Потішная Кліо

Мізорам став першим офіційно визнаним штатом Індії, що досяг результату 100% грамотності. Для штату, який живе в таких непростих умовах (кордон з Бангладеш і М'янмою, постійні проблеми з комунікаціями та інфраструктурою, непроста ситуація з безпекою) - дуже крутий результат, навіть якщо у них діє модель Керали, де навик "розписатися на папірці" дорівнює грамотності.

- Де я можу купити штандантенциркуль? - У відділі райхсканцелярських товарів! Час для бородатих класичних історій😉 Знову десь побачив, так сміявся😅

Нюрнберзький мирний банкет, на якому представники держав і церков відзначили успішні переговори, що завершили Тридцятилітню війну 1649 року. У чорних шатах зображені протестанти, у кольорових - католики. Свято також відвідав дуркуватий пес🦮

Цікавинок Вам в ніч)

Мені здається чи цей авіційний розгром буде через кому в рядку культових D-day і Перл Гарбор?

Починайте суботній ранок з насіння чіа😉 Сьогодні це розпіарений сучасними маркетологами "суперфуд", до якого також відностяь матчу, ягоди годжі, спіруліну. Так от, таку штуку непогано їли ацтеки ще за дуже довго до Колумба з Кортесом😄 давайте розберемось: Чіа в раціоні ацтеків (після кукурудзи і бобових, зрозуміло) були одним із найважливіших пробуктів. Ацтеки вживали чіа в їжу як густу, поживну кашу на кожен день, а також у вигляді водянистого, але дуже освіжаючого і заряджає енергією напою, змішаного з медом, чіанпіноллі (chianpinolli). Чіа має дуже багато клітковини, що може викликати навіть "слабітєльний" ефект (Господи, як "слабітєльний" буде українською"?) Лікувальні властивості цього напою використовували як засіб від непрохідності сечовивідних шляхів, для очищення легень, від сухого кашлю або кашлю з кров'ю, для допомоги породіллям при пологах, а також для протидії дизентерії та діареї, підвищення витривалості, антиоксидантного ефекту та поліпшення стану шкіри. Ацтекські воїни і мисливці обовʼязково споживали насінням чіа під час походів, тому, що кожна насінина може поглинати об'єм води, що перевищує його вагу в 12 разів! Тому вживання чіа дозволяє організму зберігати воду і утримувати електроліти навіть під час фізичних активностей. Та й таке!

Стоунхендж, знімок 1944 року. Те, як пам'ятник виглядає у наші дні, заслуга неодноразових втручань у його конструкцію. У 1901 році на пам'ятнику було проведено першу велику реставрацію за участю археолога Вільяма Гоуленда, який вирівняв і закріпив один з каменів під загрозою падіння. У 1920-ті роки археолог Вільям Хоулі розкопав фундамент шести каменів та зовнішні траншеї навколо монумента. 1958 року три камені заново встановили та зміцнили бетонними основами. У 1963 році, після падіння одного з каменів, було проведено останню велику реставрацію з поверненням його на місце і закріпленням. У 2021 році Стоунхендж частково перебрали, замінюючи привнесений в конструкцію в XX столітті бетонний розчин, що скріплював камені, на білтш "оригінальний", вапняний.

Ваш улюблений адмін (щасливий чувак на фото☝️) неймовірно сильно страшенно в шоці, що у нього майже тисяча підписників, тому він дуже вдячний за всі активності, до яких ви долучаєтесь) Тож не сумуємо за тими душнілами, що не витримали мого абсолютно нетолернтного гумору, а з натхненням длучаємось до зарядки для ума нижче🥳😉

Знайшов підбірку дуже дивних фотографій вікторіанської епохи у жанрі «hidden mothers» У ХІХ столітті, коли витримка займала кілька хвилин, будь-який рух міг призвести до розмиття зображення. Щоб отримати чіткий дитячий портрет, матерям доводилося ховатися в кадрі - наприклад, за драпіруванням, та заспокоювати дитину у разі потреби. Із цього вимушеного заходу, зумовленого технічними обмеженнями фотографії, виник цілий жанр фотомистецтва. Самі знімки, доволі жуткуваті, як на мене, майже як з тих фільмів жахів пізніх 2000-х, де молода свмʼя заїжджає в старий будинок і знаходить таку підбірочку по кутках😄

Що ж, сьогодні трохи про давню кухню Японії. Натхнено прикольною (на правах реклами) А History of Japan ☝️та тільки завершеним другим сезоном Alice in Borderland, знятому по однойменній манзі https://www.netflix.com/title/80200575 Так от: Стіл знаті в ранньому "середньовіччі" (сорі за європоцентризм) включав м’ясо, рибу, морепродукти, овочі та фрукти. Японська кухня лише зароджувалася, способи приготування, види страв, їхні смакові якості були ще досить простими, навіть примітивними, і суттєво відрізнялися від сучасної японської кухні, яка почала формуватися у 15–16 століттях. У ранньосередньовічній Японії, як і в сучасній, їли зварений у воді, але не розварений рис (хімеї), приготований на парі клейкий рис (ковані), рідкий рис із водою, а також кульки з рису (тодзікі). З риби готували намасу (мікс сирих овочів і риби). У давнину намасу готували з м’яса диких тварин. Згодом почали використовувати сиру рибу. У 15–16 століттях до риби почали додавати оцет і соєвий соус, який тоді почали виготовляти. Сформована у 15–16 століттях страва з тонко нарізаної сирої риби, яку їдять, вмочаючи в соєвий соус, стала називатися сасімі. У церемоніальному кодексі "Енгісікі" (Х століття) згадується також сусі, яке тоді готували з риби та молюсків шляхом природного квашення. Зафіксовано, що рибу стали їсти разом із рисом не пізніше власне Х століття. Нині сусі - страва з сирої риби з рисом, овочами, яйцем і спеціями. Існує кілька різновидів: наприклад, ніґірісусі (едосусі) — кулька з рису, на яку кладуть японський хрін (васабі), а зверху — тонкий шматок сирої риби. З овочів вживали огірки, баклажани та боби. Був відомий також порей, але його використовували як лікувальну страву. У середньовічній Японії м’ясо диких тварин (наприклад, оленів чи кабанів) вживали рідко через буддистські заборони, але на столі знаті воно все ж з’являлося., а от соєвий соус, який став невід’ємною частиною японської кухні, спочатку був побічним продуктом виробництва місо - ферментованої соєвої пасти. Суші в сучасному вигляді (з оцтовим рисом і свіжою рибою) виникли лише у XIX столітті в Едо (сучасному Токіо), як швидка їжа чиновників, яким не було часу споживати і самостійно міксувати різні види продуктів. Ну а чайна церемонія (садо) почала формуватися саме у середньовічний період, і чай поступово став одним з основних частин японської культури харчування.

Інколи здається, що знайдене рішення — одне єдине. Що альтернатив йому нема. Що ваша робота може бути лише такою. В такі миті, згадуйте, якою могла бути Ейфелева Башта. Точніше не обов'язково Ейфелева — бо проєкт переможця Гюстава Ейфеля визначили серед ще 17. «Design No. 4» у першому ряді третя —це і є майбутня Ейфелева вежа. Знайти "те саме" рішення непросто. Але вибір завжди є.

Роберт Оппенгеймер читає лекцію у Кіотському університеті. Японія, 14 вересня 1960 року.

Люблю видання НТШ до розпаду СРСР, в них можна сховати українську класику))

олдскули..

Як уявлють житло Більбо зацікавлені Толкіністи) що ж, я не проти був би там писати свою застрягшу в прокрастинації phd😉

Три способи слідувати давньоєгипетській моді за допомогою звичайної простині 😊 Не дякуйте!)

Німецький вчений-полімат і монах-єзуїт XVII століття Атанасій Кірхер відомий своїм описом Китаю, дослідженнями мікроісторії та невдалою спробою дешифрування єгипетської писемності. Але ми розуміємо, що ця людина справді неординарна, коли бачимо його нотний запис пташиного співу

"Велика Фінляндія". Плакат часів Другої світової