Makahon

Потери техники за месяц по данным Орикс. Россия потеряла 59 единиц, Украина 124. Соотношение 1 к 2. Сложно как-то анализировать эти данные, ибо до этого 3 недели вообще никаких обновлений не было. Поэтому просто фиксируем.

Масштаб захисних сіток в ОАЕ вражає звісно. От люблять в тих краях витрачати гроші на грандіозні і безтолкові проекти, типу островів пальм, найдовші міста, ЧС2022 і от тепер сітки. Сподіваюсь перевірки в дії цих конструкцій не буде, бо результат їм навряд сподобається.

Потери техники за 2 недели по данным Орикс. Россия потеряла 66 единиц, Украина 135. Соотношение 1 к 2,1. Как-то мало танков Орикс насчитал, ибо у россиян за это время были штурмы с использованием техники и с фиксацией поражения.

Тю! А шо такое? 4 года ж нормально было всё?

Як же бісять люди які не витримують дистанцію і втикають...

Потери техники за 2 недели по данным Орикс. Россия потеряла 110 единиц, Украина 98. Соотношение 1,1 к 1. Похоже тут пока не отображены потери в результате российской атаке при участии 10 танков один из которых был оснащен активной защитой Арена-М.

Дякую за службу, генерале Сирський. Роздумуючи над персоною О. С., я досі не доходжу до однозначних висновків. Не будучи знайомим особисто, важко розділити, що в успіхах й невдачах було пов'язано з його особистими якостями, а що з якостями виконавців та його керівництва. Армійська система комплексна, й внесок однієї особистості (навіть на найвищій посаді) розмивається серед багатьох. Обставини сильніші ніж людина. Втім, за час спостереження все ж таки виділив би деякі характеристики. Спробую підбити їх тезово. Почну з негативних (відповідно до поточної політичної кон'юнктури): • О. С. був поганим менеджером, мабуть, навіть байдужим. Про це свідчать скандали з 425 ОШП, що вочевидь перебував в його прямому відомстві. Незважаючи на гостроту питання як морально-етичну, так і політичну, він не запобіг злочинам та не притягнув винних до покарання. Втім, не вважаю, що злочинні дії вчинялися внаслідок його прямих наказів: ряд інших штурмових полків (хоча також мають схожі проблеми) мають менше звернень до військового омбудсмена. Ми маємо справу з ризик-фактором підрозділів зі значною часткою спецконтингента, котрий не був вчасно врахований. Таким чином, дії як Главкома, так і його безпосереднього керівника можна оцінити як злочинну бездіяльність та уникання відповідальності за дії підлеглих. • «Опять спешат». Маючи послужний список зі сміливих та вдалих операцій, на зворотній стороні цього списку можна побачити майже кожен «котел» військової історії сучасної України. Посада Главкома специфічна – твоє безпосереднє керівництво політичне, й ти отримуєш завдання політичного характеру. Наприклад, що кожного дня треба продовжувати наступати піхотою. Але ця система працює, якщо політичне керівництво готове нести відповідальність за свої задачі. Якщо не готове – відповідальність буде на тобі. Відповідно, ти маєш бути агентним та бути в легкому конфлікті з політичним керівництвом, захищаючи довірений особовий склад. Цього не спостерігалося. Натомість – чіпляння за кожен політично значимий шмат землі, поки не буде зовсім пізно. Нація стікала кров'ю, щоб завчасно не засмутити начальника. Проте було б брехнею сказати, що це все. Так вже вийшло, що весь значимий період моєї служби припав саме на його керівництво Збройними Силами. Найбільш значимі для мене нагороди мають його підпис. Й за час на службі він здобув мою повагу. • Мені було не соромно дивитися та читати його інтерв'ю (чого не скажеш про минулого Міністра Оборони). В озвученому Сирським демонструвалось, що він розуміє сучасне поле бою. Людина любить та цікавиться війною, й розуміє як її треба воювати. За час його керування ЗСУ стали сильнішими в компоненті БпЛА ніж ворог (хоча пророкували зворотне). Звісно, це результат колективних зусиль всієї Держави та її Народу, проте особливий інтерес Главкома я спостерігав тривалий час. Демонструвало це як бажання розширювати ошс БпС підрозділів, так і сильні БпС штурмових військ (наприклад), в тому числі 425 ОШП. • О. С. – людина з міцним характером. Не будучи нашим по крові, він залишився вірним нашій присязі. Не обернула його проти нас й всенародна ненависть – стоїчний до негативу, він проніс цей хрест. Спостерігаючи за ним, я зробив висновок: військова професія це аскеза, й ми маємо вміти бути в ній смиренними. Не важливо, хто я, не важливо, як до мене ставляться – поки я живий, маю виконати свій обов'язок. Вимовивши текст присяги, ми стаємо частиною механізму, й наші особистості відступають на другий план. Сирський був останнім. Спадковий військовий, він отримав сильну військову освіту. Й врешті став першим в світі «дроновим» армійським генералом. Мабуть, вже не маємо кадрів цієї генерації сильніших за нього. Мені шкода, що я так і не побачу, як він реалізує свій задум, котрий готував останні місяці. Дещо заплановане досі вражає сміливістю задуму. Проте його доба підійшла до кінця. Маючи відповідні таланти, він так і не зміг знайти в собі те, що зробило б його легендарним полководцем, а не ненависним усіма. Vox Populi дав про себе знати, й ми встаємо на новий шлях, що дасть нам надію. Прийшла доба кадрів, вирощених бізнесом та війною, а не академіями. Те, що люди називають «совком», більше не існує в жодній формі – далі виключно наше, рідне. Подивимося, яке воно. Бажаю нам удачі.

Думаю всі хто більш менш слідкує розуміє до чого ми рухались на фронті. Реально в плануванні операцій Сирський топ.

Сегодня только сводка. Словил ячмень на глаз, как понимаете не ок с таким в эфир) https://youtu.be/4KnqorNJ5GU

Cделал видео на двух языках, заняло много времени, так что не факт, что сегодня будет ДЭ, ну и по результатам просмотров посмотрю буду ли дальше их делать. В общем старая добрая "Ситуация на фронтах" https://youtu.be/_H_TAv50kd4?si=kPhMtTUS3kWdL0Vk

Потери техники за 1 месяц по данным Орикс. Россия потеряла 250 единиц, Украина 286. Соотношение 1 к 1,1. Потери техники за последний месяц выросли но в основном за счет артиллерийский систем у обеих сторон. Хотя 27 танков у россиян это тоже не так чтобы мало для данного этапа войны.

Люди гинуть під обстрілами в ліжках, тому що їм часто банально немає куди йти. Хоча навіть звичайний підвал будинку значно підвищує шанси на виживання, проте в Києві підвали часто в такому стані, що краще туди і не заходити. Що я б зробив за ці 4+ роки війни для захисту мешканців Києва, керуючі його ресурсами? 1. Провів би аудит всіх існуючих сховищ, укриттів і підвалів, щоб розуміти повну картину, та визначив би найбільш вразливі місця, якими скоріш за все виявляться радянські панельні будинки. 2. Розробив би типові проекти укриття у підвалах для серій радянських панельок, та розпочав би реалізацію в найбільш загрозливих місцях біля промислових зон. Проект передбачав би покращення як умов перебування, так і підсилення конструкцій плити перекриття від можливого лавиноподібного руйнування. З цими типовими проектами я б звертався до міжнародних партнерів, щоб вони фінансували саме такі проекти, а не мости-глисти. І таблички щодо допомоги від Метрополії Парижу, та Тайваню висіли б саме на вході в такі укриття. 3. Відремонтував би повноцінні радянські сховища з призначенням персоналу, який там має бути постійно під час війни, наприклад муніципальна охорона. Бо нашо вона взагалі? 4. Великі будівельні ресурси зусередив би на будівництві станцій метрополітену, які навіть без завершення тунелів можна було б використовувати як сховище, ну а потім і як транспорт добре. Точно краще ніж мільярди на безтолкові розв'язки. 5. Жодне нове будівництво ЖК не дозволялось би без підземних поверхів, які б могли використовуватись хоча б як найпростіші укриття - паркінги, комори. Є норма щодо сховищ, але там радіус може бути 500 м, що для балістики дуже багато, і краще вже зайти просто в підземний поверх, ніж бігти до повноцінного укриття по вулиці і зустріти вибух на дорозі. 6. Розробив би програму бонусів для забудовників, які при будівництві нового об'єкту закладали б захист ще й для сусідських існуючих будинків. Наприклад робиш сховище на +100 чоловік зовні, отримуєш дозвіл на додатковий поверх.