Гамбіт Саллівана

Зеленський має зустрітися з Трампом у Мар-а-Лаго? Роббі Грамер, репортер з питань дипломатії та національної безпеки в Foreign Policy, взяв інтерв'ю в Гордона Сондленда, який був послом Дональда Трампа в Європейському Союзі й досі є не останньою людиною в оточенні 45-го президента США. У вузьких колах вважають, що Сондленд неформально комунікує з керівництвом України від імені Трампа. Я також схиляюся до цієї версії. Тому це інтерв'ю дає змогу скласти уявлення, що Трамп думає про війну в Україні. До речі, Сондленд зареєстрований як лобіст України у Вашингтоні. Одна з ключових думок цього інтерв'ю полягає в тому, що європейські лідери повинні перестати битися в істериці з приводу можливих наслідків другого терміну Трампа й перейти до реальних дій. Сондленд прямо закликає глав європейських держав летіти в Мар-а-Лаго та говорити з Трампом напряму:

«Якщо ви європейський лідер, якщо ви Урсула фон дер Ляєн, якщо ви Клаус Йоганніс, якщо ви Еммануель Макрон, ви маєте бути в Мар-а-Лаго. Ви повинні говорити про речі, з якими ви не згодні, і ви повинні допомагати йому рухатися в правильному напрямку. Тому що його дуже легко переконати, ви знаєте, чого він хоче. По-перше, він хоче, щоб його хвалили. А по-друге, він хоче, щоб ви пояснили йому, як це відповідає інтересам Америки»

На думку Гордона Сондленда, це також стосується і президента України Володимира Зеленського, який має простою мовою пояснити Трампу роль України в системі інтересів Сполучених Штатів:

«Я думаю, що Зеленський має бути в Мар-а-Лаго. Він повинен з'явитися там у своїй бойовій формі, і я думаю, що він повинен навести Трампу дуже конкретний приклад: "Пане президенте, у мене тут є місто. У ньому 100 000 людей, багато жінок і дітей. Мені потрібні X, Y і Z, щоб захистити їх. Ви допоможете мені з цим містом? Чи скажете ви своїм друзям у Конгресі, щоб вони дали мені X, Y і Z для захисту цього міста?"»

Давайте відверто, з огляду на образливість Байдена, подібний візит Зеленського до резиденції Трампа швидше додасть Україні проблем. Але це не означає, що Мар-а-Лаго не може відвідати український чиновник рангом нижче за президента. Можливо, це має бути непублічний візит. Але Сондленд має рацію в тому, що у відносинах Зеленського і Трампа має відбутися певна еволюція. Вкотре запросити Трампа приїхати в Україну — це не комунікація. До речі, «Гамбіт Саллівана» тепер є на Друкарні, де ви можете прочитати повний переклад цього інтерв'ю. Якщо ви підтримаєте такий формат, то подібних перекладів буде більше. Сподіваюся на вашу підтримку у вигляді активності під цим постом. Також раджу почитати інтерв'ю Марка Сирового з Гордоном Сондлендом на Forbes Ukraine. Там теж багато корисних думок стосовно того, хто такий Трамп і як з ним працювати. 🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Азія не готова до війни за Тайвань Фенелла Макгерті з Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) пише у своїй колонці, що Японія, Південна Корея та Австралія збільшують витрати на оборону, але цього все одно недостатньо. Незважаючи на значне зростання асигнувань на оборону в решті країн регіону, частка Китаю в загальних витратах продовжує зростати: з 38% у 2014 році до 44% цього року. Проте в регіоні відчувають недалеку перспективу ескалації, що змушує окремі країни переглядати свої стратегії щодо стримування Китаю та Північної Кореї. Наприклад, у грудні 2022 року Японія опублікувала три документи зі стратегії трансформації, в яких йшлося про зобов'язання збільшити витрати на оборону з 1% до 2% ВВП до 2027 року. У свою чергу Австралія і Південна Корея нещодавно опублікували документи, які передбачають додаткові інвестиції у свої оборонні сектори. Макгерті вважає, що такі кроки мають уповільнити траєкторію подальшого зміщення регіонального військового балансу на користь Китаю. Але на тлі останніх чуток про можливу ескалацію в Тайванській протоці вже в червні, є відчуття, що у вищезазначених країн залишилося не так багато часу, щоб підготуватися до війни. Також я бачу величезну проблему в тому, що сам по собі Тихоокеанський регіон не має міцного консенсусу в питанні стримування Китаю, який зі свого боку підкуповує своїх сусідів, тим самим нейтралізуючи їхню волю до боротьби. Наприклад Індонезія, Малайзія і Таїланд тісно інтегровані в конфігурацію «Поясу і шляху», що ставить під сумнів готовність цих країн чинити опір Пекіну в разі агресії. Азія може повторити помилку Європи, яка занурилася в «теплу ванну» та виявилася неготовою до великої війни. США, зі свого боку, повинні чинити суттєвий тиск на своїх союзників у регіоні, щоб ті зайняли більш войовничу позицію щодо Китаю. 🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Захід має сформулювати стратегію перемоги України Екс-міністр оборони України Андрій Загороднюк разом з Еліотом Коеном, директором Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), написали статтю для Foreign Affairs, в якій вони закликають Захід нарешті визначитися зі стратегією перемоги України. Від себе хочеться додати, що цей заклик потребує постановки питання: а чи хоче Захід перемоги України? Автори статті акуратно підводять до цієї думки, натякаючи, що деякі з партнерів Києва продовжують старанно уникати обговорення теорії перемоги. США ніколи не планували свою підтримку України далі кількох місяців, віддавши перевагу короткостроковим маневрам, таким як довгоочікуваний контрнаступ 2023 року. Але поодинокі військові операції не завжди здатні завдати остаточної поразки противнику. До речі, на підтримку цієї тези можна згадати успішні операції Києва з деокупації Херосна та Харківської області у 2022 році, які також не змогли стратегічно зломити Росію. Саме тому Конгрес неодноразово закликав Білий дім надати довгострокову стратегію підтримки України в рамках законопроєкту про допомогу, що українська медіаспільнота сприйняла вкрай негативно. Проте, хочемо ми цього чи ні, доки США та її ключові союзники не узгодять між собою спільну концепцію перемоги України, наші обурення ні на що не вплинуть. Тому в наших інтересах також вимагати від партнерів на Заході напрацювання такої стратегії. Далі Загороднюк та Коен висувають досить сумнівну тезу про те, що в разі стрімкого просування ЗСУ по всьому фронту Росія усвідомить масштаб своїх втрат, що чинитиме на режим Путіна зовнішній та внутрішній тиск. Цей висновок базується на помилковому переконанні, що вихід України на кордони 1991 року зупинить війну. Можливо, ця теза розрахована на заохочення західної аудиторії, але сама по собі така думка не є очевидною. Також важливо зазначити, що жодна західна стратегія не працюватиме без консенсусу всередині України про те, що для неї є перемогою. І тут дуже раджу прочитати статтю Миколи Бєлєскова (@armchairgeneralUA), в якій він проговорює, здавалося б, очевидну думку, що стратегія перемоги має базуватися на трикутнику «цілі, ресурси і способи досягнення цілей». Тому військово-політичне керівництво України має запустити публічну дискусію з цього питання. Поки Україна сама не визначиться зі стратегією перемоги, Захід продовжить уникати обговорення цього питання. 🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Настав час перестати спекулювати на темі розпаду Росії Сем Грін, експерт з російської політики у Королівському коледжі Лондона, у колонці для Центру аналізу європейської політики (СЕРА) задається питанням: а чи потрібно Заходу турбуватися про цілісність Росії? Така постановка питання не означає, що Європа і США зобов'язані робити спроби спровокувати її розпад. Все набагато простіше, Грін пропонує відкласти цю ідею в довгу шухляду і нарешті зайнятися більш приземленими задачами, такими як забезпечення безпеки України. Автор вважає, що глобально у Заходу не так багато важелів впливу на процес розпаду Росії або запобігання подібного сценарію. Потрібно розуміти, що без прямої військової участі вплинути на ці процеси практично неможливо. Ба більше, навіть якщо Кремль увійде у фазу турбулентності, західні еліти, скоріш за все, будуть розділені в питанні про те, чи варто втручатися в цей процес. Тому Сем Грін справедливо стверджує, що розмови про виживання Росії або її сплановану фрагментацію є шкідливим відволікаючим маневром, який шкодить Україні. Мені здається, що питання розпаду Росії просто зараз є абсолютно недоречним. За два роки війни проблема Заходу в області стратегічного планування стала більш ніж очевидною. Тому будь-який західний політик або аналітик, який всерйоз обговорює сплановане розчленування Росії — шарлатан, який банально експлуатує цю тему з метою медійної капіталізації. Це також стосується і українського медіапростору, де досі можна зустріти «експертів», які розмірковують про розпад РФ як про майже доконаний факт. Час прокинутися і визнати, що в України (так само як і в Заходу) величезні проблеми з оперативним рівнем планування, не кажучи вже про стратегічний рівень. Під час війни навмисне спрощення складних явищ — такий самий злочин, як і провокування панічних настроїв. Зрозумійте мене правильно, вивчати слабкі місця Росії — вкрай необхідно. Робити все, щоб ці слабкі місця стали хронічною проблемою — це правильний підхід. Ба більше, Україні потрібна готова стратегія на випадок турбулентності в РФ. Але в жодному разі не можна собі дозволяти використовувати цю тему як популізм, тим паче коли жодної стратегії не існує. Якщо Росія і розпадеться, то не через те, що Захід, а вже тим більше Україна, будуть авторами такого сценарію. Настав час позбутися цього абсолютно шкідливого нарцисичного переконання, що нам підвладні операції такого масштабу. Тому Грін має рацію в тому, що будь-які міркування на тему краху російської державності є ще одним видом магічного мислення, яке породжує абсолютно хибну ідею про те, що війну легше виграти в Росії, ніж в Україні. Такі спекуляції буквально коштують життів. 🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Як Росія готується до війни з Європою Європейські розвідслужби попередили свої уряди про те, що Росія замишляє акти саботажу і диверсій по всьому європейському континенту. Про це повідомляє Financial Times з посиланням на слова трьох спецслужб неназваних країн Європи. Насправді географія російського саботажу дуже велика, тому майже кожна країна Європи має відчувати небезпеку. З останніх прецедентів варто згадати регулярні проблеми з GPS у країнах Балтії, арешт шпигунів у Німеччині, які планували підриви військової інфраструктури, а також підготовку замаху на Зеленського на території Польщі. На The Independent нещодавно вийшла цікава стаття Кейра Джайлса, в якій він стверджує, що серія диверсій Кремля збігається з прогнозами про те, що в осяжній перспективі Росія спробує перевірити єдність НАТО. Насправді, складно недооцінити справжню мету російського саботажу по всьому континенту. Очевидно, що Путін продовжує «мацати» європейців на предмет рішучих дій. І поки що НАТО робить величезну помилку, коли умовне втручання в роботу GPS країн Балтії залишається без відповіді. Думаю, нікому не треба пояснювати, що успішна ліквідація європейських навігаційних систем може зіграти вирішальну роль у разі атаки Росії на Сувалкський коридор. В цій досить тривожній ситуації заспокоює лише готовність наших партнерів відбивати можливу агресію проти НАТО. У квітні Польща і Литва провели спільні військові навчання у районі Сувалкського коридору. Зараз зʼявляється інформація, що після навчань НАТО може залишити війська на цій стратегічно важливій ділянці. Проте Європі потрібно розуміти, що Росія поважає не демонстрацію сили, а тільки її фактичне застосування. 🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Щось ви, підписники, дуже мовчазні. Жодного сіоніста в коментарях. Невже за ХАМАС топите? Підозріло.

Чому Україні вигідна угода між Ізраїлем і Саудівською Аравією Bloomberg пише, що США і Саудівська Аравія близькі до укладення історичного договору, який надасть королівству гарантії безпеки і відкриє шлях до встановлення дипломатичних відносин з Ізраїлем. Така угода потенційно може змінити ситуацію на Близькому Сході. Крім зміцнення безпеки Ізраїлю і Саудівської Аравії, вона зміцнить позиції США в регіоні, послабивши вплив Ірану та Китаю. Не заздрю Беньяміну Нетаньяху, який перебуває на розтяжці. З одного боку, йому потрібно не допустити наступних атак ХАМАС, а з іншого боку, важливо досягти нормалізації відносин із Саудівською Аравією, завдяки чому Ізраїль отримає важливого союзника в питанні стримування Ірану. Фактично Бібі мотивують пряником і батогом: спочатку погрожують Гаазьким судом, а потім приманюють довгоочікуваним договором із саудитами. Неочевидним інтересантом угоди між Єрусалимом і Ер-Ріядом є Україна, бо така конфігурація може посилити ефективність санкційної політики Заходу проти нафтогазового сектора Росії. Якщо Саудівська Аравія збільшить видобуток нафти і тим самим знизить ціни на ринку, більшість країн Перської затоки можуть поступово відмовитися від російської нафти, що значно скоротить експортні надходження до бюджету країни-агресора. Але я б не став радіти завчасно, тому що атака ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня, в тому чилсі мала на меті не допустити угоди між Єрусалимом та Ер-Ріядом, яка на той момент перебувала на просунутій стадії. Тому майже впевнений, що в разі натяку на успіх, Іран та його проксі зроблять ще одну спробу зірвати переговорний процес, у чому також зацікавлені Росія та Китай. Отже, ризик ескалації дуже високий. Боже, бережи Ізраїль. 🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Привид Холодної війни, який звужує можливості України Учора натрапив на сюжет Голосу Америки від 2014 року про слухання в Конгресі щодо війни в Україні. Тоді колишній радник із нацбезпеки Джиммі Картера Збігнєв Бжезинський публічно посперечався зі своїм колегою Стівеном Гедлі, який обіймав аналогічну посаду в адміністрації Джорджа Буша-молодшого. Бжезинський, за певних умов, рекомендує Заходу залишити Україну в сірій зоні між ЄС і Росією, а також відмовити Києву в членстві в НАТО, оскільки Росію «можна зрозуміти» в її побоюванні підпускати альянс до своїх кордонів. Також Бжезинський вважає, що Сполучені Штати повинні постачати Україні рівно стільки зброї, щоб її вистачило виключно на оборону, але не наступ. Зі свого боку Гедлі заявив, що США необхідно посилювати обороноздатність України та в жодному разі не заявляти, що двері НАТО для України зачинено, бо це винагородить Путіна й остаточно переконає його в правильності своєї агресії. Звісно, що це не новина, але сюжет деконструює досить популярний міф про те, що Збігнєв Бжезинський був яструбом, який «розумів росіян як ніхто інший». Рамка мислення Бжезинського майже ідеально синхронізується з логікою ухвалення рішень чинної адміністрації США. Навіть правильніше сказати, що це ціла школа думки часів Холодної війни, продуктом якої є Байден і нині покійний Бжезинський. Джо Байден, як справжній послідовник Бжезинського, продовжує мислити категоріями зон впливу та червоними лініями. Привид ядерної війни звужує коридор можливостей президента США, чим користується вся ревізіоністська вісь, що прагне повалити нинішній світопорядок. 🇺🇸 Гамбіт Саллівана

ООН веде переговори з Талібаном щодо кліматичної кризи Коли я прочитав цю новину, я подумав, що у мене підвищилася температура. Американське видання Barrons пише, що ООН та низка неурядових організацій ведуть переговори з Талібаном про вплив зміни клімату на Афганістан. Давайте ще раз переосмислимо це речення. У кейсі Афганістану, який опинився в руках терористів, ООН та екоактивістів реально хвилюють наслідки кліматичної кризи. Заступник директора Національного агентства з охорони навколишнього середовища Афганістану Зайнул Абідін Абід заявив, що «управління зміною клімату є пріоритетним завданням». Просто спробуйте вгадати, що він запропонував? Чиновник закликав ООН виділити уряду Талібану більше коштів на боротьбу з цією «проблемою». Я не здивуюся, якщо Талібан реально отримає гроші від цих ідіотів, які, вочевидь, підуть на зміцнення режиму, купівлю зброї та масштабування виробництва наркотиків. У цій новині кристалізується все лицемірство лівого руху на Заході, який, прикриваючись прогресивними ідеями, не тільки ігнорує реальні проблеми, а й сприяє їхньому розвитку. Упевнений, що серед членів неурядових організацій, які ведуть переговори з Талібаном, є активісти, які «борються» за права жінок. Чому вони раптом проігнорували той факт, що таліби продовжують обмежувати доступ афганських жінок до роботи, освіти, подорожей і медичних послуг? Ваші припущення чекаю в коментарях. 🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Гаазький суд хоче видати ордер на арешт Нетаньягу The Times пише, що Міжнародний кримінальний суд готовий видати ордери на арешт прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу і високопоставлених ізраїльських чиновників, імовірно, міністра оборони Йоава Ґаланта та начальника генерального штабу Херці Ха-Леві. Нетаньягу вже кілька днів «серйозно напружений» і намагається змінити це рішення, здійснюючи регулярні дзвінки в адміністрацію Джо Байдена, повідомляє The Times of Israel. Не хочу виглядати конспірологом, але виглядає це як найпримітивніша спроба шантажу з боку Білого дому, який упродовж місяця намагається відмовити Ізраїль штурмувати Рафах. Молоді виборці Демократичної партії, які підтримують Палестину, вимагають від Байдена завершення військової операції в Газі, тому після тривалих перемовин, судячи з усього, у Вашингтоні ухвалили рішення банально залякати Нетаньягу. Це ще один привід згадати, наскільки демократи стали заручниками свого прогресивного крила, яке нездатне відрізнити жертву від агресора. Ще раз повторюся, за певних обставин, Україна теж може стати жертвою цієї геть попаяної публіки. Навіть якщо Гаазький суд видасть ордер на арешт Нетаньягу, Галланта і Ха-Леві, то його не буде визнано, оскільки Ізраїль не ратифікував Римський статут. Але сам факт того, що Гаага має намір поставити Нетаньягу в один ряд з Аль-Баширом, Каддафі та Путіним, свідчить про повну дезорієнтацію Заходу. 🇺🇸 Гамбіт Саллівана