собака мелані.

стосунки, як цигарки, кидаєш назавжди до першої п’янки.

будемо разом і в горі, і в радості, поки твоє «а у нас що були стосунки?» не розлучить нас.

ех, даремно ти йому дала… хоча з іншого боку чого сидіти, кого чекати. 

як знайти другу половинку, якщо всі навколо люблять колишніх?

не швидко кінчив, а демоверсія сексу.

а ти думав, я така чисто хіхі-хаха) ага, я ще ридати три години на підлозі вмію. хочеш покажу?

мені на тебе, звісно, похуй, але могла б ти задля пристойності ні з ким не трахатись найближчі 10-15 років?

Привіт шукаю дівчину стояла у форумі у 18:47на 2 поверсі дуже сподобалася но не міг підійти. анон

якщо ти роздягаєш хлопця й бачиш, що він без підштанників, то це не ти вирішила, що у вас сьогодні буде секс.

якщо довго дивитися на хлопця, який тобі подобається, то можна побачити, наскільки ти йому байдужа.

песики, підтримайте автора, приєднайтесь: @gydazepam.

bromance ми сіли в кав’ярні один навпроти одного, були паузи в розмовах і теракотові відтінки на стінах. коли ми пили каву, я дивився на його светр. він був у катишках, але все одно личив йому. я спитав де він його взяв, він сказав, що це гуманітарка для біженців. це були перші дні війни. було страшно навіть дихати. тривоги виривали судини в дорослих, а в дітей вселяли зневіру. а він так поводив себе, наче війни і немає, і він як завжди сьогодні прокинувся вранці, помив голову і вийшов на балкон покурити. він поводив себе як дорослі поводять перед дітьми, яких ведуть до лікаря. хоча, на вигляд, він сам як дитина. найбільше мені подобалось за ним спостерігати. дивитись як він дістає цигарку, підпалює, повільно затягується, і випускає дим, дивлячись в небо. я міг довго дивитись на те, як він палив і як повільно обдумував відповідь на питання. без поспіху, без хвилювання, він робив в‘язку, як нікотин, паузу, і тільки тоді відповідав. зазвичай коротко і з загадкою. проходячи під мостом, ми обмінялись компліментами. я повернув голову в його бік і побачив його профіль - профіль хлопчика з гранатовими губами. це місто було тоді для нас платформою зближення, лабіринтом для мовчання. тоді це місто мало інші фарби і архітектурну зухвалість. за кілька днів я купив нове пальто і прийшов на зустріч у ньому. я привітався і сказав, що у мене нове пальто. і ми стояли двоє, він в пальто і я в пальто, схожі обоє, тихі, худі та розгублені, я тримав руки в кишенях, а він - курив . війна тільки почалась і кожен з нас говорив про неї обережно, боячись називати речі своїми іменами. насправді обом було страшно. і ми цей страх маскували розмовами, кавою, сигаретами і етикетом. він переходив на українську, а я поправляв його, коли він помилявся. на годиннику 21:15. темно і холодно. ми стоїмо у парку, я знову дивлюсь як він робить затяжку і як видихає дим, підіймаючи голову до неба. він видихає, пасма густого сірого диму обвивають його голову і він стоїть як в тумані. потім довга пауза. кожен з нас намагався обдумати щось, не видаючи своєї ніяковості і любові. кожен з нас намагався домовитись зі страхом про чорний хід. йому допомагали сигарети, а мені - звуки його кардіограми.

привіт. я розумію, що ми розійшлись, але хочу дізнатися, тобі не буде важко до кінця життя любити тільки мене + жалкувати про все, що трапилося?

що це за стосунки такі були, якщо він після розставання тобі не пише і не дзвонить п'яний.

привіт. ти два роки тому сказав мені «подивимося», ти подивився чи ще почекати?

чоловіки такі — «натяк зрозумів», і ніхуя не зрозуміли.

це просто нестерпно, коли люди просять мене відкритися. ей, я зустрів тебе 3 роки тому, дай мені час.

я більше не перечитую повідомлення, від яких колись усміхалась.

хочеться просто заснути та прокинутися з нормальною психікою.