, на жаль, повен згадок про це. Наприклад, 5 січня 1930 року була опублікована постанова ЦК ВКП (б) «Про темпи колективізації та заходи допомоги держави колгоспному будівництву». Попередньо, сталін вважав, що першими й чим швидше мають бути «розкуркулені» саме українці… Цей та безліч інших видів терору і є відповіддю на питання, чому сьогодні ми маємо безжалісно мститися — це кровна помста. Як і відповідь на питання, чому перемога у цій війні є критично необхідною для усіх нас — це кінець для росії. Данило Брусов