МОРЕ НЕ ХВИЛЮЄТЬСЯ

Якщо вам цікаво, то англійською применшувати — це буквально to belittle someone 😁. Почула в дорамі. Ще один аргумент для того, щоб споживати більше контенту поза уроком, якщо є ціль мати дуже високий рівень володіння мовою.

Боженька, врятуй мою душу. Я цю камеру бачила вже, але особливо не бачила прикладів. Вона кишенькова. Ricoh

Мені повернули 75% боргу, можете за мене порадіти. Зазначу, що мені дуже допомогла мама. Я ж вафля в питаннях родичів, ви вже це зрозуміли. Тому я відправила найсильнішу з нас, як то кажуть. Мама все пояснила, донесла чому мені потрібно повернути борг якомога швидше. В світі, де відбувається треш, я радію, що в мене є вона.

Ущєпніть мене)

Дочитала. Сподобалась! Але трошки лінію Мороган не допрацювали в кінці. На мою думку, основний героїня — це Морган, а не Клара. Але вже як є. Якби таки допрацювали, тоді б була краще Веріті. Але я рекомендую!

«ну вони ж повії» Але «він хороший хлопець, просто півшов на вечірку» Цінність життя жінок vS цінність життя чоловіка. Якби жінка пропала на вечірці — «сама винна».

Подивилась три документалки тру крайм на Нетфлікс Одна про серійного кілера, який вбивав жінок проституток. «Зниклі дівчата : лонг-айленскій вбивця». Друга про жінку, яка мусила бути в стосунках з убивцею через поліцію. «Заміж за вбивцю». Третю зараз дивлюсь, поки що про зниклого хлопця, що прийшов на вечірку і не повернувся. Там декілька епізодів. «Відділ розслідування вбивств. Еп 1 Монстр вечірок». І знаєте що? В історіях з жінками — ними постійно нехтували. Не хочу спойлерити, але лонг-айлендського вбивцю не могли впіймати майже 20 років, бо всім було пофіг на жінок) Заміж за вбивцю — поліція «забула» про підтримку жертви; вела себе неналежним чином і заставила її жити з вбивцею. А монстр вечірок… Хлопець пішов на вечірку 16 годин без звʼязку і всі побажали його шукати. Ось блять і все. І що я хочу сказати

Якщо після Корею я не почну шукати житло і не перехду - дозволяю мене зневажати.

Коли не почитала опис книги і думала що купуєш історію про японську гейшу, а в результаті читаєш про Закарпаття от з такими от фразами) ще й 500 грн коштувала, господи прости, але я ригаю.

Помоліться щоб ця квартира залишилась до листопада і ще бажано, щоб ціна впала.

Дочитала, жопа горіла всю книгу + сльози нонстоп. Але раджу.

Хочете чесний відгук? Чєпуха повна, прям максимально неприємно вражена. Сумка ніяк зверху не закривається. Сама по собі вона виглядає дешевою. І вона гігантська, але форму ніяк не тримає, дно мʼяке. Я поклала ноут і дно провисло вниз 🫪. Виключно для чогось мʼякого підійде , але для чого… хіба що реально полотенце на пляж і все. Виглядає до 5000-6000 грн, функціонал такий же. Вибачте, у мене сумка з манго з рафіі за півтори тисячи в рази краще тримає форму. Корочє куплю лонгчємп ЛОНШАН ✨ в дорогу собі.

Думаю бабушка мене навчить як звʼязати сумку як в багінського за 25 тищ

Як моє поколінна може вважати себе тупими, якщо ми вчили мови з друкованим словником, а зараз пишуть книги за допомогою АІ 🫪

У всіх країнах де буваю, заходжу в книжкові. Але тут я так ахуєла в Молдові. До вашої уваги книжка по рекламі, написана чатом джіпіті. Автор власник якоїсь там агенції по таргету

Муд: домовляюсь про побачення з корейцем. Я так поняла особисте життя у мене буде тільки в Кореі 🤣🤣🤣🤣.

І ще мені страшно переїжджати на квартиру, бо минулого разу коли я про це сказала — бабусі влаштувала скандал, а я не переношу крики, я не можу коли хтось на мене кричить і у мене одразу тремтять колінки. Бо я не звикла, що від людини яка має бути на твоїй стороні ти можеш відчувати небезпеку. Я не знаю як я зберусь із силами, але треба закривати це питання, бо я реально не витримую. Якимось промінням у цьому стала нова подружка в Патрах, як ковток повітря. Бо фізична присутність близьких людей необхідна, всеодно необхідна. А ще ця моральна та емоційна втома вона дійсно накопичилась. Бо я як починаю думати, що я оплачую комуналку половину за трьох, бо тітка не працює; як на мої гроші робився манікюр, хоча мені ж і винні; що за 7 місяців не віддали навіть 500€; що незважаючи на це все я то чую що мені пощастило в житті, то що моя робота хуйня — … Да колись в цьому житті мені буде легко? 😁 та коли вже зʼявиться той чоловік, на плече якого я зможу спиратись? Та коли)

Отже не знаю на скільки ви памʼятаєте ситуацію з моєю блакитною кімнатою в домі у ба, але все ж почалось ще з того моменту. Я живу в окремому домі, він на першому поверсі. Але загалом ситуація не змінилась. Я чужинка. Зі мною нічим не діляться, не розмовляють якщо я перша не почну, за майже рік до мене вниз спустились буквально до 2 разів поговорити, в один з яких я хворіла. Ані тітка, ані ба не намагаються ніяк встановити зі мною звʼязок. Я про все дізнаюсь випадково, наче я меблі. Але не тільки це. Весь цей час я маю захищатись емоційно. З простих прикладів за останній час : ба мені сказала, що я не відповідальна, живу тільки для себе, а тому мені краще не народжувати. Я думаю ви маєте розуміти, який для мене це біль почути щось подібне. Постійний тиск щодо стосунків, а саме навʼязування, що у мене занадто високі критерії і я маю попуститись. Багато таких речей щодо того, що моя робота погана, що нащо я пішла на тхеквондо і це дурниці. Про роботу дуже смішно, я потім далі розкажу і ви зрозумієте іронію ситуації. Але найстрашніше — це тітка. Нагадаю, що їй 24, бабусі 68. І от тітка (кузина) — це просто мій найбільший тригер. Я навіть хз з чого почати, щоб ви зрозуміли контекст і мою виснаженість. Напевно наведу одну ситуацію яка сталась на її ДН. Вона після цього дня прийшла до мене з претензією, що я її глибоко образила тим, як подарувала подарунок. Що вона ніколи не забуде, що я повелась з нею як з собакою, бо підкинула їй його в руки. Що вона ніколи мені не вибачить і буде згадувати це навіть якщо я виправлюсь у майбутньому. Я була вражена так, як ніколи в житті, я вам клянусь. А знаєте чому? Бо всі свої поїздки я привозила купу подарунків. З Кореї, Грузії, України і тд і я ніколи не чула дякую. Були і дрібні подарунки в Греції. Вона пояснила що це через те, що я просто приносила їх в пакеті. А треба було як подарунок оформлювати. Мені забракло слів. Бо я не отримувала від неї подарунків ніколи. Лише чашка, торт на дн, щось таке. Про те що на мене підвищують голос, ніколи не цікавляться моїм життям, що я отримую грубі коментарі — це просто ба-за. — Мене кинув клієнт на гроші. — Ну це таке життя, як ти хотіла. Ах ти ж блять. Ніякої підтримки, майже ніколи. А інколи взагалі краще нічого не розказувати, бо буде гірше. Але є одна треш ситуація, яка їсть мене весь цей час — я позичила велику суму грошей в січні, чого категорично не треба було робити. Я оплачую половину комуналки за трьох, плюс даю зверху гроші, які покривають ту комуналку в декілька разів. Але в січні до мене прийшли з проханням позичити гроші. Було важкувато, ну бо я тільки повернулась з подорожі довжиною в місяць і мала певні витрати. Але ок, я погодилась. Пройшло 8 місяців мені не повернули нічого. А епогей у тому, що тітка не працює. Працює лише бабуся 68 років. Тітка десь пару тижнів на рік працює офіціанткою на вихідних і все. Зароблені гроші витрачає на одяг, розваги, тощо. Я просто разлогаюсь, дивлячись на те, як накопичуються пакети з Бершки, поки мені не повернули жодного євро, хоча я попереджала, що у мене буде Корея і мені важливо отримати гроші. Але ні. Я працюю як кобила, вчусь з усих сил, натомість хтось цілими днями лежить і дивиться серіали, замовляючи кофтинки на сейлах. Ах, ви думаєте мені сказали дякую за ті гроші? Я думаю відповідь очевидна для всіх. Я навіть мала необачність сказати про це тітці, ви не уявляєте вираз обличчя і наступні слова. Памʼятаю як приїхала із закінтосу, така щаслива після спілкування з владою, приходжу додому і одразу на мене кричать. Я йду до себе вниз, сідаю на порожок і починаю плакати. І так на повторі. Я досягла якоїсь точки кипіння, коли просто вже не можу. Планую після Кореї в листопаді зібратись із силами і зʼїхати. Мені потрібна була позичена сума на ноут — ну що ж, заробимо самі. Морально я просто виснажена, хоча попереду дуже багато роботи, рішень, відповідальності і досягнення цілей.

А можна я вам трошки понию тут, а ви мене підтримаєте?