На/Під

Цікаво, що знання механізмів дії ніяк не попереджає саму дію. Або не надає полегшення. Колись мені здавалося, що контроль думок працює, а тепер я все більше в цьому сумніваюся. Коли людина відчуває себе самотньо, а єдиний їй відомий спосіб привернути увагу - це зникнення, то, зникаючи, полегшення не настає. Не настає воно й від усвідомлення, що ти робиш й чому. Енівей, ізоляція це ніколи не вихід. Але ти все одно повторюєш цей фінт знову й знову.

Самотньо і сумно

Привіт! Раптом хтось може порадити психіатра недорого, який приймає онлайн. Потрібно для літньої людини. Дякую завчасно

To be loved is to be changed

Інколи здається, що мій моральний компас збитий, що практично не розумію мотивації людей. Але я маю хоч вибіркову, але емпатію, здатна співчувати, що вже непогано. Насправді я стараюсь буди краще, ніж є, хоча це дійсно складно.

Говорили на одному каналі про розлади особистості, прийняття діагнозу й оце все. Я до свого "змішаного ро" ставлюся доволі прохолодно, бо з тією частотою як мені змінюють лейбли, це все відчувається як щось мінливо-нестабільне, а тому не надто важливе. Лікарка останній раз кілька місяців тому сказала, що моя недовіра до лікарів - це теж наслідок розладу особистості (а не, наприклад, довга історія не надто успішного лікування не тільки пси). Але клін діагностика виявила, що мій стан характеризується пониженим настроєм, низьким рівнем активності, помітною відстороненістю та ізоляцією. А також, що мені притаманна емоційна нестійкість, дратівливість, імпульсивність, претензійність, вимогливість, некомформність поведінки, демонстративність, опозиційна поведінка, прояви агресії, виразні труднощі у взаємодії з людьми. Звучить як про якогось блять джокіра мізантропа соціопата лол. Надто високий рівень агресії, за їх словами, стримується інтелектуальною роботою, а іншими словами - волевими зусиллями та розумінням, що це шкодить іншим людям. Тому, можливо, без нормотимиків так складно функціонерами, бо вони як кажуть "зрізають гострі кути". Через стан фізичного здоров'я, довелося відмовитись від нормо, але, напевно, варто до нього повернутись та пожертвувати втратою волосся. Ну а шо, яка вже різниця, нічого не має значення. Цей текст про те, що прийняття себе - не простий шлях. Особливо, коли ти об'єктивно маєш патологічно неприємні якості.

Відчуваю, що мені знов настала повна тотальна пизда. Ці хвильки стабільні у своїй нестабільності. Але чи зможу випливти й на цей раз? Сподіваємось, що так

А ви ще ведете календарі настрою?

Чому сдуг тепер більш модний, ніж біполярка?