Timofeev Photo Workshop

РОЗБІР МАРКЕТИНГУ ПІДПИСНИКІВ Трансляція сьогодні о 17:00 Розбір скоро почнеться, залітайте всі бажаючі! Ви зможете поставити мені будь-які питання стосовно фото, маркетингу та вашої роботи з 17:00 до 18:00 ❗️В коментарях під цим постом можна спілкуватися між собою та писати питання під час трансляції 👇👇👇

‼️БЕЗКОШТОВНО РОЗБЕРУ ВАШ МАРКЕТИНГ ТА ДАМ ПОРАДИ Знайшов тут функцію відеочату, і думаю, що вже у цю пʼятницю о 17:00 ми з вами нею скористуємося Так, це завтра 🙂 Я готовий вислухати вашу ситуацію та підказати, як знайти клієнтів 📍БЕЗКОШТОВНО 📍У ПРЯМОМУ ЕФІРІ 📍ПРЯМО В ЦЬОМУ КАНАЛІ У мене буде вільна година часу з 17:00 до 18:00. Ви зможете розказати яка у вас ситуація із клієнтами, а я підкажу інструменти, з допомогою яких множна її покращіти Можете вже писати в коментарях питання та свої ситуації, які ми завтра розберемо Та обовʼязково приходьте на ефір, щоб ми докладно поспілкувались

ЩЕ ТРОШКИ ПРО МІЙ СТИЛЬ На цій зйомці я також зробив декілька кадрів із більш звичним для себе світлом, щоб відчути різницю Моя мама сказала, що їй вони подобаються більше 😅 Мені ж більше подобаються кадри з мінімалістичнішим підходом до освітленні, бо складні пози та більш складне світло у порівнянні якось для мене занадто А що ви думаєте? Модель – Валерія Ісакова Мейк, волосся та образ – Аліна Лапа Асистентка – Дарі Чернікова Студія – InLight Studio

ЗМІНЮЮ СТИЛЬ ЗЙОМКИ Під час останньої творчої зйомки я ще раз зрозумів – куди хочу рухати свою творчість. Останні роки я сприймав курси зі світла, які ми проводимо з фотошколою InLight, як місце де я відриваюсь в творчому плані. Звісно, головним інструментом "відриву" було світло. Але і образи, і локації я теж намагався постійно змінювати, що навіть приводило до того, що деякі учні повертались до цього курсу із потоку в потік, щоб познімати щось новеньке. Але згодом до мене прийшло усвідомлення, що все, що я роблю на курсі, перетворилося для мене на рутину. Експерименти зі світлом перестали цікавити, я захотів знайти нову фактуру, яку хочузнімати Це, звісно, ніяк не відобразилося на якості курсу, але моє сприйняття цих зйомок змінилось. Вони перестали бути для мене викликом. На останній творчій зйомці я зрозумів – із чого бдуватиму свій новий стиль. ‼️Це в основному мінімалістичне світло, робота із складними позами, багатошаровими образами та фактурними людьми. Локації в своєму майбутньому портфоліо я бачу як мінімалістичні, так і складні. Але все ж більше тягне до мінімалізму. Ці кадри прямо відображають те, куди хочу рухатись далі. Як вам? Модель – Валерія Ісакова Мейк, волосся та образ – Аліна Лапа Асистентка – Дарі Чернікова Студія – InLight Studio Приємного перегляду 😌

РЕЧІ, ВІД ЯКИХ Я ПЛАЧУ Це пост про те, яка я людина. Є речі, від яких я плачу... Речі, які торкаються чогось дійсно справжнього у моїй душі... Я памʼятаю 3 останні випадки, хоча їх, звісно, було більше за все життя 1️⃣ Один з них був минулого року – я слухав відео про нову соц. мережу для кіноманів. Цим відео було есе блогера про те, як ця платформа заново навчила його любити кіно, про те як честність та чистота любові до кіно у підході cоц. мережі заворожує... Як особистість я визначаю себе тим, що я люблю. Вважаю це почуття найвеличезною цінністю та рушиєм свого життя. І коли знаходжу прояви такої ж самої беззаперечної любові (особливо до кіно), – просто не можу стримати почуттів Вкінці відео я пустив сльозу.. 2️⃣ Другий випадок несподіванного сльозопускання стався зі мною 24 лютого 2024-го. Тоді всі згадували, як вони проводили цей день під час початку повномасштабного вторгення. Я ж згадав, як проводив весну-літо 2014-го у Донецьку. Тоді мені наснилося моє рідне місто до окупації. Це було дивно, бо, коли я з нього поїхав, морально попрощався з ним. Одразу не вірив, що там щось зміниться. А тут чомусь згадав його красу, чистоту, купу тюльпатів та троянд, що зростали навіть не в центральних місцях міста. Ніде такого більше не бачив. Ще згадав купу друзів та знайомих, яких розкидало по всьому світу ще 10 років тому, як ми гуляли по нічних вулицях після концертів, сміялись, будували плани, займались творчістю та надихали один одного. До 2014-го Донецьк був для мене затишним. В ньому я відчував себе ближчим до людей, вільнішим та енергійнішим. Після 2014-го це змінілось, а у 2022-му змінилось ще раз. Згадав Донецьк, зʼявилось так багато почуттів – гарних та поганих... Я не витримав і прям трошки поридав у рукав. Все ще сподіваюсь, що колись побачимось із цим містом. 3️⃣ Radiohead. Я дуже люблю музику Radiohead. Вона одночасно складна і зрозуміла. А якщо десь не зрозуміла, це все одно не заважає кайфувати від неї. В цьому гурті мені подобається все – їх історія, експерименти, саундтреки до кіно, які пише переважно гітарист окремо від гурту. Їх настрій, вокал Тома Йорка, обкладинки альбомів, кліпи, маркетинг, те, що не можу зрозуміти зміст їх пісень буквально (бо не вистачає рівня англійської), але розумію ментально та можна сказати – відчуваю його.. Ну сорі, – вот прям все подобається. Там, де інші робили складну музику не для всіх, Radiohead робили складну музику для себе, щоб її могли зрозуміти всі. Там де інші співали про те, як класно жити, Radiohead розповідали про те, як подолати страх. А таке подолання – це часто найголовніша мотивація робити життя кращім. Сьогодні у ранковому подкасті я прослухав напевно вже тисячну біографію цієї группи з музичними розборами кількох пісень. Підспівував вокалу Тома у треку Videotepe, і раптово звʼявився ком у горлі... Думаю, цей ком про те, що під цю музику формувалась моя особистість. Памʼятаю, як наспівував Creep, поки чекав зустрічі із дівчиною, яка мене відшила, а я мав сильні почуття до неї, памʼятаю як репетирував Karma Police на гітарі із одногрупнецею для вокального конкурсу в універі, а потім захворів, і ми не виступили... В багатьох випадках ця музика була зі мною. І лишається зі мною досі. 👠 Пишу це все, і паралельно думаю, що речі, які заставляють плакати – напевно це і є я. Прості та складні речі, від яких я відчуваю захоплення, яке у свою чергу виливається з моїх очей. Так, напевно, світяться мої очі – сльозами 🤷 🔤🔤 Розкажу вкінці ще про один забавний випадок. Це був другий фільм про спайдермена із Тоббі Макгвайром. Ще той фільм 2004-го року. Там є сцена, де людина-павук зупиняє потяг метро, який втратив гальма. Таким чином рятує багато людей. Під час подвигу, він втрачає маску, а потім – свідомість. Люди у вагоні метро підхоплюють тіло павучка, обережно кладуть його на підлогу, а коли він прокидається і розуміє, що всі бачили його обличча, вони заспокоюють героя та вдячно кажуть, що нікому не скажуть хто він. Тоді ці раптові сльози трапились зі мною вперше...

👆👆👆 Дякую за фідбек у опитуванні вище)) Завтра о 14:00 опублікую свій лонгрід 😌

ЩЕ ТРОХИ ПРО БІЛЛІ АЙЛІШ ТА МАРКЕТИНГ Згадав, що нещодавно, під час промо компанії свого нового альбому Біллі додала всіх своїх підписників інстаграму у "близькі друзі" Таким користувачам сторіс виконавиці підсвічувалися окремим зеленим кольором та видавалися у першу чергу Якщо замислитися, то це типовий спам... Але фанати були у захваті! Бути близьким другом Біллі в інстаграмі – це цікава несподіванка Я особисто неодноразово бачив, як мої знайомі постили скріншоти з її сторіс про новий альбом, підкреслюючі, що вони знаходяться у статусі "близьких друзів" з артисткою та отримують спеціальний контент від неї Ця реклама – типовий спам, але цей спам нікого не образив та не обурив. Навпаки – люди були раді його отпримати та хизувалися цим у соц. мережах. Це наводить мене на просту думку... ‼️Не важливо ЩО ви робите, важливо ЯК ви це робите Звісно, в контексті маркетингу 🙃

ПРО БІЛЛІ АЙЛІШ ТА МАРКЕТИНГ Поки готую сніданок, завжди слухаю подкасти Сьогодні – це була стисла біографія Біллі Айліш (обожнюю її, якщо що) Цікаво, що до музичної карʼєри Біллі всім серцем любила танцювати, займалася цим по 12 годин на тиждень Взагалі у неї дуже творча сімʼя Батькі – актори та дуже творчі і шановані в креативній індустрії люди, брат – був фронтменом зростаючого рок гурту, пісні якого брали до саундтреків фільмів та серіалів А Біллі – брала участь в талант-шоу, акторських кастингах, співала та танцювала Як же вона стала успішною поп-дівою? Якщо стисло – якось брат подарував їй пісню, яку він написав (Біллі була потрібна пісня для танцю), вона її заспівала, це була Ocean Eyes Пісню почув продюсер брата, і запропонував створити їм колаборацію Так вже о 14 років Біллі мала контракт з дочерньою компанією Apple, мала власного стиліста та співпрацювала з Шанель ‼️Тут стає зрозумілою істина – ти можеш бути 1000 разів талановитим, але поки всі твої творчі напрацювання не будуть загорнуті у гарну комерційну обгортку, шаленого успіху не буде, і це нормально Біллі допоміг продюсер брата.. А хто допоможе нам, простим фрілансерам, фотографам? Нам можемо допомогти ми самі, і це не є складною задачею Упаковка, правильна цільова аудиторія, позіціонування, асортимент, виделка цін та чіткий потік клієнтів... У когось це займає роки Я ж це все пройшов, і бачу, як налаштувати працюючий маркнетинг впродовж 1-2 місяців Скоро у мене стартує курс з маркетингу, де я розповім про прості дії, які приносять клієнтів ❗️Якщо цікаво, напишіть "+" в коментарі, і я скину вам в особисті опис та умови 📝 А ось тут посилання на стислу історію про Біллі Айліш, яку я слухав вранці Послухайте і ви))

ЯКЩО РУКИ ОПУСКАЮТЬСЯ... №2 Я звісно не психолог, але долав не одну творчу кризу І крім того, що цей стан можна обговорити із спеціалістом, я можу радити спробувати щось, і здобути маленьку перемогу в якийсь справі Зняти модель, яку давно хочете запросити у кадр, знайти клієнтів на якийсь формат зйомки, який є в голові, заробити трошки грошей – це у кожного своє... І от маленька перемога, вона зазвичай дуже окриляє та дає набагато більше енергії, ніж ви на неї витратите)) Це надасть сили та віру для того, щоб рухатись далі Просто ділюся власним досвідом, який, можливо, і вам допоможе) Щіро бажаю всім наснаги ❤️

ЯКЩО РУКИ ОПУСКАЮТЬСЯ... №1 Зараз багато спілкуюсь із іншими фотографами, і періодично чую слова про те, що людина знаходиться в зневірі, не може зрозуміти – куди рухатись, руки опускаються, і взагалі – навіщо це все?.. Я вирішив зробити пару рілсів в інстаграмі на цю тему 👉 ПЕРШИЙ РІЛС ТУТ 👈 Він про те, як я здолав таку зневіру напочатку повномасштабного вторгнення, і успішно знайшов клієнтів на фотодень

ФОТО БЕЗ ОБРОБКИ Спілкуючись з учнями про те, як погоджувати з клієнтами відбір кадрів на обробку, часто стикаюсь із таким запереченням.. "А ЯК ТАК – ПОКАЗУВАТИ ЇМ ФОТО БЕЗ ОБРОБКИ?" Я ніколи не цюрався того, як виглядають мої фото до кольорокорекції та ретуші Колись навіть клієнтка їх виставила, відмітила мене, а я репостнув і підписав: "Дивіться, як класно виглядають мої фото без обробки, клієнти теж задоволені" Наприклад, ось кілька скрішотів з фотографій, які я зробив під час останньої творчої зйомки Тут нуль обробки, а я вже від них кайфую А як вам? Бажаю всім таких відносин із своїми кадрами 🫶

📝📝📝 Писав попередній пост і думав – а чи не написати текст про те, як би я зараз розвивався у комерційній фотографії, якби починав з нуля? Поставте тут побільше вогників, якщо цікава ця тема 🔥

КУРС ЗІ СВІТЛА №27 Вчора закінчив викладати курс зі світла у фотошколі InLight Academy для 27-го потоку Прикиньте, вже 27-й потік 🤯 В цілому помітив таку тенденцію, що люди після початку великої війни почали значно більше вкладати у свій розвиток та навчатися Звісно, я це тільки вітаю та намагаюсь підтримувати Щіро вважаю будь-які вкладання в себе, свої вміння, розуміння та навички найкращою інвестицією, і сам теж постійно навчаюся Тільки за останні пару років я вклав у свій розвиток більше 2000$ А хто скільки вкладає у себе, та які курси проходили останніми? Правда цікаво, поділіться у коментарях Фото Оксана Косенко