як дихати та кохати

Цікаве інтервʼю з Тамарою Гундоровою: https://youtu.be/N6BL_Jp2Gzg Занотувала: • Ми повинні змінити уявлення в Європі про нас, як маргіналію. • Ідея Павлишина: постколоніалізм та постмодернізм пов’язані між собою, вони живлять один одного. • Існуючі деколоніальні студії є в певному сенсі антизахідними, проти Заходу, проти євроцентризму. • В плані постколоніальних студій ми маємо не тільки аналізувати стосунки з [російською] імперією, але теж розуміти, що для Заходу ми були “іншими”. • Ми повинні запропонувати [світові] свої концепції деколонізації.

Ми народжуємось у цей світ, нічого не знаючи. Нічого не знаючи про Дніпро. Яким є світ без ракет? Як довго можна його уявляти таким? Аж поки не зустрінеш їх? Сторінка з мальопису Богдани Заяць Існує губка, що живе вже майже 2000 років для арт буку Imagination Guide II: How to Make Rockets Disappear. 🚀 3 дні, щоб підтримати другий наклад: https://zrzutka.pl/en/vfzvw9 Bohdana Zayats, There is a sponge that has been alive for almost 2000 years, 2024

Єдиний спосіб для України заіснувати реально в русі людства — це витворити й запропонувати людству свою концепцію доби. Це виправдано також і причиново. Україна може це зробити, спираючися на свої національні традиції. Чи зробить - це залежить і від нас. Юрій Шевельов, Над озером. Баварія, 1947

Наша епоха — і трохи не визначається лагідністю й людяністю. Її не втілиш в образ голубки. Але і не леопард її символ. Її символом радше міг би бути образ величезного преса-гніту, руханого складною системою трансмісій. Це страшний образ, бо страшна і епоха. Російський варіянт реалізації сучасної системи сперся на найгірше, найгнітючіше, найменш людяне, що є в епосі. Ті нації або люди націй, що стоять на вищому етичному рівні, повинні б знайти свою, вищу, людянішу концепцію доби. Може навіть інший її образ. Бо мріями, ізоляцією, втечею і високою моральністю, взятими самі по собі, неухильного стискання преса не припиниш. Юрій Шевельов, Над озером. Баварія, 1947

Open call для молодих поетів та поеток від Літературної резиденції «Слово триваюче» в квартирі-майстерні родини Калинців і Дашкевичів у Львові Шукають 4 авторів або авторок, готових прочитати свої тексти у Львові наприкінці червня. 📍Деталі та форма зголошення за посиланням: https://forms.gle/ju97r47akTRUTUjV8 📍Дедлайн 20.06 23:59

Список читання: Ганна Арендт, Організована провина та універсальна відповідальність Контур виклав у відкритий доступ український переклад есею. https://kontur.media/arendt/?fbclid=PAQ0xDSwK2WjVleHRuA2FlbQIxMQABp9ucFuj9Jm4ntWYxSaz3el0c4QoHITZ-5OyVNzXi1QImxKhejrJICdxlvuJH_aem_gLyZPRiy6-lG1F16h_5ngw

Випадково натрапила на промову Тімоті Снайдера з конференції Impact CEE, яка відбулася в Польщі в травні цього року. Зробила нотатки, які, здається, можна читати як афірмації — щоб позбутися меншовартості в контексті глобальної історії. Снайдер наголошує, що світова історія не має великого сенсу без історії України. • Багато важливих речей, що стосуються історії світу та історії нашої цивілізації, стосуються саме України. Найдавніші великі поселення — перші відомі нам міста — колись були розташовані між тим, що сьогодні є Києвом і Одесою. Протоіндоєвропейські мови поширилися завдяки міграціям людей через територію сучасної України. Речі, про які ми чули в школі, набувають сенсу лише тоді, коли ми додаємо Україну до цієї мапи знань — наприклад, скіфи та амазонки [з території сучасної України] в контексті історії античного світу. • Одна з великих тем сучасного світу — колоніалізм — починається з історії рабовласництва, а точніше, з рабовласницького шляху, що пролягав від Балтійського регіону до Чорного моря [через територію України]. • Погляди путіна на історію — це не історія. У контексті Другої світової війни Росія є агресором щодо України, тому російська позиція як «жертви» цієї війни є гротескною. • Історія на відміну від інших наук включає в себе ідею суб’єктності [agency], ідею людського вибору. • Ми перебуваємо в моменті, коли багато хто говорить про мир в Україні — і багато хто помилково уявляє мир як угоду, як транзакцію.

20 уроків 20 століття від Тімоті Снайдера Тімоті Снайдер виклав у відкритий доступ постери з 20 уроками 20 століття, заснованими на його книзі Про тиранію (2017). https://timothysnyder.org/resources/

Список читання: To dream, to disobey Написала свій перший пост на Substack — щоб затестити платформу і водночас зберегти думки, що накопичилися під час підготовки до виступу на конференції наступного тижня. https://darjalukjanenko.substack.com/p/to-dream-to-disobey

Атака авангарду зазвичай спрямовувалася проти таких собі «комор», де зберігалася колективна памʼять, - проти музеїв, бібліотек і академій. Заклик забути набув свого граничного і найбезкомпроміснішого вияву в маніфестах фтуристів, які проголосили інтелектуалів рабами застарілих обрядів, музеї — цвинтарями, а бібліотеки - поховальними камерами. <…> У постмодернізмі цей настрій заступила практика пастишу, яка проникла повсюди. Тут минуле розглядають як великий набір образів, усі стилі минулого є потенційно відкритими до гри випадкових, часто гумористичних, алюзій. Пол Коннертон, Як суспільства памʼятають, 1989

Треба переглянути самий погляд на мистецтво як конденсацію моральности й зразок поведінки. Треба зрозуміти, що мистецтво може виконувати дидактичну функцію, але не мусить, що воно може відображати дійсність, але не мусить. Справді притаманне мистецтву є завжди тільки те, що воно - висококваліфікована гра. І так воно переосмислює всі інші елементи, які в себе вбирає, — ідеологію, мораль, реалізм. Юрій Шевельов, Україна — Європа — Культура — Посмішка, 1993

Дар'я Лук'яненко, Коли вертатимемось додому, чи впізнає нас степова трава?, 2025

Нарешті залишаю тут один із своїх останніх проєктів, який я презентувала цієї весни в CC Galleri у Мальме. Проєкт був частиною групової виставки Zora's Twilight, присвяченої міфу про слов’янську богиню Зорю. When We Will Be Returning Home, Will the Steppe Grass Recall Us? / Коли вертатимемось додому, чи впізнає нас степова трава? — серія з парцелянових меморіальних табличок, з випаленими поезіями та фото. Таблички-надгробки були представлені у просторі разом із тендітними вертикальними об’єктами, сплетеними з висушених степових трав. Інсталяція поєднувала спогади про степовий ландшафт з образом богині Зорі, яка, згідно з деякими українськими переказами, носить вінок зі степової трави. Проєкт запрошував глядача до інтимного, неоромантичного дослідження міфології, пам’яті та степової ідентичності, прокладаючи кочові зв’язки між природою, культурою та спогадами.

Книга засновника Українського наукового інституту Гарвардського університету Омеляна Пріцака Походження Русі (1981) у вільному доступі 🔗 https://archive.org/details/0pritsak/Tom1/mode/2up

🔈🔈🔈 ШУКАЮ ФІЛЬМИ! Друзі, для доброчинного освітнього івенту в Празі шукаємо фільми про Каховку, підрив Каховської ГЕС росіянами, природу в Україні підчас російської війни, річку Дніпро і навколо цих тем. Можете щось підказати будь ласочка? Можна і анімаційні фільми і короткометражки. PS Поки що організатори знайшли фільм Divia (реж. Дмитро Грешко) але нам було відмовлено у дозволі на показ, шукаємо далі.

Ділюся власними замітками з онлайн-лекції Світлани Бєдарєвої Епістемології спротиву: українське мистецтво і деколоніальний поворот, організованої Kryvyi Rih Cultural Centre. • Суб’єктність є передумовою створення нової епістемологічної бази [в українській культурі]. Суб’єктність є основою для створення нових сенсів. • У деколоніальній теорії деколоніальність позначається як [недосяжний] горизонт, де негативні впливи колонізатора можуть бути витіснені з поля знання, і на цьому місці виникає нове знання. Деколоніальність не є пунктом, який можна повністю досягти в реальному житті. Вона існує як абстрактний пункт. • Нова мова, якою слід говорити про Україну та її мистецтво, має бути не мовою травми, а мовою регенерації.

У часи тріасового періоду (251-201 млн років тому) вся сучасна територія України була суходолом, окрім Криму, Карпат та півдня Одеської області. У часи юрського періоду (201-145 млн років тому) води океану то розливалися, то знову відступали. А от у крейдяний період (145-66 млн років тому) вся територія нашої держави була покрита водою, окрім Донецької області, АР Крим та деяких районів середньої течії Дніпра, що гордо майоріли над водами стародавнього океану. Вадим Яценко, Прикладна палеонтологія

[Нова дата лекції] 👉 Запрошуємо на лекцію Світлани Бєдарєвої: «Епістемології спротиву: українське мистецтво і деколоніальний поворот»! 🗓Коли: 23 травня о 20:00 📍Де: Онлайн у zoom (посилання надішлемо на електрону адресу вказану при реєстрації, а також в телеграм каналі KRCC) 🔗 Обовʼязкова реєстрація: https://forms.gle/5b7EcD18V4fU9VCP8 (якщо ви вже реєструвались на попередню подію, повторно реєструватись не треба) У своїй доповіді Світлана Бєдарєва зосередиться на тому, як українські художники та художниці осмислюють досвід колоніалізму та війни через трансформації ідентичності, створюючи нові наративи та візуальні мови спротиву. Лекція порушить питання: 📌 Яким чином мистецтво може ставати інструментом деколонізації? 📌 Як формується культурна пам’ять у посттоталітарному суспільстві? 📌 Чому важливо говорити про українське мистецтво саме в контексті глобальних деколоніальних студій? Світлана Бєдарєва – докторка мистецтвознавства, дослідниця сучасного українського мистецтва, авторка книги "Ambicoloniality and War: The Ukrainian-Russian Case" (Palgrave Macmillan 2025) та упрядковувачка книг “Art in Ukraine between Identity Construction and Anti-Colonial Resistance” (Routledge 2024) і “Contemporary Ukrainian and Baltic Art: Political and Social Perspectives,1991-2021” (ibidem Press, 2021). Її робота зосереджена на політичному мистецтві, візуальній культурі війни, та деколоніальному підході в аналізі культурного виробництва. Лекція є частиною проєкту «Переосмислення музею», ініційованого культурним менеджером Святославом Михайловим. Проєкт «Переосмислення музею» підтримує Європейський Союз в рамках програми Дім Європи. Куратор проєкту – Святослав Михайлов. Інституційний партнер проєкту «Переосмислення музею» – Криворізький Центр Сучасної Культури / KRCC.

Онлайн лекція від дослідниці українського мистецтва Світлани Бєдарєвої 🔥

Тетяна Яблонська, Травень, 1965