Щоденник Б

Крук — навічно в строю. Сьогодні, в Києві, на Лук‘янівському військовому кладовищі відбулось поховання праху бійця добровольчого азовського підрозділу Миколи Кравченка. Усе своє життя Крук присвятив національній ідеї. Її вивчав та її ж творив у націоналістичних лавах. Був кандидатом історичних наук, головним ідеологом всього Азовського руху. І це лише деякі з численних чинів Миколи Кравченка. Втрата такої людини стала вагомою для кожного члена руху, побратимів, близьких. Без перебільшення, його втратила ціла нація. Друг Крук загинув рівно рік тому, у День Добровольця, в бою під Києвом. Він захищав столицю від окупантів. Але бути воїном — означає жити вічно. Пам’ятаємо! Данило Брусов

14 березня — День Українського Добровольця. Ці люди стали рушійною силою війни дев’ять років тому, і тоді, коли окупант сунув повномасштабним наступом. Вони пішли першими й за собою повели тисячі. Не вагались, а кинули клич до бою, на який відгукнулись найсміливіші. Так, на жертовний камінь за Україну багато добровольців поклали своє життя. За полеглих продовжимо мститися, а належне обов’язково собі повернемо. З Днем Добровольця! Данило Брусов

Пам’ятаєте, хто такий Сивохо? Варто нагадати, адже за останній рік, доки триває повномасштабна війна, людина просто зникла з будь-яких публічних радарів. Декілька років тому він закликав помиритись з росією, не вважав, що путін у чомусь винен та ніс у суспільство гучні кремлівські наративи про мир на Донеччині. З тими ж задумами оголосив про проведення проросійського заходу — «Національної платформи примирення і єдності». На щастя, рівно три роки тому, «платформа» не відбулася завдяки азовським ветеранам, які прийшли туди, аби не допустити реалізації капітуляційного плану на наших територіях. Втім у цій історії є нюанс. У спробах втечі крізь натовп, Сивохо падав. І за це він ще довго поливав брудом азовців. На декого з них навіть відкрили кримінальні справи, судові тяганини з якими тривають і досі. Підкреслимо абсурд. Азовці, на яких Сивохо подав до суду, як захищали нашу країну від ворога, так і продовжують це робити на фронті сьогодні. Зі зброєю в руках, і за реальний український мир. Куди в цей час подівся Сивохо? Правильно, ніхто не знає. Бо мир на умовах агресора не потрібен нікому. Данило Брусов

Сьогодні, 9 березня, виповнюється 209 років від дня народження Тараса Шевченка. Це річниця не лише видатного поета й митця, а й одного з фундаторів української нації та її культурного ідейника. Пророчим настановам вже понад 170 років. Кайдани розірвані, кров ворожа тече Дніпром у море, а боротьба є єдиним шляхом до перемоги. За століття ворог, ім’я якого закодоване в поемах Шевченка, лишився незмінним, і намірів своїх не змінив. Це не зайвий доказ того, наскільки наша війна — вікова й історична. Не побороти в ній — не маємо права. Данило Брусов

Да Вінчі — навіки в строю! Воїн, який загинув за Україну у гирлі російсько-української війни, в битві за український Бахмут. Дмитро Коцюбайло був командиром батальйону «Вовки Да Вінчі», підрозділу 67-ї окремої механізованої бригади. Звання «Героя України» отримав ще в 2021 році. Добровольцем воював на Сході країни з 2014 року. Здобуті звання й нагороди завірив своєю мужністю й відважністю у нових боях повномасштабної війни. Да Вінчі став знаковою людиною для добровольчого руху. У найскладніші та ризиковані бої за ним крокував цілий підрозділ. На його відвагу та військову професійність рівнялись. Героєм був, і загинув Героєм. Велику справу друга Да Вінчі продовжать брати по зброї. Помстимося! Данило Брусов

3 березня болгари святкують День визволення своєї країни від впливу та поневолення Османською імперією. Визначна для цього народу подія відбулася в 1878 році. На цих землях тривала кривава, втім справжня визвольна війна, що в підсумку була завершена встановленням болгарської незалежності.  Чому сьогодні варто згадати саме про цей народ? Для них цей день та свято символізують свободу, нагадують про вагомість й ціну своєї державності, національної ідентичності й культурної спадщини.  Вочевидь, усвідомлюючи саме такі свої цінності та сповідуючи схожі з нашими принципи про змагання за рідну землю, сьогодні болгари активно підтримують Україну в війні з росією. Болгарія від самого початку великої війни допомагала впоратись нашій країні з паливним дефіцитом, що виник через російські обстріли. Вони надавали фронту від побутових речей першої потреби до снарядів та РСЗВ. Приклад тому — величезний пакет допомоги для бійців 3 ОШБр, який організував Іван Плачков. Чисельна гуманітарна допомога надходила та надходить від болгарського народу до українського. Це й державні програми підтримки, й те, що збирають для України звичайні люди. Нам простягнули руку ті, хто розуміє свою історію, хто однаково з нами пройшов через геноциди й гніт. Саме за це сьогодні варто подякувати болгарському народу, приймаючи їхню щиру підтримку. Та так само щиро хочеться привітати болгар з їхнім великим святом. З Днем визволення! Данило Брусов

Від російського «Киев за 3 дня» до вже цілого року повномасштабної війни та ще безліч інших зламаних планів росії. Це те, що стосується окупантів. А щодо нас — іншого вибору не існує сьогодні й не існувало рік тому, цього ж дня. Стоїмо наперекір всьому ворожому та в ім’я своєї країни. Спогади про рік, який тепер завжди рахуватимуть від 24-го лютого — у цьому відео. Данило Брусов

Друг Сухарь — в строю! Нас покинув мужній та достойний воїн, боєць легендарного полку Азов, Олег Мудрак «Сухарь». Він прожив насичене й гідне життя. Був засновником колективу Trouble Company (ЦСКА Київ). А свою країну захищав у азовських лавах з 2014 року. Згодом став командиром 1-го батальйону полку Азов. Сміливо зустрів повномасштабну війну в Маріуполі та змагався за нього із ворогом, що оточив місто. Пройшов через полон та тортури окупантів. Усе, що пережив, безумовно, наклало свій слід на здоров’я Олега. Та нещодавно, в Києві, перестало битися його серце. Азовська сім’я втратила хороброго воїна та близького друга. Але його сильний дух тепер супроводжуватиме братів по зброї у нових боях. Бути воїном — жити вічно! Данило Брусов

«Петушиная дивизия» або ставлення пвкшника пригожина до регулярної росармії😂 І це оптимальна вижимка з ображеного виступу ображеного ватажка вагнерівських найманців перед зеками. А от унаслідок штурмів зеками українських позицій — що «пєтухи», що «блатні» стають однаково «безвести пропашими». Данило Брусов

Матч пам’яті: Сокіл — Кременчук Вчора в Палаці спорту, в Києві, відбувся хокейний матч, присвяченій пам’яті загиблих захисників України. Відкриття розпочалося промовами пораненого на війні представника Динамо та оборонця Маріуполя, який пройшов через полон окупантів. Так, кияни вийшли на гру в «джерсі» з іменами представників Динамо. Гості віддали шану представникам Металіста й Карпат. Також на рукавах команд були зображені символи колективів, які представляли загиблі бійці. Більшість імен на формі гравців — імена друзів та побратимів. І кожен з них вартий усіх існуючих медалей, орденів та почестей як мужні воїни. Данило Брусов

Боротьба, яка почалася ще 9 років тому. Криваві бої протестувальників та розстріли на Майдані у 2014 році, що почалися 18 лютого й продовжувались декілька наступних днів, стали останніми смертними конвульсіями режиму. Революція перемогла. Високу ціну цієї перемоги ми пам’ятаємо, а сміливості й подвигу Героїв Небесної Сотні віддаємо свою шану. Однак тоді наш бій за незалежність лише розпочинався. І перемогу у війні, що також розпочалася у 2014 році, ми ще виборюємо. З болем і кров’ю.  Такою є ціна перемоги у протистоянні за наше майбутнє. Данило Брусов

Потужний символ на державному гербі України як частина глибокої історичної та культурної пам’яті. Тризуб є одним з найстаріших елементів нашої державної ідентичності. Цей геральдичний символ доби Київської Русі вдалось зберегти крізь чисельні століття вагомих та різких змін у суспільно-політичному устрої на територіях нашої країни. Розквіт й падіння могутньої держави середньовіччя, доба забуття та повернення герба у часи перших визвольних змагань.  Зі становленням української незалежності, знак тризуба знову знайшов своє втілення як головний елемент символіки Незалежної держави Україна. Відтак, став символом справжнього відродження.  І сьогодні він символізує боротьбу за майбутнє. Є символом сильних предків, який ми несемо на своїх плечах, задля майбутнього наших нащадків. Данило Брусов

Кубанській Народній Республіці, проголошеній під час перших українських визвольних змагань, сьогодні виповнюється 105 років.  Так, у 1918 році, край, заселений козацькими родинами, виявив волю до самостійності та утворив власну державу. А згодом Законодавча Рада Кубані ухвалила резолюцію про своє приєднання до Української Народної Республіки.  І хоча правим намірам не судилося втілитись, адже цьому всіляко протидіяла більшовицька росія, існування українського населення на Кубані залишалось беззаперечним фактом.  Це були етнічні українці, спілкувались вони українською мовою й складали більшу частину населення регіону. На жаль, через це, однаково з іншими українськими територіями, Кубань також постраждала під натиском більшовицького терору: штучний Голодомор й радикальне зросійщення. Скоєння цих злочинів, перш за все, стосується не територій. Мета нашого ворога — шляхом геноциду знищити націю. Коли не стане останніх свідків й коли пам’ятати про ім’я істинного вбивці вже не буде кому.   Адже історична пам’ять — вагома зброя. І сьогодні наш арсенал ця зброя тільки підсилює. Данило Брусов

Милого разу не вдалося «сохранить лицо», цього разу — нижні кінцівки. Полювання на російських пі*орів під Бахумтом продовжується. Працює аеророзвідка у складі роти вогневої підтримки 2-го батальйону 3 ОШБр🫡 Данило Брусов

Одна з найуспішніших операцій полку «Азов» до повномасштабного вторгнення — Павлопіль-Широкинська наступальна операція 2015 року. Мотивація давно стала головною зброєю азовських воїнів. Бійцям тоді вдалося звільнити низку населених пунктів поблизу Маріуполя, відтягнути лінію фронту та здобути контроль над позиціями, з яких ворог вів артилерійський обстріл міста. Цього дня у великій Азовській сім’ї заведено згадувати про полеглих у тих боях і події, якими здобували свій досвід та славу азовці. І щоб не зраджувати традиціям, до вашої уваги документальний фільм про Широкинський наступ. А під командуванням тих, хто вів «Азов» у 2015 році, сьогодні йде в нові бої Третя штурмова бригада. Повертати вкрадені землі, мститися за воїнів, що полягли. Данило Брусов

«Генералові Ватутіну від українського народу», — іронічний напис божевільної вигадки хрущова на монументі радянському військовому, що був встановлений у Києві у післявоєнні роки.  Іронічний тому, що більшовик ватутін, за роки своєї діяльності, просто топив у крові українське населення. На щастя, УПА йому за все відплатили й загинув він від кулі повстанців.  Пам’ятник кату, що випробовував на життєздатність українців, мав бути знесений, щонайменше, понад 30 років тому. Та процес тягнувся навіть після прийняття декомунізаційного закону. Роками ми закликали до його демонтажу різними методами — від петицій до акцій прямої дії. Сьогодні, нарешті це сталося. Від російських, радянських чинів в Україні немає залишитися жодного сліду. Українські воїни просто зараз докладають надзусилля, аби зробити те саме з російськими окупантами на фронті. І сподіваюсь, причинно-наслідковий зв’язок цих фактів уловити не складно. Данило Брусов

За умов скрутного воєнного часу, відомство безпекових питань отримало шанс на, справді, результативну роботу. Ним керуватиме той, хто знає, що таке війна з позиції проукраїнського військового, а не противника. Про це, навряд чи, могли знати державні зрадники, ті, чиї родини жили тут з російськими паспортами, саботували реальну роботу та працювали на вразливість державної системи до зовнішніх атак. Саме тому десятиліттями цей державний орган просто існував, із великою кількістю проблем, посилюючи й власне скрутне становище, й становище сфери безпеки. Та влітку, минулого року, в.о. голови СБУ стала людина, за якого говорить його бігорафія та справжній бойовим досвід. За час повномасштабної війни та пів року на посаді, Василь Малюк активізував процеси, що вимагали рішучих дій роками: гучні арешти високопосадовців, викриття агентурних мереж, складні операції в тилу ворога. І сьогодні його офіційно затвердили на посаду голови. Служба безпеки повинна і буде змінюватись. У сучасних реаліях нашої країни — це життєво необхідно. Тож сподіваємось на реальну вибудову нової Служби Безпеки України, яка відповідатиме вимогам часу. А послідовна й результативна праця цього органу, однозначно, впливатиме і на стан справ на фронті та за межами України🫡 Данило Брусов

«Червоний жах навис над Києвом…Знущалися навіть з портретів Шевченка» — Микола Ґалаґан Після захоплення, у 1918 році, більшовиками низки територій, наступною ціллю червоної чуми став Київ — столиця Української Народної Республіки. Штурмувати місто з метою захоплення та встановлення радянської влади 5 лютого віддав наказ ватажок більшовицьких загонів муравйов. З боями, під розрив артилерії, есери зайшли на вулиці Києва — розпочався «червоний терор». Погроми, розстріли, викрадення людей, братські могили й залиті кров’ю катівні, стіни яких стали свідками найжорстокіших знущань. Мета більшовиків — ліквідація противників революції та головне — знищення інтелігенції, ідейних прихильників УНР, її діячів та їхніх родин, які не встигли покинути місто. Декілька кривавих тижнів скінчилися переможною ходою українських сил. В березні того ж року війська УНР відбили столицю. З Києва ворог панічно тікав уже поспіхом. Так, наш головний противник завжди переважав нас кількісно, завдавав кривавих ударів, окуповував. Ми втрачали багато та наша визвольна війна не закінчувалась ніколи. Через силу правди та впевненість у тім, що вирішальна битва тільки за нами. Це головний принцип нових визвольних змагань, якого сьогодні має дотримуватись кожен. На фронті, і в мирних містах. Данило Брусов

Видео, которое лучше прокомментировать на российском языке. Прошёл почти год с 24 февраля и почти 9 лет с начала войны. Только сейчас петушиные составы «осмелились» собрать свой отряд в последний бой. Бой для них, действительно, станет последним. Но текст не об этом. То, что российский околофутбол и правый движ в целом не стоит абсолютно ничего — уже давно стало понятно для всех здравомыслящих людей. Но, видимо, сами эти черти всё ещё продолжают жить в своем убогом и беспринципном иллюзорном мире, где у них «страханет». Что ж, добро пожаловать и до скорых встреч. Хотел бы написать, что после вашего первого боевого выезда мир станет чище. Но потом подумал и понял. Вы — создания настолько бесхребетные, что ничем не отличаетесь своей ценностью от зеков, которые уже гниют в нашей земле. Кстати, друг Радик у себя на канале объявил призовой фонд за боевой шеврон этого петушиного подразделения. Я, в свою очередь, с огромным удовольствием этот призовой фонд увеличу своим взносом😉 Добро пожаловать в ад, околодвухсотые. А те, кто выживут или, как обычно, испугаются и останутся дома, — с вами мы тоже обязательно когда-то увидимся. Данило Брусов

«З пожеж війни і з полум’я вогнів…» З 28-го січня й по 3-тє лютого, 1929 року, у Відні відбувся конгрес українських націоналістів — Великий Збір спільноти учасників Перших визвольних змагань, ветеранів УПА та УГА, націоналістичних організацій того часу й пасіонарної молоді, що застала проголошення та втрату УНР.  Завершенням з’їзду та початком нового виру боротьби за українську незалежність, стало об’єднання націоналістичних груп та організацій в одну та єдину у своїх намірах Організацію Українських Націоналістів. Відтак сьогодні, 3 лютого у нашому календарі визначних подій відмічене Днем заснування ОУН.  Щонайменше, цей рух поєднав ідеологічних спільників та дав шанс, після захоплення України більшовиками, з новою силою вдарити ворога у спробах повернути належне.  Щобільше, хоч і не завершивши справу тоді, цей рух і той день назавжди змінили хід історичних подій та вплинули на долю майбутніх поколінь українців Зусиллями еліти минулого століття зокрема, ми змогли здобути Українську Державу. Головне, її захистити та зберегти. Об’єднане суспільство, сильний лідер та безкомпромісна боротьба — наші фундаментальні стовпи. А якщо проведемо й роботу над помилками минулого, обов’язково досягнемо успіху не лише в повномасштабній війні. Данило Брусов