бункер вересня

подивився я цей ваш хвальоний backrooms (із запізненням у півроку). місцями кадри гарні, сцени поставлені загалом добре, але окрім візуалу - взагалі нічого цікавого у фільмі не знайшов (це не той випадок, де увесь хронометраж вивозиться за рахунок єбейшої атмосфери, як у випадку фільму "маяк" еггерса чи південнокорейському "історія двох сестер"). якогось прям глибокого та оригінального психологізму головних героїв немає, зато є претензія на це. аналогічно і з самим жанром фільму: дивитися, як невміло ганяється капітан кларк за героїнею, і тій вдається відбитися від монстра голими руками - це ще те жалюгідне видовище. хоррор елемент просраний повністю, і навіть моторошна долина не рятує фільм, хоч і дизайн деформованих людей виглядає доволі прікольно. більш-менш була цікава сцена за столом. одним словом, все ще краще за сонцестояння та великої частини того, що виходить з-під крила а24, але не більше. фільм на один раз.

короткометражка my funeral від японської готик рок групи bleeding roses.

seirou разом із учасниками neurotic doll виконує матеріал judith на концерті в токіо, 1994 рік.

seirou - культовий у локальних японських муз-тусовках виконавець, учасник гурту judith та автор сольного проекту bleeding roses. народився 15 травня 1969 року, певний час проживав у токіо, у якому якраз він і потрапив до локальної гот-тусовки, учасниками якої зокрема були музиканти з дет рок колективу neurotic doll. сам матеріал, який записував seirou, знайти в мережі практично нереально (з того, що я нарив – це два треки judith, два лайви та короткометражний фільм; все це я опублікую тут згодом). деяким користувачам вдалося вийти на знайомих seirou та японських колекціонерів, які наче мають касети його творчості, але всі вони діляться цим неохоче. як мені пояснили знавці, у японському андерграунді поширена тема з причетністю до сцени, тому якщо ви не маєте ніякого відношення до них, то і причаститися їхнім контентом вам не по статусу, а будь-які прохання відсипати трошки невідцифрованого матеріалу розцінюватимуться як зневага. тому, скоріш за все, останній альбом bleeding roses під назвою disappearance ми ніколи не почуємо. судячи з текстів, оформлення альбомів та загалом естетики проектів, тематично музика seirou обертається довкола декадансу, антихристиянства, сатанізму, смерті та еротики. на visual kei форумах гуляє інформація, що музикант страждав від психічних розладів, зокрема один із його нервових зривів, що відбувся у 1997 році, у результаті похоронив групу judith. незважаючи на локальну популярність серед visual kei тусовки, відносити seirou до цієї субкультури некоректно, бо він радше був саме що класичним готом з японським колоритом, що творив всілякий дисонансний дарквейв. не дивно, що chaos9 з авангардного блек метал проекту endless dismal moan дуже цінував творчість seirou. на офіційному сайті neurotic doll вказано, що seirou помер 10 серпня 2002 року у віці 33 років від трагічного випадку. чи був це суїцид, чи відбулося щось інше – конкретно не вказано.

4 вересня 476 року остаточно пала римська імперія.

виступ dir en grey у токіо, 2003 рік.

"ну чо бля школьнічки, допизділись нахуй? літо то закінчилося, чо бля, зараз як раби системи нахуй, топ топ топ блять підете в школу нахуй, знов вчити всяку хуйню, домашку робити, як лохи блять. українська мова, диктант блять, практична робота нахуй, контрольна блять. вооот так що давайте лохи як раби системи піздуйте в школи свої, інститути блять, університети, у свої шараги, в пту блять, в пту на молочника блять, корову доїти сука, на тракториста. країні потрібні слюсарі, потрібні працівники макдональдса, потрібні закручувальники гайок, тому піздуйте в школу, щоб коломойському міндічу на другу яхту блять нахуярить, а то хулі він з однією як ніщєброд. вот ти і раб системи, будеш йому заробляти на ручку для дверей. будеш все своє життя працювати на золоту ручку нахуй, щоб він міг собі купити..."

ну ахуєть, просинаєшся одним літнім днем, і тебе тупо ставлять перед фактом. реально, як у слузі народа.

наверніть молоду хєрку на шлях істинний, подивіться відео, поясніть йому у коментарях різницю між пост панком та гот роком.

виступ the sisters of mercy у нью-йорку, 1985 рік.

інцидент на стрімі...

стрім почався. https://www.youtube.com/watch?v=ofaV7fV0EvI

через 20 хвилин підрублю.