Анастасія Шептіфрац

Важкий день. Ще одне випробування. Кожного разу з черговою постраждалою у цій війні дитиною ми помираємо. Заради них - дітей, знаходимо сили жити далі. Знаходимо сили, бо потрібно реагувати на чергові виклики російських терористів. Ми не маємо права опускати руки і здатися, доки бодай одна дитина в Україні потребуватиме нашої допомоги. Уже немає слів, які були б обʼєктивними і справедливими по відношенню до того, що відбулося сьогодні і що відбувається кожного дня в різних містах України. Але сьогодні ми вкотре пересвідчилися в силі українського народу, яка полягає в єдності. Знаєте, що таке громадянське суспільство? Це коли на черговий дзвінок до бізнесу відповідають «вже поїхали». Дякую усім підприємствам округу, небайдужим людям, які сьогодні відгукнулися на потребу і в перші години, коли так необхідні були продукти харчування, дитяча їжа, сухі продукти, вода… підставили своє плече. Ми ще раз показали, як швидко можемо мобілізувати зусилля і обʼєднатися. Тому нас можна вбивати, підло, жорстоко і підступно, але перемогти - ніколи. Величезна подяка усім службам, які першими працюють на місцях трагедій. І окрема шана медикам НДСЛ Охматдит. Сьогодні ви вкотре довели, що герої. Ваші професійні подвиги цінні у мирний час і ще більше у війну.

росіянські тварі нанесли удар по найбільшій в Україні дитячій лікарні Охматдит... Цілити по хворих дітях🤬 Чорти! Просто перевертні кончені

Знаєте свою цінність? Вона дорівнює кількості людей, якими ви опікуєтеся. Вона визначається кількістю тих, хто не може жити від вашої турботи. Якщо немає ким опікуватися і про кого турбуватися.. отака і цінність. Все решта - «надута» психіатрія про велич і значущість власного «Я».

З Міжнародним днем собак❤️

І нехай тебе, поки що, мало хто читав. І нехай тебе, поки що, мало хто дотримується. Однак бодай один раз в житті кожному доводиться згадати, що ти - наш основний закон. А тому - найважливіше, що є в нашій державі. З Днем Конституції України!

Якби я була журналісткою, я б написала, як важко тягати коляску по цих «бахмутських» вулицях Лубен. Якби я була журналісткою, я б сфотографувала чергове звалище сміття посеред міста і написала 100500 постів про «танцюриста», який не може його вивезти. Якби я була журналісткою, я б знайшла проект реконструкції ринкової площі з тим великим гарним годинником і опублікувала би його на фейсбуці. Ще багато би могла написати про ганьбу у моєму місті. Але нині я не журналістка, а народний депутат, яка підтримала закон про децентралізацію і сприяла тому, аби у Лубнах була одна громада - місто і район разом. Лубенська громада і один голова. Тому тепер я не можу написати про бурʼяни в людський ріст на Зажур-Горі. Про те, що зроду, поки був район, там такого не було. Тепер у нас є старости по селах… І бурʼяни є. Короче… питань немає. Все спишемо на війну. Хоча ні, одне є. Нахера туди везти гостя? А втім, коли обирати, що показати - бурʼяни чи… бурʼяни, то обираємо бурʼяни менші. Якось так. Стид і срам. https://www.facebook.com/share/p/u7asowtfexRTYVBg/?

📢 УВАГА! Важлива інформація для сімей захисників! Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 714 (повний текст ось тут https://ips.ligazakon.net/document/KP240714?an=40), яка вносить зміни до постанов № 975 та № 168 щодо виплати одноразової грошової допомоги (ОГД). ✍Тепер військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, призвані на навчальні або спеціальні збори, мають право скласти особисте розпорядження про виплату ОГД у разі своєї загибелі. Вони можуть визначити осіб, які отримають цю допомогу, та розмір їх частки у відсотках. 🫂Нагадаю, що сім’ям загиблих воїнів Сил оборони України виплачується ОГД в розмірі 15 млн гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". 🥺Пам'ятаю одне звернення, в якому матір полеглого воїна жалілася на те, що біологічний батько, який зник з життя сина, коли той був ще у дитячому садочку, з'явився нізвідки, коли син загинув, і отримав частину одноразової грошової допомоги. А вітчим, який виховував полеглого як рідного сина, не отримав нічого. З точку зору права я нічим не могла допомогти заявниці, бо біологічний батько не був позбавлений батьківських прав, а вітчим не всиновлював полеглого. За законом у такому разі такий батько матиме право на частку ОГД, а вітчим – ні. Зважаючи на можливість залишити розпорядження, таких ось ситуацій можна буде уникнути. Втім, зауважу, що незалежно від змісту особистого розпорядження, право на отримання одноразової грошової допомоги мають: 🔹малолітні, неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти 🔸непрацездатна вдова (вдівець) 🔹непрацездатні батьки загиблого Вони отримують 50% від частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження. 🙏Щиро зичу, щоб нікому з вас ніколи не знадобилася ця інформація і ваші рідні-захисники повернулися з фронту живими та неушкодженими!

1,3 сьогодні. А я говорю 15 місяців)) Бо кожного місяця 23 числа у нас свято. За що, в першу чергу, особлива вдячність нашій хрещеній мамі, яка памʼятає не лише день 23.03.2023, а кожного місяця 23 числа маємо привід порадувати нашого неймовірного хлопчика. Дякую всім, хто разом з нами завжди розділяє щасливі і неповторні моменти в житті. Сьогодні ще й велике свято - Трійця. І навіть коли будні нині далеко не свято, добре, що є такі яскраві свята. Вони вселяють віру в те, що кожному буде по заслузі. Вітаю зі святом Трійці!❤️🙏🏻 Гарної Зеленої Неділі!🍀🍀🍀🍀🍀

З Міжнародним днем захисту дітей!👧👦 Побажання одне: нехай кожна українська дитина росте здоровою та щасливою у вільній та мирній країні!🙏🏻

​ВІДДАМ ПОЛУНИЦЮ ДІТЯМ!🍓🍓🍓🍓🍓🍓🍓🍓🍓🍓🍓🧒🏽🧒🏽🧒🏽🧒🏽🧒🏽🧒🏽🧒🏽🧒🏽🧒🏽 Рання тепла весна (до речі, спекотним обіцяють і літо) сприяла цьогоріч неабиякому врожаю полуниці. Навіть в мене, якої час на ягоди чи іншу городу другий рік поспіль по залишковому принципу - дитина звʼязала руки, її багато на зовсім маленькій і далеко не дуже доглянутій ділянці. Але українська земля, як відомо, надзвичайно родюча, а коли їй перепадає водички, ще й неймовірно вдячна. Словом, кожного дня відерце свіжої і ось де точно екологічно чистої ягоди є. Нам багато не треба. Друзям і родичам не роздаю. Вони, в більшості, можуть або самі виростити, або купити. Але поряд з нами є ті, хто хоче скуштувати, але в силу різних причин, не може. Мені часто доводиться чути: «та нехай би ті батьки менше пили кави чи курили цигарок і мали б можливість дитині купити». Звісно, є й таке. Не з чуток знаю, як це, коли батькові до дитини немає діла. Коли він уявлення не має що їсть дитина, чи, може, чогось потребує, чи як живе взагалі. Але ж діти не винні, що батьки інколи бувають скаліченими дорослими дітьми чи просто егоїстичними меркантильними особами, яких окрім власної користі не хвилює нічого. Від цього вони не перестають бути дітьми - вразливими, маленькими, потребуючими не лише уваги, а й їжі, одягу, ліків, іграшок… Зараз, коли мій Давидко підріс і до всього має цікавість, кожного разу, коли тягне все підряд з полиць магазину, я думаю про сімʼї, де батьки не можуть купити дитині те, що вона хоче. Звісно, мова не про якісь нераціональні речі, в яких дитина не розбирається, а про необхідність. Але одна справа, коли тягне апельсин і ти можеш відповісти «в нас дома є», а інша справа, коли ти обираєш між одним і іншим, бо і те й інше дитині потрібно. Їй потрібне повноцінне харчування, потрібні овочі і фрукти, мʼясо і риба, молочка і крупи… І ще так багато всього потрібно. Полуниця, не дивлячись на свою доступність, досі залишається цінною ягодою. Можливо тому, що вона перша після зими радує нас своїми вітамінами. Але з року в рік попит на неї не спадає і її полюбляють не лише діти, а й дорослі. І, очевидно, є сімʼї в нашому місті, в яких діти, бачучи гори свіжої смачної ягоди на прилавках, просять батьків її купити, а ті обирають між полуницею і, до прикладу, гречкою чи маслом, чи ще чимось - потреб безліч. Хто має дійсно необхідність - напишіть мені, привезу сьогодні.