Mai Shelter #УкрТґ

моя публічна заява з приводу книги:

зібрали половину, треба ще ~ 9 тисяч. збір на медевак для 4ОТБр 🌿

слухачів підвезли на якабу https://www.yakaboo.ua/ua/majkovs-ka-k-sluhach.html буду вдячна, якщо поставите там оцінку і напишете комент, якщо маєте акаунт ) загалом на всіх платформах оцінки та коменти будуть дуже корисні, як от на сайті видавництва https://vsiknygy.com.ua/books/sluhach/ та на гудрідс https://www.goodreads.com/author/show/47130414._ у книгарні Є буде пізніше та окрім допомоги мені, ноунейму, у просуванні книги, мені щиро цікаво і дуже важливо чути ваші думки та коментарі. на критику я не ображаюсь, якщо шо :) і теорії про свої твори теж люблю читати. люблю дізнаватися, що люди подумали, які образи зчитали, які думки та асоціації виникли. :) 🌿 до речі, презентація у Відні буде у березні. презентаія у Києві — у травні. точні дати незабаром.

слухайте, а у вас теж таке траплялось? були артисти, за якими я дуже уважно слідкувала, з нетерпінням чекала нових релізів, а під час повномасштабної війни я про все це забула. зараз випадково натрапила, бачу, вони вже випустили багато нових треків і ЕР.. слухаю, і якось ніяк. ніби мене викинуло в паралельну реальність, або ж я сплю вже два роки і чую відгомін барвистої, чужої реальності. таке враження, що в мені вже немає того, що підключало до цієї музики. у вас було таке? (навіяно тим, шо згадала про Deb Never) https://open.spotify.com/album/31v7kC1Y246cmvmspqLtoI?si=q2mbapV7StqTo-gTb49Fmg&context=spotify%3Aalbum%3A31v7kC1Y246cmvmspqLtoI

Перші читачі уже отримали свої примірники "Слухача"🌻 Ви можете замовити книгу на сайті видавництва https://vsiknygy.com.ua/books/sluhach/ Замовлення для читачів за кордоном будуть відкриті згодом. 📚 А я починаю серію дописів про книгу, окремі новели з неї, ілюстрації та процес створення. 🌿 Концепція збірки полягає в тому, що різні тексти написані через різні фізичні чуття. До прикладу, історія "У ліс" розказана через призму запахів. "У ліс" — це історія про друзів, які повертаються зі сходження на Говерлу, ловлять попутку у вигляді корів, однооких мотоциклістів і поляків, але потім текст переростає у дещо глибше і важливіше. 🌿І звісно ж, як можна здогадатися із назви, у цьому тексті я підморгую Джеймсу Джойсу🌲Ось уривок цієї новели, принюхайтеся 👃 “У блоці сиділо троє чоловіків. Двоє — у майках-матросках, а один — у футболці з розтягнутим коміром. На столі перед ними — кульок тараньки, відкрита банка горішків, у кожного в руках — по пляшці пива, під столом — іще один пакет побільше. Ти уявила, як усю ніч чоловіки галасуватимуть і співатимуть (не так красиво, як поляки), як доведеться затикати вуха навушниками, щоб трохи подрімати, як рано чи пізно хтось із чоловіків почне до тебе чіплятися, як хтось із них (а, може, й усі разом) битимуться в тамбурі з провідником чи іншими пасажирами. Зціпила зуби й узялася розкладати постіль, намагаючись скидатися німою, та ось один із чоловіків підскочив до тебе й люб’язно закинув твій рюкзак на третю полицю, щоправда, неприємно дихнувши таранькою. Ти відчувала, як запах тараньки й пива просочується під шапку. У тамбурі хтось курив, і гидкий запах заповзав у вагон. Хтось проніс розпечатану постіль, яка залишила по собі свіжий синтетичний душок. Поволі гойдалося море запахів, густе й настояне в замкненому просторі вагона: хвилі — гарячий чорний чай у чудових залізничних стаканах, чайки — вигуки дитини в іншому кінці вагона, маля змушували чи то залізти на полицю, чи злізти з неї, а піна морська — це пиво, квас і кока-кола. Навіть риба є — засолена й безока. Та раптом вимкнули світло і ти випала з тривожного трансу — одинадцята вечора; чоловіки сховали їжу, зашаруділи пледами, що розпорошували пил і запах старої тканини, і за кілька хвилин засопіли, чим приємно тебе здивували. «Нічого, — подумала ти. — Ще достатньо лісової свіжості під шапкою, залишилась одна ніч у потязі». Ти теж вклалася і всю ніч проспала важким ненаситним сном.” З нетерпінням і цікавістю чекаю на відгуки читачів та критиків! 🌻 Замовити примірник тут https://vsiknygy.com.ua/books/sluhach/

видавництво отримало тираж з типографії

Розглянемо Поттеріану як документ, що відображає суспільні проблеми свого часу. 🔎 Передивляюся Поттеріану для зимового настрою, магії та казки. Не дивилась ці фільми вже багато років, фактично все забула і дивлюся як вперше. Ставлення до Роулінг у мене негативне, бо вона трансфобка публічна і завзята. Утім, варто чітко усвідомлювати, що фільми — це робота сотень людей, навіть сценарій писати інші люди, а не Роулінг, тож це не тільки про її цінності. До речі, всі режисери, продюсери і сценаристи серії — чоловіки. По першому фільму ДУЖЕ видно, що його знімали більше двадцяти років тому. У фільмі є пару темношкірих акторів, які грають роль тла. Чувак у чалмі, звісно ж, поганець. Але це речі, про які і так багато говорять у відношенні до Поттеріани. А от що мене дійсно здивувало — це відсутність людей з інвалідністю чи навіть натяків на те, як вони могли б бути інтегровані у реальність Гоґвардсу. Оці всі величезні сходи і недружелюбні камʼяні коридори — непрохідні для людини на візку чи з вадами зору. Роулінг, звісно. відповіла б, шо це все магія ✨, але закривати подібні питання заднім числом не можна, бо вилазить багато сюжетних дірок :) Це вказує на те, що при створенні книг і фільмів ніхто про це не думав. Так, це не унікальна ситуація, більшість медіа того часу були такими — неінклюзивними, нерізноманістними, неінтерсекціональними. До речі, а що буде, якщо учень з дислексією неправильно читатиме закляття? Чи є в Гоґвордсі персонал, щоб тренувати таких магів? 🤔 Поцікавившись цими питаннями, я глянула форуми, де люди припускають, що чарівники народжуються тільки "здоровими" або ж що їх всіх лікують магією... Моє перше доволі поверхневе питання — тобто у світі Поттеріани усі вади, хвороби та особливості людей видаляються? (І стигматизуються?) Гаразд, якщо всі мають однаковий доступ до магічної медицини (лол), то яке може бути моральне питання? (Опустимо на момент всі переваги нейрорізноманітності...) Найголовніше — Поттеріана існує у контексті нашого звичайного світу, її дивляться звичайні діти і дорослі, величезна частка яких не є репрезентованими в цій історії. До того ж коли логіку магічного світу перенести на реальний, постають незручні моральні питання, які відображають суспільні стереотипи. Наприклад, Гаррі в окулярах, тобто, поганий зір — це ок (менш стигматизована штука, можна показати), а візок — не ок (більш стигматизована штука, не треба показувати). 🤔🤔 Тим більше цікаво, що Герміону грала акторка із синдромом порушення активності та уваги / СПАУ. Тут немає простої відповіді, але цікаво над цим подумати.

Збір на медевак для 4 ОТБр під Куп’янськ 🚑 Коли збір не закривається вже третій місяць, доводиться звертатися до містики! 🧛 🐺 Допоможіть нашій команді зібрати 300 тисяч на позашляховик/бусік для медичної евакуації поранених! Основний збір на сторінці @hellnelly в інстаграм 🎯Загальна ціль 300 000 гривень 🎯Моя ціль 20 000 гривень 🦇Картка моно 5375411212065663 🦇Монобанка https://send.monobank.ua/jar/8hQQMgfqqz Дуже вдячна за коментарі та репости збору https://www.instagram.com/p/C1wiRtnt2Xl/?img_index=1 Під Куп‘янськом ідуть бої, там багато поранених. Машини медичної евакуації необхідні для якомогаскорішого доправлення поранених до стабілізаційних пунктів, а отже порятунку життів. Братимуть пікап або бусік. Вибір залежить від того, який найкращий варіант знайдеться. Ми збираємо частину суми, а решту докладатимуть бійці та їхні близькі.

смішно, шо я, як завжди, відкрила додаток з нотатками, шоб пописати трошки перед сном, побачила недописану нотатку з початком цього допису, і хвиля мене понесла )) 🌊🌊🌊🌊🌊 найбільш точний опис мого workflow #writingcraft

для мене творчість це поток такої сили, що немає ніякого способу йому протидіяти. якщо мені хочеться щось робили, не спинять ні дедлайни, ні раціональна логіка. окрім вагонів роботи-роботи, мені зараз треба працювати над наступною збіркою, щоб вона вийшла в якийсь більш-менш притомний проміжок часу після "Слухача". але знаєте шо? Я ХОЧУ РОБИТИ ШОСЬ ИНШЕ. останні місяці я годинами до ночі сиджу над Секретним Проєктом ХХХ. почала робити муд борди та профілі персонажів, написала кілька сцен, працюю над сюжетом. зробила плейлист. і мені так пре, мені так добре і затишно в цій історії (хоч якою гіркою вона не була б). відчуваю на шкірі тепло сонця і ніби одразу стає світліше, як починаю про неї думати. я відчуваю творчу енергію так, ніби стою під водоспадом висотою в сто метрів, вода розшибає все на друзки. я можу тільки рухатися разом з водою, ніяк не проти неї. можу і маю робити те, чого хоче вода. почати будувати дамби, розвертати ріки — то все шлях до екологічної кризи і гибелі екосистеми. обожнюю відчуття архаїчного бунту в собі, таке враження, що в мені живе вічна революція, стукіт барабанів на протестній площі. обожнюю усвідомлювати себе магом, що живе відповідно своїй природі. я люблю відчувати силу, залізо, міць, гострий меч, що бездоганно ліг у руку, а в другій — мої улюблені дерев'яні чотки з Непалу. все це сила крові й коріння, якщо їх вивільнити й прийняти в собі все, то межі цій силі нема. я не знаю, як деяким авторам вдається встигати за подіями, наприклад, написати книжку про повномасштабну війну за рік після її початку. вірніше як, я здогадуюсь, як це робиться, і цей шлях мене не приваблює, перш за все, бо він не відповідає моїй природі. 🍃🌾🪸 питання одне — де взяти стільки сил, щоб у цьому потоці не потонути? зараз я відчуваю себе більше як виснажена тварина, яку несе повінь: зачепилась за велику гілку і дивлюсь на берег, розуміючи, що сил допливти немає. чи несла Джойса повінь, коли він у скруті, хворобах і сліпнучий писав "Уліса"? чи бухкали барабани всередині Григора Тютюнника? в чому вища мудрість творця — бути виснаженою істотою в потоці чи стати інженером і збудувати дабму? 🌊🌊 напуватися водою чи хвилею? #writingupdate #writingcraft