УП. Кляті питання

🎓💁‍♂️💵Як влаштована велика корупційна машина на землі? Кейс – Національна академія аграрних наук та її землі. Скажімо, ви – народний депутат, який знає, що, умовно, у Білоцерківському районі Київської області є держпідприємтво академії. У вас хороші зв’язки з правоохоронцями, які знаходять для вас спосіб як натиснути на керівництво НААН та директора цього підприємства. Далі керівництво НААН вмовляє або змінює директора і вже зручний ставленик дозволяє людині зі сторони зайти на землі підприємства. В більшості випадків - обробляють ці поля звичайні аграрні підприємства, які платять новим контролерам певну суму - від 100$ до 150$ з одного гектара. Така собі “тіньова” оренда. 📄Напередодні ЕП опублікувала розслідування про те, хто контролює і використовує "в темну" сотні тисяч гектарів державної землі, під управлінням Нацакадемії аграрних наук. Проте, і це не все. Мало контролювати, землю також виводять у приватну власність. Проблема в тому, що уже багато років там нічого не змінюється. Тільки зараз ніби почали передавати землі "академіків" в Фонд держмайна, аби виставити її на аукціони для оренди бізнесом. 🤷‍♂️Але разом з землями, можливо, перейдуть «схеми», і їх «куратори». ❗️Детальніше читайте у матеріалі:

Що нам розповів шведський генерал Денніс Гілленспорре? У подкасті «(не)Безпечна країна» говорили нещодавно з Денніс Гілленспорре — генерал-лейтенантом у відставці, який був командувачем силами Багатопрофільної комплексної стабілізаційної місії ООН в Малі (2018-2021 рр.). Розмова про перспективи перемоги України над ворогом, про озброєння і тактику війни, про США та Швецію, про НАТО, Чорноморський регіон, а також про перспективи розміщення іноземних військ в Україні. Подкаст слухайте за посиланням, а ось кілька цитат: Про поточну ситуацію на фронті: Я думаю, що відносно статична ситуація на суші контрастує з динамічним розвитком подій у Чорному морі, де Україна багато в чому перехопила ініціативу. І не варто забувати про операції на території ворога, вони також мають суттєвий вплив. Це війна, на яку більшість людей нашої професії зараз дивляться і намагаються зробити висновки для своїх національних армій. Про те, як воювати проти країни-гіганта: Щоб досягти успіху в захисті від переважаючого агресора, потрібен асиметричний підхід. На жаль, в певних обставинах це неминуче, але наскільки це можливо, малі держави повинні робити все, щоб не опинитись в ситуації, де наявність ресурсів має вирішальне значення. Про те, які висновки зробила Європа: Ми надмірно покладалися на якість і високотехнологічне обладнання. Залишається актуальною потреба у великій кількості солдатів, боєприпасів і запчастин, а також різних платформ. Тому зараз в Європі відбуваються зміни, і вона тільки-но почала розглядати можливість повернення до системи призову на строкову службу і закупівлі готових систем, які відносно не дорого коштують, але можуть бути забезпечені в потрібних обсягах. Про швидкість прийняття "українських" рішень в ЄС: З точки зору Брюсселя, справи там зараз йдуть дуже швидко. Але з точки зору Києва, цього, безумовно, недостатньо. Тож існують різні погляди. Ті, хто працює в Брюсселі, гадаю, відчувають себе у вихорі змін у політиці. Але вони не встигають за реаліями на місцях в Україні. Це інша частина реальності і це потрібно узгодити між собою. Про можливість стабілізаційної місії в Україні: У певний момент з’явиться потреба в подібній місії, заснована, принаймні, на припиненні вогню, а в ідеалі – на мирній угоді або політичному врегулюванні. Я вважаю, що є сенс розглянути це зараз, навіть незважаючи на те, що наразі немає причин передбачити, що Рада Безпеки зможе про щось домовитися. Але дискусія має відбуватись, ідеї мають бути розвинені. Про те, чи продовжують в ЄС обговорювати ідеї Макрона: Так. І це одне з тих питань, яке обговорюється більш інтенсивно, ніж інші. Я вважаю, що забезпечення логістики, польові госпіталі та інші види допомоги могли б стати першим кроком у цьому напрямку. Хтось має зробити крок вперед, як це зробив Макрон, а інші будуть вимушені реагувати і відповідати на це. Ми сподіваємося, що рано чи пізно з цього буде конкретний результат.

Від гітари до перемоги: деталі візиту Блінкена до України, що приніс чимало несподіванок Всі вже обговорили гру не гітарі Блінкена, але «Європейська правда» у новому тексті зосередилась на тому, що приніс цей візит для України і які його наслідки: 1. Дводенний візит Блінкена мав надіслати Києву сигнали про те, що для Вашингтона є справді важливим. Для цього він провів зустріч з активістами, що опікуються антикорупцією, судовою реформою та конфіскацією російських активів. 2. Також керівник американської дипломатії відвідав потужності з виробництва БПЛА для ЗСУ, і цей сигнал мав особливе значення: річ у тім, що США вирішили надати додаткову фінансову допомогу для виробництва озброєння в Україні, і оголосив про це саме Блінкен під час візиту. 3. А ще – він заїхав до компанії, яка виготовляє протези для військових з ампутованими кінцівками. Окремо був наголос на українській освіті. Саме тому він провів виступ зі студентами КПІ та маріупольського вишу, що евакуювалися до Києва. І насамкінець Блінкен вирішив підкреслити важливість експорту українського зерна, для чого відвідав логістичний комплекс. 4. Перший день візиту став для Держдепу суцільним комунікаційним провалом. Найбільш проблемним виявився гітарний виступ Блінкена у київському пабі. 5. Тут варто зауважити: основні домовленості та основні мотиви зарубіжних поїздок прив’язані до переговорів за зачиненими дверима. Про зміст цих переговорів наразі не говорять ані американська, ані українська влада. Хоча їхню тематику нескладно вгадати. Блінкен відповідає передусім за політичний діалог, включно з реформами. 6. Чи не найбільш резонансною стала його заява про те, що Україна має перемогти у війні. Досі Байден та його команда вживали фразу про те, що Україна "не має програти війну". А щоб ні в кого не склалося враження, що це обмовка – Блінкен повторив ці слова двічі. 7. Друга важлива коректива – Блінкен, по суті, публічно переклав на Київ рішення про те, чи бити по російських об’єктах.

Аварійні відключення по всій Україні: чому вимикають світло та як допомогти енергосистемі? Відключення почалися в профіцитний травень, коли опалювальний сезон уже завершився, а до літньої спеки ще далеко. Тобто споживання зараз повинно бути на мінімумі. Усе це свідчить, що в період літнього піка, а тим більше під час сильних морозів узимку, ситуація в енергосистемі може бути набагато гіршою. У новому тексті розповідаємо про те, як підготуватися до життя з обмеженим споживанням: 1. Росіяни вивели з ладу 100% генерації державної "Центренерго", понад 80% об’єктів компанії ДТЕК знищені або суттєво пошкоджені. Під обстрілами перебувають гідроелектростанції та інфраструктура "Укренерго", необхідна для передавання електроенергії. З 22 березня країна втратила майже 40% генерації. 2. Системні перебої із світлом, імовірно, почнуться влітку, коли споживання зросте мінімум на 20-30% від поточного. Саме тому українцям необхідно ощадливо споживати електроенергію, особливо в періоди так званих піків: із 7:00 до 11:00 та з 18:00 до 23:00. 3. До пʼятірки найбільших "пожирачів" енергії входять варильна поверхня, електрична духова шафа, тепла підлога, сушильна машина та кондиціонер. 4. Від 1,5 кВт до 2,5 кВт споживає бойлер, тому нагрівати ним воду бажано перед використанням. Посудомийна машина споживає 0,8-1,9 кВт, тому мити посуд варто в мийці на кухні. Для приготування та розігріву їжі краще використовувати мікрохвильову піч. Вона споживає менше електроенергії і швидше нагріває їжу. 5. Обігрівачі та кондиціонери бажано вмикати лише вночі, коли споживання в країні суттєво зменшується. У більшості пральних машин є функція "відкладене прання", тому його теж доцільно перенести на нічний час, запрограмувавши час старту. Павербанки та акумулятори також доцільно заряджати вночі.  6. Щоб зменшити споживання електрики, варто замінити старі лампи розжарювання на LED-лампи. При цьому світло бажано вмикати лише в тих кімнатах, де є люди.

Де на Заході працюють обмеження, які скасовує Україна? "Європейська правда" підготувала матеріал про те, як та чому змінюються правила щодо громадянства у Європі та хто зберігає обмеження з минулої епохи, яких Україна зараз намагається позбутися. Коротко переказуємо: 1. Рішення про правила набуття та позбавлення громадянства є у компетенції національної влади. І коли Україна стане членом ЄС – її також не зможуть змусити запровадити ті чи інші норми. Водночас достеменно дізнатися про наявність у людини другого громадянства іноді взагалі неможливо, бо чимало держав зберігають цю інформацію у таємниці. 2. Австрія та Нідерланди зберігають за собою зобов’язання відбирати громадянство в австрійців та нідерландців, що присягнули на вірність іншій державі. Хоча на практиці ці норми не дуже працюють, і тривають дискусії про те, чи не варто їх пом’якшити. Окрім того, суто юридично, їхні громадяни мають також громадянство ЄС. 3. Жорсткі заборони зберігає Литва, бо вони прописані у її конституції, та ще й у розділі, який треба змінювати лише на референдумі. Причому литовська влада прагне це змінити – але ніяк не вдається. 4. У Словаччині подвійне громадянство заборонено через побоювання щодо агресивної політики "роздачі паспортів" Угорщиною. У Словаччині дозволене подвійне громадянство для тих іноземців, які хочуть вперше отримати словацький паспорт, але діє заборона для тих, хто був словаком від народження, але хоче отримати друге, передусім угорське громадянство. 5. Німеччина вимагає відмовитися від свого старого паспорта від іммігрантів, що хочуть стати німцями – за винятком громадян ЄС та ще кількох держав (є також окремі правила щодо біженців). Точно такі винятки щодо європейських громадян діють у Болгарії. 6. Хорватія та Естонія висувають таку вимогу для всіх, хто не має хорватського/естонського коріння. Схожою є політика Іспанії, але там йдеться про громадян іспаномовних держав. Ірландія дозволяє своїм "новим громадянам" зберігати старе підданство, але забороняє отримувати додаткове, третє громадянство. 7. Польща не забороняє подвійне громадянство, але при цьому чітко декларує, що вважає таку людину лише громадянином Польщі. Останній принцип, до речі, прописаний і в українському законодавстві – як у чинному, так і у проєкті, що запропонований президентом.

Санкції на 1000 кілометрів. Історія українського дрона "Лютий", який палить російські НПЗ: УП вдалося поспілкуватися з дуже широким колом унікальних людей, залучених у виробництво і застосування "Лютого". Але в цьому тексті не буде жодної авторизованої цитати. Після прочитання ви зрозумієте чому. Радимо прочитати сам текст, а ось кілька цитат: 1. Перший фюзеляж “Лютого” зібрали ентузіасти-моделісти за свої гроші. Перші літаки мали невелику проблему з передньою стійкою шасі та калібруванням компаса. А це значить, що оператору треба було гнатись на машині на швидкості до 150 км/год ззаду за цією 50-кілограмовою бомбою, щоб бачити її і вирівнювати по смузі. Гарантоване ураження осколками у "Лютого" десь 400–500 м. Ясно, що ніхто не хотів так його запускати. 2. Наприкінці вересня 2023 року для першого запуску обрали одну з ділянок траси на Чернігівщині. Один раз перерваний зліт. Другий старт – знову зносить дрон. Знову перерваний зліт. А на третій раз літак піднімається і – летить. А тоді приліт, і не куди-небудь, а в нафтобазу біля аеродрому в Сочі. Це був єдиний аеродром тоді, який у росіян на Чорному морі працював. 3. Другий політ відбувся через 10 днів, і знову в район Сочі. Цього разу під удар "Лютого" потрапила стоянка вертольотів, які обслуговували зокрема й путінську резиденцію. У розвідці тоді ще не знали, що за день до того, як прилетіло по Адлеру, там Путін зустрічався з Токаєвим. Путін був за 12 км від місця, куди прилетів другий "Лютий". 4. Першу партію зібрали із заготовок фюзеляжів, а замовлень на інші партії не було. Аж поки не стався Санкт-Петербург, коли в однієї служби "Лютий" долетів і влучив. 5. Станом на травень 2024 року, за даними УП, різного роду спеціальні й розвідувальні служби оперують "Лютими". Найгучнішими спецопераціями стали атаки на Новолипецький меткомбінат, на нафтопереробні заводи в Рязані, Нижньому Новгороді, Татарстані. 6. На "Лютий" припадає до 80% від усіх точних влучань по російських НПЗ. Хоча він і не єдиний. Є ще такі БПЛА як "Ніндзя", котрий нещодавно встановив рекорд по дальності – 1500 км до заводу "Газпром нафтохім Салават", є "Бобри", є "Брама" та інші розробки. Однак у співвідношенні ціна / якість / дальність / точність "Лютий" поки що тримає впевнене лідерство.

Скільки у Росії залишилося далекобійних ракет і як змінилася тактика масованих ударів? Проаналізували, як змінився підхід РФ до обстрілів території України з повітря та чого варто чекати найближчим часом. Ми не враховували удари Росії керованими авіабомбами (КАБ) та застосування зенітних ракет С-300/С-400 по прифронтових населених пунктах, дослідження яких потребує додаткового аналізу та окремої публікації. 1. За даними ГУР, станом на квітень цього року в Росії налічувалося приблизно 950 ракет оперативно-стратегічного та стратегічного рівня (понад 350 км дальності). Раніше у ГУР зазначали, що окупанти виробляють на місяць орієнтовно по 115–130 ракет кожного з цих двох класів. 2. З початку 2024-го Росія активно почала виснажувати українські засоби ППО. Майже щоденні кружляння "Шахедів" мали на меті не так враження цілей, як розтягування уваги ППО. Паралельно з цим, окупанти активно полювали й на самі засоби ППО за допомогою ракет оперативно-тактичного класу (на кшталт Х-31 чи Х-59). 3. Змінилися підходи росіян і до більш далекобійної зброї. Минулого року основними далекобійними засобами для РФ були ракети Х-101 і "Калібри". У 2024-му ситуація інша. З початку року ворог використав менше 20 "Калібрів". За даними ГУР, наразі засобів цього типу в Росії нараховується орієнтовно 270. 4. Що ж сталося з застосуванням "Калібрів"? Основними носіями цих ракет є морські судна, які, зважаючи на успіхи ЗСУ на Чорному морі, росіяни побоюються використовувати. Наразі в Чорному морі перебуває лише 2 носії "Калібрів" загальним залпом до 12 ракет. Ще однією очевидною проблемою цієї ракети є те, що її легше збити. 5. Зокрема, на заміну "Калібрам" росіяни використовують "Іскандери". Останніх нараховується понад 200 одиниць, також є можливість здійснювати поповнення в обсягах 40 одиниць щомісячно. 6. Окрім того, РФ активно працює над новими типами засобів. Наприклад, гіперзвуковою ракетою 3М22 "Циркон". Уповільнення на кінцевій стадії польоту робить "Циркон" простішою ціллю для наземних систем ППО класу Patriot. За даними ГУР, наразі загальна кількість "Цирконів" може сягати 40 одиниць з можливістю поповнення арсеналу на 10 штук щомісячно. 7. Наприкінці зими в статистиці Повітряних сил почала з'являтися Х-69. Ця ракета є модифікованою версією Х-59 зі збільшеними бойовою масою та дальністю. Саме ці ракети знищили Трипільську ТЕС. Її відмінністю від старих модифікацій є посилений захист від перехоплення та дальність польоту – Х-69 може діяти на відстані до 400 км.

Ера маленького інвестора. Чому українець з $5 тисячами стане головним гравцем на ринку нерухомості? Все йде до того, що в майбутньому забудовники шукатимуть кошти на реалізацію проєктів у кооперативах та довірчих трастах. Хто сьогодні залучає кошти інвесторів за такою моделлю та як це працює? Розповідаємо: 1. До 2022 року частка інвестиційних угод на ринку житлової нерухомості Києва становила 20-60%. Ці квартири купувалися для перепродажу або здавання в оренду. Нині інвестиційний попит близький до нуля. Ринок первинної нерухомості порівняно з довоєнними показниками відновився лише на 20%. 2. Після початку великої війни ринок продавця поступився ринку покупця і саме останні диктують умови. Девелоперська компанія DIM знизила перший мінімальний внесок з 30% до 10% при купівлі квартири з розтермінуванням і навіть цю суму є можливість розбити на три місячні платежі. 3. Загальна кількість дрібних інвесторів в Україні – 10 тис, 25-30% з яких припадають на єдиний в Україні REIT-фонд (інвестфонд нерухомості) Inzhur. 4. 77% інвесторів Inzhur вклали до $10 тис, середня сума інвестиції – $12 тис. Інвестувати можна лише у фонд для "народної приватизації" ТРЦ Ocean Plaza. Мінімальне вкладення – 4 тис грн. Очікувана дохідність до приватизаційного аукціону – до 16% річних у гривні. Після приватизації обіцяють до 20% річних у доларах. 5. Мінімальна інвестиція в "Промприлад.Реновація" в Івано-Франківську становить 50 тис грн. Очікувана дохідність залежно від раунду інвестування становить 8-12% річних. Частка інвесторів із сумами до $10 тис – 31% від залучених коштів. 6. Великі інвестори бояться брати на себе всі ризики проєктів, тож засновники останніх активно тестують нішу дрібних інвесторів. Житло, готелі, комерційні приміщення будуватимуть за кошти не окремих інвесторів, а тисяч вкладників фондів і трастів.

Кремлівський гардероб. Хто і як з провідних модних брендів одягає росіян? Після початку великої війни та перших санкцій проти Кремля світові бренди класу люкс почали закривати свої російські бутики. Проте далі пішли не всі: Hugo Boss лише зараз продає бізнес в РФ, Dior продовжує прямі поставки з Франції, а турецька Colin’s нарощує присутність на ринку держави-спонсора тероризму. Через які країни продукція західних брендів потрапляє в Росію та чому польським Reserved та Cropp закидають фіктивність виходу з країни-агресора? Розповідаємо: 1. Hugo Boss: зібрався "на вихід" лише зараз. За підсумками 2023 року дохід російської "дочки" ТОВ "Х'юго босс русс", яка отримує до 18 тис прямих поставок від Hugo Boss на рік, сягнув $50 млн, а за 2022 рік компанія сплатила в РФ $1,7 млн податків. Лише у квітні 2024 року дім моди оголосив, що погодив продаж російського підрозділу місцевому гуртовому партнеру Stockmann. 2. Prada: розриває оренду бутиків. Компанія призупинила роботу своїх 13 магазинів у березні 2022 року. Відтоді експорт продукції в РФ різко впав. Якщо в січні 2022-го було поставлено товарів на $6 млн дол, то через рік – менш ніж на $500 тис. Наразі у бренду залишилися тільки непрямі поставки, насамперед з Туреччини. 3. Chanel: два роки вичікування нічого не дали. Попри закриття магазинів і зменшення поставок, Chanel ринок РФ не покинув. Лише у 2024-му бренд почав відмовлятися від оренди площ. Весь цей час російське ТОВ "Шанель" орендувало всі приміщення. 4. Hermes: два роки платив за оренду магазинів. Hermes став першим великим брендом класу люкс, який закрив свої бутики в Москві. При цьому компанія продовжувала виконувати договірні зобов'язання щодо орендних контрактів. 5. Colin’s: нарощує бізнес в РФ. Турецький виробник одягу Colin’s у 2023 році лідирував на ринку Росії серед турецьких модних брендів. Оборот марки зріс на понад 50%, а середній чек – на 25-35%. 6. Gucci: продовжує продажі в зонах дьюті-фрі. Gucci продовжила постачати товар для продажів через мультибрендовий роздріб і зони дьюті-фрі аеропортів. При цьому Gucci продовжує виконувати договірні зобов'язання щодо орендних контрактів. 7. Lacoste: поставки до РФ на десятки мільйонів доларів. Французький бренд продовжує працювати в Росії. У липні 2023 року експорт сягнув $10 млн. Непрямі поставки йдуть переважно через Туреччину, В’єтнам і Таїланд. 8. Christian Dior: прямий експорт з Франції. LVMH після початку великої війни закрив РФ 124 магазини своїх брендів, у тому числі Christian Dior. Проте після різкого падіння навесні 2022 року поставки Christian Dior в РФ не припинялися, а до осені того ж року обсяги відновилися (до $2-4 млн на місяць), хоча і не на довоєнному рівні – $8-12 млн на місяць. Значна частина експорту в РФ – це прямі поставки з Франції, а також через Латвію та Сербію.

Маленький уряд з великим прем'єром. Як у Шмигаля хочуть змінити Кабмін? В оточенні прем'єра Дениса Шмигаля намагаються повернутись до ідеї створення так званого Центру уряду. Кажучи ширше, думають не про зміну людей, а про трансформацію Кабміну як такого. Розбиралася, що ж таке Центр уряду, навіщо він потрібен, кому вигідний, коли і чи може бути створений, а також що відбувається з анонсованими реформою та перестановками в уряді. Кілька цитат з нашого свіжого тексту: 1. 4 березня прем'єр Шмигаль одночасно анонсував і переформатування структури Кабміну, і створення Центру уряду. Однак механічне об'єднання відомств не вирішує структурну проблему українського уряду. Біда не лише у кількості міністерств, а й у тому, що кожне з них – це окрема цитадель, яка живе власним життям. 2. Центр уряду має стати єдиною, професійною, в доброму сенсі слова бюрократичною машиною, яка забезпечуватиме діяльність всього Кабміну одразу. Саме на ньому, а не на командах окремих міністерств, має лежати експертний, юридичний, фінансовий бік реформ, підготовка проєктів постанов, написання законопроєктів тощо. Він і має відстежувати, щоб нові зміни відповідали стратегічному курсу і політичній програмі Кабміну. 3. Єдиний нюанс, який насторожує – це миттєве і дуже відчутне посилення ролі прем'єра. Маючи в руках такий Центр, глава уряду зможе в режимі реального часу диктувати умови будь-яким міністерствам, впливати на те, чим вони займаються, які гроші й на які програми отримують, які й коли проєкти зможуть винести на Кабмін. 4. За даними джерел УП, у квітні в ОП розглядали кілька варіантів укрупнення міністерств. Мінветеранів хотіли об'єднати з Міноборони. Однак західні партнери виступили проти такого рішення. Така ж доля у Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. За даними УП, після консультації з партнерами влада вирішила залишити МінТОТ без змін. 5. Також в ОП розглядали варіант приєднання Мінагрополітики до Мінекономіки. Зрештою від цієї ідеї також відмовилися. Зокрема, тому що попередній досвід з об'єднанням цих відомств був невдалим. Крім того, хотіли ліквідувати Міністерство молоді та спорту, натомість створити кілька окремих державних агенцій. Проте керівництво ОП і Кабміну вирішило не робити цього напередодні Олімпійських ігор. 6. Ще остаточно не визначена доля Мінкульту. Є ймовірність, що найближчим часом його взагалі розформують. За словами джерел УП в уряді, є варіант залишити "міністерство пропаганди", тобто інформполітики, а культуру виокремити в якусь державну службу чи інший орган.