Гіпертелія

Микола Шкарапута — «Срібне дерево», 1986

​​Легендарна виставка «Погляд» (1987) підсумувала творчі пошуки цілого покоління українських митців. Це була одна з найперших і найгучніших виставок сучасного мистецтва в Україні. Соцреалізм вичерпав себе; прийшов час для чогось небаченого. Серед найвідоміших учасників — Іван Марчук, Ернест Котков, Дмитро Нагурний, Неллі Ісупова, Олег Голосій та багато інших. Фріпулью ніхто не кликав, але він прийшов і всівся посеред зали зі своїми роботами. Читайте нашу нову статтю (з купою картин!): Мистецтво, що вийшло з-під контролю. Виставка «Погляд»

Історію українського сучмиста прийнято відраховувати від Паркомуни. Типу, ось протягом совка у нас був суцільний соцреалізм і тихі тєрпіли, які щось там малювали в стіл, а потім почалися 90-ті і з усіх дір полізли Голосії, Чичкани і Ройтбурди, ура. Як виявилось, це не зовсім так: покоління радянських бумерів теж нормально собі угорало. Апогеєм їхніх пошуків став проект «Погляд», що складається з виставки 1987-го року і альбому 1990-го, а також кількох виїздних експозицій. І там купа цікавого. Я недолюблюю Марчука (йому місце на обкладинках зігафолкових альбомів і фантастики категорії Б, а не у великих музеях) і в цілому іронічно ставлюся до всієї цієї пізньорадянської сюрреалістичної езотерики, але в альбомі «Погляду» трапляються справді видатні речі. Зацініть Миколу Шкарапуту, наприклад, це ж тупо бомба, розкішний гоблінкор. Гобелени Лесі Довженко дуже прикольні. Ну а Ернеста Коткова ви і без моєї підказки любите.

lol/fuck mixtape open call доброго вечора. коротше, ідея така, ви надсилаєте мені будь-який аудіофайл, який ви самі записали на диктофон (якість будь-яка може бути), а я роблю з цих записів 3-4 треки. БАЖАНО, щоб там був голос/спів, бо мені так буде легше обробляти/щось з цього викручувати. реліз буде теж тут. надсилати можна файлом у коментарях/чаті. дедлайн - 20 квітня. ❤️

Новини української психонавтики! Ансамбль ЗМІШУВАЧ ЛЮБОЩІВ (жанри: каменярство, гомін, думи) випустив анімаційний відеоролик на пісню РУМ'ЯНИЙ ПАН. Анімація Єгора Стрелкова. https://www.youtube.com/watch?v=znNs6mYXHsk

​​Студент Роман Балаян перевівся з Єревану у Київ у 1964 році. Десятиліття по тому він добився першого серйозного успіху: його повнометражний фільм «Каштанка» (1975) став справжнім хітом, який пам'ятають і люблять досі. Але мало хто знає про більш ранні спроби Балаяна в кіно. До «Каштанки» він зняв короткометражну екранізацію Марка Черемшини «Злодій» (1969), документальний фільм про художника Анатоля Петрицького (1970) і дуже дивну музичну комедію «Ефект Ромашкіна» (1973). Про них ми і поговорили з режисером. А також про навчання у Єревані і Києві, дружбу з Параджановим та тусовки в ресторані «Дніпро». Читайте наше нове інтерв'ю: Роман Балаян про свої перші кроки в кіно

А ось відомий режисер Роман Балаян розповідає, як допоміг проститутці зашити целку. Ну і ще трохи про кіно.

Читати філософські тексти Малевича — ніби розмовляти з дуже накуреним другом, коли ти абсолютно тверезий. Ти намагаєшся втримати його блукаючу нитку думок, щиро щось уточнюєш і перепитуєш, а він тим часом напихається холодним чізбургером і угорає. Тобі цікаво і нудно водночас, ти все зрозумів і нічого не зрозумів. Ой все, Казимире, давай краще помалюємо. Відтепер це можна робити державною! Програмна стаття Казимира Малевича «Бога не скинуто» в перекладі Катерини Лебедєвої. http://uartlib.org/exclusive/kazymyr-malevych-boga-ne-skynuto-mystetstvo-tserkva-fabryka/

Детальніше про Богдана розповідає сам Богдан в свіженькому інтерв'ю для видання «Воно». Там про музику майже не йдеться, зате багато цікавого про інші грані його особистості. Наприклад, про зйомки у фільмі про геїв-козаків. І про його виступи на дрег-тусовках. І про те, як його вигнали з церкви за гейство. Словом, інтерв'ю переважно про гейство. Натурали, відписуйтесь. http://bogdanmoroz.vonopaper.com/

Артист Богдан Мороз: неперевершена снігова королева, надія української поп-музики, райдужна хоругва квір-козацтва. Кілька днів тому він випустив новий альбом з назвою «Каламбур». Якщо за якимось жахливим збігом обставин він все ще не влився у ваші вуха — терміново перейдіть за посиланням. https://soundcloud.com/bogdanmoroz/sets/kalambur-calembour Ранні треки Богдана були сором’язливими і млосними, як пубертатні прищики. А от новий альбом — це уже серйозні венеричні шанкри: тверді, брутальні і максимально заразні. Вісім дискотечних бойовиків і дев’ятий мєдляк на десерт. Десерт мені сподобався найбільше.

ERYTHROLEUKOPLAKIA RECORDS — діу-лейбл з Києва, названий в честь якоїсь хитромудрої болячки ротової порожнини. Гуглити цю болячку не раджу, ви ж і так іпохондрики, потім не заснете. Музика там відповідна. Заснути може й можна, прокинутись — уже не факт. Куратори лейблу не обмежуються якимось одним напрямком і вивалюють все, що вважають вартим уваги. Тут вам і нойз для наркоманів, і рок для школярок, і домашнє тинц-тинц в дусі раннього Скрябіна, і пронизливі пуки з жопи самого диявола. Більшість артистів з України, але останнім часом приходить все більше іноземців. Недавно ось пацани з М’янми релізнулись, наприклад. Це ще й один з найплодовитіших українських лейблів. За минулий рік там вийшло близько 50 релізів, тобто майже по одному в тиждень. За цим шаленим шквалом ніяк неможливо слідкувати, і тим більше не зрозуміло, з якого боку починати слухати їхній каталог. Але ми спробували. Ми дали куратору ERYTHROLEUKOPLAKIA RECORDS Михайлу @Mihasko список з 5 функціональних категорій. Він підібрав до кожної відповідний реліз і додав пару слів від себе. Насолоджуйтесь. 1) МУЗИКА, ЩО СТИМУЛЮЄ СЛИНОВИДІЛЕННЯ: vest1g1al1ty by <zipflaw> Михайло: «Це експеримент мого товариша з-під Вінниці. Дуже талановитого, як на мене, гітариста і музиканта в цілому. Грає у декількох проектах на лейблі». 2) МУЗИКА ДЛЯ НАГОРОДЖЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ ШКІЛЬНОЇ ОЛІМПІАДИ: Не Забувай Нашу Рідну Україну by З. О. Н. Т «Тексти міг бачити в програмі укрліт. Пацани роблять гараж з Т. Г. Шевченком». 3) МУЗИКА ДЛЯ ПОСТКОЇТАЛЬНИХ ОБІЙМІВ: РТУТЬ by AOPTA «Це щось прогресивне і даркушне, записано і зроблено на тіліфоні, прям як Дьячков лол». 4) МУЗИКА З-ПІД ЗЕМЛІ: Memory of the Laid Asphalt About the Sounds Heard in Sтarkon Essence by Toten Wasser & Emotional Anhedonia «Мої записи розмов з психонавтом з мого міста, його треки п’ятирічної давнини, Коломойський і нещадний репетативний індастріал». 5) МУЗИКА, ЯКА СПОДОБАЄТЬСЯ ВЕЛИКІЙ РОГАТІЙ ХУДОБІ: РОК-Н-РОЛ by ЧОРТОПОЛОХ «Юнаки з Франківської області грають какулєтова, тіко в Карпатах і більш етнічно». Що ж, сміливо пірнайте в каталог — тепер у вас є структурні маяки, як кажуть в МВФ. І бережіть свої порожнини.

Ходять чутки, буцім якщо ви помацаєте шевелюру Володимира Чигринця, вас очікує 77 днів удачі. В новому інтерв'ю Володимир ні підтверджує, ні спростовує цю інформацію. Там більше про одеський Музеон і бібліотеку мистецького самвидаву, а не про волосся, на жаль. Але почитати все одно варто. https://supportyourart.com/ridnykraj/biblioteka-muzeon/

Київський рок-гурт прилітає до пустинної Ісландії, щоб за чотири дні записати свій музичний альбом. Чи не розгубляться вони, опинившись на території хтивих гейзерів, інцестуальних зв’язків і ситого північноєвропейського алкоголізму? «Among Fields and Wires» — проста і атмосферна документалка про Pree Tone в жанрі «музиканти всіляко угорають в перервах між записом пісень». В кадрі багато ісландських пейзажів і гітарних педальок; і на те, і на те можна дивитися безкінечно. https://www.youtube.com/watch?v=Jiyb16ceZ1E

Урочисто відкриваю коментарі, щоб запитати у вас: яких українських культурних подій ви очікуєте цього року? Книги, фільми, виставки, музичні альбоми. Може ви вірите, що попри ковід ближче до літа справді відбудуться якісь круті фестивалі — розкажіть про них. Може ваш друг заводить ФОП, щоб продавати своїх коників з гімна — діліться лінком. Може ви самі готуєте якісь релізи — анонсуйте їх. Може вам карти таро і курячі нутрощі розповіли, що цього року нарешті станеться друге пришестя Тараса Григоровича — бийте в дзвони. Давайте, коротше, будувати плани. Потім посміємось.

.

Рожевий — це колір дівочих пальчиків, венеричних хвороб, солодких швидких вуглеводів і кітчу. Приблизно про ці явища і розкаже виставка, що відкривається завтра в київській галереї «Білий світ». Це вже третя «Рожева виставка», попередні пройшли у Хмельницькому і Львові. Ви правильно зрозуміли, всі роботи будуть рожеві. Кураторка Аніта Немет щоразу збирає нову експозицію з місцевих художників — виходить такий цікавий зріз локальних рожевих практик. Приходьте, буде приторно: instagram.com/p/CJWBHMpnZCm/

​​Запалала зірка, відійшли води, волхвам залишилась пара станцій метро. Гіпертелія презентує Різдвяні Листівки! Сім листівок в наборі, п’ятдесят примірників. Шовкографія. Два варіанти обкладинки: «православне золотішко» і «зоряний холодець» (обидві блищать, вау). Листівки малювали: Ола Єрємєєва, Кобзар Зодіак, Дар’я Кузьміна, Мар’яна Клочко, Ольга Лісовська, Єгор Стрєлков, Олександр Чепелєв. Двісті двадцять дві гривні. Пишіть Шешуряку, щоб придбати: @shshrk

В суботу Київ шумітиме. Мабуть, востаннє у цьому році, судячи зі статистики корони. Побачимось в Отелі.

ЗОРЯНИЙ ШКІРЯК ЛЕТИТЬ У НЕБІ ЗОРЯНИЙ ШКІРЯК ТВОЇХ ВОЛОГИХ МРІЙ ЗОРЯНИЙ ШКІРЯК ШКІРЯК НАДІЇ ШКІРЯК ШКІРЯК ЗОРЯНИЙ ШКІРЯК https://soundcloud.com/brehunets/zoryaniy-shkryak

Поки ми всі тупимо, Євген Гордєєв ділом зайнятий: роздмухує регіональну автентичність і плекає особливий дніпровський саунд. Особисто я найбільше ціную Гордєєва за геніальний бастард-поп-проект «МС Брехунець», замішаний на естетиці української застільної естради. Там дуже романтичні вишивано-синтезаторні пісні про уранові рудники, Зоряного Шкіряка і лямбда-самця — аж хочеться подзвонити на радіо і замовити одну з них для дорогого Василя Степановича зі Сторожинця. Також ви могли чути Гордєєва під вивісками «Kurs Valüt» та «Ksztalt». Лейбл «Дніпропоп» і клуб «Модуль» в Дніпрі — це теж він. Коротше, видатний культурний діяч. Інтерв’ю для «СЛУХа» він дав коротке, але теж дуже навіть видатне: про те, як на рівному місці створюється ціла міфологія. Не існує, звісно, ніякого особливого дніпровського саунда — але з візіонерського пальця можна багато чого висмоктати. https://slukh.media/texts/interview/eugene-gordeev/